Зовнішня політика Італії на сучасному етапі
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Декабря 2012 в 19:58, доклад
Описание
На межі століть в Італії почала відбуватися перебудова політичної системи, сполучена c корективами зовнішньополітичного курсу. Зусилля італійської дипломатії в новому столітті були спрямовані на те, щоб вийти на міжнародну арену як реальний генератор безпеки, а не тільки її споживач – пасивний учасник блоків і угод.
Работа состоит из 1 файл
Владова Юлія Федорівна
Студентка 1-го курсу магістратури
Інституту міжнародних відносин
Зовнішня політика Італії на сучасному етапі
На межі століть в Італії почала відбуватися перебудова політичної
системи, сполучена c корективами зовнішньополітичного курсу. Зусилля
італійської дипломатії в новому столітті були спрямовані на те, щоб вийти на
міжнародну арену як реальний генератор безпеки, а не тільки її споживач –
пасивний учасник блоків і угод.
У постбіполярний період в офіційних документах Італія все частіше
заперечує традиційну пасивність своєї зовнішньої політики і декларує
“власний внесок у світову політику”, активність і самостійність у цій царині і
вихід з фарватеру політики НАТО та ЄС. Фігурують у документах і виступах
державних посадовців такі нові ідеологеми, як “універсалізм італійського
зразка”, “глобальне бачення” Італії, яка проголошує себе “активним
учасником процесів глобального виміру”.
У червні 2000 року італійський міністр закордонних справ Ламберто
Діні визначив під час свого виступу в сенаті базові положення нової
офіційної зовнішньополітичної концепції, суть якої полягає в тому, що
“біполярний світ змінився світом протагоністів, членом якого є й сама
Італія”, викресливши себе зі списку “середніх держав”.
Після закінчення холодної війни ситуація як у Європі, так і в Італії
істотньо
змінилася.
Трансформації
сталися
як
у
переоцінці
зовнішньополітичних орієнтирів, так і в усвідомленні таких понять, як
національні інтереси і національна безпека. ЄС максимально узгодив свою
політику в регіоні Середземномор'я. З цього періоду велика увага
приділяється регіону Середземномор'я, де Італія є субрегіональним лідером.
Італійці запропонували модель “європейського світу” для реалізації в
Середземноморському регіоні, який відіграє для цієї країни важливу роль. У
зв'язку з цим робиться акцент на розвитку різних форм співробітництва.
Особливу значимість у цій перспективі набуває і прагнення італійців
підкреслити важливість Середземномор'я як південного кордону для всього
Європейського Союзу в цілому.
Далі в списку регіонів, за які Італія відповідно до її офіційної
зовнішньополітичної ідеології несе особливу “глобальну відповідальність”,
була включена Центральна і Східна Європа. Насамперед, це пов'язується з
перспективою вступу країн ЦСЄ до Європейського Союзу.
Нині день Італія є одним з важливіших партнерів Російської Федерації
в Європі, з яким налагоджено і розвивається інтенсивна взаємодія майже на
всіх напрямках. З більшості питань світової політики позиції Росії та Італії
близькі або збігаються.
Російсько-італійські відносини будуються на основі Договору про
дружбу і співробітництво між двома країнами від 14 жовтня 1994 р. і “Плану
дій у відносинах між Україною і Російською Федерацією та Італійською
Республікою”, підписаних 10 лютого 1998 р. У лютому 2009 р. виповнилося
85 років з моменту відновлення дипломатичних відносин між двома
країнами.
Також налагоджуються співпраця між Італією та Україною, відносини
між якими були офіційно затвердженні після визнання Італією незалежністі
України 28 грудня 1991 року. Україна та Італія співпрацюють у
дипломатичній, економічній, культурно-гуманітарній сферах.
Важливими подіями в розвитку українсько-італійських відносин стали
робочий візит в Україну голови Палати депутатів Італії П.Ф. Казіні (14–16
лютого 2005 р.) та офіційний візит заступника голови Ради Міністрів,
міністра закордонних справ Італії Дж. Фіні (10 червня 2005 р.). Під час
переговорів з Президентом України В.А. Ющенком, першим віце-прем'єр-
міністром України А.К. Кінахом і Міністром закордонних справ України Б.І.
Тарасюком був продовжений діалог з найактуальніших питань
двостороннього співробітництва, зокрема, європейська інтеграція України,
залучення італійських інвестицій в економіку України, пом'якшення візового
режиму для певних категорій українських громадян, співпраця на
міжнародній арені, економічна проблематика.
З обранням В.А. Ющенка Президентом України українсько-італійські
відносини набули динаміки. Першим свідченням нового етапу у
двосторонніх відносинах стала висока оцінка майбутніх перспектив України
та намірів нового українського керівництва наблизити свою державу до ЄС,
висловлена під час візиту в Україну міністра з питань реалізації програми
уряду К. Скайоли, який від імені уряду Італії взяв участь у церемонії
інавгурації Президента України 23 січня 2005 р.
Сучасна зовнішня політика Італійської Республіки характеризується
значним посиленням міжнародної активності країни, як у Європі, так і в
усьому світі в цілому. Це відбулося на основі виробленої італійською владою
нової зовнішньополітичної ідеології країни, відповідно до якої система
міжнародних відносин характеризується завершенням періоду стратегічної
невизначеності у світі після краху біполярної системи міжнародних відносин
і переходом до нової системи правил гри в міжнародних відносинах,
заснованої на концепції основних гравців. Одним з таких гравців, які в нових
умовах роблять визначальний вплив на хід світового розвитку, прагне стати й
сама Італія.
Информация о работе Зовнішня політика Італії на сучасному етапі