Рефінансування комерційних банків з допомогою проведення кредитних аукціонів

 

    Рефінансування  комерційних банків з допомогою проведення кредитних аукціонів.

    Комерційні  банки можуть позичити кошти, тобто  одержати кредити у Національному  банку України через закриті  кредитні аукціони. Загальне керівництво  і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладено на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

    Кредитні  аукціони проводяться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБУ.

    До  участі в кредитних аукціонах  допускаються комерційні банки, що виконують  установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають йому необхідну  звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, котрі діяли менше одного року від дати їхньої реєстрації.

    Для участі в кредитному аукціоні комерційні банки подають в Аукціонний комітет заявку встановленої форми. Умовою, що дає право комерційному банку брати участь у кредитному аукціоні, є дотримання ним такої вимоги: сума заборгованості за кредитами НБУ з урахуванням поданої заявки на купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не може перевищувати п'ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу.

    Зауважимо, що один банк не може одержати більш  як 50% запропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні.

    Повідомлення  про проведення кредитного аукціону надсилаються комерційним банкам не пізніш як за 10 робочих днів до дня  його проведення. У повідомленні вказуються день, умови проведення кредитного аукціону, цільовий напрям кредитів або  його відсутність, термін і початкова процентна ставка, а також мінімальна сума кредиту для одного банку.

    На  кредитному аукціоні заявки задовольняються  в міру зниження запропонованої на них процентної ставки, починаючи  з найвищої. Якщо два або кілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для задоволення усіх заявок з однаковою процентною ставкою, рішення про задоволення тієї або іншої заявки приймає Аукціонний комітет.

    Комерційним банкам, чиї заявки задоволені, на підставі затверджених Головою правління НБУ результатів кредитного аукціону видається офіційне свідоцтво про купівлю кредитів.

    Приклад. Варіант 1. Початкова процентна ставка НБУ за кредитами — 30% річних. Обсяг  ресурсів, що пропонується для продажу, становить 4 млрд. грош. од. Надійшло 15 заявок на 3,5 млрд. грош. од., у яких указані процентні ставки від 40% до 20%, причому найнижчу процентну ставку запропонував тільки один банк із заявкою на 0,5 млрд. грош. од. У цьому разі Аукціонний комітет задовольнить заявки всіх банків.

    Варіант 2. Умови ті ж самі, що і в першому  варіанті, однак заявок надійшло на 4,5 млрд. грош. од. У цьому разі Аукціонний комітет задовольнить заявки 14 банків.

    Офіційне  свідоцтво про купівлю й усі  необхідні для оформлення кредитної угоди документи комерційний банк подає регіональному управлінню НБУ. Після оформлення такої угоди регіональне управління НБУ переказує гроші на кореспондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ.

 

     

    Таблиця 4.1

 

    Як  видно з таблиці, обсяг кредитів НБУ і їх частка в загальному обсязі проданих ресурсів зростає.

    Банки — позичальники мусять своєчасно  повертати кредити, куплені на закритих кредитних аукціонах. Для контролю за цим між позичальником і кредитором укладається угода про забезпечення повернення отриманих кредитів.

    Придбані  на аукціоні кредити не повинні призводити до порушення встановлених для комерційних  банків економічних нормативів. Вони не підлягають пролонгації. 

    Рефінансування  комерційних банків під заставу державних  цінних паперів.

    Національний  банк здійснює регулювання міжбанківського  ринку кредитних ресурсів. З упровадженням  в Україні ринку державних  цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій з купівлі — продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва — ломбардний кредит) і операції РЕПО.

    Всі аукціони НБУ з продажу ресурсів, що проводяться останнім часом, здійснюються тільки за умови укладання РЕПО — угод. Згідно з цими угодами комерційні банки на строк користування кредитами НБУ передають йому свої державні облігації.

    Як  забезпечення ломбардного кредиту  використовуються державні цінні папери, випущені Мінфіном України. їх список затверджується (а в разі потреби може змінюватися) правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток, за рішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбардного кредиту можуть використовуватися інші цінні папери.

    Ломбардний  кредит надається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

    Право на отримання ломбардного кредиту  мають комерційні банки, котрі:

• отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності, включені до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, що працюють не менше одного року;
• дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі звітують регіональному управлінню НБУ;
• не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за процентами за ними.

    Як  забезпечення ломбардного кредиту  використовуються державні цінні папери, що відповідають таким вимогам:

    вони  занесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банку і що до них немає претензій;

    строк їх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строк  погашення настає не раніш як через35 днів з моменту переказування  їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).

    У загальний комплект документів, які  необхідно подати комерційному банку  до регіонального управління НБУ  для одержання ломбардного кредиту, входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ  цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту.

    Після того, як регіональне управління НБУ  ухвалило рішення про надання  ломбардного кредиту, комерційний  банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченням кредиту, зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок  у депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку-позичальнику.

    Заборгованість  комерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунку комерційного банку. Одночасно погашаються проценти за користування цим кредитом.

    Після погашення ломбардного кредиту  і процентів відбувається розблокування  рахунків ДЕПО комерційного банку, і  цінні папери знову переходять у власність комерційного банку.

    У разі відсутності або недостатності  коштів на кореспондентському рахунку  комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і процентами по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку як забезпечення кредиту.

    Операції  РЕПО — це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж — купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу — купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

    Використання  НБУ державних цінних паперів  для операції РЕПО здійснюється через  «пряме РЕПО» — купівлю у комерційного банку державних цінних паперів  та «зворотне РЕПО» — обов'язковий  продаж державних цінних паперів.

    У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує  потреба підвищення ліквідності  комерційних банків, НБУ здійснює операції "прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує  у комерційного банку державні цінні  папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк.

    У разі накопичення надлишкової ліквідності  банківської системи, зростання  грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати  комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

    Національний  банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення такого тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

    Комерційні  банки як учасники тендера у своїх  заявках на участь у ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу  та зворотної ціни продажу — купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.

    Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку використовуються такі види операцій:

• нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції);
• відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди, Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);
• строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

    Між учасниками операції РЕПО укладається  угода, в якій передбачаються:

• термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;
• перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;
• зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;
• порядок установлення маржі або процентного доходу.

    Обов'язковою  умовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності.

    Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк — продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію НБУ про зміну права власності на державні цінні папери.