Споживчий кредит

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План 

Вступ

     1. Неохідність та сутність споживчого кредиту в Україні.

     2. Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні

     3. Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредиту в Україні.

Висновки

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 В останній час споживче кредитування набуває  все більшої актуальності. Пов’зано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківcького продукту - споживчий кредит. Адже квартира, телевізор, меблі, холодильник та інші речі тривалого користування людині вкрай необхідні для нормального існування як члена нашого  високо розвинутого суспільства. На даний час споживче кредитування займає незначну частку в структурі кредитного портфелю державного банку та з часом все змінюється.

 Ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Тепер споживчий кредит доступний кожному законослухняному громадянину. 
 
 
 
 

                1. Необхідність та  сутність споживчого  кредиту.

      Споживчий кредит - кредит ,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

      Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ) , а в особі кредитора виступають  банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

      Між банком та населенням може існувати й  посередник, наприклад торгівельна  організація, однак при цьому  зміст споживчого кредиту не змінюється.

      Об’єктом кредитування є витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного)  характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

      Що  стосується більш детального регулювання  споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит пов’я заний з потребами населення, рівнем його життя.

      Споживчі  кредити класифікують за (див. Рис. 1.1):

• цільовим характером;
• суб’єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;
• способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;
• формами видачі - на товарні та грошові кредити;
• ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну вартість або на часткову їх оплату;
• способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в розстрочку ) або разовим платежем;
• строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

• інвестиційні;
• для купівлі товарів та сплати послуг;
• на розвиток підсобного господарства;
• цільові кредити окремим соціальним групам;
• на не цільові споживчі потреби;
• чекові;
• під банківські кредитні картки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 

 

      

      Новим в споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Мова йде про надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу. Надання  чекового кредиту пов’язано з наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів ( вкладів ) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид’явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов’язане з великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника.

      Особливістю розвитку споживчого кредиту є зростання  використання банківських кредитних  карток. Кредитні картки припускають  участь трьох сторін - власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки . Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових  операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону  в залежності від режиму використання картки  її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах. Банк за свої послуги стягує визначений відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні щорічно перераховувати визначену суму грошей за обслуговування картки та її щорічне оновлення.

      Строки  надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

      Банки - кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або

побічні через посередників (торговельну  організацію, ломбард, пункт прокату).

Отже  споживчий кредит є засобом задоволення  різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.

      Кредитування споживчих потреб населення здійснюється банками України при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника .

    Взагалі всі принципи кредитування можна  розділити на дві групи:

1. загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість );
2. принципи, що відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість та платність ) .

    Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових коштах. ( В цьому – відмінність кредитування від фінансування. Фінансування таких жорстких цілей не має ). Якщо судами будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти не повернуться до кредитора. Кредитування перевтілюється в фінансування без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при тимчасових фінансових труднощах і т. д.

    Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин .

    Терміновість  кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.

    Забезпеченість  кредиту. Згідно цьому принципу кредити повинні обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення нової. Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.

    Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує кредитору судний відсоток.

Продаж  товарів в кредит повинен проводитися підприємствами роздрібної торгівлі всіх форм власності за цінами, що діють на  день продажу ( без перерахунку в зв`язку з зміною цін в майбутньому).

Перший  внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також  термін розстрочки платежу за них ( термін кредиту) поставлені в залежність від вартості товару. Якщо ціна товару дозволеного до продажу в кредит не перевищує 12- кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати, то покупець вносить відразу не менше 20% вартості цього товару і отримує відстрочку платежу на термін від 6 місяців до трьох років, а якщо ціна товару перевищує названу межу, то необхідно спочатку при покупці товару в кредит виплатити 40% його вартості, інша частина належить до погашення в термін до 5 років.

Правилами продажу в кредит громадянам товарів  довгострокового користування встановлені  ліміти ( границі ) кредитування, які  визначаються рівнем заробітної плати ( доходу ) громадян. Так при продажі товарів в розстрочку на 6 місяців сума кредиту що надається не повинна перевищувати 2-х місячної заробітної плати покупця товарів, на 24 місяці – 8-ми місячної зарплати, на 36 місяців – 12-ти місячної зарплати, на 48 місяців – 18-ти місячної зарплати і, на кінець, при терміні кредиту в 60 місяців гранична сума кредиту встановлена на рівні 24-місячної заробітної плати покупця.

До споживчого кредиту відноситься і кредит ЛОМБАРДІВ. Ломбарди надають населенню  кредит під залог предметів особистого користування та домашнього споживання. Розмір суди залежить від виду заставлених речей, їх ринкової вартості та встановленого ломбардом ліміту заставного забезпечення. В даний час все більш широкого розвитку набувають приватні ломбарди. Тому відсоткова ставка за ломбардними кредитами досить висока. Вона не рідко перевищує банківську процентну ставку, що впливає на об`єми цього кредиту. В даний час ломбардні кредити видаються в переважній більшості під заставу виробів із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина ) та камінців, нової аудіо-відео техніки, тобто під заставу майна, яке має високу ліквідність.