Принцип поділу влад за Ш.Монтеск'є

    Мастило О.М. 

    ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАД ЗА Ш.МОНТЕСК'Є 

    Одним із фундаментальних принципів правової, демократичної держави є принцип  поділу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

    Ідея  поділу влади, висунута ще античними  мислителями, була розвинута в епоху буржуазних революцій французьким юристом і політичним діячем Шарлем Монтеск'є на противагу абсолютизму і феодальній сваволі. Зачатки доктрини поділу влади вбачаються вже в працях видатних мислителів Давньої Греції і Давнього Рима.  Серед них можна виділити Арістотеля, котрий в четвертій книзі свого трактату «Політика» формулює ідею поділу на законодавчу, виконавчу і судову, Эпікура, Полібія.  Проте концепція поділу влади у сучасному її розумінні належить, передусім, двом мислителям: англійцю Джону Локку і французу Шарлю Монтеск'є. Дж. Локк у праці «Два дослідження про уряд» (1689 р.) поділив державну владу на три незалежні гілки – законодавчу, виконавчу і федеральну. Згодом доктрина була розвинута в працях французьких мислителів Монтеск'є («Про дух законів» (1748)) і Руссо («Про суспільний договір..» (1762)). Праці цих трьох великих мислителів у сукупності становлять ідею поділу влади у сучасній державі, яку прийнято називати класичною.

    Саме  Шарль Монтеск'є зробив цю концепцію цілком завершеною, з точністю описавши, як має бути представлена кожна гілка влади в країні і вперше пов'язав поділ влади із конституцією держави, звів його у систему правових стримувань та противаг.

    Вивчаючи  проблему політичної свободи людини, Монтеск'є дійшов висновку, що вона може бути реалізована тільки за відсутності зловживання владою, для чого різні гілки влади повинні взаємно стримувати одна одну. Необхідний державний устрій, при якому нікого не спонукатимуть робити те, до чого його не зобов'язує закон, і не робити того, що закон йому дозволяє.

    Взаємозв'язок між правомірним правлінням і поділом влад Монтеск'є визначає такий: поділ є гарантією від зловживань владою, що забезпечує свободу. Таким чином, поділ влади не самоціль, а засіб здійснення правомірного правління, а отже, забезпечення свободи.

    Монтеск'є  поділяє владу на три роди: влада  законодавча, котра покликана створювати закони, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права і забезпечує безпеку, і влада виконавча, що відає питаннями цивільного права, карає злочинців і вирішує сутички між приватними особами. Цю владу можна іменувати інакше - судовою. Монтеск'є дає пояснення, що друга і третя влади, на відміну від першої, не приймають закони, а забезпечують їхнє здійснення. В одному випадку за допомогою урядової діяльності, у другому - за допомогою судової діяльності.

    У цьому розумінні можна говорити про те, що і та й інша забезпечують виконання закону. Але змішувати їх неможливо. Вказівки на те, що з'єднання функцій різних гілок влади в руках однієї особи або органа неминуче веде до удушення політичної свободи, складає серцевину самої доктрини поділу влади. Якщо, проте, з'єднання двох перших влад - це лише потенційна загроза тиранії, то з'єднання їх із судовою неминуче веде до згубних наслідків. Якщо судова влада сполучена з законодавчою владою, то життя і свобода громадян виявляться у владі сваволі, тому що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада сполучена з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем.

    Щодо  поєднання усіх трьох влад в одній особі, Монтеск'є вважає, що таке поєднання є ознакою деспотизму, тому це взагалі неприпустимо.

    За  теорією Монтеск'є, законодавча влада  повинна здійснюватися двопалатними Законодавчими зборами (за типом  англійського парламенту), в яких одну палату складають представники народу, а друга - це палата перів, що має забезпечувати узгодження інтересів народу з інтересами аристократії.¹

    Щодо  виконавчої влади, Монтеск'є вважав, що вона має бути зосереджена в  одній особі - особі монарха, пояснюючи це тим, що одній особі легше діяти швидко. Він також вважав, що виконавча влада повинна бути наділена правом відміни рішень законодавчої влади, правом вето, інакше законодавча влада перебере на себе права інших влад. Також виконавча влада повинна скликати і розпускати законодавчі збори, щоб останні не мали права саморозпуску.

    Монтеск'є  стверджував, що межі дії виконавчої влади містяться в її природі, тому законодавча влада не повинна втручатися в дії виконавчої. Вона лише може перевіряти, як виконуються закони.

    Судову  владу він обґрунтовує не так  ретельно, як інші дві. У судовій  владі Монтеск'є схвалює інститут присяжних, бо вона не повинна діяти  на основі постійного законодавства. Для  досягнення найбільшої об'єктивності рішень Монтеск'є пропонує, що судді повинні бути однакового станового положення з обвинуваченим.

    Доктрина Ш. Монтеск'є не обмежується виділенням трьох гілок влади і висвітленням небезпеки їхнього з'єднання в руках однієї особи або органа. Не менш важлива й інша сторона цієї доктрини - міркування про те, чи не призведуть розчленовування влади і їхньої взаємної збалансованості до паралічу влади, до безвладдя. Запобігти подібному розвитку подій можуть узгодженість і взаємодія влад.

    Тому  вони повинні стримувати одна одну: виконавча - правом вето, законодавча - правом щорічно встановлювати податки, визначати контингент збройних сил і загальним контролем за виконанням законів. І, таким чином, вони дійдуть повної згоди в досягненні життєво важливих рішень.

    Доктрина  поділу влад одержала широке визнання і підтримку з боку найпрогресивніших сил, стала одним із головних постулатів демократичної конституційно-правової теорії. Нарешті, вона знайшла свій прямий відбиток і закріплення в основних законах передових держав, а сьогодні (особливо після краху тоталітарних режимів) стала головним конституційним принципом більшості демократичних держав світу.

    Серед таких законів особливу увагу  привертають два: Декларації незалежності Східноамериканських Сполучених Штатів від 4 липня 1776 р. і французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року.  Декларація 1789 року є складовою частиною теперішньої Конституції і чинного законодавства Франції.  Особливий інтерес викликає стаття 15 Декларації.  «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечене здійснення прав і не закріплений поділ влади, не має конституцій.»  Під словом «конституція» вони розуміли демократичний конституційний устрій, заснований на визнанні і реалізації основних прав і свобод людини і поділі влади. 

    Теорія  поділу державної влади поступово  дістала втілення і у законодавстві України. Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Цей принцип також закріплений і в розділі ІІІ («Державна влада») Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.