Романтизм

Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний  рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з  початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.

Характерними  ознаками романтизму є заперечення  раціоналізму, відмова від суворої  нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія  спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.

Виникнення

Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 ст. абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Філософську базу романтизму було закладено німецьким філософом Фрідріхом Шеллінгом. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Романтизм співіснував з пізнім класицизмом, академізмом. Мав впливи на сучасні йому:

• живопис
• гравюру
• архітектуру
• музику
• літературу

 

Література

 

Представники романтичної літератури:

• у Франції — Віктор Гюго, Жорж Санд, Александр Дюма-батько;
• у Німеччині — єнська школа (А. В. та Ф. Шлегелі, Новаліс, Ф. Шлеєрмахер, Л. Тік), гейдельберзький романтизм (Г. фон Клейст, брати Грімм), Генріх Гейне, Е. Т. А. Гофман;
• в Англії — «озерна школа» (В. Вордсворт, С.Колрідж, Р. Сауті), «Лондонські романтики» (Ч. Лем, В. Хезлітт, Лі Хант), П. Б. Шеллі, В. Скотт, Дж. Байрон;
• у США — В. Ірвінг, Г. В. Лонгфелло, Ф. Купер, Г. Мелвілл.

 

Живопис

 

Найпослідовніші позиції романтизму виробили митці Франції. Саме там  гостро, боляче відчувався розрив між  гуманістичним ідеалом та жорстокою  дійсністю країни, що вела безкінечні війни, страждала від нівелювання особистості і практичного винищення молодого покоління у військових авантюрах Наполеона, розчарування у частих змінах політичної влади і відсутності перспектив стабільності. Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну, суспільну складову, яку яскраво втілили Теодор Жеріко в картині-спротиву «Пліт Медузи» та Ежен Делакруа — в картинах «Свобода, що веде народ» та «Винищення греків турками на Хіосі» («Різанина на Хіосі»). Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд).

 

Лише з часом патріотична складова французького романтизму зійшла на нівець, а митці перейшли на позиції індивідуального спротиву брутальній буржуазній дійсності (Ежен Делакруа, Альфред Мюссе, Жорж Санд, Стендаль, Віктор Гюго, в Британії — Джордж Гордон Байрон та ін.)

 

Дещо хворобливі форми мав романтизм Британії, де відомі представники романтизму зосередились на відтворенні фантастичних чи фантасмагоричних картин розпаленої свідомості (Вільям Тернер, Генрі Фюзелі, Вільям Блейк, частково Джон Костебл).

 

Європейські митці романтизму:

• Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон
• Ежен Делакруа, живопис і літографії
• Теодор Жеріко
• Антуан Жан Гро
• Франсіско Гойя, пізні твори
• Орест Кіпренський
• Артур Гроттгер
• Айвазовський Іван Костянтинович
• Джон Констебл
• Вільям Тернер
• Вільям Блейк
• Каспар Давид Фрідріх
• Отто Рунге
• Карл Шпіцвег

 

Романтизм у музиці

 

• Нікколо Паганіні
• Ференц Ліст
• Гектор Берліоз
• Ріхард Вагнер
• Фредерік Шопен

(Ф. Шопен. Ноктюрн)

 

Український романтизм  має багато спільного із загальноєвропейським. Та водночас це глибоко національне  явище, живлене українським корінням, світосприйняттям та історією.  Як європейський романтизм вибудував свої естетичні  погляди на філософії Й. Гердера, так український романтизм послуговувався філософією Григорія Сковороди (1722 – 1794). Для неї характерне тяжіння до сакралізації сфери естетичного:  «Поезія єсть винайдення іскри божества в дійствительності».

 

  На відміну від романтизму європейського, український, як і російський, виступав не стільки проти норм буржуазного суспільства та просвітительських ідей, скільки проти феодальної дійсності, формувався в умовах впровадження капіталістичних відносин. На український романтизм істотно вплинула розгорнена боротьба за національне самовизначення. Характерна для західноєвропейських літератур «світова скорбота» трансформувалася тут у «національну тугу». Творам українського романтизму притаманне яскраве прагнення до всеслов’янського об’єднання.

  Центральною фігурою  романтичної поетики стає людина, яка сприймається насамперед  як витвір природи, а вже  потім – як продукт соціальної  дійсності. Українським романтикам  людина уявлялася сходинкою до  божественного. Народ же в їхньому уявленні виступав деяким об’єднанням всебічно розвинутих особистостей. За таких умов вони вважали можливим існування гармонійного суспільства.

  Обранцем народу  в прямому значені цих слів  став Тарас Шевченко, в творчості  якого виявилися риси романтика  і реаліста. Образ рідної землі ніби транслюється через уяву поета, промовляє його вустами. Народна пісня стає шевченковою лірикою, а та перетворюється на народну пісню.

 

Минули літа молодії,

 Холодним вітром  од надії

 Уже повіяло. Зима!

 Сиди один в холодній  хаті,

 Нема з ким тихо розмовляти,

 Ані порадитись. Нема,

 Анікогісінько нема!

 Сиди ж один, поки  надія

 Одурить дурня,  осміє...

 Морозом очі окує,

 А думи гордії  розвіє,

 Як ту сніжину  по степу!

 Сиди ж один собі  в кутку.

 Не жди весни  — святої долі!

 Вона не зійде вже ніколи

 Садочок твій позеленить,

 Твою надію оновить!

 І думу вольную  на волю

 Не прийде випустить...

 Сиди І нічогісінько  не жди!..