Уточнення понять « еліта», «соціальна еліта» та «політична еліта»

2. Уточнення понять « еліта», «соціальна еліта» та «політична еліта»

Для динамічного розвитку будь-якого суспільства надзвичайно важливе значення має формування самодостатньої, внутрішньо структурованої і дієвої політичної еліти. Та перш за все треба розглянути загалом , що являє собою еліта.

     Спроби згрупувати строкаті визначення еліти дають можливість виявити два загальні концептуальні напрями у тлумаченні цієї проблеми: ціннісний та структурно-функціональний.

     Ціннісний напрям пояснює існування еліти певною "перевагою" одних людей над іншими. Найбільш поширений варіант цього напряму - теорія "демократичного панування еліт". Суть теорії може бути репрезентована кількома її головними тезами. Це істотне зростання ролі в суспільстві елітарних груп; захист прав еліти "володіти й правити", твердження, що нерівність - підвалина соціального життя.

     Структурно-функціональний напрям акцентує увагу на важливості функцій управління, які й визначають владну роль людей, котрі їх виконують.

Рамки структурно-функціонального напряму розширюють суміжні з ним елітаристський та плюралістичний підходи до тлумачення еліт.

     Згідно з елітаристським підходом ,суспільством керує еліта, яка об'єднує тих, хто має владу, насамперед у політичній, економічній, військовій царинах. Члени цих еліт об'єднані єдиними інтересами, згуртовані. Ця єдність, у свою чергу, має коріння в однаковому соціальному походженні, високому рівні освіти, матеріальній забезпеченості. Завдяки цьому існує циркуляція людей, які обіймають владні посади. Цей взаємообмін лідерами стимулює появу й функціонування монолітної еліти влади, що має єдині ціннісні орієнтири.

      Прихильники плюралістичних тлумачень еліти обстоюють її різноманітність. Вплив кожної з еліт обмежений специфічною для неї сферою діяльності. Жодна з еліт не може домінувати у всіх сферах діяльності. Наявність численних центрів влади є достатньою підставою для контролю за владними структурами, за змістом, методами їх діяльності, їх відповідальністю суспільним проблемам.

Отже, спираючись на концептуальні підходи, можна виокремити сутність самої еліти. Вважаю, що еліта несе істотний характер, котрий обумовлюється продуктивною діяльністю задоволення різного роду потреб суспільства та його управлінням.

  «Політична еліта»є поняття видове, родовим для якого виступає «соціальна еліта». Тому почнемо з розгляду родового поняття . Соціальна еліта можна розглядати як систему , котра складається з  множини взаємопов'язаних елементів, як приводять систему в ціле. Елементами тобто соціальними суб’єктами даної еліти є індивіди, котрі наділені психологічними, соціальними, політичними якостями, що мають «хватку» управляти різними соціальними , політичними об’єктами. Також найбільш значимі суб’єкти еліти –лідери, котрі  мають видатні якості, здатні направляти і змінювати хід розвитку суспільства, що займають, як правило, політичне положення в державі і суспільстві. Головним є те , що їх об’єднує, як вони взаємодіють між собою. Вважаю, що все-таки їхньою загальною метою є найвищий ступінь здатності розв’язувати ті чи інші соціальні проблеми , які відбувається в даний період історичного розвитку  суспільства . Саме це і об’єднує даних суб’єктів у систему соціальної еліти .

Дослідивши детальніше соціальний феномен нам треба виокремити загальні риси та особливі , що складають соціальну еліту.

До загальних рис хочу віднести:

По-перше, соціальна еліта має об’єктивний характер і не залежить від волі і свідомості не лише окремої людини, але й всього людства. 

По-друге , всередині еліти відбуваються зміни (так звана циркуляція еліт за Парето), під час яких вона допускає у свої ряди нових членів і тим самим зберігає своє панування або чинить опір структурному і кадровому оновленню, що призводить до революцій.

По-третє, носить суспільно-історичний характер, котрий , досліджуючи ґенезу еліти, дає змогу визначати суспільно-історичний розвиток людства.

По-четверте, еліта має зверхність над масами, що виявляється у таких елітарних психологічних якостях, як енергійність, мужність, доброчесність. 

По-п’яте  , інтегральне поняття впливу на колектив, населення, народ, людство, вплив на розвиток науки, культури, техніки тощо

   Загальні ознаки розглянули, але ж треба з’ясувати , що стане особливим для соціальної еліти. Тому приступимо до розгляду специфічності даного поняття .

До особливих рис соціальної еліти хочу віднести:

По-перше , має специфічність на різних етапах історії певного суспільства.

По-друге , виконує інтегруючий принцип, при котрому відбувається взаємодія її суб’єктів в різних  соціальних сферах  життя суспільства .

По-третє , здійснює діяльність у різних сферах життя суспільства.

По-четверте , інтегральне поняття впливу на колектив, населення, народ, людство, вплив на розвиток науки, культури, техніки тощо

При розгляді соціальної еліти, можна дати дефініцію , що вона постає у якості одного з понять соціальної філософії , соціології та політології , що позначає сукупність соціальних суб’єктів , які характеризуються найвищим ступенем здатності розв’язання певних соціально-значущих проблем притаманних суспільству на конкретному етапі його історичного розвитку .

Уточнивши поняття «соціальна еліта», котра є родовим по відношенню до поняття  «політична еліта», приступимо до розгляду наступного феномену .

Перш за все , хочу розглянути , хто виступає суб’єктами  політичної еліти. Адже, найвищим ступенем здатності політичної еліти є розв’язання тих чи інших політичних проблем , котрі виникають у суспільстві в різні періоди історичного процесу.

     Відомий польський політолог В. Мілановский запропонував розглядати суб’єктів елітарних кіл у залежності від виконання їх внутрішніми угрупуваннями своєрідних функцій у сфері політичного управління суспільством. Так, перш за все слід враховувати особливе місце «селектората», що включає в себе тих осіб, які потенційно готові до виконання професійних функцій в політичній сфері. У «селекторат» входять і ті, хто впливає на висунення представників населення, і ті, хто сам готується до виконання цих ролей.Іншими словами, «селекторат» - це широке коло політичних активістів, який ще не диференційований на різні, більш спеціалізовані сегменти. Наступним елітарною освітою виступають «потенційні еліти», що представляють собою розрізнені елітарні угруповання, ще тільки прагнуть до влади і відповідно проясняють свої ідеологічні пріоритети і позиції, що формують у зв'язку з цим «команди» окремих лідерів. У «потенційних елітах» відбувається відносне закріплення конкретних осіб на функціональних позиціях (лідер, ідеолог, аналітик, член штабу і т.д.), оформляються інструменти і механізми міжелітарної конкуренції, налагоджуються первинні відносини між прихильниками різних (у тому числі союзних) напрямів. Після виборів долі елітарних угруповань принципово розходяться. Ті з них, які програли вибори, але при цьому залишилися в поле публічної політики, складають «самодіяльні еліти».Авторитетні в суспільстві представники цих кіл можуть лише побічно впливати на прийняті в державі політичні рішення. У свою чергу, в цьому сегменті формуються два основних елітарних освіти: опозиція і прихильники правлячих сил. Тих і інших об'єднує прагнення зміцнити свої позиції у владі, сформувати механізми постійного впливу на її інститути, здійснити цілеспрямований вплив на громадську думку. Проте опозиція нерідко супроводжує свою діяльність спробами поставити під сумнів результати виборів, посіяти сумніви в правомірності проведеного урядом курсу, висловити вимоги зміни влади до чергових виборів, закликати населення до вираження політичного протесту.  Еліта , котра перемогла на виборах, набуває статусу «правлячої політичної еліти», яка безпосередньо здійснює процес управління і керівництва суспільством і державою. В силу складності цього, вкрай багатогранного процесу і ця, найважливіша в суспільстві, угрупування також поділяється на ряд складових. До неї входять представники центральної та регіональної влади, представники вищої (за характером повноважень), середньої та нижчої (місцевої) еліти. Поряд з обраними  політиками неодмінним учасником цього кола є і певні шари державної бюрократії. Той факт, що в правлячій політичній еліті завжди діє декілька функціональних угруповань, дозволяє окремим теоретикам уточнити характер її функціонування. Наприклад, сучасні прихильники плюралістичної концепції вважають, що в правлячій еліті можуть складатися строго ієрархозированні  відносини, коли одна група чітко контролює діяльність інших, а можуть взаємодіяти декілька слабо зв'язаних один з одним угруповань (наприклад, контролюючих законодавчу і виконавчу гілки влади і мають при цьому різні інтереси та напрямки діяльності). Такий «фрагментарний елітизм», коли реальна влада стає доступною не всім, неминуче провокує появу «групи вето», від якої залежить остаточне ухвалення рішень. Наприклад, Ш. Ліндблом вважав, що такі групи мають вирішальний вплив на цей процес за рахунок свого контролю за капіталом, а С.Файнер як чинник впливу розглядав орієнтацію на підтримку профспілок і т.д.Особливим структурним елементом політичної еліти є «еліти в політиці», які представляють собою різновид  обраної  еліти, що складається з найбільш авторитетних представників технічної і гуманітарної інтелігенції, які за рахунок свого авторитету допомагають зміцненню позицій як правлячих, так і самодіяльних еліт. Видатні письменники, вчені, спортсмени, представники шоу-бізнесу можуть допомогти не тільки виграти вибори тим чи іншим партіям, а й підтримати їхні політичні вимоги в умовах криз або рутинного перебігу політичних процесів. Але мабуть, найпотужнішою і одночасно таємничим елітарним угрупованням в структурі політичної еліти є «пов'язана група», яка представляє собою неформальне об'єднання політиків, що надає вирішальний вплив на прийняття рішень. Це анонімне співтовариство може включати і чиновників, і навіть осіб, котрі мають ніяким формальним статусом в системі влади. Однак ядро ​​даної групи практично завжди складають володарі вищих владних повноважень у державі. Вони-то і зумовлюють ті рішення, які згодом можуть оформляти колективні органи (уряд або парламент), змінювати політику країни, істотно впливати на міжнародні процеси. Саме ці повноваження суб’єктів і об’єднує у систему політичну еліту.

Отже , виходячи із даної концепції, я вважаю , що суб’єктами політичної еліти як і соціальної еліти, виступають індивіди , котрі наділені психологічними, соціальними, політичними якостями, що мають  здатність управляти різними  політичними об’єктами.

Щоб відокремити політичну еліту від інших соціальних та політичних явищ, пропоную розглянути загальні та особливі риси, котрі їй притаманні.

Таким чином,як і соціальна еліта в цілому, політична еліта має об’єктивний характер, котрий не залежить від свідомості людини та суспільства. Також політична еліта носить суспільно-історичних характер, котрий завдяки засвоєнню суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями знань, дає виробленню стратегій та тактик управління суспільством. Ще спільною ознакою політичної еліти із соціальною елітою, є  інтегральне поняття впливу на колектив, населення, народ, людство, вплив на розвиток науки, культури, техніки тощо, а також як і соціальна еліта, політична еліта в цілому має має специфічність на різних етапах історії певного суспільства.

Також , головним є те, що виявляється для політичної еліти особливими рисами, прояв її специфічності.

Вважаю , до особливих рис політичної еліти віднести наступне :

По-перше , політична еліта внутрішньо диференційована. Це правляча еліта, яка безпосередньо володіє державною владою, і опозиційна (контреліта).

По-друге, виконання функцій у суспільстві , до яких відносять політичне цілепокладання, владно-політична інтеграція суспільства і регулювання режиму соціально-політичної діяльності .

По-третє, відображання в суспільстві політичною елітою своєї політичної ідеології, котра постає в сукупності теоретично обґрунтованих ідей і поглядів, що виражають відношення до існуючої системи державного устрою, державної влади і їх взаємним змінам, що сприйняті у якості правильних і потрібних співгромадянами певного суспільства, утворюючими його соціальними групами і шарами, які тією чи іншою мірою  беруть участь у їх практичній реалізації.

По-четверте, здатність політичної еліти слідкувати за  політичною психологією суспільства, що включає в себе настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації у політичному процесі, які формуються у повсякденному практичному житті людей, а також маніпулювання суспільною свідомістю .

Таким чином, можна з наведеного матеріалу сказати, що політична еліта має низку загальних та особливих рис , що розкриває її сутність та дефініцію в тому , що вона постає у якості одного з понять соціальної філософії, соціології, політології ,що позначає сукупність соціальних суб’єктів, які характеризуються найвищим ступенем здатності розв’язання певних політично-значущих проблем , притаманних суспільстві на конкретному етапі його історичного розвитку .

А які принципи та методи дослідження політичної еліти? Відповідь знайдемо у третьому питанні реферату.

2. Уточнення понять « еліта» та «політична еліта»

     Політична еліта по відношенню до еліти , є поняття видове, родовим поняттям виступає ж  еліта. Тому приступимо до розгляду поняття та дефініції «еліта».

Що таке еліта? У відповіді на запитання наука виявляє більш розбіжностей, ніж згоди. Спроби згрупувати строкаті визначення еліти дають можливість виявити два загальні концептуальні напрями у тлумаченні цієї проблеми: ціннісний та структурно-функціональний.

     Ціннісний напрям пояснює існування еліти певною "перевагою" (моральною, інтелектуальною тощо) одних людей над іншими. Найбільш поширений варіант цього напряму - теорія "демократичного панування еліт". Суть теорії може бути репрезентована кількома її головними тезами. Це істотне зростання ролі в суспільстві елітарних груп; захист прав еліти "володіти й правити", твердження, що нерівність - підвалина соціального життя.

     Структурно-функціональний напрям акцентує увагу на важливості функцій управління, які й визначають владну роль людей, котрі їх виконують.

Рамки структурно-функціонального напряму розширюють суміжні з ним елітаристський та плюралістичний підходи до тлумачення еліт.

     Згідно з елітаристським підходом суспільством керує еліта, яка об'єднує тих, хто має владу, насамперед у політичній, економічній, військовій царинах. Члени цих еліт об'єднані єдиними інтересами, згуртовані. Ця єдність, у свою чергу, має коріння в однаковому соціальному походженні, високому рівні освіти, матеріальній забезпеченості. Завдяки цьому існує циркуляція людей, які обіймають владні посади. Цей взаємообмін лідерами стимулює появу й функціонування монолітної еліти влади, що має єдині ціннісні орієнтири.

      Прихильники плюралістичних тлумачень еліти обстоюють її різноманітність. Вплив кожної з еліт обмежений специфічною для неї сферою діяльності. Ні одна з еліт не може домінувати у всіх сферах діяльності. Наявність численних центрів влади є достатньою підставою для контролю за владними структурами, за змістом, методами їх діяльності, їх відповідальністю суспільним проблемам. Таким чином, розглянувши підходи до тлумачення  еліт , можна дати дефініцію : еліта -невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства, котра здійснює управлінські функції у суспільстві. [19,813]

    А що зумовлює створенню еліт в суспільстві? Відповідь на це питання хочу виокремити такі причини утворення еліт:

        суспільство, як всі складно організовані системи, потребує професійної управлінської дії, що викликає необхідність в розподілі праці на керівниках і керованих;

        необхідні люди, що володіють спеціальним знаннями, навиками, досвідом, здатні здійснювати управлінські функції;

        політична нерівність в суспільстві, обумовлене нерівністю психічних, соціальних і інших умов, створює різні можливості займатися політикою для різних соціальних груп і індивідів;

        управлінська праця високо оцінюється і стимулюється в суспільстві, а близькість до влади відкриває широкі можливості для реалізації індивідуальних потреб. Це примушує багато людей прагнути у владні інститути;

        пасивність широких верств населення, які, займаючись рішенням власних повсякденних проблем, звичайно вважають за краще триматися далі від політики.

     Для підтвердження утворення меншості, треба виокремити процес їхньої діяльності .  Вважаю, що їхня діяльність зосереджена на наступному:

        представляють в політиці групові інтереси;

        створюють оптимальні умови для їх реалізації і узгодження;

        формують мету і перспективи розвитку суспільства;

        ухвалюють стратегічно важливі рішення і використовують ресурси державної влади для їх реалізації.

Отже, підводячи підсумок по понятті , сутності та значенні еліт, можна дати наступне визначення:еліта -  це соціально-філософська і політологічна концепція, за якою будь-яке суспільство поділяється на «вибрану» меншість, що керує суспільством і «неорганізовану» більшість, що є об’єктом управління; здійснює управлінські функції та створює мету і перспективи розвитку суспільства,ухвалюючи стратегічно важливі рішення та користуючись ресурсами державної влади для їх реалізації.

Розглянувши та уточнивши поняття «еліта» , можна перейти до уточнення «політичної еліти».

При розгляді еліти стосовно до сфери політики вчені оперують двома близькими, але не ідентичними термінами: "політична еліта" і "володарююча еліта". Найбільш містким є поняття "володарююча еліта": це всі групи, які можуть і реально здійснюють вплив на владу.

Володарюючи еліта складається з таких елементів:

економічна еліта - група людей, яка контролює головні економічні ресурси суспільства: великі власники, можновладці і провідні менеджери фінансово-промислових корпорацій тощо. Вони виступають найбільш відчутною групою тиску на владу, використовуючи для цього як безпосередні контакти з політиками, так і підконтрольні собі ЗМІ і гроші, направлені на фінансування партій і виборчих компаній;

військова еліта - генералітет і вище офіцерство. Вплив на владу визначається концентрацією в її руках значної кількості засобів знищення і людей, готових за першим наказом їх використати, а також мірою мілітаризму самого суспільства;