Политическая система

 

Функції й  типологія політичних систем

Специфіка функціонування будь-якого  суспільства виявляється через функції політичної системи:

— вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

— організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань і програм;

— координація окремих елементів суспільства;

— легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм);

— політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність суспільства);

— артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, які виробляють політику);

— агрегування інтересів (узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

— стабілізація (забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи в цілому).

Функціонування політичної системи обумовлене наявністю відносин з іншими політичними системами. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи. Для з'ясування того, як вони формуються, чим різняться або як поєднуються, політологія ставить перед собою важливе завдання з вироблення класифікації, тобто типології політичних систем.

Розв'язання цього питання  почалося ще за часів Платона, який вирізняв монархію, аристократію та демократію. Розширив класифікацію форм правління Аристотель, запропонувавши шестичленну систему: монархія — тиранія, аристократія — олігархія, політія — демократія. Значно пізніше, коли політична система почала набувати структурних рис, марксизм, спираючись на класові пріоритети, виводив типологію з соціально-економічних структур суспільства: рабовласницька, феодальна, буржуазна й соціалістична системи. Нині на Заході існує багато різних типологій, що спираються на різноманітні критерії.

У сучасній західній політичній науці вирізняють такі типи політичних систем: військові та громадянські; консервативний ті, що трансформуються; закриті й відкриті (в основу покладено ступінь і глибину зв'язків з навколишнім середовищем і зовнішнім світом); завершені й незавершені (основний критерій — наявність усіх складників); мікроскопічні, макроскопічні, глобальні, традиційні й модернізовані; демократичні, авторитарні й тоталітарні.

Досить поширеною є  типологія Ж. Блонделя, який вирізняє п'ять типів політичних систем: ліберальні демократії, радикально-авторитарні (комуністичні) системи, традиційні (збереження наявних соціальних відносин), популістські (властиві країнам третього світу), авторитарно-консервативні. Американський вчений Г. Алмонд визначив чотири типи систем: англо-американську (характерні риси — прагматизм, раціоналізм, основні цінності — свобода особистості, індивідуалізм, добробут, безпека); континентально-європейську (взаємодія політичних субкультур із модернізованими інститутами); доіндустріальну (або частково індустріальну), що передбачає перехрещення різних політичних культур і відсутність чіткого поділу владних повноважень; тоталітарну, (концентрація влади в руках бюрократичного апарату, монополія правлячої партії, заідеологізованість). Дж. Коулмен поділяв політичні системи на конкурентні, напівконкурентні та авторитарні. В основу типології російського вченого К. Гаджієва покладено такі ознаки: 1) природа політичної системи, характер політичного режиму (демократія, авторитаризм, тоталітаризм); 2) форми державно-адміністра-тивного устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація); 3) співвідношення різних гілок влади (монархія, республіка та їх різновиди).

Усі вищеназвані типології  є умовними. Насправді не існує  «чистого» виду політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є плодом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства — досить специфічне і своєрідне утворення, характер якого визначається історичними, економічними, культурними та іншими умовами.

§ 2. Політична система  суспільства І держава

 

Держава — не тільки результат розвитку суспільства, а  й чинник формування політичної системи  суспільства.

 

Політична система суспільства  — упорядкована на засадах права  система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у  суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і  функціонування політичної влади.

 

Держава хоча й найважливіша, але не одна лише політична організація  в суспільстві. До складу політичної системи суспільства входять  такі недержавні громадські об'єднання, як партії, професійні спілки, жіночі організації, громадські рухи (наприклад, Народний рух в Україні), інститути громадської  думки та ін.

 

Елементи політичної системи суспільства:

 

•  суб'єкти політики — держава, політичні партії, політичні  рухи, громадські об'єднання та ін.;

 

•  політичні норми  і принципи;

 

•  політичні відносини;

 

•  політична ідеологія, свідомість, погляди, культура;

 

• зв'язки між названими  елементами.

 

Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства  дозволяє виділити п 'ять підсистем її функціонування.

 

1. Інституціональна —  суб'єктний склад (народ, соціальні  верстви, політичні партії, громадські  організації та інші об'єднання  громадян, трудові колективи, держава  та ін.).

 

2.  Нормативна (регулятивна)  — система політичних (а також  правових) норм і принципів, що  регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними  лідерами.

 

3.  Функціональна —  політичні відносини, політичний  процес, політичний режим, оскільки  через них формується, змінюється, здійснюється політика.

 

4.  Ідеологічна —  політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина  оцінити політичне буття і  обрати варіант поведінки.

 

5.  Комунікативна —  интегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому.

 

Кожна із самостійних  частин — ланок політичної системи  суспільства має власну структуру, свої принципи організації та діяльності, самостійність у вирішенні питань, що належать до їх внутрішніх і зовнішніх  справ.

 

Зазначені елементи і  частини об'єднуються в єдину  політичну систему категорією «політична влада».

 

Особливе місце в  політичній системі суспільства  належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в  собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.

 

Ознаки держави, що відрізняють  її від громадських об'єднань:

 

1)  у кожній політичній  системі суспільства може існувати  лише одна держава, а громадських  об'єднань — багато;

 

2) держава — організація  всього населення, а громадські  об'єднання — частини населення;

 

3) лише держава є  одноособовою повновладною організацією  в масштабі всієї країни, здатною  захистити основні права і  свободи всіх осіб, що перебувають  на її території;

 

4)  лише держава  має у своєму розпорядженні  спеціальний апарат, який займається  управлінням громадськими справами;

 

5) лише держава має  у своєму розпорядженні спеціальні  установи та заклади примусового  характеру і має монопольне  право застосовувати примус на  своїй території; громадські об'єднання  позбавлені цих ознак;

 

6) лише держава має  монопольне право видавати юридичні  норми, обов'язкові для всього  населення, і забезпечувати їхню  реалізацію. Громадські об'єднання  приймають програми, статути, поточні  рішення, що мають внутрішньо  організаційне значення;

 

7) лише держава має  монопольне право встановлювати  і стягувати податки, формувати  загальнонаціональний бюджет;

 

8)  лише держава  є офіційною особою (представником  усього народу) всередині країни  і на міжнародній арені —  суверенною організацією. Громадським  організаціям такі якості і  функції не властиві. Вони вирішують  локальні за своїм змістом  та обсягом завдання у суворо  визначеній сфері громадського  життя.