Законодавство України про громадянство

Зміст

 

1. Поняття «громадянство»………………………………………………..3

2. Законодавство України про  громадянство……………………………..5

3. Прийняття та припинення громадянства  України…………………….8

Список використаної літератури…………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття «громадянство»

 

Під громадянством України розуміють постійний політико-правовий зв'язок особи з державою, який зумовлює наявність у них взаємних прав, свобод та обов'язків, як на території країни, так і за її межами. Його слід розглядати у об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Об'єктивне розуміння конституційного права на громадянство – це система нормативно-правових актів у яких викладаються конституційно-правові норми та принципи, що регламентують взаємовідносин держави і людини у громадянстві. У суб'єктивному розумінні – це можливості людини мати постійний, необмежений у просторі, політико-правовий зв'язок з конкретною державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі і межах, передбачених Конституцією і законами держави. Отже, поняття "громадянин" політико-правове і пов'язується з існуванням держави і права. Україна сприйняла поширену в цивілізованому світі позицію щодо громадянства. У відповідності з українським законодавством громадянство регулюється не просто як правовий взаємозв'язок людини і держави, а є невід'ємним правом людини, яке держава зобов'язана визнавати, поважати і забезпечувати.

Конституція та закони України увібрали в себе міжнародно-правові норми  з питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універсального і спеціального характеру. До них можна віднести:

• Статут ООН;
• Загальну декларацію прав людини;
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року;
• Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 року;
• Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 року;
• Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року;
• Гаазьку конвенцію щодо врегулювання окремих питань, пов'язаних з колізією законів про громадянство від 12 травня 1930 року;
• Конвенцію Ради Європи про скорочення випадків множинного громадянства і про військовий обов'язок у випадках множинного громадянства від 6 травня 1963 року;
• Європейську конвенцію про громадянство від 7 листопада 1997 року та ін.

Правове регулювання громадянства в Україні на сьогодні здійснюється Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року із змінами  внесеними Законами України станом на 11 травня 2007 року. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Законодавство України  про громадянство

 

Законодавство України  про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1. єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2. запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3. неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4. визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5. неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6. рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7. збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

 

 

 

Громадянами України  є:

1. усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2. особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3. особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4. особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують  громадянство України, є:

1. паспорт громадянина України;
2. свідоцтво про належність до громадянства України;
3. паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4. тимчасове посвідчення громадянина України;
5. проїзний документ дитини;
6. дипломатичний паспорт;
7. службовий паспорт;
8. посвідчення особи моряка;
9. посвідчення члена екіпажу;
10. посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається:

1. за народженням;
2. за територіальним походженням;
3. внаслідок прийняття до громадянства;
4. внаслідок поновлення у громадянстві;
5. внаслідок усиновлення;
6. внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8. у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9. внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Прийняття та припинення  громадянства України

 

У подальшому Закон України "Про  громадянство України" від 18 січня 2001 року деталізує ці підстави. Так, наприклад, регламентуючи набуття громадянства України за народженням передбачається, що особа, батьки або один з батьків  якої на момент її народження були громадянами України, с громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України, Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, е громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена па території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Регламентуючи процедуру прийняття до громадянства України встановлюється, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є:

1. визнання і дотримання Конституції та законів України;
2. подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
3. безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту в'їзду в Україну;
4. отримання дозволу на імміграцію;
5. володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6. наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1. вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2. засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3. вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Громадянство України  припиняється:

1. внаслідок виходу з громадянства України;
2. внаслідок втрати громадянства України;
3. за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.

Вихід із громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої  держави або отримала документ, виданий  уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде із громадянства України. Вихід дітей віком від 14 до 18 років із громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід із громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню. Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Підставами для втрати громадянства України є:

1. добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;
2. набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3. добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України.

Органи та посадові особи мають  наступні повноваження у сфері громадянства. Президент України:

• приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції і законів України про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;
• визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;
• затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

Комісія при Президентові України з питань громадянства:

• розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
• повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;
• контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи: