Контрольная работа по «Фінансовий менеджмент»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

СПЕЦІАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ

«Фінансовий менеджмент» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дата  сдачи _____________________ 

  Оцінка________________________ 
 

Одеса 2011

 

    Варіант 6.

    Питання: Сутність і функції фінансового менеджменту 

    У питанні необхідно розкрити причини  виникнення фінансового менеджменту, теоретичні засади, на  яких базується фінансовий менеджмент, зв’язок з іншими напрямками управлінням підприємством. Потрібно сформулювати сутність і поняття фінансового менеджменту, напрямки його застосування, а також середовище застосування теоретичних та практичних прийомів фінансового менеджменту.

    У питанні необхідно перелічити і  розкрити  функції, які виконує  фінансовий менеджмент у області  стратегії (як керуюча система), в області  тактики та їх поєднання. 

    Поняття «менеджменту» можна розглядати з трьох сторін: як систему економічного управління, як орган управління (апарат управління), як форму підприємницької діяльності. Менеджмент ( англ. Management – управління) в загальному вигляді можна визначити як систему економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.

    Фінансовий  менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

    Фінансовий  менеджмент – це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення  і реалізація фінансової політики  підприємства;

- інформаційне  забезпечення (складання і аналіз  фінансової звітності підприємства);

- оцінка  інвестиційних проектів і формування  «портфеля» інвестицій;

- поточне  фінансове планування та контроль.

    Фінанси складаються з 3-х взаємозв’язаних  галузей:

- ринок  грошей та капіталу

- ринок  інвестицій

- фінансовий  менеджмент

     Фінансовий  менеджмент - форма управління процесами фінансування діяльності підприємства за допомогою методів та важелів фінансового механізму або мистецтво управління фінансовою діяльністю.

   Матеріальна основа фінансового менеджменту - реальний грошовий обіг, тобто економічний  процес, який викликає рух вартості, що супроводжується певним потоком  грошових платежів та розрахунків.

   Принципи  управління фінансовим менеджментом:

1. Принцип  фінансової стратегії, що визначає  можливість збалансування матеріальних та грошових ресурсів.

2. Принцип  стратегії управління - це виявлення  можливостей розширення виробництва,  прогнозування інноваційних варіантів  розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль  за виконанням прийнятих рішень.

4. Врахування  попереднього досвіду та його  екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація  на екстрений характер прийнятих  рішень.

6. Визначення  непередбачених наслідків впливу  зовнішніх факторів.

     Об’єктом  управління фінансового менеджменту  є організація грошового обігу, постачання фінансовими коштами та інвестиційними цінностями, основними та оборотними засобами, організація фінансової роботи.

     Суб’єктом управління фінансового менеджменту  є загальний вид діяльності, який відображає відношення людей в фінансовій роботі.

     Принципи  організації фінансового менеджменту - це планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

З метою  управління фінансами підприємств  застосовується фінансовий механізм.

     Фінансовий  механізм підприємств – це система  управління фінансами підприємств, яка призначається для організації  взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи .

Фінансовий  механізм складається з п’яти  взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

     В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства.

     В загальному вигляді діяльність фінансового  менеджера можна поділити на три напрямки:

1. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства;
2. забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів);
3. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Ці напрямки діяльності одночасно визначають і  основні задачі, що стоять перед фінансовим менеджером:

В межах  першого напрямку здійснюється загальна оцінка:

• активів підприємства та джерел їх фінансування;
• величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного
• потенціалу підприємства і розширення його діяльності;
• джерел додаткового фінансування;
• системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий  напрямок передбачає детальну оцінку:

• обсягу потрібних фінансових ресурсів;
• форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);
• методів мобілізації фінансових ресурсів;
• ступені доступності і часу надання;
• витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні ставки);
• інші формальні та неформальні умови надання даного джерела коштів;
• фінансового ризику

Третій  напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

• оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);
• доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура;
• оптимальність оборотних коштів (в цілому і по видам);
• ефективність фінансових вкладень.

Прийняття рішень з використанням наведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.

     Необхідно визначити головну мету фінансового  менеджменту. Це забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйнятну в ринковій економіці вищевказану головну мету фінансового менеджменту, слід відмітити, що вона вступає в протиріччя з розповсюдженою у нас думкою, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Річ у тім, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий у сумі і по рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточної потреби, в результаті чого підприємство лишиться основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого наступного розвитку (а нерозвинене підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому рахунку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може бути досягнутий при високому рівні фінансового ризику і загрозу банкротства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.

     В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних основних задач:

1) Забезпечення  формування достатнього обсягу  фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку підприємства в майбутньому періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах підприємства на наступний період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позикових фінансових ресурсів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2) Забезпечення  найбільш ефективного використання  сформованого обсягу фінансових  ресурсів у розрізі основних  напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого  обсягу фінансових ресурсів передбачає  встановлення необхідної пропорційності  в їх використанні з метою  виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам підприємства і т ін. В процесі виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності підприємства повинні бути враховані стратегічна мета його розвитку та можливий рівень віддачі вкладених коштів.

3) Оптимізація  грошового обігу. Ця задача  вирішується шляхом ефективного  управління грошовими потоками  підприємства в процесі кругообігу  його грошових коштів, забезпеченням  синхронізації обсягів надходження  і витрат грошових коштів по  окремими періодам, підтримкою необхідної  ліквідності його оборотних активів.  Одним із результатів такої  оптимізації є мінімізація середнього  залишку вільних грошових активів,  яка забезпечує зменшення втрат  від їх неефективного використання  та інфляції.

4) Забезпечення  максимізації прибутку підприємства  з найменшим рівнем фінансового  ризику. Максимізація прибутку досягається  за рахунок ефективного управління активами підприємства, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку підприємство повинно максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв’язок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).