Контрольна робота з " Інтелектуальна власність"

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Юридичний факультет

Кафедра міжнародного права

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

Інтелектуальна  власність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

 

Варіант № 1

Завдання контрольної  роботи:

1. Підстави виникнення авторського права. Юридична презумпція авторства.
2. Поняття фірмового найменування. Особливості охорони права на комерційне найменування.
3. Ознайомтесь з рекомендованим законодавством та літературою, та визначте об’єкти права інтелектуальної власності. Відповідь зробити у формі схеми та надайте письмові пояснення.

Список використаних джерел

 

1. Підстави виникнення авторського права. Юридична презумпція авторства.

На сучасному розвитку української держави як європейської демократичної країни, розвивається національна система авторського права. Практична цінність розвитку авторського права залежить від ефективності його реалізації. Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини, пов'язані з використанням творів літератури, науки і мистецтва. А саме зачіпає інтереси вчених, письменників, композиторів, художників, архітекторів, дизайнерів, кінематографістів, журналістів, фотохудожників, а також виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного мовлення, тому авторське право є досить актуальною і проблемною темою.

В об'єктивному розумінні  авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення  і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб'єктивному розумінні  — це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у  зв'язку зі створенням і використанням  твору літератури, науки і мистецтва.

Авторське право поширюється  на твори літератури, науки і мистецтва, які є результатом творчої  діяльності, незалежно від призначення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або  наукової цінності, уявлення про які  вкрай суб'єктивне.

Однак твір як результат  творчої діяльності автора стає об'єктом  авторського права лише за умови, що він виражений в якій-небудь об'єктивній формі, безпосередньо пов'язаній з можливістю його відтворення.

Тому, підставами виникнення авторського права є факт створення  твору . В цьому полягає одно із головніших достоїнств авторського права у порівнянні з патентним правом на винаходи та інші об'єкти промислової власності. Під створенням твору слід розуміти надання йому будь-якої об'єктивної форми, а ідеї автора, не виражені поза свідомістю автора, не є твором. При цьому для визнання твору об'єктом авторського права не вимагається завершеності роботи. Закон рівною мірою охороняє як завершений, так і незавершені твори, зокрема, ескізи, плани та їх проміжні результати, що використовуються авторами у процесі створення творів. Тому моментом виникнення авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об'єктивної форми. У травні 1995 р. Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка закріплює принцип автоматичної охорони авторських прав, згідно з яким така охорона не пов'язана з виконанням будь-яких формальностей (ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів в редакції Паризького акта від 1971 р., зміненої у 1979 р.). Тому для виникнення й здійснення авторського права українське цивільне законодавство не потребує реєстрації чи іншого спеціального оформлення твору або виконання будь-яких формальностей. Оскільки авторське право охороняє форму, то спеціальної експертизи об'єктивно не вимагається. Будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається як самостійний об'єкт і тому заслуговує на охорону. [1]

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року - первинним суб'єктом,  якому належить  авторське  право,  є  автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику  твору  - тобто діє презумпція авторства. Ця презумпція розповсюджується й у разі створення твору декількома авторами, тобто співавторами. [2]

 Загалом, в теорії  держави і права під поняттям  презумпції розуміють закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення. Презумпції - важливий і досить гнучкий інструмент регулювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в існуванні певного юридичного факту. [3]

Стає зрозуміло, що на практиці, у разі порушення авторських прав, автор чиї права порушено, може звернутися до суду для захисту та відновлення своїх прав завдяки визнання юридичної презумпції автора, і зводиться до надання найбільш раннього за часом створення примірника твору, на якому вказаний автор. Однак, якщо інші особи зуміють представити екземпляри того ж твору з більш ранньою датою створення, на яких в якості автора твору вказано інше обличчя, розглянута презумпція буде діяти вже у відношенні такої особи, яке і буде визнаватися авторів, поки не буде доведено інше. Дані положення покликані полегшити доведення самим автором його авторства щодо твору.

 

 

 

2. Поняття фірмового найменування. Особливості охорони права на комерційне найменування.

Українська  ринкова економіка стала передумовою виникнення жорсткої до конкуренції серед учасників підприємницької діяльності за споживача. З метою залучення клієнтів підприємці роблять великі фінансові вкладення у проведення рекламних компаній, поліпшення якісних характеристик товарів, робіт і послуг. У силу цього кожен підприємець зацікавлений у тому, щоб його підприємство, його бізнес не змішувався в очах споживачів з підприємством конкурента. Тому учасники ринку використовують у своїй діяльності різного роду розрізняльні знаки, серед яких основну роль грає фірмове найменування. Фірмове найменування існує на протязі багатьох років у розвитку учасників господарського обороту, підприємств Україні, але законодавство України не містить конкретного визначення поняття фірмового найменування.

Звертаючись до науковців, а саме до Кривошеїної І.В.,  яка одна із перших науковців розкрила у своїх  роботах визначення поняття фірмового  найменування,  ґрунтуючись на цивільне законодавство, можна визначити  що під фірмовим найменуванням слід розуміти незмінюване повне чи скорочене  найменування юридичної особи, яке  ідентифікує її та відрізняє від  інших юридичних осіб у процесі  здійснення своїх прав й участі в  цивільно-правових відносинах.

Фірмове найменування є носієм ділової  репутації того чи іншого виробника  стосовно саме якості товарів, що він  виробляє, або послуг, що він надає. Воно не вказує на конкретні товари чи послуги, однак наголошує саме на юридичній особі, яка виробляє той чи інший вид товару чи надає  послуги. Крім того, фірмове найменування не може стати родовим поняттям, оскільки воно індивідуалізує саме підприємство, а не товар, який ним виробляється.

Важливо зазначити, що фірмове найменування індивідуалізує саме підприємство, а не його власника. [4]

Досить важливим є визначення поняття «комерційного найменування», тому що досить часто його плутають з фірмовим найменування або ототожнюють як єдине поняття.

Комерційні позначення не є окремими об‘єктами інтелектуальної власності, оскільки, перш за все, такий об‘єкт не передбачений нормами Цивільного кодексу України, а, по-друге, комерційне позначення слід розуміти як загальну назву щодо знаків, позначок чи найменувань, що використовуються в сфері комерційної діяльності.

Комерційне найменування є більш широким, ніж поняття фірмове найменування. Так, із самої назви “фірмове найменування” випливає його приналежність саме структурі, організації, підприємству. Поняття ж комерційного найменування можна розглядати як таке, що може належати будь-якому суб‘єкту (як юридичній, так і фізичній особі), що здійснює комерційну діяльність.

Таким чином доводиться, що комерційне найменування включає в себе два  підвиди:

1) фірмове найменування юридичної особи;

2) найменування, під яким здійснюють  свою діяльність фізичні особи  – суб‘єкти підприємницької  діяльності. [4]

Правове регулювання охорони права  на комерційне найменування закріплено у статті 489 Цивільному кодексі України, у якому зазначено:

1. Правова охорона надається  комерційному найменуванню, якщо  воно дає можливість вирізнити  одну особу з-поміж інших та  не вводить в оману споживачів  щодо справжньої її діяльності. 2. Право інтелектуальної власності  на комерційне найменування є  чинним з моменту першого використання  цього найменування та охороняється  без обов'язкового подання заявки  на нього чи його реєстрації  і незалежно від того, є чи  не є комерційне найменування  частиною торговельної марки. 3. Відомості  про комерційне найменування  можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється  законом. 4. Особи можуть мати однакові  комерційні найменування, якщо це  не вводить в оману споживачів  щодо товарів, які вони виробляють  та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. [6]

У Цивільному кодексі України зазначено, що охорону прав на комерційне найменування може мати лише комерційна фізична  чи юридична особа, зареєстрована в  установленому порядку. 
Ще однією правовою умовою має бути чітка відмінність найменування особи від інших подібних. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використовуване або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншими. 
         Однією з необхідних умов має бути і відповідність назви характеру діяльності цієї фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву принципу істотності фірми. Не може бути визнане комерційне найменування фірми “Світ чистоти” як такої, що продає макаронні вироби . 
         Чинність права на комерційне найменування настає з дати державної реєстрації найменування в Україні. Без такої реєстрації право на найменування не настає. Чинне законодавство України передбачає норму про право попереднього користування. Відповідно до неї фірма, яка використовувала найменування до його реєстрації іншою фірмою, зберігає право на його подальше використання. Право попереднього користування стосується всіх об’єктів промислової власності, а також фірмового найменування. 
         Право на комерційне найменування полягає в тому, що комерційна особа, яка його використовує і зареєструвала в установленому порядку, має виключне право на його використання. Це означає, що володілець комерційного найменування має право забороняти іншим особам використовувати фірмове найменування на товарах, упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов’язаній з його діяльністю, а також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, які проводяться на території України чи іншим чином. Комерційне найменування володілець може також використовувати в товарних знаках, які належать цьому володільцю. 
        Використання зареєстрованого на ім’я певної юридичної особи комерційного найменування іншими особами без дозволу володільця не допускається. Володілець, безумовно, має право передати своє виключне право на використання комерційного найменування іншим особам за певну винагороду, шляхом видачі виключної або невиключної ліцензії. [7]

Отже, можна зробити висновки, що без правової охорони - використання комерційного найменування втрачає будь-який сенс, практичний резон. Тому,

індивідуалізація товариства чи установи через комерційне найменування зумовлює необхідність надання правової охорони  такому найменуванню. Але надання  правової охорони комерційному найменуванню з боку держави можливе лише за наявності певних умов, зазначених вище.

 

 

3. Ознайомтесь з рекомендованим законодавством та літературою, та визначте об’єкти права інтелектуальної власності. Відповідь зробити у формі схеми та надайте письмові пояснення.

 

 

 

У теорії цивільного права  об'єктом права прийнято вважати  те, з приводу чого виникають права. Чинне цивільне законодавство до об'єктів цивільних прав відносить  речі, в тому числі гроші і цінні  папери, інше майно, в тому числі  і майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. 
       З наведеного переліку об'єктів цивільного права зупинимося на результатах інтелектуальної діяльності. Цим поняттям охоплюються будь-які результати творчості. 
       Об'єктом цивільного права може бути такий результат інтелектуальної діяльності, який відповідно до чинного законодавства об'єктом права інтелектуальної власності може бути і не визнаний, але який має відповідати вимогам чинного законодавства. [6]

 Тому, до об’єктів права інтелектуальної власності належать: авторське право, суміжні права, науково-технічна інформація, засоби індивідуалізації, промислова власність, ноу хау.

Об'єктами авторського права  є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, комп’ютерні програми, бази данних виражені в будь-якій об'єктивній формі. Чинне законодавство не містить  повного переліку об'єктів авторського  права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження  творчої діяльності людей. Значну групу  об'єктів авторського права складають  літературні твори. Літературні  твори в залежності від форми  їх вираження поділяються на письмові й усні. До усних творів можуть відноситися  виступи, лекції, доповіді, промови, проповіді  та інші. Літературні письмові твори  поділяються на два основні види — художні і наукові. До художніх творів відносяться романи, повісті, поезія, новели, оповідання, ноти, інші белетристичні твори. До наукових —  монографії, підручники, навчальні  посібники та інші наукові книги, брошури, статті. До письмових творів відносяться також комп'ютерні програми. До письмових творів відносяться  також музикальні твори незалежно  від жанру (гімни, хорові твори, пісні, оперети тощо), твори для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна  музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів  і ансамблів) тощо. 
         Самостійним видом об'єктів авторського права, але в письмовій формі, є різноманітні карти і технічні креслення тощо.