Етика нотаріуса

Міністерство  освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки  і права

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з предмету:      « Етика та естетика»

на тему:      «Етика нотаріуса»

 

 

 

 

 

 

                                                                             Виконала :студентка групи 31-Тз

Танигіна Анна Анатоліївна

 

Перевірив викладач:

 

                                                                                           ___________________

 

Київ  – 2012

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Загальні положення та значення Кодексу професійної діяльності адвоката

2. Етичні правила поведінки адвоката з колегами, клієнтом

3. Етика поведінки адвоката в ході участі в судовому процесі

висновок

список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

У країнах європейського  співтовариства існує «Загальний кодекс правил для адвокатів країн європейського  співтовариства». На конференції, яка  відбулася у вересні 1990 р. в Нью-Йорку, Міжнародною асоціацією юристів  був прийнятий правовий документ «Стандарти незалежності юридичної  професії Міжнародної асоціації  юристів».

Першим Всеросійським  з'їздом адвокатів 31 січня 2003 прийнятий  Кодекс професійної етики адвоката. Даний документ встановлює обов'язкові для кожного адвоката правила  поведінки при здійсненні адвокатської діяльності, засновані на моральних  критеріях і традиціях адвокатури, а також на міжнародних стандартах і правилах адвокатської професії.

Чесність адвокатської діяльності передбачає:

1) суб'єктивно чесне ставлення  до висловом індивідуальних оцінок, особистої думки, власної позиції  адвоката;

2) чесна поведінка адвоката  у взаєминах з оточуючими людьми;

3) припинення нечесності, шахрайства, іншого злочину при  наданні правової допомоги клієнту;

4) право вибору адвокатом  своєї поведінки і своєї позиції  у взаємовідносинах з клієнтом  і судом, сумісного з його  адвокатським статусом.

Для того щоб домогтися  достатнього рівня професіоналізму  у виконанні своїх обов'язків, адвокат повинен:

1) уважно стежити за  розвитком законодавства у всіх  галузях права, з якими він  стикається в своїй діяльності, бути в курсі правозастосовчої практики, підтримувати і підвищувати свою кваліфікацію;

2) вміти правильно оцінювати  рівень своєї компетентності, складність  і специфіку поставленого завдання, вміти правильно і своєчасно  вирішувати проблеми, пов'язані з  виконанням доручення клієнта;

3) у разі недостатньої  власної кваліфікації при зверненні  клієнта з проханням про ведення  справи він має або відмовитися  від доручення, або отримати  згоду клієнта на консультацію  з іншим адвокатом, компетентним  у даній області, або на співпрацю  з ним;

4) при відмові від виконання  доручення клієнта в силу своєї  недостатньої компетенції адвокат  повинен порекомендувати іншого  фахівця, і така допомога повинна  здійснюватися за внутрішнім  переконанням.

Принцип сумлінності означає, що адвокат при виконанні своїх  професійних обов'язків повинен  діяти з найбільшою віддачею власних  сил і здібностей, докласти всіх зусиль для того, щоб надати кваліфіковану  допомогу клієнту в найкоротші терміни  і при максимальному врахуванні інтересів останнього.

Мета роботи - аналіз і  значення Кодексу професійної діяльності адвоката.

Завдання роботи:

- Охарактеризувати Кодекс  професійної діяльності адвоката;

- Розглянути етичні правила  поведінки адвоката з колегами, клієнтом;

- Розглянути етику поведінки  адвоката в ході участі в  судовому процесі.

1. Загальні положення  та значення Кодексу професійної  діяльності адвоката

 

Кодекс професійної етики  юриста - система моральних принципів, що лежать в основі діяльності юриста і службовців його світоглядним і  методологічним орієнтиром.

Дати вичерпний перелік  всіх моральних принципів юриста не представляється можливим, бо кожна  особистість індивідуальна і  є носієм більшої чи меншої їх кількості  в різному поєднанні. Проте є  основні моральні принципи, без яких не може відбутися професіонал-юрист  в правовій державі. Вони складають  зміст кодексу професійної діяльності юриста:

1. Верховенство права  - означає усвідомлення юристом  своєї місії служіння праву  і закону, дотримання законності. Юрист-практик не повинен ототожнювати  поняття права і закону, але  не може протиставляти їх. Він  зобов'язаний керуватися міркуванням  про те, що закон у правовій  державі є правовим, справедливим, підметом неухильного виконання.  Навіть якщо якийсь закон, з  його точки зору, не повністю  відповідає ідеям правової держави,  юрист зобов'язаний стояти на  варті дотримання його положень. Це можна назвати принципом  зв'язаності законом, пріоритету  закону, який не піддається спростуванню.

2. Гуманне ставлення до  людей - неодмінний принцип, що  входить в кодекс професійної  етики юриста. Він підкреслює, що  однієї високої кваліфікації (диплом  і подальші атестації) недостатньо  для того, щоб відбутися професійним  працівником юридичної праці.  Важливе значення має його  дбайливе ставлення до кожної  людини, з яким він стикається в процесі виконання службових обов'язків. Всі люди, з якими за родом своєї діяльності юрист спілкується (свідки, потерпілі, підозрювані, підзахисні і т.д.), сприймають його не тільки як виконавця певної професійної ролі, але і як людини з усіма його позитивними і негативними якостями. Кожен, хто силою обставин залучається до спілкування з прокурором, слідчим, суддів, адвокатом і т.д., очікує від них не тільки кваліфікованого (професійного) виконання обов'язків, але і шанобливого ставлення.

По відношенню юриста до кожної конкретної людини можна судити про моральну культуру самого юриста. Шанобливе ставлення юриста до особистості  і до її проблем дозволяє створити особливу психологічну атмосферу довіри і забезпечити успіх юридичної  справи.

Гуманне (поважне) відношення до людей являє собою таке ставлення, в якому практично (у відповідних  діях і мотивах) признається гідність особистості. Сформоване в моральній  свідомості суспільства поняття  поваги припускає: справедливість, рівність прав, можливе найбільш повне задоволення  інтересів людей, довіра до людей, уважне ставлення до їх переконанням, проблемам, чуйність, ввічливість, делікатність.

3. Порядність - один з вихідних  принципів високого морального  рівня виконання професійних  повноважень, що означає органічну  нездатність до безчесному вчинку. Вона проявляється, перш за все,  в способах і прийомах, використовуваних  юристом в своїй діяльності. Для  досягнення будь-якої поставленої  мети юрист вибирає такі способи  і прийоми, які не суперечать  нормам права і моралі. Неможливо  законодавчо регламентувати всі  нюанси, пов'язані з юридичною  практикою, тому поза яких ситуаціях  саме від порядності слідчого, судді, нотаріуса залежить доля, добре ім'я конкретної людини  або його близьких.

Порядність юриста-професіонала будується на таких якостях, як довіра і співчуття, чесність і правдивість. Ці якості повинні виявлятися у всіх видах взаємин: «керівник-підлеглий», «між колегами», «юрист - клієнт».

4. Довіра являє собою  відношення людини до дій іншої  особи, до нього самого, і засновано  на переконаності в його правоті,  вірності, сумлінності, чесності.

Деякі керівники бачать в  своїх підлеглих лише виконавців своєї волі, забуваючи, що це перш за все люди, з властивими проблемами і турботами. У даній ситуації підлеглий не відчуває себе потрібним, не відчуває себе в повній мірі особистістю, особливо якщо начальник часто проявляє грубість до нього. Ця нетерпима обстановка в колективі створює умови, за яких черствість, грубість переноситься на своїх колег і на спілкування  з іншими людьми. Для того, щоб  уникнути цього, керівник повинен проявляти  постійну турботу про кожного  члена колективу. Від нього іноді  потрібно просто проявити інтерес до проблем у родині підлеглого, з'ясувати його думку з питань, що стосуються роботи, дати йому об'єктивну оцінку як фахівцеві. Тільки при такому підході підлеглий повністю усвідомлює, що інтереси справи-це його інтереси.

Довіра між колегами грає величезну роль, так як при удаваній індивідуальності праці юриста, позитивний результат при вирішенні будь-якої юридичної справи може бути досягнутий тільки спільними зусиллями всього колективу, виступаючого як об'єднання  однодумців. Співчуття, як розуміння  почуттів і думок іншої, виражається  в наданні моральної підтримки  його устремлінням і готовності сприяти  їх здійсненню.

Довіра і співчуття  по відношенню до клієнтів є одним  з важливих способів встановлення психологічного контакту, так як людина тільки тоді захоче співпрацювати з юристом (слідчим, адвокатом), якщо зрозуміє, що навпроти нього знаходиться людина, яка співпереживає йому і хоче допомогти шляхом встановлення істини по справі. Юрист не повинен проявляти  агресивність, бентежити клієнта, викликати  у нього почуття провини (крім особливих ситуацій), пригнічувати його або, навпаки, помітно підлаштовуватися під позицію співрозмовника, підлабузнюватися переднім. Саме довіра і співчуття  до людини виступають критеріями вибору юристом (слідчим, прокурором, суддею) запобіжного заходу, а також визначення виду та міри покарання, грунтуючись насамперед на приписах закону.

5. Чесність припускає  принциповість, вірність прийнятим  зобов'язанням, суб'єктивну переконаність  у правоті проведеного справи, щирість перед іншими і перед  собою, визнання і дотримання  прав інших людей на те, що  їм законно належить. Це якість  повинна визначати поведінку  юриста у всіх випадках, коли  він, спілкуючись з клієнтом, приймає  на себе зобов'язання у виконанні  для нього значущих дій, таких  як: забезпечення безпеки йому  або членам його сім'ї, створення  всіх умов для захисту, обіцянка  довести справу до кінця , як  би важко це не було зробити.

Чесність - запорука моральних  відносин у юридичній практиці. Ця вимога випливає з об'єктивної необхідності спільної діяльності, підпорядкованої  загальному інтересу - встановленню істини.

6. Правдивість юриста  представляє собою моральну якість, що характеризує його як особистість,  що зробила для себе правилом  говорити людям істину, не приховувати  від них дійсний стан справ,  якщо це не завдасть шкоди  інтересам особистості і держави.

Правдивість - загальнолюдське  вимога, однак окремі види юридичної  діяльності в силу їх специфіки потребують деяких обмеженнях - виправданих і  допустимих. До них слід віднести доброчесний  обман: дезинформація супротивника, легендування оперативно-розшукової діяльності та деякі інші засоби використовувані правоохоронними органами. До цього можна додати, що правда не завжди моральна. Розкриття перед злочинцями плану операції, що проводиться не можна назвати моральним вчинком. У деяких випадках допустимим і виправданим можна вважати обман відносно своїх колег, якщо розглядається справа пов'язана з корумпованістю чиновників, щоб уникнути тиску з боку «зацікавлених осіб».

7. Самовідданість - виражається  в діях, які за своїм характером  представляють акт самопожертвування  - добровільного принесення в  жертву своїх інтересів, а іноді  навіть життя заради інтересів  інших людей, досягнення поставлених  цілей, в ім'я справедливості.

В умовах перехідного періоду  нашого суспільства та держави, що супроводжується  нестійкістю економічного, політичного  і духовного життя народу, саме юристи, як носії високих етичних  принципів, повинні стати зразком  у виконанні своїх професійних  функцій. Нерідко жертвуючи своїми особистими інтересами, як духовними, так і матеріальними, вони отримують  задоволення від результатів  своєї праці: якісного і повного  розслідування кримінальної справи, вдалого захисту клієнта в  суді і т.д. Так, практична ефективність вчинку працівника правоохоронних органів, вступаючого в нерівну боротьбу з противником і жертвує своїм здоров'ям, дуже мала, але велика при цьому його моральна цінність, бо його моральні наслідки найсильнішим чином впливають на свідомість і поведінку всіх членів суспільства, як на законослухняних, так і на злочинців.

 

2. Етичні правила  поведінки адвоката з колегами, клієнтом

 

Щоб адвокатура мала можливість виконувати свою місію, реально вплинути на піднесення престижу своєї професії, вона повинна бути єдиною. Подання  повного переліку тих дій, які  повинен здійснювати адвокат  відносно своїх колег в тих  чи інших умовах, і тих, від яких він повинен утримуватися, не є  метою даної роботи, життя завжди багатше будь-яких інструкцій і правил.

Поведінка адвоката по відношенню до інших адвокатам має грунтуватися на повазі і добрій волі. Іноді до адвоката звертається клієнт, який раніше звертався до іншого адвоката. Згідно етичним уявленням адвокат, що приймає доручення у такого клієнта, повинен зв'язатися зі своїм колегою. Необхідність попередити колегу про можливі складнощі, будь то індивідуальні особливості клієнта, або будь-які не відразу помітні правові обставини справи, - це моральна, етична обов'язок адвоката. Ні за яких обставин, навіть за наявності відповідної вимоги клієнта, адвокат, який передав доручення іншого адвоката не вправі приховувати від адвоката, що приймає таке доручення, наявність обставин, об'єктивно перешкоджали першому в подальшому веденні справи.

Адвокатська етика вимагає  того, що ні за яких обставин не можна  допускати в спілкуванні з  ким би то не було неповажних, образливих відгуків щодо ділових або особистих  якостей свого колеги. Очевидна неприйнятність небудь необ'єктивної критики або критики без необхідності будь-якого іншого адвоката, а також критики в цілях своєї реклами. Разом з тим якщо один адвокат завдав клієнтові шкоди своїми діями, корпоративна солідарність не повинна перешкодити іншого адвоката прийняти на себе справу про судове стягнення з винного виникли збитків.