Діагностика сучасного стану та перспектив розвитку вугільної промисловості України

     Бесчастна Д.О., Сонник А.А.

     Дніпропетровський національний університет  імені О. Гончара

     Діагностика сучасного стану  та перспектив розвитку вугільної промисловості України

     Світовий  паливно-енергетичний комплекс займає винятково важливе місце в  міжнародній економіці. Сукупна чиста частка енергетичної продукції у структурі світового ВВП в даний час в середньому оцінюється в 10-12%, або приблизно в 1,8 тис. дол. на рік у розрахунку на душу населення.

     Світові запаси вугілля є найбільшими  серед горючих копалин і у перерахунку на горюче паливо складають 66% їх загального обсягу. На нафту припадає 18%, на природний газ – 15%. В Україні ці показники становлять відповідно 95,4% 2%  і 2,6% [1]. Найбільшими підтвердженими запасами вугілля всіх типів володіють США – 25,4 %, Росія – 15,9%, Китай – 11,6 %, Україна – 8,6% .

Рис. 1 - Запаси кам’яного і бурого вугілля в країнах світу (2009 р.)

     Хоча найбільші запаси вугілля знаходяться у США, її запасів вистачить на 252 роки з огляду на інтенсивність видобутку та використання, а найбільш вуглезабезпеченою країною є Росія, її запасів вистачить на наступні 500 років, далі йде Казахстан – 464 роки, а на третьому Україна – 412 років [1].

     У світовій економіці вугілля використовується як один з основних енергоносіїв, посідаючи третю позицію за обсягами використання після нафти і природного газу, та складає 39,1 % від світового обсягу енергоспоживання. В країнах ЄС частка вугілля у виробництві електроенергії нижча – 15-27%, в Україні – 26%.

     Станом  на 2009 рік, за даними Статистичного огляду світової енергетики, за об’ємами вуглевидобутку Україна зайняла 13 місце з 1,2 % від світової частки, що на 38,5 % менше за Китай та 15 % за США. З меншими показниками ніж у України, з розглянутих країн, виявилися лише Колумбія та Канада з світовою часткою 1,1 %.

     Рис. 2 - Структура країн за видобутком вугілля станом на 2009 р. 

     Запаси  вугілля на території України  зосереджені в основному в  трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському  та Дніпровському. В загальних запасах  вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища  питома вага належить Донецькому басейну - 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т). Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей - 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі - 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.

     У вугільній промисловості функціонують 167 вугледобувних підприємств різних форм власності, з них 93 відсотки державної  власності. До виробничих одиниць вугледобувного комплексу  України відносять такі підприємства, як: Донвугілля, Донецьквугілля, Макіївкавугілля, Красноармійськвугілля, Селидіввугілля, Добропільвугілля, Павлоградвугілля та багато інших. Вугледобувний комплекс вимагає концентрації капітальних вкладень на підтримку виробничих потужностей діючих шахт і прискорення введення в експлуатацію нових потужностей з високим ступенем готовності.

     У відповідності до прогнозу об’єми споживання вугілля Україною та деякими країнами світу до 2025 року будуть такими, що наведено у таблиці 1.

     Таблиця 1

     Прогноз споживання вугілля країнами світу  до 2025 року, млн. тонн [2]

     До 2025 році найбільше споживання вугілля зберігатиметься за країнами екстенсивного споживання вугілля – це Китай, об’єм його споживання буде дорівнювати 2917 млн. т. та США з об’ємом 1444 млн. т. Країни ЄС використовують інтенсивний спосіб виробництва та жорстке законодавче регулювання у сфері захисту навколишнього середовища, саме тому обсяги споживання вугілля в них мають тенденцію до зниження. Україна відноситься до країн екстенсивного споживання і займатиме в цій девядці сьоме місце з показником 133,2 млн. т. у 2025 році, що відповідає середньорічному приросту споживання в обсязі понад 2%.

    У 2005 була схвалена Концепція розвитку вугільної промисловості України, метою якої є забезпечення організації та розвитку вугільної промисловості для максимально можливого задоволення потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок економічно обґрунтованого збільшення обсягів власного видобутку вугілля. Реалізація Концепції розрахована на три етапи:

      - на першому етапі (2006-2010 роки) акценти спрямовані на комплексне розв'язання проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих потужностей - до 105,8 млн. тонн на рік. Порівнюючи ці числа з даними рисунку 2, можна сказати, що Україна не виконала свій запланований об’єм вуглевидобутку.

      - на другому етапі (2011-2015 роки) передбачається  збільшити обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей - до 112,2 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.

      - на третьому етапі (2016-2030 роки) з урахуванням позитивної динаміки розвитку економіки країни в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається, повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90 відсотків.

      Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості  є компенсація вибуваючих потужностей  за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції  ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.