Реферат на тему:
Сучасні проблеми управління капіталом
підприємства
Ринковий напрямок розвитку економіки
України головною метою має забезпечення
стійкого функціонування суб’єктів господарювання
та підвищення рівня життя населення,
що передусім пов’язано з відновленням
ефективності процесів виробництва та
обігу капіталу, як основних фаз відтворення,
що були порушені протягом тривалого періоду.
Саме капітал посідає одне з головних
місць в системі соціально-економічних
та політичних відносин суспільства. Через
недосконале управління капіталом як
на макро- так і на мікрорівні, що зумовлено
низкою об’єктивних та суб’єктивних
причин, економіка України досить повільно
долає кризовий стан. Прискорити процес
виходу з кризи можна за допомогою управління,
що відповідає сучасним умовам, спирається
на досягнення науки та враховує практику.
Саме тому проблема управління капіталом
набуває особливої актуальності на сучасному
етапі розвитку економіки України.
Особливої уваги заслуговують питання
управління капіталом підприємства як
основного осередку економічної системи,
в процесі функціонування якого здійснюється
процес кругообігу капіталу: його залучення,
розміщення та використання. Динамізм,
невизначеність, складність економічного
середовища та процесів, що в ньому відбуваються,
вимагають перегляду не лише сутності
та змісту капіталу, як економічної категорії,
а й концептуальних засад управління ним.
Капітал має тривалу історію досліджень,
що починається з наукових праць Аристотеля
і продовжується понині. Основним надбанням
наукової думки в галузі розуміння сутності
капіталу можна назвати декілька основних
концепцій. Такими є натуралістична концепція
(А. Сміт, Д.Рикардо, А. Маршалл, Дж. Б. Кларк,
С. Сисмонді, Дж. Р. Хікс, Т. Мілль), монетаристська
концепція (Д.М. Кейнс, Д. Стоун, К. Хітчинг,
Д. Бегг, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон) та
соціальна („людського” капіталу) концепції
(Г.Беккер, Дж. Мінцер, Т. Шульц, С.Фішер,
Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі), а також системна
теорія капіталу К.Маркса [1-10]. У сучасних
дослідженнях капіталу увага спрямовується
в основному на аналіз окремих аспектів,
характеристик капіталу, а цілісна концепція,
на жаль, відсутня.
Фрагментарність сучасних економічних
досліджень капіталу, що зумовлена перш
за все об’єктивною тенденцію спеціалізації
та конкретизації наукових дисциплін,
спричиняє неможливість створення цілісної
управлінської системи. Одним з недоліків
сучасних досліджень у галузі управління
капіталом є одностороння аналітична
орієнтація, тобто розгляд окремих видів
та форм капіталу підприємства, класифікованого
за певною ознакою. Так, можна зустріти
роботи, присвячені дослідженню капіталу
за наступними напрямками:
основного і оборотного, матеріального
і нематеріально капіталу підприємства;
фінансового, інтелектуального, інвестиційного,
інноваційного, інформаційного, венчурного
та фізичного капіталу підприємства;
акціонерного (та інших видів колективного),
приватного, державного капіталу;
національного та іноземного капіталу
тощо.
Звичайно, аналітичній метод досліджень
певною мірою спрощує та полегшує процес
дослідження такої досить складної та
абстрактної категорії як капітал, дозволяє
виявити окремі аспекти та особливості,
фактори існування і таке інше. Але варто
підкреслити, що підприємство – це цілісність,
і капітал підприємства – це також цілісність,
незалежно від того на які види, підвиди
або типи його поділяти. Досить важко досягти
високої ефективності управління капіталом
підприємства, якщо системи управління,
наприклад, основного и оборотного капіталу
чи фінансового, фізичного та інтелектуального
будуть неузгоджені або побудовані окремо
одна від одної. Отже, необхідність розгляду
капіталу підприємства як єдиного цілого,
а також потреба синтезу багатьох підходів
є важливою задачею дослідження сутності
капіталу підприємства та управління
ним.
Таким чином, управління капіталом підприємства
має орієнтуватися, перш за все, на системний
та кібернетичний, а також відтворювальний
підходи, не виключаючи можливості застосування
й інших.
Варто зауважити, що важливою як методологічною,
так і управлінською новацією є синергетичний
підхід.
Синергетика розуміється науковим товариством
з п’яти основних позицій: новий світогляд,
нова наукова парадигма, наукова теорія
(загальна та низка часткових), загальнонауковий
підхід (метод) досліджень, міждисциплінарний
напрямок досліджень[11].
Об’єктом синергетики є виключно системи
з певними характеристиками: складність,
відкритість, нелінійність, нестабільність,
ієрархічний динамізм. Предметом дослідження
виступають процеси, принципи та універсальні
закони еволюції та самоорганізації складних
систем будь-якої природи [12].
Спеціалісти в галузі синергетичних досліджень
підкреслюють, що синергетика базується
на системному та кібернетичному підходах,
розвиваючи та доповнюючи їх з урахуванням
специфіки досліджуваних явищ, а також
тісно співпрацює з такими підходами як
динамічний, функціональний, структурний,
процесний, інтеграційний та ситуаційний
[13].
Отже, синергетичний підхід дає змогу
вирішити проблему фрагментарності та
одноаспектності як дослідження, так управління
капіталом підприємства, а також містить
потужний евристичний потенціал дослідження
феноменів розвитку капіталу, як складної,
відкритої, нелінійної, нестабільної системи.
Проте, необхідно підкреслити, що синергетика
надає можливість вивчення та аналізу
певного зрізу економічної реальності
і має певні обмеження та недоліки, які
необхідно враховувати в процесі дослідження.
Література:
1. Антология экономической классики: В.
Пети, А. Смит, Д. Риккардо: В 2 т. Т.1: / Сост.
И.А. Столяров. – М.: Эконов, 1991. – 475 с.;
2. Антология экономической классики: Т.Мальтус,
Д. Кейнс, Ю. Ларин: В 2 т. Т.2: / Сост. И.А. Столяров.
– М.: Эконов, 1991. – 486 с.;
4. Камаев В.Д. и коллектив авторов. Учебник
по основам экономической теории (экономика).
– М.: «Владос», 1994. – 384 с.
Кларк Дж.Б. Распределение богатства: /
Дж. Б. Кларк. – М.: ОГИЗ, Государственное
социально-экономическое издательство,
1934. – 286 с.;
Милль Дж. Основы политической экономии.
М.: Экономика, 1980. – Т.1. –347 с.
Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет
и финансовый анализ. – СПб.: АОЗТ «Литера
плюс», АО «Санкт-Петербург Оркестр», 1994.
– 271 с.;
Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика:
Пер. с англ. со 2-го изд. – М.: «Дело ЛТД»,
1993. – 864 с.;
Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал: перевод
с англ. / Дж.Р. Хикс; Ред., вступ. статья
Р.М. Энтов. – М.: Прогресс-Универс, 1993. –
488 с.;
Економічна енциклопедія: У трьох томах.
Т.1/ Редкол.: ... С.В. Мочерний (відп. ред.)
та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”,
2000. – 864 с.
Синергетическая парадигма. Многообразие
поисков и подходов. Отв. ред.: В.И. Аршинов,
В.Г. Буданов, В.Э. Войцехович. – М.: «Прогресс
– Традиция», 2000. – 536 с.;
Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика
// Вопросы философии. – 2001. – № 10. – с.
99 – 114;
Князева Е.Н. Одиссея научного разума.
Синергетическое видение научного прогресса.
– М.: Наука, 1995. – 228 с. |