Інтелектуальна власність як нематеріальний актив

 

Зміст

1. Класифікація обє’єктів інтелектуальної власності 3

11 .Об'єкти промислової власності 3

1.2 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності 5

1.3 Об'єкти авторського права і суміжних прав 5

2. Особливості права інтелектуальної власності як товару 7

3. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив 9

Список літератури 11

 

 

 

1. Класифікація  обє’єктів інтелектуальної власності

 

 

Всі об'єкти інтелектуальної власності згідно Цивільного кодекса України поділяють на три групи:

1. Об'єкти промислової власності.
2. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.
3. Об'єкти авторського права і суміжних прав [1].

 

11 .Об'єкти промислової власності

 

 

Основними об’єктами промислової  власності є результати винахідництва  та промислові зразки. Чинне законодавство  встановило вимоги, яким мають відповідати  винахід, корисна модель і промисловий  зразок. На підставі цих вимог можна  дати визначення цих об’єктів.

Винахід - це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності. Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень стосовно заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами. Не визнається винаходом пропозиція, на яку уже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент - в Україні чи за кордоном [2].

Вислів корисна модель використовується для назви певних видів винаходів. У більшості національних законодавств, і українського також, у цю категорію включаються винаходи в області механіки. Об'єктами корисних моделей є пристрої та пристосування.

Корисні моделі, як правило, відрізняються від винаходів, на які видаються звичайні патенти, за такими трьома параметрами:

• рівнем проведеної експертизи (проводиться лише формальна експертиза, в ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані корисною моделлю, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам);
• максимальний термін охорони, передбачений законом для корисної моделі, значно менший ніж у випадку винаходу;
• мито за видачу та підтримання чинності корисної моделі, як правило, також менше ніж для винаходу [3].

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

 

2.   Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

 

 

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне  розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна  та інша інформація, що здатна підвищити  ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей  властивостей і явищ матеріального  світу.

Раціоналізаторською пропозицією  є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності [1].

 

3.   Об'єкти авторського права і суміжних прав

 

Об'єктами авторського права  є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові  твори белетристичного, публіцистичного,  наукового, технічного або іншого  характеру (книги, брошури, статті  тощо);

2) виступи, лекції, промови,  проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом  і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні  твори, пантоміми, хореографічні  та інші твори, створені для  сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого  мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування  і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори,  у тому числі твори, виконані  способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва,  у тому числі твори декоративного  ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства,  з художнього скла, ювелірні вироби  тощо;

12) ілюстрації, карти, плани,  креслення, ескізи, пластичні твори,  що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури  та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини,  і обробки фольклору, придатні  для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники  обробок фольклору, енциклопедії  та антології, збірники звичайних  даних, інші складені твори  за умови, що вони є результатом  творчої праці за добором, координацією  або упорядкуванням змісту без  порушення авторських прав на  твори, що входять до них  як складові частини;

16) тексти перекладів для  дублювання, озвучення, субтитрування  українською та іншими мовами  іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Об'єктами суміжних прав, незалежно  від призначення, змісту, оцінки, способу  і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших  творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій  мовлення [4].

2. Особливості права інтелектуальної власності  як товару

 

 

Товар - це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" можуть оцінюватися "... нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності ...". Таким чином, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть мати ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносяться:

а) корисність;

б) рідкість - властивість, протилежна загальнодоступності;

в) універсальність - придатність  до обміну на гроші або на будь-які  інші ринкові товари.

Корисність розуміється  як здатність задовольняти будь-яку  потребу. Тобто якщо об'єкт інтелектуальної власності нікому не потрібний, то він не може стати товаром. Найважливішою є властивість рідкості, що перетворює корисність продукту в комерційну цінність, а сам продукт - у товар.

Рідкість для об'єктів інтелектуальної власності реалізується ідеально тому, що за визначенням об'єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним.

Наявність перших двох властивостей для матеріальних об'єктів звичайно майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власності ця властивість має суттєві відмінності. З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об'єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.

За принципом "відокремлюваності" права інтелектуальної власності можна поділити на три групи:

а) права, що відокремлюються  як від індивідуума, так і від  підприємства;

б) права, що не відокремлюються  від індивідуума;

 г) права, що не  відокремлюються від підприємства.

До першої групи відносяться  права на об'єкти права інтелектуальної  власності, такі як: винаходи, торговельні  марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.

До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуальної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібності людей тощо, які зайняті розробленням об'єктів інтелектуальної власності. У сукупності - це так званий людський капітал, що не може бути відокремлений від його носія -людини, тобто не може бути товаром у звичайному розумінні.

Від підприємства не можна  відокремити: системи і методи функціонування, що розроблені як складові частини діючого підприємства; наявність підготовленого персоналу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо. З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи від підприємства результати творчої діяльності не можуть виступати як товар. Але вони можуть продаватися (передаватися) разом з підприємством чи індивідуумом. Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підприємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом з його якостями [1].

 

3. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив

 

 

Відмінними ознаками нематеріальних активів є: відсутність матеріальної основи і при цьому володіння такою коштовною якістю, як здатність давати прибуток власнику, виходячи з довгострокових прав і переваг, що вони приносять йому так довго, як це можливо; відсутність наміру продажу нематеріальних активів у нормальних умовах діяльності підприємсва; тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як оборотні активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш розумний термін погашення їхньої первісної вартості при загальній невизначеності термінів функціонування (гудвіл, товарні знаки тощо); відсутність відходів; багатоцільовий характер експлуатації, що дозволяє використовувати об'єкт на різних ділянках діяльності підприємства; підвищений ступінь ризику в прагненні отримати доход від застосування подібних активів.

Права на об'єкти інтелектуальної  власності стають нематеріальними  активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби. За цією ознакою об’єкти інтелектуальної власності поділяються на дві групи: з встановленим терміном служби та з невстановленим терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості об’єкту інтелектуальної власності як товару, а також при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив. Розрізняють юридичний і економічний термін служби. Одні об’єкти інтелектуальної власності мають встановлений термін дії, а інші можуть не мати встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" юридичний термін дії (служби) патенту дорівнює 20 рокам. Однак цілком можливо, що за цей час патент може морально застаріти, тому що не виключена імовірність, що з'являться нові аналогічні, більш ефективні винаходи. Тому при економічних розрахунках для патентів установлюється більш короткий термін, так званий економічний, котрий дорівнює 10 - 12 рокам, а в окремих випадках і менше. Встановлений термін служби характерний для більшості прав на об'єкти інтелектуальної власності, відокремлюваних від індивідуума і підприємства, але не для всіх. Так, торговельні марки не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії після його закінчення може кожний раз продовжуватися ще на 10 років. Не мають встановленого терміну більшість прав на об'єкти інтелектуальної власності, невіддільні від підприємства чи індивідуума. Крім того, права на ті самі об'єкти інтелектуальної власності можуть мати як визначений, так і невизначений термін дії. Наприклад, ліцензія на право вкористання винаходу чи товарного знака може бути надана як на визначений, так і на невизначений термін. Відзначимо, що без установлення терміну дії стає проблематичним визначення вартості переданих прав на об'єкти інтелектуальної власності, а сама процедура встановлення терміну дії буває надзвичайно складною і відповідальною [5].