Можна виділити два основні канали впливу кожної з функцій кредитного ринку  на економічне зростання:

1. Нагромадження капіталу. Розкрито, що в одному класі моделей економічного зростання використовують або зовнішній капітал, або вироблені засоби виробництва, застосовуючи для виміру постійну окупність, без врахування невідновлювальних факторів, щоб забезпечити стале зростання на одиницю (П.Ромер, Р.Лукас). В цих моделях кредитний ринок впливає на економічне зростання через норму формування капіталу шляхом зміни норми заощаджень або шляхом перерозподілу заощаджень серед капіталу, що продукує технології.
2. Технологічні інновації. Показано, що інший клас моделей економічного зростання концентрує увагу на інноваціях щодо впровадження нових технологій та нових товарів (П.Ромер, Г.Гросман, Е.Хелпман, Ф.Агійон, Р.Хоувіт). Кредитний ринок у цих моделях виступає джерелом фінансування інновацій.

    В результаті дослідження впливу кредитного ринку на економічне зростання зроблено висновок, що кредитний ринок та фінансові посередники через  відповідні функції забезпечують мобілізацію  заощаджень та розподіл ресурсів способами, що впливають на економічне зростання (рис.1). 

      
 
 
 
 

    Рис. 1. Вплив кредитного ринку на економічне зростання. 

    Оскільки  кредит реалізується через систему  фінансово-кредитних інститутів розглянуто питання про інституційну структуру  кредитного ринку в період трансформації  економіки. Доведено, що принаймні на перших етапах становлення та розвитку ринкової економіки, провідну роль має  відігравати банківський сектор. Про це свідчать: універсальність банківської системи та різноманітність послуг, що надаються банками; асиметричність інформації на фінансових ринках; історична обумовленість, викликана тим, що з радянських часів банківський сектор був основою кредитної системи; соціальні чинники, пов‘язані із недостатньою підготовленістю населення до ведення операцій з цінними паперами, а також з існуючою недовірою населення до інститутів спільного інвестування внаслідок краху фінансових пірамід та прорахунків ваучерної приватизації 90- х років ХХ ст..

    Визначено, що перехід до ринкової форми функціонування економічної системи не лише суттєво розширює сфери застосування кредитних відносин, але й «повертає» категорії кредиту її сутнісне значення: по-перше, кредитування відбувається на основі реального застосування основних принципів кредитних відносин. Кредит стає вираженням поворотного руху вартості; по-друге, кредит сприяє зміні форм власності. Розвиток кредитних відносин створює умови для забезпечення потрібними коштами процесу викупу майна держпідприємств приватними власниками. Різноманітність форм власності уможливлює суттєве розширення сфери застосування кредитних відносин; по-третє, перехід від планово-директивних методів управління господарством країни до сучасної регулятивної системи впливу держави на економіку дає змогу використовувати кредит як ефективний інструмент державного регулювання; по-четверте, ефективна організація кредитних відносин як сполучна ланка між заощадженнями та інвестиціями стимулює довгострокове економічне зростання; по-п‘яте, розвиток та розширення сфери застосування кредитних відносин, фінансово-кредитних інститутів сприяє становленню та розвитку цивілізованого фінансового ринку.

    В період ринкового реформування економічної  системи перебіг індивідуального  відтворення у господарюючих  суб'єктів зазнає цілого ряду об'єктивних труднощів, пов'язаних із інституційною  трансформацією умов виробничої діяльності, уповільненням і затримками кругооборотів  капіталів підприємств на кожній із стадій перетворення відповідних  функціональних форм, що перешкоджає  відшкодуванню авансованої у  виробничий процес вартості. В цих  умовах підприємства потребують ще більше додаткових джерел фінансування, а  отже, зростає значення кредиту для  відродження вітчизняного виробництва  та необхідна активізація кредитного ринку у впровадженні інноваційної моделі розвитку економіки.

 «Механізм функціонування кредитного ринку національної економіки» присвячений дослідженню кредитного ринку України, його інституційного забезпечення та реалізації кредитних відносин через фінансово-кредитні інститути. 

    Використання  кредиту для забезпечення економічного зростання відбувається через кредитний  ринок завдяки перетворенню позичкового  капіталу в продуктивні активи, які  втягуються у господарські процеси  та створюють нову вартість.

    Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами  та інструментами саморегулювання, надає державі можливість ефективно  впливати на соціально-економічний  розвиток, а суб‘єктам господарювання раціонально організовувати свою діяльність та ефективно функціонувати в  умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

    Фінансово-кредитні інститути залежно від участі у формуванні пропозиції грошей поділяють на банки, які через грошовий мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей, і небанківські фінансові посередники, які такої здатності не мають.

    Можно сказати, що попит на кредитні ресурси  та їх пропозиція, в першу чергу, залежать від загальноекономічної  ситуації та фази економічного циклу. Розгляд попиту на кредитному ринку  привів до виділення двох відокремлених  його елементів залежно від суб‘єктів  кредитування: 1) попит на кредити  з боку суб‘єктів господарювання та 2) попит з боку домогосподарств. Основні причини зміни попиту на кредит: з боку суб‘єктів господарювання –  зміни потреби фінансування основного та оборотного капіталу, постійних інвестицій, потреба реструктуризації кредиторської  та дебіторської заборгованості, можливості використання альтернативних джерел фінансування, зміна термінів та умов кредитування; з боку домогосподарств  – зміна величини доходів домогосподарств, обсягів та структури споживчих  витрат, потреби у товарах тривалого  користування, можливостей та схильності використання альтернативних джерел фінансування, умов та термінів надання кредиту.

    Пропозиція  кредитних ресурсів, як показано в  дисертації, формується фінансово-кредитними інститутами і залежить від політики Центрального банку країни, очікувань  зміни економічної ситуації, стабільності кредитної системи, специфічних  промислових ризиків, ризиків найбільших позичальників, зміни обсягів і  співвідношення простроченої та безнадійної  заборгованості, зміни корпоративного попиту.

    В умовах конкурентного середовища врівноваження  пропозиції кредитних ресурсів та  попиту на них забезпечується через  механізм ринкового ціноутворення. Ціна кредиту має форму процента (процентного доходу) на позичені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку мають позичені ресурси, а їх споживною вартістю –  здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих або виробничих потреб. Величина процентних платежів залежить від ступеня задоволення потреб і тривалості користування позикою.

    Визначено, що особливістю розвитку кредитного ринку України є випереджаючий розвиток банківського сектору. У першій половині 90-х років відбувалось становлення інститутів банківської системи. Нормативно-законодавчу базу її функціонування ще не було сформовано, внаслідок чого діяльність банків не була переобтяжена контролем з боку держави та її правоохоронних органів, і значно легше відбувалось нагромадження первісного капіталу. Крім того, даний період відзначався гіперінфляцією, рівень якої у 1993 році досяг 10300 %, тому ресурси банків були орієнтовані на спекулятивну сферу і не спрямовувались на розвиток реального сектору .

    Якісні  зміни у роботі банківських структур розпочалися лише у другій половині 90-х років. Це пов‘язано із проведенням  фінансової реорганізації банків, посиленням нагляду за їх діяльністю, переходом  у 1998 році на міжнародні стандарти бухгалтерського  обліку і звітності. Діяльність банків поступово переорієнтовується на задоволення  потреб реального сектора економіки. Водночас відзначено, що банківська система  України, її дворівнева структурна організація  формувалась значною мірою спонтанно, без вироблення цілісної концепції  становлення і розвитку банківського сектору в трансформаційний період.

    В результаті дослідження умов, що визначають (обмежують або сприяють) розширення кредитних вкладень банків в економіку, зроблено такі висновки: по-перше, на стан кредитування впливають тенденції грошового ринку, адже динаміка обсягів пропозиції грошей, їх залучення державою та тих коштів, що перебувають поза банками, окреслюють межі формування ресурсної бази комерційних банків; по-друге, передумовою збільшення кредитних вкладень банків в економіку є зростання реального попиту суб‘єктів господарювання на позики – збільшення клієнтів банків, що спроможні не тільки повернути позику, але й сплатити відсотки.

    В останні роки спостерігається позитивна  динаміка в розвитку банківської  системи .Аналіз показників свідчить про  такі тенденції:

1. відбулось значне зростання кредитного портфеля банківської системи (у 2000 р.  кредитний портфель банківської системи складав 15,7 % ВВП, а в 2006 р. зріс більше ніж  у 3 рази – 50,2 %);
2. зменшилась частка проблемних кредитів у кредитному портфелі майже в п‘ять разів. Номінальні показники проблемних кредитів зросли, але за рахунок значного збільшення кредитного портфеля відносні показники зменшились;
3. спостерігалося поступове зростання обсягів та частки довгострокових кредитів, які наприкінці 2006 р. становили  більше половини кредитного портфеля;
4. зростали темпи кредитної активності (щорічний приріст кредитів у середньому в 1,5 рази);
5. збільшувалася частка вкладів фізичних осіб у банки.

 

    ВИСНОВКИ

Аналіз розвитку теорії кредиту та її співвідношення з концепціями економічного зростання  свідчить, про еволюцію поглядів щодо впливу кредиту на економічне зростання: від заперечення його активної ролі та надання суто технічного значення посередника до визнання за ним капіталотворчих  можливостей. В сучасних умовах кредит відіграє активну роль у процесах, які відбуваються в реальному  секторі економіки, враховуючи кредитний  характер сучасних грошей.

Кредит виступає важливим чинником економічного зростання. Використання кредиту відрізняється різноманітністю сфер і напрямків застосування: важливе джерело фінансування інвестицій для технічного переоснащення та технологічного оновлення діючих підприємств; створення нових підприємств на інноваційній основі; споживче кредитування для розвитку людського капіталу; важливий інструмент державного регулювання економіки.  

Інституційне  забезпечення реалізації кредиту передбачає всебічний розвиток різноманітних  фінансово - кредитних інститутів –  економічних суб’єктів, основним (виключним) видом діяльності яких є надання  фінансово – кредитних послуг. Економічне призначення фінансово-кредитних інститутів полягає у створенні базовим суб'єктам ринку максимально сприятливих умов для успішного функціонування, їх функціонування забезпечує капіталізацію нагромадженої вартості та спрямування її на розвиток економіки. 

Кредитний ринок  України характеризується випереджаючим  розвитком банківського сектору. Розвиток банківської системи в останні  роки відбувається досить динамічно: зростають  обсяги залучених коштів фізичних осіб та суб‘єктів господарювання, збільшуються обсяги кредитування, зокрема, довгострокового, зменшуються обсяги проблемних кредитів. Однак банківська система все  ще не використовує достатньою мірою  свого інвестиційного потенціалу.  
 
 

Список використаної літератури 

1. Поченчук  Г.М. Кредит і кредитна політика як фактор економічного зростання в Україні// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. - № 3(16). – С.75-81.
2. Поченчук Г.М. Розвиток кредитної системи України як передумова економічного зростання // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 183, т.1. – Дніпропетровськ. –  2003. – С. 22-32.
3. Поченчук Г.М. Роль кредитної складової економічної політики у розвитку регіонів України // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 186, т.2. – Дніпропетровськ. – 2003. –  С. 331-338.
4. Поченчук Г.М.  Кредитні ресурси як джерело фінансування реального сектору економіки  // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. – 2003. - № 10 (29). – С.6-11.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Міністерство  освіти і науки України

     Київський національний економічний університет 
 
 
 
 

Доповідь

на тему: «Кредит у системі державного регулювання економіки»

 
 
 
 
 
 
 

          Виконав студент 3курсу

                                                                                              Спеціальності 6504 Групи ЕЕП-209

                                         Факультету ФЕтаУ

                                                                                              Малаховський О.С.