Контрольная работа по "Праву"

 

 1)

 Власність-це поняття яке охоплює право  володіння, користування та розпорядження  різними видами матер та не матер  об’єктів.

 Інтелектуальна  власність (у широкому сенсі) – це законодавчо-закріплені права на результати інтел діяльності у різних сферах сусп. життя. Головна відмінність інтел. власності є нематеріальність її об’єктів. Те що створено людським інтелектом і є відомим громадськості не може контролюватись самостійно творцем. Використання об’єктів інтел власності є головним у законодавстві стосовно цієї сфери. Традиційно інтелектуальна власність поділ на авторське право та промислову власність.

 Авторське право - це охорона яка надається  правовласнику на оригінальний твір який він створив. Сферою розповсюдження авторського права є галузі літератури, музики, мистецтва. В широкому розумінні авторське право об’єднує 2 групи прав: 1)майнові 2)особисті не майнові права автора. Воно включає в себе положення про охорону авторського права в точному змісті цього слова, а також охорону так званих суміжних прав.

 Промислова  власність – це поняття що об’єднує такі об’єкти як: винахід, товарний знак,торгова назва,промисловий  зразок, а також включає в себе боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

 Інтел. Власність об’єднує права що стосується:

 1) літературних  худ і наукових творів

 2)виступи  виконавців, фонограм і програм  ефірного мовлення.

 3) винаходи  в усіх сферах людської діяльності.

 4)наукові  відкриття

 5)промислові  зразки

 6)товарні  знаки, знаки обслуговування і  торгових назв та означень.

 7)запобігання  недоброс. конкур.

 Види  товарів в пункті 4 регулюються  авторським правом. Права в пункті 2 є суміжними правами. Види діяльності в пунктах 3,5,6 є об’єктами охорони  промислової власності. Сюди ж можна  віднести п. 7 згідно Парижської конвенції. Об’єкти з пункту 4 не віднос до жодної з сфер інтел власності.

 2.Авторські  та суміжні права.

 Авторське право має відношення переважно  до художніх творів. Поняття А.П. акцентує увагу на особливості автора худ.твора. Цим підкреслюється той факт, що автор має певні правові повноваження по відношенню до свого твору. на відміну від більш вузького поняття «копірайт», авторське право стосується не тільки тиражування, а й тих можливих змін, які можуть бути зроблені виключно самим автором або з його волі.

 Що  стосується права на виготовлення примірників, то воно може бути здійснено не тільки автором, алей іншими особами, наприклад видавцем, який отримав для цього ліцензію видання.

 Суміжні права означають суміжні права  з авторським правом і існують  у трьох різновидах:

 права виконавців,

 права виробників (фоно-, відеограм)

 права організації ефірного мовлення на їх радіо та телепрограмах.

 У випадку  коли авторські твори в процесі  доведення до загального відома, повинні  виконуватись виконавцем , повинні  погоджуватись інтереси як автора так  і виконавця при індивідуальному трактуванні твору.

 Розвиток  техніки звукозапису і можливість відносно легкого відтворення запису зробили необхідним забезпечення юридичного захисту прав виробників фонограм.

 Широка  доступність на ринку все більше ефективно записуючих пристроїв викликала до життя проблему піратства в цій галузі, яка має розмір світового масштабу.

 Правовий  захист інтересів організації ефірного мовлення зводиться до перешкоджання  недозволеної ретрансляції їхніх програм  іншим компаніям.

 Під правовий захист підпадають форми висловлювання ідей автора, а не самі ідеї. Наприклад, авторське право захищає автора від розповсюдження примірників його статті без дозволу автора, але не може завадити третій стороні використати ідеї, які викладені в цій статті.

 Якщо  ідея оприлюднена в ході публічної лекції, але не має відповідного патенту або захисту у вигляді авторського свідоцтва, то в цьому випадку немає жодних шансів запобігти використанню цієї ідеї іншим.

 Однак, якщо ідея була втілена у матеріальній формі, виникає авторське право на слова, ноти, тощо, малюнки, фото, у формі яких ідея втілена. Таким чином щоб підпадати під охорону авторського права, твір має бути оригінальним.

 Загальновизнаним  є комплекс прерогатив,які складають  авторське право і діє протягом життя автора. Після його смерті провів захист продовжується як правило 70 років. Вважається, що такий термін є справедливий для забезпечення балансу між матеріальними правами автора та потребами суспільства у доступі до культурних досягнень. По закінченню терміну твір стає загальним надбанням людства і може використовуватись без дозволу.

 3. Промислова власність

 Винахід – це ідея, що робить можливим практичне  розв’язання конкретної технічної  проблеми у різних галузях.

 Більшість країн здійснює правову охорону  винаходів за допомогою патентів. Менш розповсюдженою формою є авторське свідоцтво.

 Після реєстрації винаходу у патентному відомстві  винахідник отримує певний набір  виключних прав на обмежений час.

 Після завершення оговореного часу винахід  стає загальнолюдським досягненням.

 Патентоспроможність виробів обумовлюється 3-ма факторами:

 винахід має бути новим;

 мати  відповідний рівень;

 забезпечувати можливість промислового використання.

 Існує 2 різновиди винаходів:

 винаходи  виробу;

 винаходи  способу.

 Відповідну  назву мають і патенти на ці винаходи.

 Особа, яка використовує запатентований винахід  без дозволу патентовласника  чинить незаконні дії (протиправні), але як виняток, патентне законодавство більшості країн передбачає випадки, коли запатентований винахід використовується без згоди патентовласника на підставі примусової ліцензії. Такі дії передбачаються у виключних випадках, коли юр. особа, що бажає використати винахід не в змозі дістати прямого дозволу патентовласника і діє при цьому в інтересах суспільства.

 Іншою формою охорони винаходів є реєстрація та видача патентів на користування.

 Вислів  «корисна модель» використовується для позначення певних видів винаходів переважно в області механіки та таких, що не відповідають всім вимогам патентоспроможності.

 Вони  відрізняються від винаходів  за 3-ма параметрами:

 за  рівнем проведення експертизи;

 менший  термін охорони;

 менша величина мита за видачу та підтримання чинності «корисної моделі».

 Таким чином, процедура надання охорони  «корисній моделі» займає менше  часу і простіша ніж у випадку  патенту на неї.

 Такі  умови роблять цей документ привабливим  у випадках обмеження фін. можливостей  винахідника і необхідністю впровадження винаходу.

 Об’єктами «корисних моделей» є пристрої і  пристосування, а головним завданням  є заохочування до вдосконалення  виробництва.

 4. Промисловий зразок

 Пром.зразок – це орнаментальне або естетичне  зовн.оформлення виробу.

 Може включати в себе: форму і (або) орнамент і (або) колір виробу. *Головною вимогою є те,що естетичне оформлення має бути приємним для погляду, а виріб має бути при цьому легко піддаватись промисловому тиражуванню. Якщо останнє не виконується то об’єкт класифікується як твір мистецтва і підпадає під охорону авторського права, а не промислової власності.

 В Україні  промисловий зразок підпадає під  охорону, якщо він відповідає умовам патенту, то б то є новим.

 Закон забезпечує охорону промислових  зразків від недозволенного виробу та імітації. Термін охорони в країні складає 10 років.

 Охорона промислових зразків в Україні  забезпечується патентом з додаванням до слова «патент» уточнення «на  промисловий зразок».

 V

 Товарний  знак(ТЗ), є позначкою яка дозволяє відрізнити продукцію певної фірми від продукції конкурентів і є засобом ідентифікації товарів. Застосування ТЗ відповідає інтересам як виробників, так і споживачів і торговців.

 Ф-ції  ТЗ:

 Передача  споживачеві інформації про виробника  і його товар з метою допомогти  прийняти рішення про придбання товару;

 Надання можливості виробнику впізнати свою продукцію серед інших аналогічних  товарів для того, як вона перейшла у володіння інших осіб;

 Надання допомоги державним органам, що відповідають за контроль якості або інші характеристики товарів.

 ТЗ  дозволяє фірмі, що його використовує звернути увагу потенційних покупців на існування нового товару, з іншого боку він дозволяє споживачеві, що віддає йому перевагу оперативно відшукати  товар.

 Фірмова назва(ФН) включає в себе: назву, терміни (строки),  найменування. Це необхідно для впізнання фірми та її характеристика. Таким чином ФН не тільки представляє підприємство але і є символом його репутації. ФН є джерелом першої інформації для споживачів. ФН є об’єктом охорони законодавством більшості країн.

 Просте  зазначення походження товару прямо  чи опосередковано вказує на місце  походження товару.

 Просте  зазначення походження товару дає уявлення про місце його виготовлення і  не асоціюється з його якістю.

 Комплексне (кваліфіковане) зазнач походження товару дає можливість вирізнити його серед товарної маси і вказує на специфічні якості, що зумовлені людськими або природними факторами певного регіону.

 Товарні знаки (ТЗ) – знаки обслуговування та фірмові назви, як і зазначення походження товару є засобами індивідуалізації учасників цивільного обміну товарів і послуг. Головними функціями цих засобів є інформаційна, розрізняльна, гарантійна, рекламна, захисна.

 6. Недобросовісна конкуренція

 Недопущення недобросовісної конкуренції і  одним з нетрадиційних об’єктів промислової власності. У цьому3 випадку йдеться про необхідність додержання конкуруючими суб’єктами господарювання правил чесної комерційної діяльності

 Згідно  міжнародних домовленостей недобросовісна конкуренція трактується наступним чином:

 1) дії  що призводять до сприйняття  споживачем підприємства товарів  або діяльності певної фірми  як товарів виробництва або  продукції конкурентів.

 2) неправдиві  твердження що дискредитують  підприємство, товар або діяльність  конкурентів.

 3) використання  в процесі комерційної діяльності вказівок чи позначень які можуть ввести споживачів в оману відносно природи, способу виготовлення або характеристик чи властивостей певного товару.

 Іншим різновидом нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності є  ноу-хау.

 Ноу-хау – це незахищені охоронними документами та не оприлюднені повністю чи частково знання, досвід, навички технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового характеру тощо, які мають комерційну цінність і можуть виступати об’єктами відповідних угод.

 Часто тотожним поняттю ноу-хау використовуються термін «комерційна таємниця» - це будь-яка інформація що має дійсну або потенційну цінність через її недоступність третім особам, до якої немає вільного доступу і відносно якої власник вживає заходи щодо конфіденційності.