Злочини проти власності

(за умови, що воно  заподіяло шкоду у великих  розмірах). За ст. 194 (за тієї ж умови), а не за ст. 360, має кваліфікуватися умисне пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної ліній зв’язку, про-водового мовлення або споруди чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно не спричинило тимчасового припинення зв’язку.

4. Предметом шахрайства і вимагання є не тільки майно, а й право на нього, а вимагання — і будь-які дії майнового характеру.

Право на майно  — це набута в результаті дій потерпілого можливість шахрая чи вимагача користуватися, володіти і розпоряджатися чужим майном*. Щодо об’єктів власності, що можуть відчужуватися тільки в установленому нормативно-правовими актами порядку, така можливість шахраєві чи вимагачу може бути надана лише шляхом оформлення відповідних документів. Під ними слід розуміти документи, які мають правове значення, тобто встановлюють право на майно або ж звільняють від обов’язків майнового характеру (договір дарування речі, доручення на право користування нею). Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад у заповітах, страхових полісах, довіреностях, цінних паперах. Право на майно може бути набуто винним також в результаті певної дії власника чи законного володільця майна, що позбавляє останнього права на нього (наприклад, знищення боргової розписки).

Під іншими (будь-якими) діями майнового характеру треба розуміти такі дії потерпілого, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати винним свого майна або до затрати ним особисто або членами його сім’ї певної праці до примноження або покращення якості як свого майна, так і майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався злочин. Насамперед, це послуги, що надаються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво житлового чи дачного будинку, гаража, реставраційні роботи, вирощування сільськогосподарських культур тощо. Зокрема, як вимагання судова практика визнає примушування потерпілого відвезти на транспортному засобі винного або інших осіб чи перевести вантаж у певне місце (інший населений пункт) без матеріальної винагороди за це.

5. Об’єктивна сторона злочинів проти власності полягає у: 1) викраденні (ст. СТ.Л85—188); 2) привласненні (ст. 191); 3) розтраті (ст. 191); 4) вимаганні майна (ст. 198); 5) заволодінні ним шляхом шахрайства (ст. 190); 6) заволодінні ним шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ст. 191); 7) вчиненні інших Дій, спрямованих на порушення права власності (ст. ст. 192—198).

За способом вчинення, предметом злочину, іншими об’єктивними, а також суб’єктивними ознаками злочини проти власності можна поділити на три групи:

1) діяння, які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові і здійснюється, як правило, проти волі власника: крадіжка (ст. ст. 185 і 188); грабіж (ст. ст, 186 і 188); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190); привласнення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввірене чи перебуває в її віданні (ч.І ст. 191); привласнення, розтрата, заволодіння  чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч 2 ст, 191),

2) діяння, які характеризуються протиправним, як правило корисливим заподіянням шкоди власникові без обернення на свою користь чи користь інших осіб чужого майна (без заподіяння прямих збитків власникові) або з оберненням на свою користь майна, яке не є чужим (є нічийним): заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст, 192); привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї (ст, 193), придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст. 198);

3) некорисливі посягання на власність, пов’язані з заподіянням майнової шкоди власникові іншим чином: знищення або пошкодження майна (ст, ст. 194, 196); погроза знищення майна (ст, 195), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197).

Злочини, які належать до першої групи, до набрання чинності КК 2001 р. в кримінальному праві  іменувались розкраданням. Аналіз змісту кримінально-правових норм цього та інших розділів Особливої частини  КК 2001 р. (зокрема, передбачених ст. ст.ст. ст. 234, 262, 297, 308, 312, 313, 357, 362, 410) не дає підстав для об’єднання цих діянь зазначеним поняттям, оскільки: а) у цьому КК воно не передбачено; б) вживаним у цьому КК терміном “викрадення” охоплюється лише вилучення чужого майна шляхом крадіжки (ст. 185), грабежу (ст. 186) та розбою (ст. 187)

Злочини першої групи  є найбільш небезпечними посяганнями  на власність, оскільки вони полягають  у протиправному безоплатному вилученні  чужого майна і оберненні його на користь винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові чи іншому володільцю цього майна.

Протиправність діяння тут означає, що заволодіння чужим  майном відбувається: 1) у спосіб, який заборонено законом; 2) особою, яка не має права на таке майно.

Під безоплатністю розуміється вилучення майна на користь винного або інших осіб без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майнем, грошовими коштами або людською працею. Часткове (нееквівалентне) відшкодування вартості вилученого майна не виключає наявності в діях винної особи складу зазначених злочинів.

 

Некорисливі злочини  проти власності

 

До них належить: ст 194, ст.194-1, ст.195, ст.196, ст.197. Всі вони є з матеріальним складом! Ст. 194. Умисне знищення або пошкодження майна. Суспільно небезпечне діння: знищення або пошкодження майна. Знищення майна – діяння внаслідок якого якесь майно перестає існувати як об’єкт матеріального світу. Пошкодження – це дії внаслідок яких істостно погіршуються корисні властивості і цільове призначення такого майна, але

обєкт не перестає існувати як обєкт матеріального світу. Наслідки: заподіяння шкоди у великих розмірах. Зміст цих наслідків не визначений тобто не вказано що потрібно розуміти під великим розміром шкоди від умисного знищ чи пошкодж майна. Тоді оскілкьки цей злочин є явно менш суспільно-небезпечний нііж ті злочини що входять в группу розкрадання то визначаючи зміст поняття великий розмір шкоди то маєм виходити з того шо цей розмір має бути однозначно НЕ меншим ніж великий розмір розкрадання.

Кваліфікуючі ознаки:

Спосіб підпалом, вибухом  чи ін загальнонебезпечним способом. Загальнонебезпечний спосіб = спосіб небезпечний для життя багатьох осіб і розяснений у відповідгій постанові.

Спосіб в особливо великому розмірі – має бути не менше ніж в розкраданні

Що спричинило загиель  людей – в коментарі вказується шо смерть «хоч 1 особи» , але з правил лінгвістикипотрібно розуміти хочаби 2ох людейю. За Брич: смерть людей – це 2 і більше; тяжкі наслідки – тільки 1 людина. Відповідальність тільки кол загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Ст. 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянкт та самовільне будівництво. По суті цей злочин має відноситися до розкрадання але сформульований не

як розкрадання. Самовільне зайняття – вилучення ділянки у власника і звернення її на свою користь чи користь інших осіб. Заподіяна значна майн шкода (але в чому полягає невідомо). Потрібьно брати до у ваги вартість земельн ділянки.

 

Список використаної літератури

 

1. Кримінальний кодекс  України від 5 квітня 2001 року.- К.: А.С.К., 2003.-

224с.

2. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами.- К.: Юрінком

Інтер, 2000.- 752с.

3. Молдован Андрій Валеріанович Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція,

Англія, США.- К.: ЦНЛ, 2005.-

4. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар.- Харків:

коментар.- Харків:

Одіссей, 2006.-

5. Михеєнко Михаїл Макарович, Нор В.Т., Шибко В.П. Кримінальний процес

України.- К.: Либідь, 1992.- 431с.

6. Коваленко Євген Георгійович, Маляренко Василь Тимофійович Кримінальний

процес України.- К.: Юрінком  Інтер, 2006.-

7. Кримінальний кодекс України 2001 року.- Запоріжжя: ЗІДМУ, 2001.- 181с.

8. Кучинська Оксана Петрівна, Кучинська Ольга Анатоліївна Кримінальний

процес України.- К.: Прецедент, 2005.- 202с.

9. Кримінальний кодекс України: зразки процесуальних документів:

Навчально-практичний посібник/ П.Біленчук, Ю.Крегул, М.Курко,

С.Стахівський.- К.: Основа-ООО"Астарта", 1996.- 352с.- НБУ, УАБС.- 5.00

10. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1

вересня 2000 р.У 2-х книгах. Кн.1/ Упор. Андрушко П.П.- К: Юрінком

Інтер, 2000.- 784с.- 70.00

11. Кримінальний кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради

України 5 квітня 2001 р.).- К: ЮРінком-інтер, 2001.- 240с.

12. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України.

Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової

діяльності та в кримінальних справах.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 800с.