Жан Кальвін і поширення кальвінізму

Жан Кальвін і поширення кальвінізму  21-09-2011, 13:45 |

Гірська країна Швейцарія розташована у центрі Європи і розміщена на шляхах із Південної Німеччини і Франції до Італії. Історія розвитку Швейцарії була не зовсім схожою на розвиток інших країн Європи. Особливість історії розвитку Швейцарії полягає в тому, що місцеве населення зуміло відстояти незалежність країни від своїх і чужоземних феодалів. Розташування країни на важливих торгових шляхах сприяло тому, що швейцарці були добре обізнані й пов'язані з торгівлею та промисловістю інших країн. Тому лютеранство, що відображало погляди буржуазії, мало тут досить сприятливі умови й одержало підтримку у вченні Кальвіна.

Жан Кальвін (1509-1564) був творцем нового напряму в протестантизмі. Народився він у Франції, де закінчив університет і став юристом. Кальвін прийняв протестантську віру. Рятуючись від переслідувань, він утік до Швейцарії й оселився у Женеві.

Головним у вченні Кальвіна є його ідея про божественне приречення. Бог, стверджував Кальвін, заздалегідь «запрограмував» (призначив) одних людей до спасіння (блаженства в раю), інших - до загибелі в пеклі. Люди не знають про божественне приречення, але по тому, як складається їхнє життя, можуть здогадуватись про свою обраність чи необраність Богом. Якщо людина (майстер, купець, ремісник, селянин та ін.) досягає успіхів у своїй діяльності (а вона обрана Богом), якщо вона чеснотлива і покірна владі (що також від Бога), то це є ознакою обра-ності до «спасіння».

Істинний кальвініст повинен повністю віддаватися своїй професії, зневажати розкіш, презирливо ставитись до життєвих радощів. Він не повинен допускати марнотратства і має відкладати кожну зайву копійку. Бути бережливим і дбайливим господарем - це свята справа. Якщо перед людиною в результаті її діяльності виникає можливість одержати великий прибуток, то вона повинна використати цю можливість. Пропустивши, не встигнувши одержати можливий прибуток, людина здійснює грішний вчинок.

Із вчення Кальвіна про «приречення» випливало, що благородство походження і станові привілеї класу феодалів не мають вирішального значення для «спасіння». Це означало, що у кальвінізмі буржуазія вбачала релігійне обгрунтування своїх прав на вирішальну роль у житті суспільства .

Кальвіністська церква, на відміну від католицизму, грунтувалась на республіканських основах. На чолі окремої церковної громади стояли старшини (пресвітери) і проповідники (міністри), які обиралися. Всі старшини і проповідники становили консисторію, яка відала релігійним життям у Швейцарії, розглядаючи всі справи, пов'язані з вчинками членів громади проти релігії та моралі.

Кальвіністська консисторія (буквально - місце зборів, рада) так само нетерпляче, як і католицька церква, ставилась до інакодумства. Недарма Женеву називали протестантським Римом, а Кальвіна - женевським папою.

Історичне значення кальвінізму, який отримав широке поширення у країнах, де успішно розвивався капіталізм, полягало в тому, що він дав буржуазії теоретичну основу боротьби з феодалізмом. Під прапором кальвінізму буржуазія пішла на бій і здобула перемогу у Нідерландській (XVI ст.) та Англійській (XVII ст.) антифеодальних революціях.