Українська Галицька армія

3. 4. Панцерна зброя.

      Панцерна  зброя УГА диспонувала 2 — 3 панцерними автомобілями і 2 панцерними потягами, які успішно оперували на Хирівському й Львівському фронтах. На Наддніпрянщині УГА й Армія УНР мали тільки 3 здобуті від більшовиків сучасні панцерні потяги.

3. 5. Технічні частини.

      УГА мала 9 саперних сотень, з яких 4 були приділені до корпусів, 5 до бригад. Ці сотні формував і вишколював Запасний саперний курінь у Чорткові, пізніше  реорганізований на Технічний курінь (командант Д. Кізюк); автоколони УГА  з 36 автомобілів, 24 мотоциклетів і 2 панцерних  автомобілів були реорганізовані в  Самохідний курінь. Залізничний курінь, залізничне депо й сотня залізничних  мостів були організовані в Стрию, а  пізніше перенесені до Станиславова. Телефонні сотні при корпусах, чети при бригадах і телефонні  стежі при куренях і гарматних  батареях вишколювалися в Звідомному полку в Станиславові. Чотири радіостанції були приділені до ДСВС й до 3-х корпусних команд.

3. 6. Санітарна служба.

      Санітарна служба в УГА була організована за австрійським зразком і до переходу за Збруч стояла на висоті завдань. При корпусах працювали 2 — 5 польові лікарні та санітарні потяги. Після переходу за Збруч, санітарна служба була зовсім незадовільна через брак шпиталів, одягу, білизни і ліків. Це й було причиною епідемії тифу. Лікарів було всього 35, санітарних старшин 50, у 8-ох шпиталях тільки 1600 ліжок, а в кінці жовтня вже було 18000 хворих на тиф.

3.7. Тилові служби.

      Внутрішній  лад берегла польова жандармерія (польова сторожа) при НК ГА і корпусах (поділена на корпусні курені і бригадні сотні). Докладніше див. стор. 2 231).           Іншими допоміжними відділами УГА були булавні сотні при штабах корпусів і бригад, харчові сотні при постачаннях корпусів і бригад, ветеринарні відділи при командах корпусів і в Кінній бригаді; пости польової пошти при корпусних і бригадних командах та інші.      Загальний стан УГА зазнав таких змін: у березні-квітні на фронті було 65000 старшин і вояків, за чортківського наступу — 70 — 75000; за Збруч перейшло бл. 50000; у січні 1920 їх число зменшилося до 22000, у квітні до 18000 старшин і вояків.         Недостатня була кількість старшин — пропорція числа старшин до вояцтва УГА була тільки 2,4% загального стану (коли в польській армії — 5%, на фронті — 7%). Брак штабних і вищих старшин в УГА надолужували вербування старшин — неукраїнців з колишньої австро-угорської армії та призначення старшин з Армії УНР — колишніх старшин російської армії (цей резерв надто мало був використаний). Іменування нових старшин і підстарший та підвищування їх належало до компетенції ДСВС, а з червня 1919 — диктатора. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     УГА була добре організована, дисциплінована й боєздатна. Бездоганна дисципліна відзначалася високою національною свідомістю старшин і вояків. Слабістю УГА був брак старшин, зокрема вищого ступеня. Престиж старшин УГА був високий, бо вони здебільша мали вищу освіту і значний життєвий досвід. Боєздатність УГА записана в анналах її перемог, часто над краще озброєними противниками. Не зважаючи на великий брак матеріальних засобів і труднощів, УГА була кращою армією серед тих, що постали на руїнах Австро-Угорщини.        Існування УГА має історичне значення: вона відновила українську військову традицію на Західних Українських Землях і змогла поширити її серед широких мас. Інтенсивне плекання цих традицій було головною рушійною силою відновлення збройної боротьби в лавах УПА, Українській Національній Армії та ін. українських збройних формаціях у роки другої світової війни. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література.

1. Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1913-1923: у 2-х томах. - Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1998. - Т. 1. - 523 с.; Т. 2. - 503 с.
2. Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції [марець 1917 - грудень 1919 р]). - Ч. 2-3. - Київ; Відень, 1920. (Київ: Видавництво політичної літератури, 1990). - 330. 542 с.
3. Волинець С. Стрілецький театр // Український голос. - 1964. - 11 січ.
4. Гордієнко В. Українська Галицька Армія. - Львів: Меморіал, 1991. - 112 с.
5. Гунчак Тарас. Україна: перша половина ХХ століття. - Київ: Либідь, 1993. - 288 с.
6. Енциклопедія українознавства. Т. 4. - Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1994.