багато відносин, які потребують
первинного правового впливу, тобто регулюються
"вперше". Не випадково у цьому відношенні
виняткова роль Конституції, яка встановлює
основи конституційного ладу, принципи
взаємовідносин особи й держави тощо.
Саме таким методом встановлюються порядок
формування органів державної влади, прийняття
правових актів органів державної влади,
конструкція правової системи тощо.
5. Метод конституційного регулювання
має універсальний характер. Його
дія в більшості випадків поширюється
на всі сфери життєдіяльності,
а норми інших галузей регламентують конкретні
сторони суспільного життя.
Універсальність методу конституційного
регулювання полягає і в тому,
що його вплив поширюється практично
на всі галузі системи національного
права. Загальне регулювання, таким
чином, набуває в певній площині рис конкретного,
персоніфікованого регулювання.
6. Специфічною рисою методу, що
розглядається, є поєднання безпосереднього,
прямого регулювання суспільних
відносин нормами конституційного
права з непрямою (опосередкованою)
дією всієї Конституції, її інститутів
та окремих норм. Так, норми, що регулюють
порядок обрання Президента України -
це абсолютно визначені, конкретні правові
норми. Водночас норми-принципи, норми,
що закріплюють народовладдя, відповідальність
суб'єктів конституційних відносин, наповнюють
практично всі норми галузі, визначають
їх основні структурні та функціональні
характеристики.
7. Поєднання стабільності й динамізму
- одна із специфічних ознак
методу конституційного регулювання.
З одного боку, Конституція -
це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий
документ, про що свідчить, зокрема, порядок
зміни її положень. Державознавці з цього
приводу кажуть про "жорсткість"
Конституції.
З іншого - Конституція не може не враховувати
розвиток суспільних відносин. Консерватизм
Конституції - явище небажане, оскільки
перетворює її в гальмо соціального прогресу.
Життя владно вимагає вчасного внесення
змін і доповнень до Конституції. Завдання
полягає в дотриманні раціонального співвідношення
між стабільністю і динамізмом Конституції.
Це, природно, зумовлює особливості методів
правового регулювання. Саме вони в практичній
площині й розв'язують проблему узгодження
сталості та динаміки суспільних відносин.
Таким чином, конституційний метод
правового регулювання є однією
із найважливіших кваліфікаційних ознак,
які виокремлюють конституційне право
в самостійну ланку всієї системи національного
права України.
5. Функції конституційного права.
Сутність, зміст,
соціальне науково-пізнавальне та
навчальне призначення
науки конституційного
права розкривається в її функціях.
Ці функції
визначаються
насамперед її предметом. Серед них
пріоритетною є політична
функція, головне
призначення якої — формування справжніх
політичних
переконань
та орієнтацій. І це цілком закономірно, оскільки об'єктом
науки конституційного
права є політичні відносини,
політика, серцевиною
і сутністю якої
є влада.
Важливою є
також методологічна функція, головний
зміст та призначення
якої — спрямування,
орієнтація інших галузей права.
Ідеологічна функція науки конституційного
права полягає в тому, що вона
вивчає ідеї,
духовні цінності у процесі здійснення
народовладдя в
Україні, реалізації
Конституції (Основного Закону) України.
Норми та
інститути конституційного
права справляють значний ідеологічний вплив на
всі грані нашого
життя, формують наш світогляд, певні
поведінкові
стереотипи.
Евристично-прогностична
функція (Поняття “Евристика” - знаходжу,
виникло
у стародавній
Греції як метод навчання, що його заснував
Сократ. Це
термін, яким позначають галузь знання про творчу
діяльність, пов’язану з
пошуками шляхів
відкриття нового в судженнях, ідеях,
способах діяння)
тут полягає
у пошуках фундаментальних вирішень
питань, які стоять перед
наукою конституційного
права, прогнозуванні й пошуках
того прогресивного
і цінного, що має
велике значення для майбутнього.
Важлива також
комунікативна функція науки
конституційного права, яка
полягає в роботі
з інформацією і пов'язана з
такими проблемами, як
гласність у
роботі державних органів, ознайомлення
з роботою органів
влади й управління,
формування правової свідомості та правової
культури.
Інтегративна (системотворча)
функція полягає в тому, що наука
конституційного
права допомагає загальній теорії
держави і права
об'єднувати всі
юридичні науки в цілісну систему. І це природно, адже
такі поняття,
як "суспільство", "держава",
"влада", "місцеве
самоврядування"
тощо є ключовими для багатьох
юридичних наук.
Прикладна функція
полягає в тому, що конституційне
право орієнтує
державні органи,
увесь механізм народовладдя в їх практичній
діяльності.
Саме тут
підтверджується загальновідома істина:
теорія перевіряється
практикою.
6. Предмет конституційного права як галузі
законодавства.
Конституційне право України як
галузь права і законодавства являє
собою систему правових норм і нормативно-правових
актів та інших джерел, що регулюють відносини,
пов'язані з основами конституційного
ладу, правового статусу особи, народовладдям,
територіальним устроєм суспільства і
держави. Через них забезпечується організаційна
та функціональна єдність суспільства
України як цілісної соціальної системи.
При цьому закріплюються основи конституційного
ладу України, загальні засади правового
статусу людини і громадянина, територіальний
устрій, система державних органів, основні
положення і принципи організації місцевого
самоврядування в Україні.
Отже, предметом конституційного
права України є особливе коло
суспільних відносин, що виникають
у процесі організації та здійснення
публічної влади в Україні, державної
та місцевої (місцеве самоврядування).
Ці відносини характеризуються певною
специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших
сфер життєдіяльності суспільства; виступають
як базові в політичній, економічній, духовній,
соціальній та інших сферах життя суспільства.
Саме тому можна стверджувати, що структуру
предмета конституційного права України
складають: відносини політичного характеру
(наприклад, форма правління, форма державного
устрою); найважливіші економічні відносини
(скажімо, регламентація існуючих форм
власності та механізмів її захисту); відносини,
що стосуються правового статусу людини
і громадянина (громадянство, основні
права, свободи, обов'язки та ступінь їх
гарантованості з боку держави); відносини,
що складаються в процесі реалізації права
народу України на самовизначення і пов'язані
з державно-територіальним устроєм України;
відносини щодо організації та діяльності
державного апарату України; відносини,
які визначають діяльність органів місцевого
самоврядування.
7. Особливості складу, структури і технології законодавства,
регулюючого конституційно-правові відносини.
Конституційно – правові
відносини – це суспільні відносини,врегульовані
нормами конституційного права,
змістом яких є юридичний зв'язок
між його суб’єктами у формі взаємних
прав і обов’язків,передбачених відповідною нормою
конституційного права. За строком дії
вони поділяються на постійні і тимчасові.
До постійних, наприклад,
належать норми, що регулюють відносини
громадянства, які припиняються зі
смертю громадянина або його виходом
з громадянства.
До тимчасових насамперед
належать державно – правові
відносини, пов’язані з організацією
і проведенням референдумів,виборів,
формування дільничних та окружних
виборчих комісій. Слід виокремити також матеріальні і
процесуальні. До перших належать власне
права і обов’язки суб’єктів правовідносин,
до других – процедура реалізації матеріальних
норм. За цільовим призначенням розрізняють
правоустановчі і правоохоронні конституційно
– правові відносини.
Суб’єктами конституційно-правових
відносин є їх учасники, які мають суб’єктивні права
та юридичні обов’язки. Вони повинні бути
правоздатними,дієздатними та ділектоздатними.
Правоздатність –
це здатність мати права і обов’язки.
Дієздатність – це здатність своїми
діями набувати прав та обов’язків.
Деліктоздатність- це здатність нести відповідальність
за вчинення правопорушення.
Суб’єктами є: народ України, населення
відповідної адміністративно – територіальної
одиниці ( при проведення виборів,референдумів,реалізації
інших форм прямого волевиявлення),Верховна
Рада України, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим,Кабінет Міністрів України,Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,органи
місцевого самоврядування,Президент України,суди,громадяни
України,прокуратура,Конституційний Суд
України та їн.
Об’єкти – це ті матеріальні або духовні
блага з приводу яких учасники вступають
до відносин. Об’єктами є: суверенітет
народу, державний і національний суверенітет,
територія, конституційний лад та його
захист, людина, її права, свободи та обов’язки,власність,громадянство
тощо.
Основним законом держави є
Конституція України. Конституція
України складається з преамбули, 15 розділів,
161 статті.
Оцінюючи структуру Конституції
України, відзначимо, що вона являє
собою системно-структурну цінність,
що складається з інститутів,
які займають логічно обумовлене місце
в її системі залежно від їх функціонального
навантаження.
За своєю суттю Конституція
України характеризується як основний
Закон, який виходить із загальнолюдських,
загальнонародних інтересів і потреб.
Це акт, котрий на найвищому рівні
узаконює баланс інтересів усіх соціальних
верств суспільства, наявних в ньому націй,
етнічних груп.
Конституція України виходить із основних
принципів класичного конституціоналізму.
І це цілком зрозуміло: виявляючи
повагу до загальновизнаних принципів
міжнародного права, ми створюємо правові
основи входження України у світове співтовариство.
Зовнішньополітична діяльність України,
зазначається в Конституції, спрямована
на забезпечення її національних інтересів
і безпеки.
Юридичні властивості виражають правову природу
конституції і визначають її місце в правовій
системі держави, в системі національного
законодавства:
1) Конституція України
є Основним Законом України;
2) Конституція України
виступає юридичною базою поточної
нормотворчості;
3) Конституція України
характеризується пріоритетним
становищем в системі національного
права, тобто, юридичним верховенством;
4) норми Конституції
України мають найбільш високу
стабільність у порівнянні з
іншими нормами права;
5) Конституція України
характеризується прямою дією її норм;
6) Конституція України
має особливий правовий захист
з боку держави.
У першу чергу, Конституція
України є Основним Законом держави.
Сама назва «Основний закон» вказує
про його особливе місце в системі
законів, які схвалюються в державі, і його особливе значення
в порівнянні з іншими правовими актами.
Конституція України
виступає юридичною базою поточної
нормотворчості. Конституція, по суті,
є правовим організатором нормотворчої
діяльності держави. Прийняття нової
Конституції стає величезним стимулом для подальшого
вдосконалення законодавства і розвитку
нормотворчої роботи.
Наступною юридичною властивістю
Конституції є її верховенство. Конституція
України має найвищу юридичну
силу. Закони та інші нормативно-правові
акти приймаються на основі Конституція
України і повинні відповідати їй.
До властивостей конституційних норм,
а, отже, Конституції в цілому слід
віднести найбільш високу стабільність
їх у порівнянні з іншими нормами
права. Це випливає з того, що конституційні
норми закріплюють найбільш характерні
риси порядків, властивих даному етапові
розвитку держави. Вони діють доти, поки
зберігаються ці характерні риси, тоді
як інші нормативні акти регулюють більш
детальні, мобільні відносини.
Говорячи про стабільність Конституції,
слід відзначити і особливий порядок внесення
до неї можливих змін і доповнень.
Поняття «пряма дія», як стверджується
в літературі, стосується динамічного
аспекту дії Конституції. Це поняття
стосується змістовної характеристики
прямої дії і в цьому випадку
згадується поряд з такою юридичною властивістю,
як найвища юридична сила. Застосування
«прямої дії» конституційно-правових
норм є обов'язковим для всіх суб'єктів
конституційно-правових відносин.
Підвищений ступінь охорони
Конституції забезпечується нормами,
зазначеними в приписах самої Конституції,
охороняється приписами всіх галузей
права, всіма органами де
Законами
України відповідно до нижче вказанних
статей Конституції України визначаються
- Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства
України визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про громадянство України» )
- Стаття 10.Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України
«Про мови в Українській РСР»)
- Стаття 17. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи
держави, організація і порядок діяльності
яких визначаються законом.
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про основи національної безпеки України»,
- «Про Раду національної безпеки і оборони України»,
- «Про Службу безпеки України!»,
- «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України»,
- «Про державний кордон України»,
- «Про Державну прикордонну службу України»)
- Стаття 42. Види і межі монополії визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про природні монополії»)
- Стаття 45. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної
відпустки, вихідні та святкові дні, а
також інші умови здійснення цього права
визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Кодекс законів про працю України»)
- Стаття 76. Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами
України.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про статус народного депутата України»)
- Стаття 95. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»)
- Стаття 100. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про Національний банк України»)
- Стаття 107.Компетенція та функції Ради національної безпеки
і оборони України визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України»)
- Стаття 118. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про місцеві державні адміністрації»)
- Стаття 120. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про Кабінет Міністрів України»)
- Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про прокуратуру»)
- Стаття 139. В Автономній Республіці Крим діє Представництво
Президента України, статус якого визначається
законом України.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим»)
- Стаття 140. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються
окремими законами України.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»)
- Стаття 141. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про статус депутатів місцевих рад»)
- Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про місцеве самоврядування в Україні»,
- «Про службу в органах місцевого самоврядування»,
- «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»,
- «Про асоціації органів місцевого самоврядування»,
- «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» )
- Стаття 153. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про Конституційний Суд України»)
- Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
- 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;
- (Прийнятий ВРУ Закон України «ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»)
- 2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про громадянство України»
- «ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»
- «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»)
- 3) права корінних народів і національних меншин;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про національні меншини в Україні»,
- «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»,
- «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин»,
- «Про ратифікацію Протоколу до Угоди з питань,пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів»)
- 4) порядок застосування мов;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про мови в Українській РСР»,
- «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»)
- 5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про космічну діяльність»,
- «Про транспорт»,
- «Про автомобільний транспорт»,
- «Про залізничний транспорт»,
- «Про трубопровідний транспорт»,
- «Про міський електричний транспорт»,
- «Про Державну спеціальну службу транспорту»,
- «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період»,
- «Про транспортно-експедиторську діяльність»,
- «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України»,
- «Про Національну систему конфіденційного зв’язку»,
- «Про поштовий зв’язок» )
- 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,
- «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»,
- «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»,
- «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»,
- «Про запобігання захворюванню на синдром набутого
імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист
населення»,
- «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»,
- «Про соціальний захист дітей війни»,
- «Про основи соціального захисту бездомних
громадян і безпритульних дітей»,
- «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей»,
- «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,
- «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»,
- «Про недержавне пенсійне забезпечення»,
- «Про пенсійне забезпечення»,
- «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про зайнятість населення»,
- «Про охорону праці»,
- «Про оплату праці»,
- «Кодекс законів про працю України»,
- «Сімейний кодекс України»,
- «Про охорону дитинства»,
- «Конвенція про охорону материнства (переглянута в 1952 році)»,
- «Про освіту»,
- «Про вищу освіту»,
- «Про загальну середню освіту»,
- «Про професійно-технічну освіту»,
- «Про позашкільну освіту»,
- «Про дошкільну освіту»,
- «Модельный закон об образовании»,
- «Про охорону культурної спадщини»,
- «О С Н О В И ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО КУЛЬТУРУ»,
- «Про фізичну культуру і спорт»,
- «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»,
- «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини»,
- «Про Перелік пам’яток культурної
спадщини, що не підлягають приватизації»,
- «Основи законодавства України про охорону здоров’я». )
- 7) правовий режим власності;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про управління об’єктами державної власності»,
- «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»,
- «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»,
- «Про розмежування земель державної та комунальної власності»,
- «ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ» )
- 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»,
- «Про державну підтримку малого підприємництва»,
- «Про Національну програму сприяння розвитку
малого підприємництва в Україні»,
- «Про захист економічної конкуренції»,
- «Про захист від недобросовісної конкуренції»,
- «Про Антимонопольний комітет України». )
- 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про зовнішньоекономічну діяльність»,
- «МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»,
- «Про Єдиний митний тариф»,
- «Про Митний тариф України».)
- 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
- (Прийнятий ВРУ Закон України «Про прийняття Статуту Міжнародної організації з міграції
та Змін до Статуту»)
- 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про політичні партії в Україні»,
- «Про об’єднання громадян»,
- «Про органи самоорганізації населення»,
- «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні»,
- «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»,
- «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів
місцевого самоврядування в Україні засобами
масової інформації». )
- 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про місцеві державні адміністрації»,
- «Про державну службу»,
- «Про державну статистику»,
- «Про Національну програму інформатизації» )
- 13) територіальний устрій України;
- 14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів
дізнання і слідства, нотаріату, органів
і установ виконання покарань; основи
організації та діяльності адвокатури;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про порядок обрання на посаду та
звільнення з посади професійного судді
Верховною Радою України»,
- «Про судову експертизу»,
- «Про прокуратуру»,
- «Про нотаріат»,
- «Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України»,
- «Про адвокатуру»,
- «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»)
- 15) організація і порядок проведення
виборів і референдумів;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «Про Центральну виборчу комісію»,
- «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»,
- «Про вибори народних депутатів України»,
- «Про Державний реєстр виборців»,
- «Про вибори Президента України»,
- «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».)
- 21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;
- (Прийняті ВРУ Закони України:
- «РЕГЛАМЕНТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ»,
- «Про комітети Верховної Ради України»,
- «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим»,
- «Про статус народного депутата України» )
- 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адмініст<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439