МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

   КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 
 
 
 
 

   Індивідуальна навчально-дослідна робота

   З дисципліни: Гроші та кредит

                        

   На  тему :  «Аналіз наслідків проведення грошової реформи в Україні.»

                                                    
 

                                                                                          
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                          
 

                                     Дніпропетровськ – 2011р.

Зміст 
 

ВСТУП 3

1.ГРОШОВІ РЕФОРМИ. НЕОБХІДНІСТЬ І МЕТА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ 4

2.КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ РЕФОРМ. МЕТОДИ СТАБІЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ. 5

3.МОДЕЛІ ГРОШОВИХ РЕФОРМ 11

4.ГРОШОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ 14

ВИСНОВОК 21 

 

   

                                                      ВСТУП

 

   Грошово-валютні  відносини є надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя  будь-якої сучасної держави. Органічною  частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

   Національна грошова система невіддільна  від реального стану економіки  країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем  суспільного розвитку безумовно  позначається й на сфері грошового  обороту. Грошова система має  бути адекватною соціально-економічним  умовам розвитку суспільства. Вдосконалення  грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших  інструментів грошової політики. 

   Грошові реформи до яких вдаються окремі держави  при винекненні екстремальних ситуацій – глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

   Грошові реформи, що проводились в різні  часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

   Навряд  чи доцільно шукати готові відповіді  у досвіді інших країн. Шлях пізнання кожен повинен пройти сам. Лише самокритичний  аналіз та глибоке самоусвідомлення того, що відбулось, дозволить обрати механізм перетворень, які будуть адекватними  історичному виникненню кожної.

1.ГРОШОВІ РЕФОРМИ. НЕОБХІДНІСТЬ І МЕТА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

 

   Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обігу  особливе місце займають грошові  реформи.

   Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися  до таких радикальних заходів, як грошові реформи.

   Грошова реформа – проведення деномінації  грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з  метою зміцнення грошової системи. Вони являють собою повну або  часткову перебудову грошової системи, яку проводить даржава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов.

   Найважливішою метою грошової реформи є надання  національній валюті характеру справді  єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної  спроможності й конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній – стабільність обміну національної валюти, і внутрішній – стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів.

   Грошові реформи необхідні у випадках:

• зміни державних устроїв;
• глибоких економічних криз фінансової системи;
• економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;
• поглиблення дифіциту бюджету та інфляційних процесів;
• падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.

   Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою  її метою завжди є стабілізація грошового  обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золото-валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо. 
 

   2.КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ РЕФОРМ. МЕТОДИ СТАБІЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.

     Кожна грошова реформа є індивідуальною  за своїми характеристиками і  специфічною за змістом. Реформи  значно різняться за цілями, глибиною  реформування грошових систем, методами  стабілізації валют тощо.

   Грошові реформи класифікують по-різному:

       

   

   Грошові реформи                                         Грошові реформи 

      у вузькому                                                     у широкому

        розумінні                                                       розумінні

   Грошові реформи у вузькому розумінні: грошові  реформи формального типу, грошові  реформи з деномінацією грошового  обігу, грошові реформи конфіскаційного  типу. Вони предбачають лише введення в обіг нової грошової одиниці (ці види грошових реформ розглянуто нижче).

   Грошові реформи у широкому розумінні  предбачають, окрім впровадження в обіг нової грошової одиниці, ще й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

   Грошові реформи у широкому розумінні  в зв’язку з масштабністю і різноплановістю стуктурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років.

   За  цією ж ознакою (залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи) реформи  можна класифікувати так:

1. Становлення нової грошової системи. Реформи такого змісту передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово-валютних і кредитних відносин. Вони були типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей за умови створення нових держав, як це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР.
2. Часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922 – 1924 роках – це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети “совзнаки” на банкноти “червінці”. Такий підхід прийнятий за зміни влади.
3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

   Нерідко грошова реформа має всі три  ознаки, як наприклад, грошова реформа  в Україні 2 –16 вересня 1996 року. Нова незалежна держава потребувала  власної національної грошової системи, а глибока інфляція – проведення ефективних заходів загальної санації  економіки і фінансів. 
 

         

   Одномоментні грошові                       Грошові реформи

   реформи (строк прове-                        паралельного типу.

   дення обміну старих                            Протягом певного часу

   грошей  на нові не                                 в обігу знаходяться дві 

   перевищує 7–10 днів                            грошові одиниці

   Важливе значення для  успіху реформи має правильний вибір  методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи стабілізації валют: дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

   Нерідко грошовій реформі передує дефляція – процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. За своїм змістом і наслідками дефляція є складовою частиною антиінфляційної програми.

   Дефляційна політика проводиться державою за допомогою фінансових та грошово-кредитних заходів; серед фінансових чільне місце займають підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, «заморожування» цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів. Монетарні заходи включають скорочення грошової емісії і кредитних вкладень, шляхом кредитної рестрикції (підвищення процентної ставки, обмеження кредитування банками), підвищення центральним банком дисконтного процента та норм обов’язкових резервів комерційних банків.

   За  своїм змістом і наслідками дефляція – протилежність інфляції. Інфляція – це процес зростання рівня цін. Дефляція, навпаки, є процесом зниження оівня цін. Дефляція може спричинити негативні наслідки – скорочення ділової активності (виробництва), зниження темпів економічного зростання, збільшення безробіття та інше. У результаті вся економіка може опинитися в стані глибокої депресії.

   Деномінація – обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції  цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів, платіжних забов’язань тощо. Унаслідок деномінації відбувається укрупнення масштабу цін (стандарту вартості), що веде до швидкого зменшення грошової маси в обігу; спрощуються і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу тощо.

   Необхідність  деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків. А тому вводяться нові грошові  знаки з новим антиінфляційним  принципом емісії. Доцільність деномінації, тобто “викреслювання зайвих нулів”, очевидна, оскільки відпадає потреба в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що потребує меншої кількості розрядів для проведення операцій і дає можливість економніше вводити інформацію. Крім того, обмінні курси національної валюти щодо більшості світових валют матимуть такі самі порядки величин.