Формування кредитного портфеля

Формування кредитного портфеля комерційного банку є основним етапом реалізації його кредитної політики. До формування кредитного портфеля приступають, коли сформульована загальна мета кредитної діяльності банку, вироблена стратегія кредитної політики, в рамках цієї стратегії визначені пріоритетні цілі формування кредитного портфеля з урахуванням сформованих умов зовнішнього середовища, кон'юнктури ринків, власних можливостей банку.

Слід зазначити зрослу актуальність вивчення процесу формування кредитного портфеля сучасного комерційного банку. В умовах командно-адміністративної економіки, коли процес управління здійснювався за допомогою жорстких директив і вказівок, необхідність планування і регулювання стану кредитного портфеля була відсутня. Держава покривало борги некредитоспроможних позичальників перед банками. В результаті в кредитному портфелі банку була відсутня прострочена і непогашена заборгованість, а, отже, керівництву банку не було необхідності підтримувати ліквідність кредитного портфеля.

З переходом до ринкової економіки проблема розвитку та вдосконалення механізму управління кредитним портфелем з метою мінімізації його ризиків і максимізації прибутку від кредитної діяльності банку набули особливої ​​актуальності і значущості. Сьогодні кредитний портфель виступає певним критерієм, що дозволяє судити про якість кредитної політики банку та прогнозувати результат кредитної діяльності звітного періоду.

Кредитний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану відповідно до певної кредитної стратегією сукупність вкладень в кредитуються об'єкти, в тому числі і вже прострочену заборгованість. Виходячи з цього, при формуванні оптимального кредитного портфеля слід прагнути до реалізації розробленої кредитної політики шляхом підбору найбільш ефективних і надійних кредитних вкладень, що потрапляють під систему лімітів кредитування самої кредитної політики.

Весь процес формування кредитного портфеля можна розбити на три блоки.

Перший блок передбачає формування системи лімітів кредитування відповідно до цілей і стратегією кредитної політики банку. Встановлення лімітів кредитування виконує функцію управління кредитними ризиками. Кредитний портфель, як відомо, є не тільки джерело доходів, а й джерело ризиків. Ступінь кредитного ризику банків залежить від таких факторів як:

- Ступінь концентрації кредитної діяльності банку в якій-небудь сфері (галузі), чутливої ​​до змін в економіці;

- Питома вага кредитів та інших банківських контрактів, що припадають на клієнтів, які відчувають певні специфічні труднощі;

- Концентрація діяльності банку в маловивчених, нових, нетрадиційних сферах;

- Внесення частих чи суттєвих змін у політику банку з надання кредитів, формуванню портфеля цінних паперів;

- Питома вага нових і недавно залучених клієнтів;

- Введення в практику занадто великої кількості нових послуг протягом короткого періоду;

У свою чергу, встановлення лімітів кредитування - основний спосіб контролю формування кредитного портфеля, що використовується для зменшення ризиків і поліпшення довгострокової життєздатності. За допомогою встановлення лімітів кредитування здійснюється оптимізація пропорцій різних видів кредитів в рамках всього кредитного портфеля з урахуванням обсягу і структури кредитних ресурсів. Це дозволяє банкам:

уникнути критичних для збереження платоспроможності втрат від необдуманої концентрації будь-якого виду ризику;

диверсифікувати кредитний портфель з метою скорочення концентрації та забезпечення стабільного прибутку.

Диверсифікація кредитного портфеля - це розподіл, розсіювання кредитного ризику за декількома напрямками. Банки повинні обмежувати кредитування одного крупного позичальника або декількох великих позичальників або надання великого кредиту групі взаємопов'язаних позичальників.

Другий блок представляє собою відбір конкретних об'єктів кредитування для включення в кредитний портфель. Відбір здійснюється, як правило, на основі оцінки кредитоспроможності позичальників. Загальний підхід до розгляду реальних об'єктів кредитування припускає оцінку області діяльності позичальника, аналіз цільового призначення коштів, вибір виду кредиту, виявлення ризиків кредитної угоди. Важливим завданням є визначення факторів, що дозволяють зробити попередній відбір кредитуються об'єктів. В якості таких факторів пропонується розглянути фактори, представлені в таблиці 1.

Перш за все, слід встановити, чи відповідає кредитна заявка кредитній політиці банку. У разі позитивної відповіді співробітник кредитного відділу проводить аналіз кредитоспроможності потенційного позичальника.

У банківській практиці аналіз фінансового стану позичальника здійснюється наступними методами за даними його балансу та бухгалтерської звітності:

- Вертикальний аналіз;

- Горизонтальний аналіз;

- Визначення задовільності структури балансу;

- Розрахунок величини чистих активів кредитора по балансу;

- Розрахунок фінансових коефіцієнтів і їх порівняння з нормативними значеннями.

На відміну від традиційних підходів до аналізу кредитоспроможності позичальника, орієнтованих на дослідження показників фінансової звітності підприємства, ми вважаємо, що в умовах ринкових перетворень російської економіки він повинен бути доповнений аналізом рівня маркетингу та менеджменту на підприємстві.

Таблиця 1. Фактори, що визначають відбір кредитних заявок.

На відміну від фінансових характеристик позичальників, рівень менеджменту та маркетингу дає більш точне уявлення про такі важливі питання, як здатність позичальників здійснити успішну реалізацію проектів та забезпечити достатню оборотність позикових коштів.

Слабке знання ринку, мотивів поведінки споживача, перспектив реалізації пропонованої продукції або послуг і позиції підприємства на ринку істотно знижує конкурентоспроможність позичальників.

Третій блок - аналіз стану кредитного портфеля і керування відхиленнями в значній мірі перекликається з оперативним управлінням кредитним портфелем, а саме з поточним моніторингом стану кредитного портфеля. Прерогативою середньострокового періоду часу залишається розробка і реалізація заходів, спрямованих на поліпшення якості кредитного портфеля.

Аналіз стану кредитного портфеля, як правило, полягає в моніторингу його структури по руху кредитів, за галузями або економічних секторах, за строками погашення, за ступенем кредитного ризику, за відсотковими ставками, по забезпеченості позичок, погашення та повернення кредитів і т.п. Подібний моніторинг дозволяє судити про сукупний ризик портфеля, величиною резерву на можливі втрати по позиках, відповідно кредитного портфеля цілям і стратегії кредитної політики банку. Моніторинг середньострокового періоду часу дає можливість виявити фактори, що змінюють якість і структуру портфеля.

У випадках, коли в стані кредитного портфеля допускаються відхилення від заданого кредитною політикою стандарту, необхідно виявити існуючі відхилення і причини, що їх породжують.

В рамках описаних вище блоків формування кредитного портфеля пропонується більш детальне, поетапне розгляд механізму формування кредитного портфеля (рис.1)

Механізм формування кредитного портфеля:

1-й етап - визначення лімітів основних класифікаційних груп кредитів і ставить їх коефіцієнтів ризику;

2-й етап - віднесення кожного видаваного кредиту до однієї із зазначених груп;

3-й етап - з'ясування структури портфеля (часток різних груп в їх загальній сумі) з урахуванням кожного нового видаваного кредиту;

4-й етап - оцінка сукупного ризику портфеля та можливостей видачі кредиту конкретному об'єкту;

5-й етап - визначення відповідності кредитного портфеля кредитної політики банку;

6-й етап - визначення величини резервів, які необхідно створити під кожний виданий кредит;

7-й етап - визначення загальної суми резервів, адекватної сукупному ризику портфеля;

9-й етап - виявлення й аналіз факторів, що міняють структуру і якість портфеля;

10-й етап - розробка мер, спрямованих на поліпшення якості портфеля;

11-й етап - постійний моніторинг відхилень кредитного портфеля від заданого оптимуму.

Рисунок1. Механізм формування кредитного портфеля комерційного банку.

Кредитний портфель комерційного банку відбиває рівень розробленості й впровадження кредитної політики банку. До формування кредитного портфеля приступають після того, як визначена загальна мета кредитної діяльності банка, розроблена стратегія кредитної політики банку, сформульовані визначальні пріоритети.

Відповідно до кредитної політики банку визначаються ліміти кредитування по строках, галузях, групах позичальників і т.п. Тому необхідний постійний моніторинг відповідності структури кредитного портфеля заданим параметрам.

Видачі кожного кредиту повинен передувати аналіз відповідності об'єкта, що кредитується кредитній політиці банку, оцінка кредитоспроможності клієнта. Оцінка кредитоспроможності позичальника не повинна обмежуватися аналізом фінансових результатів діяльності, менеджмент і маркетинг на підприємстві в значній мірі є гарантом своєчасного погашення кредиту й відсотків. Очевидно, що  якість  кредитного  портфеля  визначається не тільки його структурою, але й, насамперед , відповідністю стратегічним цілям кредитної політики.

Крім того, стан кредитного портфеля визначає результати кредитних операцій банку, тому постійний моніторинг дозволяє виявити відхилення від  заданого  оптимуму й  виробити в середньостроковому періоді часу заходу для їхнього запобігання в майбутньому. Або ж моніторинг указує на недоліки кредитної політики й приводить до необхідності її перегляду. У цьому випадку керівництву банку варто навчитися мистецтва раннього виявлення проблемного кредиту.