Грошові системи

Між суб'єктами грошового обігу є певні відмінності  в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним  змістом.

Структура грошового обігу за економічним  змістом

Першим  видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини  обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші  не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу  грошей. Рух грошей у цьому випадку  опосередковує реалізацію товарів  і послуг у процесі суспільного відтворення.

Такий вид  руху грошей, що обслуговує сферу обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.

Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий  рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто грошовому платежу не відповідає рух реального еквівалента у  формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається  фінансово-кредитним.

Частина відносин у цьому секторі має  характер відчуження. Визначена законодавством частина доходів економічних  суб'єктів вилучається у вигляді  податків та інших обов'язкових платежів, що надходять у розпорядження  держави. Такий рух грошей набуває  не тільки безеквівалентного, а й  безповоротного характеру. Одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди без  отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину  фінансово-кредитного обігу називають  фіскально-бюджетною.

Інша  частина фінансово-кредитного обігу  обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів  не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в  операції купівлі цінних паперів. Суб'єкти, що передають свою власність у  тимчасове користування, отримають  дохід. Цей сектор руху грошей докорінно  відрізняється від сектора грошового  обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у  вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається  кредитним. Кредит становить особливий  механізм перерозподілу грошових і  матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності.

Частина обігу цього сектора пов'язана  з продажем і купівлею акцій. Цей  сегмент грошового обігу називається фінансовим.

Виходячи  з особливостей руху окремих частин грошей у грошовому обігу необхідно  виділити три важливі сектори: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у  цих секторах має відносно самостійний  характер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними можливостями впливу на процес суспільного відтворення.

Грошовий  обіг, фінанси, кредит - це складові суспільного  обігу грошей. Між собою вони тісно  взаємопов'язані, внутрішньо доповнюють один одного, переплітаються між собою, всі разом забезпечують досягнення цілей розширеного суспільного  відтворення.

Залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий обіг, розрізняється обіг готівковий та безготівковий.

Готівковий  обіг - це рух грошей у формі готівки  та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівкові  гроші використовуються для забезпечення реалізації товарів та послуг та для  розрахунків, не пов'язаних безпосередньо  з рухом товарів та послуг. Розрахунками, не пов'язаними безпосередньо з  рухом товарів та послуг, є розрахунки з виплати заробітної плати, премій, стипендій, пенсій, допомоги, страхових  відшкодувань, оплата цінних паперів і доходів за ними, платежі населення за комунальні послуги тощо.

Готівковий  рух грошей здійснюється за допомогою  різних видів грошей: банкнот, металевих  монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України. Він випускає готівкові  гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а  також замінює гроші на нові зразки купюр та монет.

У сфері  готівкового обігу гроші рухаються  поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Такий рух безготівкових грошей обслуговує відносини між населенням і юридичними особами, між фізичними  особами, між населенням і державними установами тощо.

Безготівковий обіг - це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум  через рахунки в банках. Грошові  кошти в безготівкових розрахунках  не мають речового виразу і існують  лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

У безготівковій  формі обслуговуються розрахунки за товарні операції. До них належать платежі за продукцію, виконані роботи й надані послуги, та нетоварні операції - платежі до бюджету, погашення заборгованості та кредит, страхові платежі та інші зобов'язання.

Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.

Розмір  безготівкового обігу залежить від  обсягу товарів у країні, рівня  цін, кількості ланок у розрахунках, величини розподільчих і перерозподільчих операцій, здійснюваних через фінансову систему.

Безготівковий грошовий обіг має ряд переваг  порівняно з обігом готівкових грошей. Тут немає витрат на друкування, упаковку, транспортування готівки. Готівковий обіг потребує утримання  значного штату касирів, контролерів. Тому безготівковий обіг має важливе  економічне значення в прискоренні обертання обігових ресурсів, скороченні кількості готівкових грошей, зниженні витрат обігу.

Важливо також і те, що у сфері безготівкового обігу гроші рухаються за рахунками  в банках, не виходячи за межі банківської  системи. Це створює можливість банкам і установам державного управління контролювати рух грошей, що дозволяє державі впливати на безготівковий  грошовий обіг, а відтак - і на процес суспільного відтворення.

У розвинутих країнах світу готівка становить  незначну частину грошової маси: 5-7%. В Україні частка готівки в  грошовому обігу значно вища. Співвідношення цих двох сфер грошового обігу  в Україні можна приблизно  визначити як 2:1і. Тобто в Україні  занадто висока частка готівкового  обігу. Тому сфера безготівкового обігу  має розширюватися, а сфера готівкового - звужуватися.

Між готівковим і безготівковим обігами існує  взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу до іншої. Так, безготівковий  обіг виникає при внесенні готівкових грошей на рахунок у кредитній  установі. Отже, безготівковий обіг не може відбуватися за відсутності  готівкового. Одночасно готівкові  гроші з'являються в клієнтів при знятті їх з рахунка в кредитній  установі. Таким чином, готівковий і  безготівковий обіг утворюють загальний  грошовий обіг країни.

Касовий план – основна форма планування грошового обігу. Складається та виконується на підставі прямого  обліку і регулювання руху готівкових грошей, які проходять через каси банків. Касовий план створює передумову для регулювання емісії грошей та вилучення їх з обігу відповідно до потреб розвитку народного господарства. Касовий план ґрунтується на чіткому  розмежуванні готівкового обігу  грошей та безготівкових розрахунків, на централізації всіх розрахункових, касових та емісійних операцій в  єдиному банку, на плануванні грошових доходів і видатків населення. Національний банк України як єдиний емісійний  банк і касовий центр держави  організовує й регулює обсяг  і структуру готівкової маси в  обігу відповідно до основних напрямів грошово-кредитної політики і показників економічного та соціального розвитку України. Установи банків здійснюють аналіз і прогнозування готівкового обігу, організовують і виконують оперативні функції, пов'язані з реалізацією єдиної грошово-кредитної політики на території регіону. Важлива умова нормального функціонування господарського механізму для забезпечення прискорення соціально-економічного розвитку суспільства – стійкість готівкового обігу на основі збалансування платоспроможності попиту населення з пропозицією товарів та послуг.

Головними завданнями касового плану щодо готівкового  обігу є:

• аналіз структурних оцінок стану збалансованості грошових доходів і витрат населення у взаємозв'язку із загальним економічним станом та вироблення на цій основі пропозицій і заходів щодо стабілізації готівкового обігу,
• прогнозування готівкового, безготівкового обігу грошей за загальними обсягом і структурою з урахуванням основних напрямів грошової політики і показників економічного та соціального розвитку,
• всебічне сприяння розвитку і впровадженню нових форм безготівкових розрахунків, якнайшвидше залучення готівки до кас,
• врахування інтересів подальшого зміцнення готівкового обігу – ефективне використання кредитних ресурсів і підвищення ефективності використання кредиту,
• обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готівки,
• своєчасна видача банками готівки підприємствам, організаціям та установам на оплату праці, виплату пенсій, допомог тощо,
• здійснення контролю за економним витрачанням готівки за цільовим призначенням у господарствах,
• дотримання встановленого порядку ведення касової та емісійної роботи.