Принцип добросовісності, розумності, справедливості

Зміст

Вступ 3

1.Поняття  добросовісності, розумності та  справедливості 4

2. Роль і  значення принципу добросовісності,  розумності, справедливості у регулюванні  суспільних відносин 6

Висновки 10

Список використаних джерел 11

Вступ

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись цими принципами, законодавець удосконалює цивільне законодавство, врегульовує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не регулювалися. Крім того, принципи цивільного права можуть безпосередньо застосовуватись при врегулюванні конкретних цивільно-правових відносин.  Одним з найважливіших принципів права як в Україні, так і в світі є принцип добросовісності, розумності, справедливості. Це важливий загальноправовий принцип, який бере свій початок ще в приватному праві Давнього Риму. Принцип справедливості, добросовісності і розумності - це одна з керівних ідей цивільного права, відповідно до якої здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин, і яка визначає характер поведінки учасників цих відносин з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, турботи про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення.         Отже, як бачимо дослідження принципу добросовісності, розумності, справедливості є дійсно актуальним, адже він як одна із загальних засад цивільного судочинства спрямований на ствердження в українській правовій системі принципу верховенства права.         Об’єктом нашого дослідження виступає принцип добросовісності, розумності, справедливості як один з основних загальноправових принципів в цілому та одна з основних засад цивільного права зокрема.     Метою нашої роботи є розглянути суть принципу добросовісності, розумності, справедливості та визначити його роль у регулюванні цивільно-правових відносин.  

1.Поняття добросовісності, розумності та справедливості

Цивільний кодекс України не сформулював  визначення принципу добросовісності, справедливості і розумності, але  аналіз змісту його положень, зокрема  ч. 5 ст. 12, ст. 13, ч. 3 ст. 23 тощо, дозволяє стверджувати, що за допомогою таких  категорій як добросовісність, розумність, справедливість закон встановлює межі здійснення цивільних прав осіб, запобігаючи  тим самим зловживанню правом з боку останніх. Добросовісність і недобросовісність, розумність і нерозумність, справедливість і несправедливість мають правове значення у спеціально вказаних у законі випадках. Причому і добросовісність, і розумність учасників цивільних правовідносин презюмуються. Так, зокрема ч. 5 ст. 12 ЦК передбачає: якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, коли інше не встановлено судом [1].          Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.   Початок даний принцип бере ще з періоду Давнього Риму, про що свідчать висловлювання тогочасних юристів. Так, Павел стверджував: «коли відсутній чіткий правовий припис, бажано справу вирішувати по справедливості» (Дигести 39.3.2.), а Ульпіан наполягав: «коли право суперечить справедливості, повинна панувати остання» (Дигести 15.1.32) [2]. Як відзначає Х.Л.А. Харт, термінами, які найчастіше вживають правники з метою похвали або осуду права чи його застосування, є слова «справедливий» та «несправедливий», і нерідко вони пишуть так, немовби ідеї справедливості та моралі існують однаково довго. Насправді є всі підстави для того, щоб справедливість посідала найвизначніше місце в критиці правових заходів. Однак важливо розуміти, що вона є особливою частиною моралі й що закони та їхнє застосування можуть мати або не мати переваг різного роду. Характерні риси справедливості та їхній особливий зв'язок із правом починають виявлятися, коли помічають, що більшість критичних зауважень, що застосовують поняття «справедливий» і «несправедливий», можна було б так само добре передати словами «чесний» і «нечесний» [3; С. 157].          Як загальноправовий принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юридичних справ (приміром, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності [4; С. 224], який, своєю чергою, лежить в основі методу цивільно-правового регулювання [5; С. 30].    Принцип рівності в загальноправовому світлі означає рівність усіх перед законом, рівність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист у суді. Важливими складовими елементами принципу рівності являється єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (приміром, право громадянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист), а також взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками [4; С. 224]. Принцип юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин означає таке становище учасників, де воля одного з них не залежить від волі іншого, який не може йому наказувати, оскільки сам учасник: будь-то фізична або юридична особа - самостійні у прийнятті тих чи інших рішень. Безумовно, даний принцип не є абсолютним, бо деякі винятки у рівності все ж таки можуть бути, але це відбувається лише у випадках, передбачених законом (наприклад, відповідно до ЦК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону [1], яким в даному разі є Земельний кодекс України і згідно зі статтями 81 – 91 якого ці особи можуть набувати право власності на такі ділянки тільки несільськогосподарського призначення [6] тощо).      У світлі цивільного права як складова розглядуваного нами принципу справедливість в, так би мовити, «суб’єктивному» розумінні - це здійснення своїх прав і виконання зобов'язань на законних та чесних підставах, а в так званому «об’єктивному» - визначення нормою права обсягу межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.            В свою чергу, добросовісність слід розглядати як вірність з виконання своїх зобов'язань та повага і довіра до контрагентів за зобов'язаннями. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.        Нарешті, розумність - це дії, що здійснила б у конкретній ситуації людина, яка має нормальний, середній рівень інтелекту, знання та життєвий досвід. Розумність — це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу) [7].           Принцип добросовісності, справедливості і розумності як одна із загальних засад цивільного судочинства спрямований на ствердження в українській правовій системі принципу верховенства права, однак, на думку Р.О.Стефанчука, у разі неправильного тлумачення унеможливить застосування цивільно-правової норми внаслідок її "несправедливості", "недобросовісності" чи "нерозумності", що, з огляду на певну оціночність вказаних категорій, може призвести до суб'єктивізму у правозастосовчій діяльності [8].

2. Роль і значення принципу  добросовісності, розумності, справедливості у регулюванні суспільних відносин

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року досить широко використовує оціночні поняття й категорії. Серед останніх зустрічаються, зокрема справедливість, добросовісність, розумність. Вони є  окремими, але взаємопов'язаними  гранями (сторонами) поведінки учасників  цивільних правовідносин і у  сукупності визначають один з принципів  цивільного права. Видається, принцип  справедливості, добросовісності і  розумності - це одна з керівних ідей цивільного права, відповідно до якої здійснюється цивільно-правове регулювання  суспільних відносин, і яка визначає характер поведінки учасників цих  відносин з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних  прав і виконання цивільних обов'язків, турботи про власні права й  інтереси і права й інтереси інших  учасників з метою недопущення  їх порушення.          Принцип справедливості, добросовісності і розумності має важливе значення у цивільно-правовому регулюванні, адже:     

1. Закріпивши у тексті ЦК України цей принцип, законодавець встановлює певний орієнтир поведінки учасників цивільних правовідносин. Тому кожен з них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права і виконувати цивільні обов'язки, виявляти турботу про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб. Таким чином, у цивільному праві з'явився мінімальний і у той же час достатній заобсягом  "перелік"  якостей,  яким  має відповідати поведінка усіх без виключення учасників цивільних правовідносин.     Завдяки законодавчому закріпленню принципу справедливості, добросовісності і розумності у "тканину" цивільного права органічно "вплетені" загальнолюдські цінності, ідеї природного права. Без них цивільне право перетвориться у сукупність "сухих", "бездушних" правил поведінки. Отже, можна констатувати, що "ідеї  природного права тепер інтегровані у позитивне право" [9, с. 31];    
2. За допомогою принципу справедливості, добросовісності і розумності може бути досягнуто юридичної рівності учасників цивільного обороту. Юридична рівність - одна з характерних рис справедливості у цивільному праві й означає таке становище учасників, коли воля одного з них не залежить від волі іншого, оскільки самі учасники самостійні у прийнятті тих чи інших рішень  [10, c. 22]. Але для досягнення такої рівності необхідно, щоб кожен учасник цивільних правовідносин діяв добросовісно й розумно (тобто сумлінно виконував би свої цивільні обов'язки, з турботою і обачністю ставився до своїх прав і інтересів та прав і інтересів інших осіб, усвідомлюючи при цьому можливість завдання шкоди останнім, ставив би чужі права і інтереси у рівне, однакове положення зі своїм положенням).   Отже, юридична рівність (тобто фактично справедливість) є там, де особа діє добросовісно й розумно, у рівній мірі враховує і свої, і чужі права й інтереси. І навпаки, якщо особа ставить власні права й інтереси не у рівне положення з чужими правами й інтересами, то про юридичну рівність не йдеться;     
3. Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям. У цьому контексті варто зазначити, що принцип  справедливості,  добросовісності і розумності  обмежує дію принципусвободи   договору.         Отже, зазначений принцип є засобом, спрямованим на досягнення певного балансу прав та інтересів юридично рівних, вільних та самостійних у майновому відношенні учасників цивільних правовідносин. Тому порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов'язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо);
4. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є регулятором поведінки учасників цивільних правовідносин. При цьому існують декілька варіантів. Перший: за відсутності нормативного або договірного регулювання суспільних відносин. Йдеться про можливість прямої дії цього принципу, який може бути використаний, як "єдиний правовий засіб врегулювання прав і обов'язків" [11, c. 7]. Другий: за наявності такого регулювання, коли принцип одночасно застосовується з цивільно-правовою нормою, яка врегульовує конкретну ситуацію.          Слід зауважити, що у останньому випадку при регламентації нормами цивільного права тих чи інших суспільних відносин більшість таких норм не містять у собі прямого обов'язку суб'єктів відповідних правовідносин діяти саме справедливо, добросовісно й розумно. Але вимоги цього принципу ми можемо так би мовити "віднайти" у змісті конкретної норми або сукупності норм. Так, наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особисті властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч. 2 ст. 767 ЦК України). При укладенні договору сторони мають утримуватися від дій, спрямованих на виключення з договору умов про відповідальність однієї з них, або дій щодо включення у договір явно несприятливих для іншої сторони умов [12, c. 14 - 15].           Цілком зрозуміло, що у зазначеній і інших нормах ЦК України йдетьсяпро  необхідність  суб'єктів  відповідних   правовідносин  діяти   відповідно   до вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності;        
5. Зазначений принцип може бути у певних випадках використаний при аналогії права (ч. 2 ст. 8 ЦК України), коли він заповнює прогалини у цивільному законодавстві. При цьому якщо суддя відчуває, що судове рішення, яке він має прийняти, суперечить природі людини, яка наділена розумом і моральними почуттями, він в силу вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності повинен застосувати цей принцип, як нормативний регулятор у порядку аналогії права [9, c. 30].

Таким чином, принцип справедливості, добросовісності і розумності у  цивільному праві є дієвим "інструментом", завдяки якому може бути "налагоджений" цілісний механізм цивільно-правового  регулювання суспільних відносин. Дія цього принципу має бути спрямована на досягнення і підтримання справедливого балансу майнових прав і інтересів учасників цивільних правовідносин, коли їхні дії не призводитимуть до несправедливого, нерозумного чи недобросовісного результату.

Висновки

Принцип добросовісності, розумності, справедливості є одним з головних загально правових принципів.         Відіграє він важливу роль і в цивільному праві, оскільки важко переоцінити його значення у врегулюванні цивільно-правових відносин. Принцип справедливості, добросовісності і розумності - це одна з керівних ідей цивільного права, відповідно до якої здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин, і яка визначає характер поведінки учасників цих відносин з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, турботи про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення.        Принцип добросовісності, розумності, справедливості встановлює певний орієнтир поведінки учасників цивільних правовідносин. Відповідно до нього кожен з останніх зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права і виконувати цивільні обов'язки, виявляти турботу про власні права й інтереси і права й інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб. Таким чином, у цивільному праві встановлюється мінімальний і у той же час достатній за обсягом  "перелік"  якостей,  яким  має відповідати поведінка усіх без виключення учасників цивільних правовідносин. За допомогою принципу справедливості, добросовісності і розумності крім того може бути досягнуто юридичної рівності учасників цивільного обороту.    Зазначений принцип є засобом, спрямованим на досягнення певного балансу прав та інтересів юридично рівних, вільних та самостійних у майновому відношенні учасників цивільних правовідносин. Тому порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов'язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо).  Отже, як бачимо з усього вищевказаного принцип добросовісності, розумності, справедливості має вкрай важливе значення при врегулюванні цивільно-правових відносин.       

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page
2. Цивільне право: Принципи цивільного права. // Юридичний портал. - http://www.uristua.com/social/s4/?curPos=0 .
3. Харт Х.Л.А. Концепція права. Скорочений переклад. – К.: Видавництво «Сфера», 1998. – 231 С.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. — Харків: Консум, 2001. — 656 С.
5. Основы права: Учебное пособие. / Под редакцией проф. В.Д. Волкова. – Донецк: ДонНУ, 2001. – 254 С.
6. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page
7. Науково - практичний коментар Цивільного кодексу України. // Апелляция - правовой портал. - http://apelyacia.org.ua/node/4697
8. Стефанчук P.О. Цивільне право України: Навчальний посібник. – К.: «Прецедент», 2005. // Электронная библиотека Князева. - http://ebk.net.ua/Book/law/stefanchuk_tsivpu/part1/102.htm
9. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України [Текст] : у 2 т. / В. Г. Ротань [та ін.] ; відп. ред. В. Г. Ротань. - 2-е вид. - Х. : Фактор, 2010. - Т. 1. - 800 c.
10. Цивільне право України [Текст] : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова [та ін.] ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Т. 1. - 2004. - 480 c.
11. Потапова, О. А. Принципы гражданского права [Текст] : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. А. Потапова. - Ульяновск, 2002. - 20 c.
12. Павленко. Д. Г. Принцип добросовісності в договірних зобов'язаннях [Текст] : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. Г. Павленко. - К., 2009. - 20 c.