Організація роботи Кабінету Міністрів України

4) декларацію про доходи;

5) членство у керівному  органі чи наглядовій раді  підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Усі відомості подаються  державною мовою і власноручно  підписуються кандидатом на посаду Прем´єр-міністра України.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їх запитання.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.

Голосування у Верховній  Раді України щодо призначення Прем´єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю  від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.

У разі відхилення Верховною  Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому частиною другою цієї статті.

Подання про призначення  членів Кабінету Міністрів України, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, щодо кандидатів на відповідні посади вносяться разом з відомостями про :

1) освіту;

2) фах;

3) трудову діяльність  і найсуттєвіші факти біографії;

4) декларацію про доходи;

5) участь у керівному  органі чи наглядовій раді  підприємств чи організацій, які мають на меті отримання прибутку.

Подання Прем’єр-міністра України, Президента України чи коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України  про призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України під час його формування можуть вноситися як списком, так і окремо на кожного члена Кабінету Міністрів України.

На кожну посаду пропонується одна кандидатура. Верховна Рада України  розглядає подання та призначає  на посаду членів Кабінету Міністрів України.

Кандидатура на посаду члена  Кабінету Міністрів України вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не прийняла рішення про її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України.

 

2. Функції та компетенція Кабінет Міністрів України.

             Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов'язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній.

           Слід зазначити, що законодавство більшості країн світу не містить розгорнутих положень, що стосуються компетенції Уряду. Як правило, до основних повноважень уряду відносяться здійснення загального керівництва та управління справами держави, виконання законів, що стосуються уряду, складання і реалізація державного бюджету, координація діяльності окремих міністрів і відомств.

            Що стосується питання про організацію та діяльність Кабінету Міністрів України, то ст.116 Конституції України наголошує:

Кабінет Міністрів України:

• забезпечує державний суверенітет  і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції  і законів України;

• вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці  та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно закону;

• розробляє проект закону про  Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною  Радою України Державного бюджету  України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

• здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки  України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

• організовує і забезпечує здійснення зовніньо-економічної діяльності України, митної справи;

• спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

• виконує інші функції, визначені  Конституцією України та законами України, актами Президента України.

           У статті окреслюється функціональний зміст компетенції Кабінету Міністрів. Її загальний обсяг визначається організаційно-правовим статусом Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади.

Перелік функціональних напрямів діяльності Кабінету Міністрів починається з таких ключових цілей та завдань виконавчої влади, як забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції, законів України та актів Президента України. Діяльність Кабінету Міністрів має також цілком відповідати справі демократичної сутності нашої держави, головними обов'язками якої, згідно ст.3 Конституції, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Головне функціональне призначення Кабінету Міністрів конкретизується п.п.3 - 8 цієї статті шляхом визначення його завдань у сферах економічній, науково-технічній, екологічній, соціальній, духовно-культурній, правоохоронній, обороноздатності і національної безпеки. Особливої уваги набуває такий важливий напрям діяльності Кабінету Міністрів, як спрямування і координація роботи міністерств та інших органів виконавчої влади.

           Останній пункт статті свідчить, що наведений перелік напрямів діяльності Кабінету Міністрів не є вичерпним, оскільки він виконує і деякі інші функції, визначені Конституцією, законами України та актами Президента. Наприклад, в Конституції окремо визначена функція Кабінету Міністрів здійснювати законодавчу ініціативу в парламенті (ст.93 Конституції України).

           Ст.117 Конституції надає правове підґрунтя такому напрямку діяльності Кабінету Міністрів, як видання нормативно-правових актів. В ній зазначено:

          Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

          Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

          Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

            Кабінет Міністрів України дає на підставі та виконання вимог Конституції, законів України та актів Президента, у зв'язку з чим йому надане право вирішувати такі питання виконавчої влади, які відносяться згідно з Конституцією або законами до компетенції Президента і Верховної Ради. З цією метою Конституція встановлює види правових актів уряду України - постанови і розпорядження та зазначає, що вони є обов'язковими для виконання на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів повинні оформлюватися найбільш важливі рішення, які мають нормативний характер. Рішення з оперативних, інших поточних питань видаються у вигляді розпоряджень.

            Існує спеціальна процедура підготовки правових актів Кабінету Міністрів, передбачена положенням про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів від 8 липня 1993 року, і передбачає підготовку як тексту акту, так і пояснювальної записки до нього, в якій подаються необхідні обґрунтування і прогнози очікуваних соціально-економічних та інших наслідків його реалізації.

           Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр і вони набирають чинності з дня їх підписання, якщо інші строки не передбачені в цих актах.

          Кабінет Міністрів України повинен здійснювати контроль за виконанням прийнятих ним правових актів через підлеглі йому органи або безпосередньо.

Указом Президента "Про єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27 червня 1996 року в Україні запроваджується Державний реєстр нормативних актів Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку.

 

3.Форми і методи діяльності Кабінет Міністрів України.

            Серед правових форм діяльності уряду можна виокремити нормотворчу, правозастосовчу установчу, контрольну, інтерпретаційну форми.

           Нормотворча форма діяльності пов'язана із законопроектним провадженням, яке виникає у зв'язку із реалізацією Кабінетом Міністрів права законодавчої ініціативи, а також із провадженнями щодо розробки і прийняття урядових актів нормативного характеру та підготовки проектів актів Президента України. Правозастосовча форма діяльності знаходить свій вияв у провадженнях щодо вирішення питань індивідуального, організаційного характеру (наприклад, щодо присвоєння рангів державним службовцям, нагородження). Про наявність установчої форми діяльності свідчать провадження щодо призначення і звільнення керівників органів виконавчої влади, глав місцевих державних адміністрацій (уся підготовча робота для вирішення цього питання ведеться в Кабінеті Міністрів України з дотриманням відповідної процедури і чітких стадій), формування урядових робочих органів та ін. Контрольна форма діяльності пов'язана із контрольними провадженнями, що виникають у процесі реалізації контрольної функції уряду, наприклад, щодо підготовки конституційного подання до Конституційного Суду України, скасування актів глав місцевих держадміністрацій, що суперечать Конституції чи іншим законодавчим актам, та ін.

             Основною організаційною формою роботи уряду є засідання, порядок підготовки і проведення яких визначається Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України. Засідання Кабінету Міністрів України можуть бути: а) чергові — проводяться щосереди, починаються о 10 годині; б) позачергові — проводяться в міру потреби з повідомленням про це учасників засідання не пізніше ніж за 48 годин до його початку; в) невідкладні — скликаються в особливих випадках за рішенням Прем'єр-міністра.

          Порядок денний засідання формується Міністром Кабінету Міністрів на основі перспективних та поточних програм і планів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра і складається з трьох розділів: 1) концептуальні засади реалізації урядової політики (проекти концепцій нормативно-правових актів); 2) проекти нормативно-правових актів; 3) інформація, звіти. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний надсилається разом з відповідними матеріалами членам Кабінету Міністрів та іншим посадовим особам, запрошеним на засідання, не пізніше ніж за 48 годин до його початку, а в разі проведення позачергового засідання — не пізніше ніж за 24 години. До порядку денного за пропозиціями членів уряду на засіданні можуть бути внесені зміни.

          На засідання уряду в разі потреби можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання; їх перелік визначається Міністром Кабінету Міністрів і узгоджується з Прем'єр-міністром. Засідання Кабінету Міністрів вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин його членів, які беруть участь в урядових засіданнях особисто. Якщо міністр, з поважних причин, не може бути присутнім на засіданні, за погодженням з Прем'єр-міністром замість нього в засіданні може брати участь з правом дорадчого голосу його перший заступник.

         На засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем'єр-міністр. Регламент розгляду питань на засіданні визначається головуючим за погодженням з членами Кабінету Міністрів. Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в обговоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

         Рішення Кабінету Міністрів приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, присутніх на засіданні. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра.

         У процесі функціонування Кабінет Міністрів України використовує ряд методів організаційного характеру, серед яких можна виокремити такі: координація, планування, прогнозування, інформаційне забезпечення, організація виконання і контроль за виконанням прийнятих рішень, робота з кадрами та інші.

         Важливе значення для діяльності Кабінету Міністрів України має метод координації. Його застосування забезпечує узгоджену діяльність усієї системи органів виконавчої влади. Відповідно до розподілу функціональних повноважень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 712, Прем'єр-міністр України координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, координує роботу з проведення адміністративної реформи, діяльність окремих центральних органів виконавчої влади. У свою чергу Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри України координують роботу з окремих напрямків діяльності Кабінету Міністрів України, згідно з розподілом функціональних повноважень координують діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади.

          Планування роботи уряду здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади. Розрізняють перспективне і поточне планування, планування окремих напрямків і сфер діяльності — нормотворчої, контрольної діяльності, затвердження графіку проведення засідань. Індивідуальне планування роботи членів уряду здійснюється з урахуванням розподілу їх функціональних повноважень на основі щотижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо.