Державне регулювання інвестиційної діяльності України

Засоби державного регулювання  інвестиційної діяльності перераховані в ч. 3 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Так, регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом⁵:

– подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

– державних норм та стандартів;

– заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності;

– визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

– політики ціноутворення;

– проведення державної  експертизи інвестиційних програм  та проектів будівництва;

– інших заходів.

З метою якнайповнішого дослідження регуляторних можливостей  держави в інвестиційній сфері  пропонується класифікувати засоби державного регулювання інвестиційної  діяльності за низкою критеріїв.

1. За формами державного  регулювання, в рамках яких  застосовуються засоби, слід виділяти:

– засоби встановлення умов здійснення інвестиційної діяльності;

– засоби нагляду/контролю в інвестиційній сфері;

– гарантії прав та законних інтересів суб’єктів інвестиційної  діяльності.

2. За роллю в механізмі  правового регулювання засоби поділяються на:

– стимулюючі;

– обмежувальні;

– нейтральні.

3. За характером впливу  на поведінку суб’єктів інвестиційної  діяльності розрізняють:

– засоби команди-контролю;

– заохочувальні засоби;

– засоби ринкового впливу.

Засоби команди-контролю (command & control regulations) являють собою встановлення стандартів поведінки, недотримання яких тягне за собою застосування санкцій. Такі засоби мають свої переваги, до яких належать:

– можливість швидкого впровадження;

– чітке визначення неприйнятної поведінки;

– демонстрація політичної рішучості  суб’єкта регулювання;

та недоліки:

– небезпека виникнення «регуляторної  пастки» – тісний зв’язок між  суб’єктом та адресатом регулювання  може призводити до того, що суб’єкт  регулювання починає діяти в  інтересах адресата, а не в публічних інтересах;

– легалізм – складність, негнучкість  і надмірна обтяжливість встановлюваних правил;

– складність визначення належних стандартів поведінки.

Заохочувальні засоби (incentive-based regulations) мають на меті модифікування поведінки адресатів регулювання шляхом зміни граничних витрат або граничних вигод, пов’язаних з певними рішеннями або діяльністю.

Перевагами таких засобів є:

– низька дискреція суб’єкта регулювання;

– можливість вибору варіантів поведінки  адресатами регулювання;

– низькі витрати впровадження;

– заохочення технологічних інновацій; недоліками:

– ймовірність створення складних і негнучких правил;

– презюмування економічної раціональності, яка не завжди має місце;

– складність прогнозування наслідків  регулювання.

4. За структурою уявляється необхідним  поділяти засоби на:

– дискретні;

– комплексні.

Дискретні засоби є відносно самостійними в механізмі правового регулювання, застосування кожного окремого засобу має власний регуляторний ефект, кожен засіб повинен піддаватися аналізу з точки зору співвідношеннявтрат і вигод від його застосування.

Комплексні засоби мають складну структуру – можуть бути розкладені на кілька окремих засобів, однак регуляторний ефект досягається внаслідок застосування усіх складових у їх взаємозв’язку. Прикладом комплексного засобу є спеціальний режим господарської/інвестиційної діяльності, який являє собою правовий режим, що визначає особливий порядок організації і здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, який відрізняється від загального режиму господарської діяльності, передбаченого законодавством та запроваджується державою у певних цілях для забезпечення розумного поєднання публічних та приватних інтересів шляхом встановлення обмежень та/або заохочень для суб’єктів господарювання⁶.

Комплексний засіб повинен  розглядатися як єдине ціле і для  цілей аналізу з точки зору співвідношення втрат і вигод  від його застосування.

5. За рівнем застосування можна виділити:

– засоби макрорівня;

– засоби мікрорівня.

Засоби макрорівня слугують державному регулюванню інвестиційної діяльності в межах країни, регіонів, галузей народного господарства (державні програми, визначення пріоритетних напрямів інвестиційної/інноваційної

діяльності, засоби конкуренційного регулювання та ін.).

Засоби мікрорівня спрямовані на модифікування параметрів господарської діяльності окремих суб’єктів інвестиційної діяльності (регулювання умов інвестиційних договорів, державна підтримка на адресній основі та ін.).

6. За стадіями інвестиційного процесу виділяємо засоби, які застосовуються:

– на передінвестиційній стадії;

– на стадії інвестування;

– на експлуатаційній стадії.

Органам регіональної влади  необхідно розробити основні  напрямки інвестиційної політики щодо залучення коштів під перспективні інвестиційні проекти, визначити основні пріоритети інвестування, сприяти формуванню привабливого для інвестора іміджу території. У сучасних умовах розраховувати тільки на іноземні інвестиції в економічному розвитку не варто, головне сьогодні це пошук власних ресурсів, відкриття яких дасть змогу покращити стан вітчизняної економіки. Тому потрібно створювати сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. Надаючи підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, треба надавати такі ж пільги українським підприємствам, які зайняті в аналогічних сферах діяльності і є пріоритетними у розвитку економіки України, мають стратегічне значення, надавати їм державну підтримку. І тут потрібні не тільки державні вливання, але і створення необхідної інфраструктури та юридичного забезпечення.

Підсумовуючи, варто зазначити, що законодавча база в Україні  є недосконалою і не сприяє надходженню  інвестицій. Присутність двох підходів до формування правової бази, де поруч з прийняттям єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни, регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності здійснюється сукупністю правових актів (галузевих, міжгалузевих Законів та підзаконних нормативних актів) ускладнює їх сприйняття. У законах більшість статей містять неточності у формулюваннях.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності охоплює  регулювання її умов, а також пряме управління державними інвестиціями за допомогою системи податків з диференціацією об’єктів і суб’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг.

 

 

 

 

2. Оцінка інвестиційної діяльності в Україні

 

Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі  та стримують перехід України  на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.

За результатами щорічного  рейтингового дослідження Міжнародної  фінансової корпорації, група Світового  банку “Ведення бізнесу - 2011” Україна  покращила своє місце на 2 позиції  з 147 на 145 місце, за рахунок збільшення рейтингу по категоріях: “реєстрація підприємств” та “отримання дозволів на будівництво”, водночас відбулося зменшення рейтингів по категоріях: “реєстрація власності”, “доступ до кредитів”, “захист прав інвесторів” та “ліквідація підприємств”.(Таблиця 2.1)⁷

Таблиця 2.1

Рейтинг ведення бізнесу

Рейтинг по категоріях	2011, рейтинг України	2010, рейтинг України	Зміна рейтингу
Ведення бізнесу	145	147	+2
Реєстрація підприємств	118	136	+18
Отримання дозволів на будівництво	179	181	+2
Реєстрація власності	164	160	-4
Доступ до кредитів	32	30	-2
Захист прав інвесторів	109	108	-1
Система оподаткування	181	181	Без змін
Міжнародна торгівля	139	139	Без змін
Забезпечення виконання контрактів	43	43	Без змін
Ліквідація підприємств	150	145	-5

Джерело: Інвестиційний клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

За даними Держстату  у 2011 році в економіку України  іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд.дол.США прямих іноземних інвестицій⁸.

У цілому приріст сукупного  обсягу іноземного капіталу в економіці  країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 
2011 році становив 4,6 млрд.дол.США( Рис2.1.).

Рис 2.1. Зміна рейтингу «Ведення бізнесу»

Джерело: Інвестиційний  клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

 

Станом на 01.01.2012 року загальний  обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з  урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд.дол.США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США. (Рис 2.2.)⁹

Рис 2.2 Обсяг прямих іноземних інвестицій.

Джерело: Інвестиційний клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

На підприємствах промисловості  зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1%. (Рис 2.3.)

Рис 2.3. Розподіл прямих іноземних інвестицій

Джерело: Інвестиційний  клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

Станом на 01.01.2012 на підприємствах  промисловості  зосереджено –                  15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%)¹⁰.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати  Америки. (Рис 2.4.)

Рис 2.4. Розподіл інвестицій за країнами інвесторами

Джерело: Інвестиційний  клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

 

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн – основних інвесторів.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. Рис 2.5

Рис 2.5 Розподіл інвестицій по областях

Джерело: Інвестиційний  клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

До восьми регіонів: Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької, АР Крим та  до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій – 89,7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.