Ужгородський замок

Ужгородський  замок 

Муроване укріплення було зведено у XIII ст. на місці давньоруського городища IX - XVI ст. замок неодноразово витримував облоги, руйнувався й відбудовувався. Найзначнішою була перебудова замку наприкінці XVI ст, виконана під керівництвом італійських майстрів на основі новітніх досягнень тогочасного фортифікаційного мистецтва. Тоді ж формується планування системи замкових укріплень

, які вціліли до наших  днів. Про будівництво свідчать  дати, які збереглися на стінах  замку: 1592 р.– над головним в'їздом  до замкового корпусу, 1653 р.– на  північній стіні, 1658 р.– на внутрішній  стіні в'їзду у формі арки. У  XVIII ст. споруда реконструйована  за проектом французького військового  інж. Лемера. У 1728 і 1879 рр. замок був істотно пошкоджений пожежею.

Ужгородський  замок побудований за типом західноєвропейських фортець. Він складався із мурів з кутовими бастіонами і допоміжних зовнішніх зміцнень (палісад і двоє воріт), названих Гусарським замком. Із північно-західного боку замок був захищений крутим схилом, порослим сторічними деревами. Схил утворював дві тераси і спускався до штучного рову завширшки 15–30 м. і глибиною 5–10 м.

Головною спорудою замку  був палац, додатково захищений  з південно-східної і північно-східної  сторін невисокою стіною із мостом,  перекинутим через рів, який вів до північного палацового в'їзду. На південний захід від палацу стояла замкова церква.

До наших днів  Ужгородський замок зберіг свою регулярну п'ятикутну конфігурацію плану. Він складається із п'яти загострених бастіонів з оборонними стінами. В'їзд розташований у нижньому ярусі в'їзної башти, спотвореної пізніми перебудовами.Первинний підйомний міст замінений насипом. Загальна площа замку 1,5 га.

Палац – кам'яна, чотирикутна в плані, триповерхова споруда з підвалом і внутрішнім подвір'ячком. Укріплений чотирма кутовими баштами, пристосованими для оборони.

Головний вхід до палацу розташований на північно-східному фасаді, підкреслений двосторонніми сходами, явий веде на терасу з балюстрадою. У внутрішньому дворику є криниця завглибшки 35 м.

У 1968 р. почалася реставрація замку. У 1979 р. з північного боку реставрувалися міст, перекинутий через рів, який частково зберігся, навколо палацу, частина оборонних стенів і бастіонів, дахи і внутрішній дворик замку.  

За легендою із дна криниці  вів таємний підземний хід  до берега Латориці. Навколо замкової гори ще в XVI ст.  вирубаний водяний рів, який наповнювався водою із річки Латориці. Пізніше, у XVII ст. , рів був укріплений дубовим частоколом - паланком.

Назва "Паланок" збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно зруйновані. Точної дати заснування замку немає, але перші письмові згадки про нього зафіксовані в XI ст. Спочатку була побудована одна квадратна кам'яна вежа - донжон на вершині крутої скелі. Вона не збереглася до наших днів. Належав замок спершу угорським королям династії Арпадовичів, а з початку XIV ст. - династії Анжу: королям Карлу Роберту, Людовику Великому, Єлизаветі Анжуйській. Замок служив для охорони торгових і воєнно-стратегічних шляхів.

В ньому знаходився постійний, добре озброєний гарнізон на чолі з капітаном. Нам відомі імена  всіх капітанів замку, починаючи  з 1321 р. З 1396 по 1414 рік Мукачівським замком володів подільський князь Федір Коріятович з роду литовських князів Гедимінасів.

Федір Корятович значно укріпив замок і перетворив його у свою резиденцію. Впродовж XV - XVI ст. Мукачівський замок належав багатьом володарям, які його розбудували. З 1629 по 1711 рік Мукачівський замок у володінні сім'ї трансільванських князів династії Ракоці. Дердь І Ракоці перетворив замок у столицю свого князівства. Споруджує Середній і Нижній замок, а також зовнішнє оборонне кільце з водяним ровом і паланком. Перебудований у стилі воєнного французького інженера, замок набув вигляду типового середньовічного замку з високими вежами (колись їх було 14) і могутніми бастіонами.

Після цієї перебудови Мукачівський замок став найміцнішою фортецею на сході Австрійської імперії. З 1703 по 1711 р. Мукачівський замок стає оплотом Національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом трансільванського князя Фсренца II Ракоці, сина Ілони Зріні. Мукачівський замок знову переходитьдо рук Габсбургів. Поступово споруда втрачає своє військове значення і в 1782 році наказом Імператора Йосипа II тут відкривають державну політичну в'язницю , у якій протягом  100 років перебувалоблизько 20 тисяч в'язнів. У 1896 році в'язниця в замку була ліквідована. Поступово він  занепадає і руйнується.

У період Чехословацької республіки в замку  розташовувалися військові частини. На час Другої світової війни, уже в складі Угорщини, замок займали угорські військові частини. Після визволення Закарпаття у жовтні 1944 р. і возз'єднання з Радянською Україною, у замку спершу знаходилися військові частини Радянської армії, а потім відкрито профтехучилище. Зараз замок реставрується, щоб пристосувати його під музейно-туристичний комплекс. В музеї розгорнуто експозиції історії, етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони. До уваги відвідувачів кілька меморіальних кімнат, колекція писанок Закарпаття.

Мукачівський  замок - це зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, в якому поєднані різні стилі. Мукачівський замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу біля 14 тис. кв. м. Замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстаріший Верхній замок XIV -XVI ст.. знаходиться на вершині гори, Середній XVII ст.. - на терасі на 6 м нижче і Нижній замок теж XVII ст. - ще на 10м нижче від середнього. У XVIII ст.. на четвертій терасі ще  10-ма м. нижче збудована вежа для охорони воріт, а також дорога до замку  західним схилом гори. Ця дорога збереглася до сьогодні, а від  вежі,  зруйнованованої на початку XX ст., залишився лише фундамент.

Весь замок і кожна його частина оточені кам'яними кріпосними стінами 3-3,5 м. завтовшки, сухими ровами глибиною 10-12 м., через які були перекинуті дерев'яні, колись підйомні, мости. Охороняють замок 8 могутніх бастіонів, прибудованих у XVII ст.на кутах усіх трьох частин замку, де колись була розміщена артилерія. Ворота в Нижній замок, де знаходилася сторожа, охороняють два могутні кулеподібні бастіони. Середній замок має 4 бастіони, великий двір, оточений дво-, триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарми для гарнізону, арсенал, рицарський зал, кухні, комори.

Верхній замок, колишня резиденція його володарів, має закрите звідусіль подвір'я, дво-. триповерхові будівлі - колишні розкішні князівські палати XVI-XVII ст.., три круглі вежі XIV ст.. добудовані у XVII ст., замкову каплицю XVII ст. Із півночі Верхній замок захищають два бастіони. У південній частині двору знаходиться криниця глибиною 85 м., воду з якої використовували до кінця XIX ст.. За австрійськими джерелами XIX ст. відомо, що на глибині 71 м. у криниці вирубано кам'яні спіральні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 м. від дна нішами: одна - у південному напрямку, друга - у північному.

.