Дайте визначення поняттю «функції держави». Охарактеризуйте внутрішні й зовнішні функції держави

Дайте визначення поняттю «функції держави». Охарактеризуйте внутрішні й зовнішні функції держави.

Призначення держави реалізується через її основні функції. Термін "функція", у перекладі з  латинської, означає здійснити, виконати. Функції держави виражають соціальну  природу держави і конкре­тизують її суть. Вони тісно пов'язані з  завданнями, цілями і суттю держави, але не зводяться до них. Завдання — це те, що необхідно зробити, а  функція — це діяльність, процес вирішення завдання. Цілі держави  у тій чи іншій мірі визначають систему її функцій, проте це не означає  їх тотожність.

Функції держави — це основні  напрямки діяльності держави, в яких відображаються та конкретизуються  її завдання і цілі, виявляється  сутність та соціальне призначення  держави у суспільстві.

Функції держави реалізуються передусім в процесі її впливу на суспільні відносини і їх не слід ототожнювати з функціями окремих  гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та функціями окремих  державних органів. Хоча законодавчі, управлінські, судові функції і наближаються до функцій держави, але вони є  меншими за обсягом і не є їм тотожними. Аналогічно більш вузькій, локальний характер, порівняно з  функціями держави, мають і функції  окремих державних органів.

В основу формування функцій  держави покладені суспільні  потреби й інтереси. Функції держави  відображають реалізацію загальносоціальних або "спільних справ", що забезпечують об'єктивне існу­вання людей. Функції держави постійно розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Одні функції виникають, інші змінюються, треті зникають. Такими факторами можуть бути соціальні зміни в суспільстві; зміни типу, форми держави; міжнародна обстановка тощо.

Держава виконує надзвичайно  багато функцій, які вивчаються різними  галузями наук. Теорія держави аналізує лише основні функції держави, які  можна класифікувати за такими критеріями: 1) за соціальним значенням державної  діяльності:

 основні функції —  найважливіші напрямки діяльності  держави, які мають пріоритетне  значення у визначений історичний  період розвитку суспільства  (захист прав і свобод людини, економічна, соціальна тощо);

 неосновні (додаткові)  функції — напрямки діяльності  держави по здійсненню конкретних  завдань, які мають супроводжувальний,  допоміжний або обслуговуючий  характер (управління персоналом, оподаткування,  фінансовий контроль тощо);

2) за часом їх дії:

 постійні функції —  напрямки діяльності держави,  що здійснюються впродовж тривалого  часу і притаманні їй на  всіх або більшості етапах  її існування, розвитку та функціонування (політична, соціальна, організація  оборони країни тощо);

 тимчасові функції  — напрямки діяльності держави,  які спрямовані на вирішення  деяких невідкладних завдань  і здійснюються протягом певного  періоду її існування (боротьба  з стихійним лихом, введення  надзвичайного стану тощо);

3) за сферою суспільного  життя:

 

 гуманітарні функції  — напрямки діяльності держави  та її органів із забезпечення  кожній людині належних умов  життя;

 економічні функції  — напрямки діяльності держави  та її органів щодо регулювання  сфери економічних відносин на  ринкових засадах і добросовісної  конкуренції, створення умов для  розвитку виробництва, захист  різних форм власності;

 політичні функції  — напрямки діяльності держави  та її органів зі створення  умов для формування і функціонування  державної влади на засадах  демократії, регулювання сфери політичних  відносин, забезпечення народовладдя;

4) за територіальною спрямованістю:

 внутрішні функції  — напрямки діяльності держави,  що здійснюються в межах її  території і в яких конкретизується  її внутрішня політика відносно  економічних, ідеологічних, культурних  та інших сторін життя суспільства;

 зовнішні функції —  напрямки діяльності держави,  що здійснюються за межами  її території у взаємовідносинах  з іншими державами та міжнародними  організаціями, в яких виявляється  її зовнішня політика.

Як внутрішні, так і  зовнішні функції не можуть бути однаковими для всіх держав. Певні відмінності  залежать від типу держави і характеру  політичного режиму, від етапів її розвитку, міжнародної об­становки, характеру взаємовідносин співіснуючих між собою держав. Між внутрішніми  і зовнішніми функціями існує  тісний зв'язок. Кожна держава заради найефективнішого вирішення своїх  внутрішніх завдань вступає у  відносини з іншими країнами у  сфері економіки, політики, культури тощо. З їх допомогою держава може швидше і ефективніше вирішувати свої внутрішні проблеми, особливо тоді, коли для цього у неї немає  необхідних сировинних та інших матеріальних ресурсів. Це призводить до того, що значна частина зовнішніх функцій стає, по суті, продовженням внутрішніх, особливо у державах з однотипною соціальною базою.

Внутрішні і зовнішні функції  держав соціальнодемократичної орієнтації можна класифікувати залежно від сфери впливу: в гуманітарній, економічній і політичній сферах.

Види внутрішніх функцій  Української держави:

1) у гуманітарній сфері:

 гуманітарна функція  — забезпечення, охорона та захист  прав і свобод людини і громадянина;

 екологічна функція  — забезпечення екологічної безпеки  і підтримання екологічної рівноваги,  охорона навколишнього природного  середовища, раціональне використання  природних ресурсів;

 соціальна функція  — забезпечення соціального захисту  особи, охорона здоров'я, соціальне  забезпечення нормальних умов  існування людини;

 культурновиховна функція — організація освіти, виховання особи, підтримка і розвиток науки, культури;

 

2) в економічній сфері:

 господарськостимулююча функція — створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності;

 господарськоорганізаційна функція — організація і програмування виробництва на державних підприємствах, розпорядження об'єктами державної власності, забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність;

 науковоорганізаторська функція — організація і стимулювання наукових досліджень у господарській сфері;

3) у політичній сфері:

 функція демократизації  суспільного життя — створення  умов для розвитку демократичних  форм і інститутів, які враховували  б інтереси різних соціальних  груп суспільства, створення умов  для існування легальної опозиції, для діяльності всіх політичних  партій та інших громадських  об'єднань, які діють в межах  Конституції та законів України;

 національнозабезпечувальна функція — створення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй;

 охоронна функція —  охорона і захист конституційного  ладу, законності та правопорядку, забезпечення громадського миру, прав, свобод та законних інтересів  людини і громадянина.

Зовнішні функції Української  держави:

1) у гуманітарній сфері:

 участь у міжнародному  забезпеченні та захисту прав  людини;

 допомога населенню  інших країн у разі стихійного  лиха та кризових ситуацій;

 участь у захисті  природного середовища;

 участь у міжнародному  культурному співробітництві;

2) в економічній сфері:

 участь у міжнародному  економічному співробітництві, інтеграція  до світової економіки;

 участь у розв'язуванні  глобальних економічних і наукових  проблем енергетики, космічного  простору, використання морів і  океанів тощо;

3) у політичній сфері:

 організація, підтримка  і розвиток міждержавних договірних  відносин на основі загальновизнаних  принципів міжнародного права;

 захист державного  суверенітету, оборона країни від  зовнішнього нападу, анексії;

 участь у забезпеченні  ненасильницького миру в усіх  регіонах світу;

 участь у боротьбі  з порушеннями міжнародного правопорядку, в тому числі з використанням  військових засобів.

Отже, групування функцій  держави на різні види залежить від  багатьох факторів і може здійснюватися  за різноманітними напрямками діяльності держави.

Держава виконує свої функції  у притаманних їй формах.

Форми здійснення функцій  держави — це специфічні однорідні  напрямки діяльності держави, за допомогою  яких реалізуються її функції.

За наявності правових наслідків, названі форми поділяються  на правові та організаційні. Правові  форми завжди є організаційними, проте не всі організаційні форми  є правовими. Серед форм діяльності держави пріоритетне місце посідають  правові форми. Саме в них відображається зв'язок держави і права, обов'язок держави при здійсненні своїх  функцій діяти на основі права  і в межах закону.

Правові форми здійснення функцій держави — це визначена  чинним законодавством діяльність державних  органів та їх посадових осіб, пов'язана  з виданням та застосуванням юридичних  актів, які спрямовані на здійснення функцій держави.

Правовими формами здійснення функцій держави є такі:

1) правотворча діяльність  — це діяльність компетентних  державних органів та їх посадових  осіб щодо розробки, прийняття,  зміни, скасуванні та систематизації  нормативноправових актів, які регламентують процес реалізації функцій держави;

2) правозастосовна діяльність  — це діяльність компетентних  державних органів та їх посадових  осіб щодо застосування правових  норм і винесення обов'язкових  для виконання індивідуальноправових приписів;

3) правоохоронна діяльність  — це діяльність спеціально  створених державних органів  та їх посадових осіб щодо  нагляду і контролю за дотриманням  норм права, їх охорони від  правопорушень, захисту наданих  громадянам суб'єктивних прав  і забезпеченню виконання покладених  на них юридичних обов'язків,  а також відновлення правового  стану у разі нанесення шкоди  інтересам суспільства, правопорядку.

Організаційні форми здійснення функцій держави — це діяльність державних органів, яка спрямована на сприяння реалізації функцій держави, і не пов'язана з виданням юридичних  фактів. Виділяють наступні організаційні  форми:

1) організаційнорегламентуюча діяльність держави — це поточна організаційна робота щодо вирішення конкретнополітичних завдань та технікоорганізаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму (підбір та розстановка кадрів, підготовка документів, організація проведення виборів тощо);

2) організаційногосподарська діяльність держави — це поточна господарська робота щодо матеріального забезпечення виконання різних державних функцій (бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту тощо);

3) організаційноідеологічна діяльність держави — це повсякденна роз'яснювальна, виховна робота, пов'язана із забезпеченням та виконання різних функцій держави (роз'яснення змісту виданих законів та інших нормативноправових актів, формування суспільної думки, робота засобів масової інформації тощо).

При здійсненні своїх функцій  держава, поряд з певними формами, використовує також різноманітні методи, а саме:

1) метод переконання —  реалізується шляхом правового  виховання населення, проведенням  різних профілактичних заходів;

2) метод заохочення —  реалізується шляхом пропаганди  позитивного досвіду та надання  різних матеріальних чи моральних  заохочень колективам, особам, які  не допускають правопорушень  і беруть активну участь у  боротьбі з правопорушниками;

3) метод примусу — реалізація  шляхом застосування до суб'єктів,  які скоїли правопорушення відповідних  заходів впливу, перевиховання та  спонукання до діяльності спрямованої  на усунення шкоди, що заподіяна  такою поведінкою іншим суб'єктам.  Отже, функції держави являють  собою єдність змісту, форм і  методів здійснення державної  влади у певній сфері державної  діяльності.

Проаналізуйте зміст  процесу усиновлення (удочеріння).