Банки, їх роль та функції в трансформаційній економіці України

Національний банк уповноважений  проводити з банками такі операції:

• надавати комерційним банкам кредити на строк, узгоджений з позичальником;
• купувати, продавати, здійснювати інші операції з векселями, які мають підпис трьох зобов’язаних по них осіб з відомою платоспроможністю, строком оплати протягом трьох місяців з дати купівлі;
• купувати, зберігати і продавати державні цінні папери; видавати кредити на строк, який не перевищує трьох місяців, під заставу: 1 )векселів, які оформлені належним чином, у розмірі, що не перевищує 90 % їх номінальної вартості; 2)державних цінних паперів у розмірі, що не перевершує 90 % їх вартості;
• купувати і продавати іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті, які виставляють вітчизняні та іноземні банки.

Національний банк створює  й організує діяльність державної  скарбниці республіки, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів, представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачається на рівні центральних банків.

Структура Національного  банку України така: центральний апарат, Кримське республіканське, обласні управління, розрахункові центри при них, регіональні розрахунково-касові центри в містах і районах.

Базовою ланкою кредитної  системи є комерційні банки, які  становлять другий рівень банківської  системи. Комерційні банки — це багатопрофільні  кредитні установи, які концентрують основну частину кредитних ресурсів, здійснюють у широкому діапазоні  банківські операції і фінансові  послуги для юридичних і фізичних осіб. Поява терміну “комерційні  банки” пов’язана з тим, що у XVII ст. вони почали свою діяльність з обслуговування торгівлі.

Основними функціями комерційних  банків є: мобілізація тимчасово  вільних коштів і перетворення їх у капітал; кредитування підприємств, держави і населення; випуск кредитних грошей; здійснення розрахунків і платежів у господарстві; емісійно-засновницька функція; консультування, надання економічної і фінансової інформації.

Комерційні банки здійснюють депозитну-кредитну емісію — грошова маса збільшується, коли банки видають позички своїм  клієнтам, і зменшується, коли ці позички  повертаються. Ці банки є емітентами кредитних знарядь обігу. Надана клієнту позичка зараховується на його рахунок у банку, тобто банк створює депозит (вклад до запитання), при цьому збільшуються боргові зобов’язання банку. Власник депозиту може одержати в банку готівку в розмірі вкладу, внаслідок чого відбувається збільшення кількості грошей в обігу. При наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє розширювати грошову емісію, що підтверджується ростом грошової маси в промислово розвинутих країнах. Водночас економіка потребує в необхідній, але не надмірній кількості грошей, тому комерційні банки функціонують у рамках обмежень, встановлюваних центральним банком, за допомогою яких регулюється процес кредитування і, отже, процес створення грошей.

      Виконуючи функцію мобілізації тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у формі внесків. Вкладник одержує винагороду у вигляді відсотка. Сконцентровані у внесках заощадження перетворюються в позичковий капітал, який використовується банками для надання кредиту підприємствам і підприємцям. Позичальники вкладають кошти в розширення виробництва, придбання нерухомості і споживчих товарів. У кінцевому підсумку за допомогою банків заощадження перетворюються в капітал.

      Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, держави і населення. Пряме надання в позичку вільних грошових капіталів їх власниками позичальникам у практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає як фінансовий посередник, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їх кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Комерційні банки надають позички споживачам на придбання товарів тривалого користування. Оскільки державні витрати не завжди покриваються прибутками, банки кредитують фінансову діяльність уряду.

Найважливіша особливість  комерційних банків, яка відрізняє  їх від інших інститутів кредитної  системи (крім центрального банку), полягає  в тім, що вони здійснюють випуск кредитних  грошей.

      Однією з функцій комерційних банків є забезпечення розрахунково-платіжного механізму. Виступаючи як посередник у платежах, банки виконують для своїх клієнтів операції, пов'язані з проведенням розрахунків і платежів.

Емісійно-засновницька функція здійснюється комерційними банками шляхом випуску  і розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки  стають каналом, що забезпечує додаткові  засоби заощаджень для виробничих цілей. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позички для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам цінні папери для перепродажу вроздріб. Якщо компанія-засновник, на ім’я якої зареєстровані цінні папери, сама продає їх, банк може забезпечувати передплатників на випущені цінні папери. При цьому банк звичайно організує консорціум з розміщенню цянних паперів. Зобов’язання на значні суми, випущені великими компаніями, можуть бути розміщені банком шляхом продажу своїм клієнтам (в основному інституційним інвесторам), а не за допомогою вільного продажу на фондовій біржі.

Використовуючи можливість постійно контролювати економічну ситуацію, комерційні банки дають клієнтам консультації з широкого кола проблем (по злиттях і поглинаннях, нових інвестицій і реконструкції підприємств, упорядкуванню річних звітів). В даний час зросла роль банків щодо надання клієнтам економічної і фінансової інформації.

      Сучасні банки здатні надавати широкий спектр додаткових банківських послуг. Своєю метою вони мають забезпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів і таким чином стимулювати вкладення в комерційний банк. Такими послугами є:

• консультування в галузі бухгалтерського обліку і фінансового контролю;
• аналіз кредитоспроможності;
• посередництво в операціях з цінними паперами;
• трастові операції (управління майном за дорученням клієнта).

Серед нових у сфері  традиційних банківських послуг необхідно назвати факторинг; чековий  споживчий кредит; кредитні картки.

Комерційні банки розширюють спектр запропонованих клієнтом послуг за рахунок лізингу. Вони здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій та інших банківських послуг.

      Як було сказано вище, комерційні банки відрізняються за призначенням статутного фонду та способом його формування. У зв’язку з цим вони виступають як акціонерні товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, банки за участю іноземного капіталу, іноземні банки та ін.

За видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані, за територією діяльності — міжнародні, республіканські і регіональні. Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.

      Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть створюватися спеціальні комерційні банки.

Комерційні банки створюються  на акціонерних або пайових засадах. Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних організацій та спеціалізованих суспільних фондів. Частка будь-якого із засновників банку, акціонерів не повинна перевищувати 35 % статутного фонду комерційного банку.

Комерційні банки незалежні  від виконавчих та розпорядчих органів  державної влади та управління в прийнятті рішень, пов’язаних з поточною банківською діяльністю. Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, утому числі шляхом поєднання посад, в органах управління банків. Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об’єднання для власної діяльності та захисту своїх інтересів. Вони здійснюють свою діяльність на основі ліцензій на ведення банківських операцій, одержаних від Національного банку України.

Водночас з видачею  ліцензій на проведення банківських  операцій Національний банк України реєструє комерційні банки у книзі реєстрації.

     З метою забезпечення своєї фінансової міцності та захисту інтересів клієнтів комерційні банки повинні дотримуватися економічних нормативів, встановлених центральним банком, а також створювати страхові та резервні фонди. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та банків-кореспондентів та їх касове обслуговування. Крім того, вони можуть виконувати всі або деякі з таких операцій: ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів; випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо); купівля, продаж і збереження державних платіжних документів, інших цінних паперів; видача доручень, гарантій, інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, взяття на себе ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти, купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них; довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів: надання консультаційних послуг, пов’язаних з банківською діяльністю.

      Комерійні банки зобов’язані виконувати операції по касовому виконанню бюджету за дорученням центрального банку. їм забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також проводити всі-види страхування. Комерційні банки на договірних умовах можуть залучати та розмішувати один у одного кошти в формі депозитів, кредитів і здійснювати інші взаємні операції.

     При нестачі коштів для кредитування клієнтів і виконання прийнятих зобов’язань комерційні банки можуть звертатися за одержанням кредитів до центрального банку (НБУ). Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх кредитах в комісійне винагородження за послуги.

Відносини між банками  та клієнтами мають договірний характер. Клієнти самостійно вибирають банки  для кредитно-розрахункового й касового обслуговування, можуть обслуговуватися по всіх видах банківських операцій в одному чи кількох банках.

Банкам забороняється використовувати  свої союзи, асоціації та інші об’єднання для укладання угод, спрямованих на монополізацію ринку банківських операцій з питань встановлення процентних ставок та розмірів комісійної винагороди на обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки публікують річний баланс та рахунок прибутків-збитків  після підтвердження достовірності  поданих у них відомостей аудиторською організацією.

     Вищими органами управління в них є Збори і Рада акціонерів. Оперативне керівництво роботою банку здійснює Правління разом з центральним апаратом. У Республіці Крим і в м. Києві, в кожній області є дирекції відповідних республіканських банків. Агропромисловий банк “Україна” дирекції в м. Києві не має. В районах залежно від профілю економіки функціонують відділення (філіали республіканських банків). Велику кількість відділень має система агропромислового банку “Україна”.

      В адміністративних районах великих міст функціонують відділення різних банків. Відділення “Укрощадбанку” мають всі адміністративні районі республіки. До складу відділення входять ощадні каси. Отже, найбільш широкою мережею представлений “Укрошадбанк”.

      “Укрзовнішекономбанк”, перетворений в Експортно-імпортний банк України, не має обласних дирекцій, бо відділення цього банку мають тільки деякі райони і підпорядковані вони безпосередньо центральному апарату. Однак у міру становлення України як незалежної держави і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами мережа установ цього банку буде розширюватися. Там, де зараз немає відділень цього банку, обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств здійснюють установи інших банків.

     Комерційні банки та їхні установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показником ефективності їхньої діяльності, головним джерелом розвитку. Прибуток банку обчислюється як різниця між його доходами та витратами. Доходи банку формуються за рахунок одержаних процентів за кредити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінні папери, комісійного винагородження за послуги та інші активні операції. Витрати банку включають оплату праці банківських працівників, витрати на експлуатацію обладнання, оренду або утримання приміщень, виплати процентів по депозитах, дивідендів по акціях, оплату послуг, наданих зовні, інші операційні витрати. Прибуток банку розподіляється у такому порядку: відрахування у резервний фонд банку; виплата податку на прибуток і податку, що регулює витрати коштів, які спрямовуються на споживання; відрахування у фонд матеріального заохочення; відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку.

Прибутковість банку залежить від  ефективності використання його власних і запозичених коштів. Рівень доходів банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості та депозитних рахунків.