Зародження фінансової системи в період утворення Київської Русі

         6. Україна в складі Радянського Союзу (ЗО грудня 1922 р. — 15 липня 1990 р.) 
 Увійшовши до складу Радянського Союзу, Україна отримала певні атрибути державності, в тому числі й автономний бюджет. Однак треба зазначити, що він повністю формувався під контролем Москви. 
 Орієнтовний бюджет України на 1922/23 бюджетний рік було затверджено РНК УРСР 24 жовтня 1922 р. і передано на розгляд у Москву для включення в загальний бюджет Федерації держав. Цей бюджет мав щоквартально уточнюватись. І квартал — жовтень, листопад, грудень 1922 р., інші квартали — з січня до вересня 1923 календарного року, причому бюджет І кварталу бюджетного року не складався. Першою формою в бюджеті йшли видатки, а потім доходи. У дохідну частину включались дотації з центру, оскільки перший бюджет України в складі СРСР був дефіцитним на 19,3 %. 
До складу бюджетної системи СРСР увійшли: союзний бюджет, 15 державних бюджетів союзних республік, у складі були 50,9 тис. місцевих бюджетів, в тому числі 20 бюджетів автономних республік, 145 крайових, обласних та окружних, 2,0 тис. міських, 3,7 тис. районних, 3,8 тис. селянських і 41,1 тис. сільських бюджетів. 
 Побудова та функціонування бюджетної системи СРСР мала відбуватися відповідно до принципів, які були відображені в Конституції СРСР. Однак у процесі реалізації засад бюджетної політики їх застосування не завжди відповідало змісту. 
У Конституції Української РСР, прийнятій 20 квітня 1978 р. було записано, що Українська РСР - суверенна радянська соціалістична держава. Не дивлячись на те, що і в ст. 76 Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р. кожна " Союзна республіка є суверенна радянська держава ... " на практиці усі п’ятнадцять союзних республік права на економічну самостійність та бюджетну автономність не мали, а входили до єдиної бюджетної системи. 
 Державний бюджет Української РСР був складовою єдиного Державного бюджету СРСР. 
 За цих суспільно-політичних умов усі союзні республіки втратили економічну, фінансову, бюджетну самостійність, а також Україна також відповідно втратила право на розробку і здійснення фінансово-бюджетної політики щодо формування, мобілізації та використання державних коштів. В Україні, як і в кожній союзній республіці, відбувалась реалізація бюджетної політики Союзу РСР. 
Україна щорічно була донором в організації бюджетного процесу СРСР. Фінансування з бюджету СРСР відбувалось не завжди в інтересах республік та окремих територій, що стало основною причиною створення на території України неструктуризованого розбалансованого господарського комплексу та неефективно діючої бюджетної мережі. 
Зміст бюджетного законодавства СРСР можна умовно звести до такого: єдність і повна централізація бюджетної системи; централізація права на підготовку податкового законодавства регламентація видатків знаходилась у віданні союзних органів; включення бюджетів союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу. 
 До головних ознак бюджетної системи СРСР належать: 
стабільність фінансового законодавства (бюджетного, податкового, валютного), довготривала незмінність законодавчих та нормативних актів; 
прийняття бюджету до початку нового фінансового року; 
відсутність права союзних республік на реалізацію бюджетної ініціативи на відповідних територіях щодо організації місцевих бюджетів та бюджетної політики в цілому в межах окремої республіки;  
високий рівень централізації публічних фінансів союзних республік окремих регіонів та територій і їх перерозподіл через союзний бюджет; 
єдина фінансова система, єдність фінансових органів та високий рівень наступного державного контролю за використанням бюджетних ресурсів;  
відсутність прозорості та належного рівня гласності бюджетного процесу, формування, розподілу, перерозподілу і використання бюджетних коштів; 
розгляд та прийняття закону (рішення) про відповідний бюджет відбувалось в умовах " єдиної " незмінної політичної позиції та відсутності права на іншу думку і професійну позицію. Прийняття бюджету відбувалось завжди одноголосне, виключалась практика 
його неприйняття або повторного розгляду на сесії;  
наявність зустрічних потоків бюджетних коштів, низький рівень їх кругообігу та ефективності використання. Розпорошення бюджетних коштів;  
виконання податкових зобов’язань і практична відсутність заборгованості підприємств бюджету; 
виконання бюджетних призначень, відсутність заборгованості бюджетним установам та міжбюджетної заборгованості. 
 Публічні фінансові ресурси розпорошувались шляхом фінансування неефективних, довгострокових програм капітального будівництва, що призводило до зростання об " єктів незавершеного будівництва (довгобудів). При цьому в процесі перерозподілу бюджетних коштів відбувалось будівництво великих військових об’єктів, як невідкладне і першочергове фінансування без врахування інтересів республік і структури національного господарства, що з часом стало визначальним фактором у загостренні фінансово-економічної кризи і зайвим тягарем для розвитку української економіки. 
Державний бюджет Української РСР розроблявся Радою Міністрів Української РСР на основі планів економічного і соціального розвитку Союзу РСР і Української РСР та Державного бюджету СРСР. 
 Він затверджувався Верховною Радою Української РСР відповідно до доповіді Голови Ради Міністрів Української РСР і висновку Планово-бюджетної та інших постійних комісій Верховної Ради Української РСР. 
Незалежна Україна від дня прийняття Декларації про Державний суверенітет України (з 16 липня 1990 р.) 
 Після прийняття Декларації про незалежність Української РСР було прийнято Закон Української РСР " Про економічну самостійність " від 3 серпня 1990 р. У цьому важливому законі у статті 1 передбачалось забезпечення економічної самостійності Української РСР як необхідної умови державного суверенітету України. Зазначено, що Українська РСР самостійно визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України, здійснює управління економічними процесами, фінансово бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику.  
 У статті 5 цього Закону зазначено, що Українська РСР має власну фінансову систему, фінансові ресурси республіки складаються з коштів республіканського бюджету, бюджетів місцевих Рад, коштів органів місцевого самоврядування, позабюджетних надходжень та інших фінансових ресурсів. 
 Формування доходної бази республіканського і місцевих бюджетів ґрунтується на податковій політиці, що визначається законодавством України. 
 Реалізація фінансово-економічної самостійності розпочалася шляхом формування національного правового поля. Важливими законодавчими актами для України в період її становлення, були Закони: 
• " Про бюджетну систему Української РСР " від 5 грудня 1990 р.; 
• " Про ціни і ціноутворення " від 3 грудня 1990 р.; 
• " Про державну податкову службу в Україні " від 5 грудня 1990 р. 
• " Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне 
самоврядування " від 7 грудня 1990 р.; 
• " Про республіканський бюджет Української РСР на 1991 рік " від 
25 грудня 1991 р. та деякі інші. 
 З проголошенням 24 серпня 1991 року і підтвердженням на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року незалежності та утворення України як суверенної Європейської держави розпочався сучасний період формування та розвитку бюджетної системи України як суб’єкта міжбюджетного права. 
 З перших років незалежності бюджетна система України стала одним із головних атрибутів державності. Відбувалось поступове реформування бюджетних відносин України та розвиток міжбюджетного регулювання. 
 Бюджетна система поступово вдосконалювалась і наповнювалась новим економічним змістом. Однак за своєю формою побудови вона залишилась незмінною усі десять років поспіль. Побудована структура та система управління бюджетними коштами залишились за формою організації такими, якими були за часів Союзу РСР. Про це свідчить і прийнята нова редакція Закону України " Про бюджетну систему України " від 28 квітня 1995 року. Відповідно до цього закону бюджетна система складалась з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх зазначених бюджетів складала зведений бюджет України. На практиці існували зведений бюджет України, зведені бюджети областей та районів, які об’єднували підвідомчі місцеві бюджети. Таким чином в Україні збереглась практика формування та регулювання бюджетів на зразок бюджетної системи Союзу РСР практично до 2001 року із виконання централізованих адміністративних форм і методів управління бюджетними ресурсами та організації бюджетного процесу в державі. 
 Через недосконалість бюджетного законодавства постійно відбувались зміни бюджетних правових норм та правил бюджетного регулювання. Відсутність стабільності і постійні зміни правил бюджетного процесу стали початком формування незбалансованих бюджетів. Починаючи з 1994 р. за таких умов відбувається процес формування міжбюджетної заборгованості як результат і наслідок неузгоджених фінансово-бюджетних рішень. Її обсяг до введення Бюджетного кодексу досяг понад 2 млрд. грн. 
 Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України як основного Закону України стало основою і вимогою щодо вдосконалення принципів побудови бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин та здійснення бюджетної реформи в Україні. 
Україна як суверенна і незалежна держава є унітарною. Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Адміністративно-територіальний поділ України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів. 
 Державний устрій та адміністративно-територіальний поділ України є основою для формування бюджетного устрою. Бюджетний устрій передбачає організацію, принципи побудови і структуру бюджетної системи та взаємозв " язок усіх ланок бюджетної системи в процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики. 
 Бюджетний устрій є складовою державного устрою і спрямований на організацію та забезпечення виконання загальнодержавних функцій. Він передбачає формування національної бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу щодо забезпечення регулювання та контролю за рухом публічних фінансових ресурсів. 
Другий етап завершився формуванням засад і принципів побудови національної бюджетної системи і започаткував наступний етап реформування - третій. 
Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система має будуватися на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Для забезпечення повноцінного виконання статей 92, 95, 132, 142, 143 та ін. Конституції України Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла Бюджетний Кодекс України. Відповідно до Бюджетного кодексу бюджетна система України складається із державного бюджету та місцевих бюджетів.[2] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 
 Бюджетна система – це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.  
 Бюджетна система України у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в її побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави. Під час поневолення та втрати державності Україна не мала можливості формувати власну, національну фінансово-бюджетну систему, що не сприяло розвитку і зміцненню бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому. 
 Для України історично характерними є окремі періоди розвитку та становлення державності: зокрема утворення Київської Русі, Запорозької Січі, Української Народної Республіки, України як самостійної держави. Питання утворення держави прямо пов " язано із формуванням необхідних атрибутів державності, в тому числі армії, апарату управління, фінансової системи, грошової одиниці, податків і митних зборів, державної казни - державного фонду як спеціального загальнодержавного фонду публічних фінансів тощо. 
Формування такого фонду пов " язано із виконанням функцій держави. З цією метою відповідно до державного та територіального устрою у кожній країні формується бюджетна система на відповідних засадах та принципах побудови. 
 У розвитку бюджетної системи України умовно можна виділити такі періоди її становлення:

до 1990 року. Це досить тривалий і складний період розвитку бюджетної системи. Історичний аналіз розвитку державності свідчить, що у цей період Україна знаходилась у тій чи іншій залежності або поневоленні іншою державою, що не сприяло розвитку та становленню національної бюджетної системи. 
1991-2001 рр. Це період відновлення Української державності, її становлення і утвердження як суб " єкта міжнародного права. У цих умовах відбувається формування основних засад державності, створення її атрибутів, наповнення новим змістом функцій країни із статусом незалежності. На цій основі відбувається процес оновлення фінансово-бюджетних відносин і початок реформування засад та принципів побудови бюджетної системи України. 
з 2001 року. Це період відліку і запровадження нових засад та принципів реформування і розвитку національної бюджетної системи. Відбувається формування засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запровадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування більш прогресивних і прозорих міжбюджетних відносин, спрямованих на стимулювання, зміцнення окремих територій і економіки в цілому. У цей період побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень та правових норм Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог і стандартів бюджетного законодавства у країнах ЄС.[2] 
 
 
 
 
 
 

Використана література 
1. Буряченко А. Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України. // Фінанси України. – 2002. - № 6. – с. 139 – 145. 
2. Бюджетна система України: Навч. посіб. /Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмоленко Л. В., Огонь Ц. Г., Масленнікова Т. О., Чечуліна О. О., / за ред. С. О. Булгакової. – К.: КНТЕУ,2002. – 288с. 
3. Василик О.Д., Ларіонова Л.Д. Державні фінанси України за часів Володимира Великого // Фінанси України. - 2002. - №1. -с.138-141. 
4. Василик О.Д., Ларіонова Л.Д. Фінанси давньоукраїнської держави за князювання Ярослава Мудрого // Фінанси України. — 2002. — №8.-с.141-145. 
5. Ісмаїлов А. Б. Бюджетний процес та напрямки його удосконалення // Фінанси України. – 2002. - №8. –с. 26-28. 
6. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с. 
7. Чугунов І.Бюджет України у складі бюджетної системи Росії в кінці XIX- на початку XX століття // Економіка України. – 2001. - № 11. – с. 78-84.