Специфіка податкової політики країн ЄС. Гармонізація оподаткування у країнах Євросоюзу

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………...3

1. Об'єктивна  неминучість та необхідність  процесу гармонізації оподаткування………………………………………………………………………5

2. Концепція  безстороннього оподаткування………………………………….....8

3. Гармонізація  та уніфікація податкової політики у межах Європейського союзу……………………………………………………………………………..…12

Висновки……………………………………………………………………………19

Список використаних джерел……………………………………………………..20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Глобалізація  світогосподарських зв'язків об'єктивно  породжує необхідність гармонізації національних податкових систем. Однак податкова гармонізація на глобальному рівні реально стає потрібною лише у тій мірі, в якій складається світове господарство як особлива органічна цілісна система. Остання почала формуватись на базі світового ринку наприкінці XIX - на початку XX ст., у ході переростання капіталізму в його монополістичну стадію.

     Завданнями  гармонізації в напрямку зближення  принципових підходів і механізмів податкового регулювання є дотримання загальних підходів до допустимої інтенсивності податкового регулювання і введення загальних принципів побудови системи його інструментів. При цьому концепції побудови податкових систем різних держав передбачають суттєву відмінність у підходах до реалізації регулюючої функції оподаткування і, відповідно, різні механізми податкового регулювання за одними і тими самими податками і зборами.

     Найбільш  загально тенденцією у формуванні податкових систем розвинутих європейських країн  можна сформулювати наступним чином: у раціональному оподаткуванні необхідно уникати форм і методів, які не допускають нагромадження багатства всіма учасниками відтворювального процесу.

     Актуальність  даної роботи полягає в тому, що в досягненні гармонізації податкових систем важливою проблемою є їхня незіставність з погляду організації податкового адміністрування, зокрема взаємодії між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків за такими питаннями, як порядок нарахування і погашення податкового зобов'язання, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства та ін. Це значно ускладнює вільне переміщення капіталів. Тому основним завданням у цій сфері є розробка єдиних концептуальних підходів до механізму податкового адміністрування.

     Метою дослідження є розкриття системи  гармонізації законодавства країн Євросоюзу щодо створення єдиних підходів у сфері оподаткування і пристосування до цієї системи, встановлення особливостей в напрямах проведення гармонізації оподаткування, виявлення основних проблем та шляхів їх подолання, а також розробка рекомендації щодо адаптації податкового законодавства України до вимог Євросоюзу.

     Відповідно  до мети ставимо наступні завдання:

     дослідження тенденцій розвитку податкової гармонізації у світовій економіці;

     визначити напрями і критерії гармонізації податкових систем країн ЄС;

     проаналізувати  вплив інтеграційних процесів на податкову політику країн - учасниць ЄС;

     Об'єктом  дослідження є трансформація  податкових систем країн ЄС. Предметом  дослідження виступає процес гармонізації оподаткування країн - учасниць Європейського Союзу.

     При написанні роботи застосовувалися такі методи: дослідницький, метод статистики, табличний, порівняння.

     Теоретичною базою дослідження послужили статті та література українських авторів: Шевчука В.О., Римарської Р.Ю., Валігура В Крисоватий А.І.,, Гончаревича Г. Ю.Г.Козака, В.М. Сліпа. Крисоватий А.І., Кощук Т.В

     Джерелами дослідження послужили:журнал  «Фінанси України» , сайти Інтернет.

     1. ОБ'ЄКТИВНА НЕМИНУЧІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ПРОЦЕСУ ГАРМОНІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ

     Вважається, що об'єднуючим початком, який створив систему світового господарства як сукупність взаємозалежних міжнародним обміном національних господарств, що виступають як його підсистеми, був міжнародний поділ праці. На цьому рівні цілісності світового господарства актуальною стає гармонізація національних податкових систем, яка допускає:

     координацію податкової політики окремих держав;

     зближення рівнів оподаткування;

     уніфікацію  методів визначення податкової бази;

     приведення  у відповідність критеріїв надання  податкових пільг.

     Слід  зазначити, що усвідомлення необхідності інтеграції податкових систем у країнах  Європи відбувалося тривалий період. Вперше гармонізація системи оподаткування  виявилась у створенні митних союзів ряду країн з метою провадження  єдиної митної політики. Тобто потреба в гармонізації податкових систем та їхньому зближенні виникла через необхідність вільного руху товарів, послуг, робочої сили і капіталів.

     Початкова необхідність в уніфікації податків виникали на рівні окремих держав. Зокрема, така проблема постала в Німеччині на початку XIX ст. після об'єднання окремих земель. Із цього приводу К. Рау зазначив: «… різноманітність оподаткування в різних частинах держави спричиняє багато незручностей. Воно перешкоджає рівномірному оподаткуванню жителів різних областей, ускладнює вище управління і вдосконалення податків, заплутує рахівництво і може навіть перешкоджати свободі відносин усередині держави».

     Особливо  виразно орієнтація на гармонізацію та уніфікацію податкових систем виявилась  у процесі створення єдиного європейського ринку. Положення про уніфікацію національних податкових систем і податкового законодавства багатьох європейських країн вперше було зафіксовано в Римському договорі від 25 березня 1957 р.

     Поступово у процесі розвитку політичних та економічних процесів європейських країн сформувалась ідея створення території з єдиним податковим режимом. За основу втілення цієї ідеї взято два принципи, якими керуються країни ЄС: по-перше, національна податкова політика не має перешкоджати свободі руху товарів і осіб; по-друге, податкова політика держави не має суперечити загальним напрямкам податкової політики ЄС.

     Гармонізація  не є повною уніфікацією всіх національних податкових систем. Вона характеризується лише як процес приведення у взаємну  відповідність податкових систем різних держав світу. При цьому вважається, що основну роль у процесі гармонізації відіграють міжнародні договори, які дають змогу усувати подвійне оподаткування, а також невідповідність у непрямому оподаткуванні.

     У сучасній економічній науці як напрями гармонізації податкових систем у межах інтеграційних процесів виділяють такі :

     - гармонізація принципів побудови  податкових систем;

     - гармонізація структури податкових  систем;

     - зближення принципових підходів  і механізмів податкового регулювання;

     - гармонізація концепцій прямого  і непрямого оподаткування на  основі застосування загальних  принципів, які регламентують  порядок оподаткування за кожним  із бюджетоутворюючих податків;

     - єдині підходи до організації  податкового адміністрування.

     Процес гармонізації податків стикається з вирішенням двох протилежних за своєю суттю проблем. Сутність першої полягає у тому, що утворення єдиного внутрішнього ринку передбачає уніфікацію податкового законодавства. Особливо це стосується отриманого прибутку підприємств і доходів інвесторів, тому що тільки вирішення цієї проблеми дає можливість капіталу вільно пересуватися між країнами -- членами ЄС та уникнути бар'єрів, які стримують розвиток науково-технічної інтеграції та поширення найновіших досягнень науки, техніки та технології між державами. З другого боку, проведення гармонізації податків, його ставок, надання різних пільг по інвестиціях торкається внутрішньої політики держави, об'єктивно зменшує розмір отриманих податків у дохідну частину бюджету держави. Крім того, зменшується вплив уряду держави на внутрішніх виробників. Тому вирішення цих проблем має велике значення.

     Процес  гармонізації здійснюється поетапно. Виділяють 5 основних етапів:

     перший - визначення галузей законодавства, що вимагають гармонізації; виділення сфер і проблемних питань у рамках окремої галузі.

     другий - проведення порівняно - правового  аналізу національних податкових законодавств.

     третій - узгодження переліку національних законодавчих і інших нормативно-правових актів, що підлягають гармонізації.

     четвертий - синхронне прийняття гармонізованих актів податкового законодавства.

     п'ятий - здійснення контролю над реалізацією  рішень із питань гармонізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.КОНЦЕПЦІЯ  БЕЗСТОРОННЬОГО ОПОДАТКУВАННЯ 

     Важливою  у процесі гармонізації є концепція безстороннього оподаткування, яку запропонував американський економіст Р.Л. Дернберг. Згідно з його концепцією, допускається встановлення системи таких безсторонніх норм оподаткування, які не змогли б діяти ні проти, ні на користь якого-небудь виду діяльності. Інакше кажучи, рішення про господарську діяльність та інвестування мають прийматись за принципами, не пов'язаними з оподаткуванням.

     Ця  концепція містить  три основних правила :

     неупередженість щодо експорту капіталу. Таке правило буде виконаним, якщо питання про оподаткування не впливає на вибір платника податків між інвестуванням у своїй країні чи за її межами;

     неупередженість щодо імпорту капіталу. Податкова  система відповідає цьому правилу, якщо всі діючі на ринку фірми  обкладаються податком за однією ставкою;

     національна неупередженість. Згідно з цим правилом, загальний прибуток з капіталу, який розподіляється між платником податків і бюджетом, має бути однаковим  і не залежати від того, чи інвестований капітал у своїй державі чи за кордоном.

     Міждержавна податкова гармонізація передбачає обмеження частини податкових повноважень  держави-члена міждержавного угруповання. Такі обмеження проявляються у формі  регламентації видів податків, меж  встановлення їх ставок, способів справляння тощо.

     У свою чергу, держави-члени погоджуються на обмеження своїх фіскальних повноважень  тією мірою, наскільки їх інтереси краще  задовольняються на рівні угруповання, ніж на національному рівні. Втрату частини державних повноважень  у сфері оподаткування можна розглядати як обмеження фіскальної свободи держави. За таких умов значно зменшуються можливості використання оподаткування як інструменту державного регулювання економіки.

     Небажання зменшувати фіскальну свободу і  є основною причиною повільного розвитку міждержавної податкової гармонізації. Однак це не є підставою для визначення неправомірності даного процесу. Основним підґрунтям для формулювання даного твердження є наявність однакових умов і можливостей для всіх держав-членів.Це забезпечують основні інституціональні принципи, на яких ґрунтується розвиток податкової гармонізації в ЄС:

     принцип пропорційності - передбачає обмеження  діяльності інститутів ЄС повноваженнями, наданими їм установчими документами  ЄС та встановленими цілями європейської інтеграції ( стаття 5 Договору про ЄС);

     принцип субсидіарності - інститути ЄС не мають  права самостійно втручатись у функціонування будь-якого з сегментів економіки  держав-членів ЄС за винятком випадків, коли подібне втручання необхідне  для виконання стратегічних завдань ЄС. В даному випадку у сферах, що не належать до компетенції тільки ЄС, визначені дії можуть здійснювати його органи лише у випадку, якщо поставленої мети не можуть досягнути відповідні країни-члени ЄС (стаття 5 Договору про ЄС).

       Дані принципи є основоположними при гармонізації податків у країнах ЄС. Виконуючи роль «вмонтованих стабілізаторів», з одного боку вони обмежують роль інституцій Євросоюзу, відстоюючи тим податковий суверенітет держав-членів, а з іншого - забезпечують ефективність проведення гармонізації;

     принцип одноголосності - будь-яке рішення  щодо формування податкової політики в ЄС мають приймати за одноголосної згоди держав-членів ЄС і зафіксовувати  у відповідній нормі інтеграційного законодавства. Саме цей принцип  не дозволяє обмежувати фіскальну свободу держави у випадку такої загрози. Це виражається у можливості держави-члена ЄС накладати вето на будь-яке рішення у сфері гармонізації податків, що здатне спричинити згубні наслідки для економіки даної держави;

     принцип податкової недискримінації - охоплює два основні положення: по-перше, неможливість прямого або непрямого оподаткування внутрішніми податками однією державою-членом ЄС продукції іншої держави-члена в розмірі, що перевищує оподаткування національної продукції; по-друге, держава-член ЄС не повинна оподатковувати продукцію інших держав-членів внутрішніми податками з метою непрямого захисту іншої продукції ( стаття 90 Договору про ЄС);

     принцип нейтральності оподаткування - полягає  у забороні відшкодування внутрішнього оподаткування при вивезенні продукції на територію іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує рівень сплачених прямих або непрямих податків.

     В досягненні гармонізації податкових систем важливою проблемою є їхня незіставність  з погляду організації податкового  адміністрування, зокрема взаємодії між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків за такими питаннями, як порядок нарахування і погашення податкового зобов'язання, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства та ін. Це значно ускладнює вільне переміщення капіталів. Тому основним завданням у цій сфері є розробка єдиних концептуальних підходів до механізму податкового адміністрування.

     Найбільшого розвитку міждержавна податкова  гармонізація досягла у державах-членах ЄС.

     Прийняті  або запропоновані до розгляду Ради ЄС заходи торкаються тільки принципів  системи оподаткування і податкової бази, процентну ж ставку як найбільш гнучкий інструмент визначає національна  влада. Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямах: 1) гармонізації ставок податку на додану вартість і введенні акцизних зборів; 2) уніфікації податків на прибутки від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

     Що  стосується непрямих податків, то в  ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоч зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більші розходження існують в акцизах, особливо на вино і алкогольні напої. Все це спричиняє помітні відхилення цін на один і той самий товар у різних країнах, зловживання, і обмеження конкуренції.

     Таким чином, значний вплив на процеси  гармонізації податкових систем світу  має податкова політика, зокрема  засоби її реалізації щодо вирішення  таких питань, як стимулювання інвестицій та інновацій , заохочення експорту, розвиток економічної та соціальної інфраструктур, заохочення внутрішнього споживання та ін.

     3. ГАРМОНІЗАЦІЯ ТА УНІФІКАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ У МЕЖАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

     Еволюція  оподаткування в Європі відбувалась  у певній узгодженості реформаторських  курсів нинішніх країн-учасниць ЄС, що зокрема, простежується у загальній тенденції до зростання частки перерозподілу їх ВВП. Це зумовлювалося, з одного боку, об'єктивною необхідністю виробництва достатнього обсягу суспільних благ і підтримання високого рівня соціального захисту населення як наслідку впливу тенденцій соціально-економічного розвитку держав колишнього соціалістичного табору, з іншого, - вимогою посилення ролі держави у забезпеченні стійкого економічного зростання та збереження традиційно сильних позицій Західної Європи на міжнародній арені.

     Стратегія інституційних органів ЄС полягає  у сприянні забезпеченню однакових  умов конкуренції для господарських  агентів країн-учасниць, що передбачає усунення податкових кордонів, заходи щодо об'єднання та уніфікації єдиного внутрішнього ринку як основного рушія інтеграційних процесів у регіоні.На практиці гармонізація податкової сфери відбувається набагато повільніше і складніше, ніж це було передбачено фундаторами єдиної Європи, оскільки країни-учасниці не мають бажання поступатися суверенним правом держави стягувати і розпоряджатися податками.

     Питання конвергенції податків у ЄС є гострим  та політично дискусійним. Податкова  суверенність - основна складова національного  суверенітету. Хоча члени Євросоюзу  погодили напрям кооперації у фіскальній сфері шляхом підписання Маастрихтського договору та Пакту Стабільності й Розвитку, прийняття основних рішень у галузі податкової політики залишається прерогативою національних урядів. Оподаткування стає найбільш важливим інструментом національної економічної і соціальної політики. З його допомогою перерозподіляється прибуток, заохочуються інвестиції та заощадження, стримується споживання і використання окремих товарів тощо. Оскільки податкова політика провадиться відповідно до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмовились від побудови окремої фіскальної системи, а пішли шляхом адаптації законодавства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати національні фіскальні моделі спільним завданням загальноєвропейської інтеграції.

     Ліквідація  неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС була реалізована при затвердженні наступних документів: Директива  про злиття, Директива про взаємини між материнськими й дочірніми компаніями, Арбітражна конвенція, Кодекс податкової конкуренції та інші документи "пакета Монті".

     Країнам ЄС вже вдалося досягти такого зближення параметрів соціально-економічного розвитку, за якого стала можливою синхронізація змін (звуження чи розширення) їх податкової експансії.

Таблиця 3.1. Рівень оподаткування у країна х ЄС

     Джерело: Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. - 2007ed. - P.237

     Детальніше  простежити основні тенденції оподаткування  в країнах ЄС можна за допомогою  аналізу структури податкових надходжень (табл.3.2.). Розглядаючи розподіл податків на прямі, непрямі та соціальні, можна стверджувати, що в країнах ЄС найбільшу частку займають непрямі податки.

     У країнах ЄС спостерігається значна диференціація у структурі податкових надходжень .Найбільш вираженою є тенденція переважання прямих податків у так званих старих державах-членах ЄС, зокрема в Данії, Фінляндії та Великобританії. Нові держави-члени ЄС,навпаки, характерні переважанням непрямих податків у структурі своїх податкових систем. Ще більша різниця серед аналізованих держав виявляється стосовно частки соц..податків у загальних податкових надходженнях.

     Таблиця 3.2. Частка окремих податків і податкових платежів у загальному обсязі податкових надходжень країн ЄС у 2005 році, %

Джерело: Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. - 2007ed. - P.239, 241, 249, 251, 253, 255, 256.

     Найбільшим  успіхом податкової гармонізації можна  вважати зближення параметрів розподілу  ВВП ЄС-27 у розрізі непрямого  оподаткування. Хоча з огляду на національні  відмінності офіційного і реального  ВВП, доречно говорити лише про зближення формальних параметрів. Податковій конвергенції сприяло таке: прагнення кожної країни використати фіскальні можливості непрямого оподаткування для забезпечення надійної фінансової бази функціонування держави, вимоги керівних органів ЄС щодо встановлення стандартної ставки ПДВ на рівні, не нижчому 15%, рекомендації обмежити перелік підакцизних товарів алкогольними напоями, тютюновою продукцією та енергоносіями, а також уніфікація митного оподаткування інтегрованого ринку. Динаміку питомої ваги податків на споживання у ВВП можна простежити з рисунку 3.2.

     Протягом  останніх років в ЄС спостерігається  тенденція зростання частки податків на споживання в структурі загальних  податкових надходжень. Передумовою  таких змін можна вважати високі частки податків на споживання нових держав ЄС, де податкові надходження від них є традиційно вищими: з перших 11 держав рейтингу лише Португалія представляє ЄС - 15. Основними причинами такої статистики є традиційно нижчі ставки оподаткування капіталу, а часто й робочої сили в державах ЄС - 12, що відповідно збільшує частку податків на споживання в загальній структурі оподаткування. Крім того, такий розподіл спричиняється деякими структурними факторами: нові держави ЄС мають порівняно більш енергоємні економіки, а оподаткування нафтопродуктів складає суттєву частину податків на споживання. Зазвичай і податки на тютюнові та алкогольні вироби також мають більшу питому вагу в цих країнах .

     Найбільший  ступінь узгодженості податків на споживання порівняно з іншими групами податків обумовлений історичним розвитком процесу гармонізації податкової сфери в об'єднаній Європі. Потребу гармонізації податкових систем Європи було усвідомлено ще у процесі становлення європейської інтеграції - на початку 1960-х років. До сьогодні податкова гармонізація залишається пріоритетним напрямом розвитку внутрішньої європейської політики.

     Рис.3.2. Динаміка питомої ваги податків на споживання у ВВП, 1995 - 2006 рр.,% (Побудовано автором на основі Taxation trends in the European Union, 2008 edition: Data for the EU Member States and Norway)

     Значні  диспропорції в країнах ЄС спостерігаються  стосовно оподаткування специфічними акцизами. Це пов'язано насамперед з  територіальним поділом праці та відповідною спеціалізацією певних країн на виробництві тих чи інших товарів. Спільне для країн Євросоюзу те, що найвагомішим джерелом надходжень від специфічних акцизів є акциз на енергоносії, але надходження від даного податку коливаються в країнах-членах (Італія - 80% усіх надходжень від акцизу, Ірландія - 41,2%, Франція, Німеччина, Великобританія - 71%, 69% та 54% відповідно) .

     Функціонування  Єдиної системи акцизних зборів щодо основних груп підакцизних товарів  було запроваджене у зв'язку зі створенням Єдиного внутрішнього ринку з 01.01.93 р. Система гармонізованих у межах ЄС акцизних зборів передбачає запровадження єдиної системи акцизних ставок для основних трьох груп підакцизних товарів (тютюнових виробів, алкогольних напоїв та енергоносіїв - моторного пального та палива для опалення, бензину, газоліну, електроенергії, природного газу, вугілля та коксу), залишаючи право країнам-членам стягувати інші види податків з цих груп товарів.

     З метою запобігання шахрайства та полегшення руху основних груп підакцизних  товарів між податковими юрисдикціями шляхом усунення існуючих перешкод, 2003 року було законодавчо оформлено проект створення системи контролю за рухом підакцизних товарів ( Excise Movement and Control System) (Рішення Європейського парламенту і Ради ЄС № 1152/2003 / ЄС від 16.06.2003 р. щодо комп'ютеризації руху та нагляду за підакцизними товарами)

     Відсутність єдиного підходу в оподаткуванні  корпорацій у різних країнах часто  призводить до подвійного оподаткування  компаній на території країн ЄС. Таким чином, транснаціональні фірми  опинилися у гіршому, ніж національні, становищі, що суперечить меті єдиного ринку ЄС.

     Для зміни ситуації, яка склалася, в  ЄС були прийняті важливі рішення  щодо усунення податкових бар'єрів на шляху транснаціональної діяльності західноєвропейських компаній: директива "Про єдину систему оподаткування материнських фірм та їх філіалів" і Конвенція "Про усунення подвійного оподаткування прибутку асоційованих підприємств". Згідно з цими документами національні податкові відомства повинні або звільняти від оподаткування величину прибутку, яка перераховується іноземним компаніям, розташованим на їх території філіалами, або враховувати сплачені цими філіалами податки при оподаткуванні материнської компанії. Компанії можуть за необхідності звертатися до арбітражних органів ЄС. Така процедура відбиває інтереси не тільки великих індустріальних груп, а й насамперед малих та середніх підприємств, які займаються експортом товарів через свої представництва в інших країнах ЄС.

     Іноді проблеми виникають через невідповідність  методик розрахунку обсягів оподаткованого прибутку. Країни-учасниці у своїх національних законодавствах по-різному трактують поняття амортизації, капіталізації прибутків, збитків, резервів і запасів, оцінюють активи і пасиви, що так чи інакше впливає на обсяг чистого прибутку.

     Фактором, який гальмує вирівнювання податкових структур у країнах ЄС під впливом  інтеграції, є різні рівні тінізації  їх економічних відносин. Адже чим  більший тіньовий сектор, тим помітніше  офіційний рівень перерозподілу  ВВП відхиляється від фактичного податкового навантаження на економіку. І якщо зважити на те, найбільший у країнах ЄС обсяг тінізації економіки зафіксовано в Бельгії (28%), Греції (27%), Італії (20%), Іспанії (16%), то очевидним є відставання їх реального рівня оподаткування від цього показника в Австрії, де найменший тіньовий сектор (5,8%). Фактична різниця між податковим навантаженням у північноєвропейських країнах, з одного боку, та південно європейських країнах і нових учасницях ЄС, з другого, є набагато більшою. У зв'язку з цим, останнім доводиться активно розвивати податковий інструментарій сприяння детінізації економічних відносин, насамперед певним чином оптимізуючи структуру оподаткування, щоб, усунувши диспропорції в податковому навантаженні на легальну і тіньову економіки, перейти до формування податкової політики за прикладом високо розвинутих країн ЄС .

     Практика  реалізації податкової політики країн-членів ЄС, що досягли успіху в економічному розвитку на основі формування різних соціально-економічних концепцій  державотворення, не дає підстав сподіватися на проведення повної уніфікації оподаткування навіть у віддаленій перспективі. На сьогодні залишається не вирішеним питання щодо формування єдиного оптимального європейського оподаткування, яке б виступало передумовою стабільно високих темпів економічного зростання всіх інтегрованих національних економік. Тому гармонізація регулювання податкових відносин у рамках ЄС і надалі відбуватиметься еволюційним шляхом, за допомогою поетапного встановлення нових вимог до податкових систем країн-учасниць. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Отже, основними пріоритетами політики податкової гармонізації, що проводиться в даний  час в ЄС, є ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова  від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС. Одночасно концепція податкової гармонізації припускає збереження самобутності національних податкових систем і не передбачає повної стандартизації порядку стягування податків в ЄС.

     Очевидною є зацікавленість європейської спільноти  у формуванні єдиного підходу до проблем оподаткування в рамках ЄС. Необхідність обчислення і сплати податків відповідно до різних вимог країн-членів ЄС, існування специфічних і часто не пов'язаних одне з одним податкових формальностей призводять до збільшення витрат і не дають європейському бізнесу повною мірою використовувати переваги, що надаються наявністю спільного ринку і єдиної валюти. Більш того, окремі відмінності в податкових системах країн-членів ЄС приводять до можливості міжнародного подвійного оподаткування доходів європейських корпорацій, що негативно позначається на розвитку обороту товарів, послуг і інвестицій в ЄС. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     1. Валігура В. Теоретичні засади  міждержавної податкової гармонізації  та характеристики податкових систем країн Європейського Союзу в контексті євроінтеграції України // Світ фінансів. - 2008. - № 1. - С.183 - 194.

     2. Гончаревич Г. Загальний огляд  впливу гармонізації податкової  системи на міжнародну конкурентоспроможність. [Електронний ресурс]. - Режим доступу.

     4. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Вплив  поглиблення інтеграції на податкову  політику країн - учасниць ЄС // Фінанси України. - 2009. - № 2. - С.31 - 43.

     5. Міжнародне оподаткування: Навч. Посібник / За ред. Ю.Г.Козака, В.М.  Сліпа. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 550с.

     6. Шевчук В.О., Римарська Р.Ю. Уніфікація  податкових систем Європейського  Союзу як критерій поглиблення  інтеграції // Фінанси України. - 2007. - № 12. - С. 51 - 56.

     7.. Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. - 2007ed. - P.237