Види юридичної відповідальності

 

 

План

Вступ

1. Поняття юридичної відповідальності.
2. Види юридичної відповідальності

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

Сучасне суспільство  надало людині широкі права і свободи, до

використання  яких необхідно підходити відповідально. Можливості людини в сучасному суспільстві набагато зросли. Говорячи про особливості права,

що відрізняють  їх від інших соціальних норм, треба  звернути увагу на

винятково важливе  значення правових обов'язків. У співвідношенні між

правами та обов'язками (з прав та обов'язків головно складається право)

провідне місце  посідають обов'язки, оскільки від  рівня виконання

обов'язків залежить рівень прав. Адже права однієї особи  залежать від виконання обов'язків  іншою особою.

Людина є  носієм і основним споживачем норм права, а її інтереси і потреби -

джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує

загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці  людей,

установ, організацій  і держави. Право проявляє себе як загальний -

обов'язковий  порядок, що панує над волею кожної людини. Правове

регулювання –  це проголошення державою вимог до людини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових

обов'язків) - з  другого. Право - це специфічна форма  регулювання

поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або

санкціонованих  державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії

переважної  більшості громадян, що створили державу  з метою захисту їх

прав, свобод і  власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення

цивілізованого  правового порядку в країні, зміцнення  і розвитку держави.

 

1. Поняття юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — це передбачене законом і  застосоване органами держави примусове  обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудженням порушника закону. Розрізняють такі основні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, цивільна, адміністративна, кримінальна.

Юридична відповідальність застосовується лише за певних обставин, передбачених законом, які називаються підставою відповідальності. Такою підставою є факт вчинення правопорушення.

Юридична відповідальність на відміну від інших видів  відповідальності (моральної, громадської, сімейної) застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення, тобто порушив норму права, закон, адже юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України). Правопорушення виражається у певних діях, частіше всього активних, хоч буває і в «пасивних». Правопорушення завжди виражається у поведінці, що суперечить юридичним нормам, тобто є протиправною. При цьому така поведінка завжди завдає комусь шкоди: іншим людям, організаціям, суспільству, державі. Власне кажучи, вона тому і забороняється правом, що викликає негативні соціальні наслідки.

   Юридична  відповідальність, як будь яка  категорія має ряд своїх ознак.  До них відносяться:

1. Спирається  на державний примус у формі  каральних і правовідновлюючих  (компенсаційних) способів.

Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне законодавство — можливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).

Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної  відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не пов'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в стані неосудності, митний огляд багажу, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).

Разом з тим  держава покликана вживати певних заходів примусу до суб'єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у визначених законом формах.

2. Виражається  в обов'язку особи зазнавати  певних втрат — позбавлення  конкретних благ особистого (позбавлення  волі, посади та ін.), організаційного  і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення.

3. Настає лише  за вчинені або вчинювані правопорушення  у разі встановлення складу  правопорушення. Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.

Акцентуємо увагу  на тому, що юридична відповідальність настає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України). Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик.

4. Здійснюється  компетентним органом у суворій  відповідності з законом, а  саме — з санкціями норм  права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної особи.

5. Здійснюється  в ході правозастосовної діяльності  за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є неможливою.

Порядок притягнення  до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності.

 

 

2. Види юридичної відповідальності

• Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.

Розглянемо їх за допомогою таблиці:

Конституційна (юридична підстава  — Конституція)	- настає за порушення  норм Конституції України. Маючи  високий ступінь нормативної  концентрації та ціннісної орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до конституційно-правової відповідальності вирішується судом.
Матеріальна (юридична підстава  — КЗпП)	- настає за вчинене  майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Правозастосовний акт — наказ.
Дисциплінарна (юридична підстава -КЗпП)	— накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій (особою, що має розпорядчо-дисциплінарну  владу над конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) в порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень.
	Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості . Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді, звільнення. Правозастосовний акт — наказ.
Адміністративна (юридична підстава  — КпАП)	- накладається за адміністративні  правопорушення органами державного  управління (органами так званої  адміністративної юрисдикції) до осіб, що не підпорядковані їм по службі. Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав водія) і т. ін. Правозастосовний акт — рішення.
Цивільна (юридична підстава - цпк)	- настає з моменту  правопорушення — невиконання  договірного зобов'язання майнового  характеру у встановлений строк  або виконання неналежним чином,  заподіяння позадоговірної шкоди  (цивільно-правової проступку) або  здоров'ю чи майну особи, її особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом, арбітражним судом або адміністративними органами держави за заявою учасника правовідносини або потерплого. Заходи цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші міри, які полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки. Правозастосовний акт — постанова.
Кримінальна (юридична підстава -КПК)	- настає за вчинення  злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується виключно в судовому порядку. Заходи кримінальної відповідальності — жорсткі заходи кримінального покарання, які впливають на особу винного і позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі та ін.; застосовуються лише в судовому порядку. Правозастосовний акт — вирок.

Відзначимо, що в науковій літературі та у кодексах деяких держав (наприклад, Росії) існують розбіжності  щодо питання про те, чи можуть юридичні особи нарівні з фізичними бути суб'єктами адміністративної відповідальності. Одні автори вважають, що три види юридичної відповідальності — кримінальна, адміністративна, дисциплінарна — настають виключно за винні діяння і розраховані по самій своїй сутності лише на фізичних осіб (відображено в КпАП РФ). Другі вимагають встановлення адміністративної відповідальності за протиправні або за протиправні винні діяння фізичних і юридичних осіб (відображено в Торговому кодексі РФ, Податковому кодексі РФ). Треті, з огляду на першу позицію — адміністративної відповідальності лише фізичних осіб, доповнюють її відносно юридичних осіб у такий спосіб: для юридичних осіб у сфері державного управління має передбачуватися фінансова відповідальність, супроводжувана адміністративною, дисциплінарною чи кримінальною відповідальністю посадових осіб, конкретно юридичної відповідальності винних у вчиненні відповідного правопорушення — проступку або злочину.

• Види юридичної відповідальності залежно від її функцій.

1. Правовідновлююча (цивільно-правова  і матеріальна) — примус, як  правило, не виявляється; має  місце добровільне виконання  правопорушником відповідальності. Державний примус застосовується  у разі виникнення конфлікту  між учасниками правовідносин.

2.  Штрафна (каральна) (кримінально-правова, адміністративно-правова) — примус проявляється: а) в обмеженні прав особи, яка притягається до відповідальності (позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення права керувати автомобілем, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності тощо); б) у накладенні додаткових обов'язків обтяжуючого характеру (штраф, встановлення режиму індивідуального ліцензування тощо).

У колишньому (радянському) суспільстві України, як і країн  СНД, все було одержавлено і головне значення надавалося штрафній (каральній) відповідальності. Нерідкими були ситуації, коли громадянин, чиї права були порушені протиправними діями працівників державних організацій і підприємств, замість відшкодування шкоди і збитків одержував повідомлення про те, що на винних накладено дисциплінарні стягнення.

В умовах переходу до формування цивільного суспільства і правової держави зросло значення правовідновлюючої  відповідальності. У разі, якщо правопорушенням  заподіяно шкоду правам громадянина або об'єднанням громадян, першочерговим завданням є відновлення порушених прав, відшкодування шкоди за рахунок правопорушника.

.

 

Висновки

Як бачимо, з  вище наведеного, юридична відповідальність відіграє значну

роль для  покращення стану законності та правопорядку у суспільстві.

Законність  є одним основоположних принципів  діяльності державних

органів, громадських  організацій, роботи посадових осіб і поведінки

громадян. Стан законності у суспільстві є найважливішим  напрямком

діяльності  щодо формування правової держави.

На даний  момент Україна уже вибрала модель свого розвитку - вона повинна

стати правовою державою. Стан законності сприяє встановленню правової

держави головною цінністю для якої є її кожен окремо взятий громадянин.

Юридична відповідальність, як зазначалось вище, також характеризується

невідворотністю, хоча на даний час даний принцип  практично не

реалізовується. Перехід законодавця до впровадження фінансових санкцій

за деякі  види злочинів, на мою думку є  недоцільним. Оскільки саме це

дасть можливість уникати кримінальної відповідальності

матеріально-забезпеченим особам, на відміну від малозабезпечених осіб.,

яким залишається  тільки відбувати термін ув’язнення.

 

 

 

Список використаної літератури

1.«Конституція  України» офіційне інтернет-представництво президента

України «www.kmu.gov.ua»

2.Кримінальний  Кодекс України: Офіційне видання  – К.: Видавничий Дім «Ін

Юре», 2001. – 400 с.

3.Цивільний  Кодекс України: - Харків: Фоліо, 2000. – 121с. – (Кодекси

України).

4.Кодекс України  про адміністративні правопорушення – К.: Вид. «Сірін»;

2000р. – 168с.

5.Основи держави  і права за редакцією доц.  Настюка М.І.-вид. 2-е доп. І

випр.- Львів 1994р.

6.Правознавство  за редакцією Михайла Настюка-  вид.друге- Львів

видавництво ”Світ” 1995р.

7.Підопригора  О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право

України:-К.”Юрінформ”-1994 р.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

9. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенко С.Л. Теорія  держави і права. -К., "Юрінформ", 1995. – 245 с.

10. Котюк В.О.  Основи держави і права. - К.: "Вентурі," 1995. – 278 с.

11.Кравчук М.В.  Теорія держави і права- Тернопіль.  Економічна думка.

1999- 114 с.