Загальноросійські політичні партії в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Октября 2013 в 00:23, реферат

Описание

Загострення в Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. класових суперечностей, вихід на політичну арену пролетаріату, піднесення селянської боротьби, активізація ліберального руху — все це сприяло консолідації суспільних сил та їх розмежуванню. На цій основі порівняно швидко й інтенсивно формувалися політичні партії, які відображали інтереси й ідеологію певних суспільних класів і соціальних верств.
Першою оформилася партія пролетаріату — Російська соціал-демократична робітнича партія.

Работа состоит из  1 файл

Загальноросійські політичні партії в Україні.doc

— 35.00 Кб (Скачать документ)

Загальноросійські політичні партії в Україні.

Загострення в Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. класових суперечностей, вихід  на політичну арену пролетаріату, піднесення селянської боротьби, активізація  ліберального руху — все це сприяло  консолідації суспільних сил та їх розмежуванню. На цій основі порівняно швидко й інтенсивно формувалися політичні партії, які відображали інтереси й ідеологію певних суспільних класів і соціальних верств.

Першою оформилася партія пролетаріату — Російська  соціал-демократична робітнича партія.

РСДРП.

Створення РСДРП  було проголошено на І з'їзді соціал-демократичних  організацій у Мінську в 1898 р.

Після І з'їзду РСДРП  «Союзи боротьби за визволення робітничого  класу», в тому числі Київський  і Катеринославський, стали комітетами РСДРП. Виникли комітети РСДРП, що об'єднували всі соціал-демократичні гуртки і групи в межах даного міста, і в Одесі (восени 1898 p.), Харкові (весною 1899 р.), Миколаєві (восени 1899 р.) та в інших містах.

Однак у соціал-демократичних  організаціях України, як і взагалі в РСДРП, в той час поширився «економізм», наступив період організаційної нерозберихи, кустарництва і гуртківщини.

Велику роль у  фактичному створенні революційної партії відіграла загальноросійська  газета «Искра», яка почала виходити в 1900 р. в Лейпцігу. Редакторами «Искры» були Б. Аксельрод, В. Засуліч, Ю. Мартов, В. Ленін, Г. Плеханов, А. Потресов. Газета «Искра» та іскрівська література розповсюджувались і в Україні. На сторінках «Искры» висвітлювалось життя трудящих України. Лише в 1—51 номерах «Искры» було опубліковано близько 500 статей, кореспонденцій, повідомлень та інших матеріалів з України. «Искра» та її агенти на місцях провели роботу по переборенню роздрібненості й кустарництва в діяльності місцевих соціал-демократичних організацій і згуртуванню їх в одну марксистську партію. Зокрема в Україні агентами й активними працівниками іскрівських організацій були В. Шелгунов — у Луганську і Катеринославі, Д. Ульянов — в Одесі, П. Красиков, О. Шліхтер, Ф. Ленгнік — у Києві, О. Цюрупа — в Харкові, М. Скрипник — у Катеринославі, Києві і Харкові, Р. Землячка — в Одесі і Катеринославі, Г. Петровський у Катеринославі й Донбасі та ін. Редакція «Искры» підтримувала тісний зв'язок з соціал-демократичними організаціями (з Харківською, Київською, Одеською, Катеринославською, Полтавською та ін.), радила їм якнайтісніше зв'язуватися з робітниками.

Посилення впливу «Искры»  в соціал-демократичних організаціях створило умови для проведення з'їзду партії. II з'їзд РСДРП працював з 17 липня по 10 серпня 1903 р. спочатку в Брюсселі, а потім у Лондоні. 43 делегати, присутні на з'їзді, представляли 26 організацій і мали 51 ухвальний голос. На з'їзді були представлені й 7 соціал-демократичних організацій України: 5 комітетів РСДРП — Катеринославський, Харківський, Одеський, Київський, Миколаївський, а також «Соціал-демократичний союз гірничих робітників» і група «Южный рабочий».

II з'їзд РСДРП прийняв програму, розроблену редакцією «Искры». У програмі своїм найближчим політичним завданням РСДРП ставила повалення царського самодержавства і заміну його демократичною республікою, конституція якої забезпечувала б самодержавство народу, тобто зосередження всієї верховної влади в руках законодавчих зборів, що складені з представників народу і утворюють одну палату. Ставилися вимоги загального, рівного і прямого виборчого права, широкого місцевого самоврядування, недоторканості особи і житла, необмеженості свободи совісті, слова, друку, зборів, страйків і спілок, знищення станів і повної рівноправності громадян та ін.

У національній справі РСДРП відстоювала право на; самовизначення за всіма націями, що входять до складу держави, а також право населення  діставати освіту на рідній мові і  право кожного громадянина висловлюватися рідною мовою на зборах, запровадження  рідної мови нарівні з державною в усіх місцевих громадських і державних установах.

В інтересах робітничого  класу ставилися вимоги 8-го-динного  робочого дня, цілковитої заборони надурочних робіт, державного страхування робітників, встановлення належного санітарного нагляду в усіх підприємствах та ін.

З метою усунення залишків кріпосного права і в  інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі партія вимагала повернення викупних і оброчних платежів, скасування всіх законів, які обмежують селянина в розпорядженні землею, повернення селянам грошових сум, взятих у них у формі викупних і оброчних платежів, утворення селянських комітетів для повернення тих земель, які відрізані у селян при знищенні кріпосного права і служать в руках поміщиків знаряддям для їх закабаления, та ін.

Поряд з цим у  програмі висунуті завдання повалення  капіталізму, встановлення диктатури  пролетаріату, побудови соціалістичного  суспільства.

На II з'їзді відбувся розкол РСДРП на дві фракції: більшовиків і меншовиків. Причинами розколу були незгоди в організаційних питаннях. Але значну роль відіграли й амбіції окремих лідерів партії.

Значна частина  комітетів РСДРП (більшовиків і  меншовиків) Працювали в Україні.

Бунд.

Ще у вересні 1897 р. на своєму установчому з'їзді у Вільнюсі було засновано «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії» Бунд (мовою ідиш — союз). Бунд створився на основі просвітницьких гуртків і страйкових кас, які виникли на ґрунті економічної боротьби і їхні члени ставали на соціал-демократичні позиції. З'їзд обрав ЦК і редколегію центрального органу — «Арбетер штімме».

Бундівці брали  участь в організації і проведенні І з'їзду РСДРП, на якому Бунд увійшов  до РСДРП як автономна організація. Бунд визнавав інтернаціональний принцип  побудови революційної партії «недоцільним» і вважав необхідною побудову партії за національною ознакою, за принципом федералізму. Виходячи з цього, Бунд вимагав визнати його «федеративною частиною РСДРП», єдиним представником єврейських робітників у Росії. II з'їзд РСДРП не згодився з Бундом, і Бунд виявився поза її лавами. Бунд також визнавав ідею «культурно-національної автономії».

Оскільки в Україні  була смуга осілості для євреїв, то уже в перші роки XX ст. тут, особливо в містечках Правобережжя, створилося й діяло немало бундівських організацій.

Есери.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 рр. у Росії внаслідок об'єднання різних народницьких гуртків і груп створилася партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка вважала себе виразником інтересів трудового народу. У 1901—1905 рр. вона нелегально видавала газету «Революционная Россия» і журнал «Вестник русской революции». Керівниками есерів були В. Чернов, Н. Авксентьев, Г. Гершуні, К. Брешко-Брешковська та ін.

Есери ставили за мету повалення царського самодержавства, встановлення республіки, демократизації суспільного й державного ладу, соціалізації землі.

Оскільки в Україні на початку XX ст., зокрема у 1902 р. в Полтавській і Харківській губерніях, були широкі селянські виступи проти поміщиків, есери мали сприятливий ґрунт для своєї праці. Через це уже в перші роки існування партія есерів мала немало прихильників в українському селі.


Информация о работе Загальноросійські політичні партії в Україні