Ілюзії спортивного бізнес-планування

Схоже, Євро-2012 так і  не став магнітом із залучення в  Україну іноземних інвестицій. Подолавши  позначку в 500 днів до початку Євро-2012, можна з повною впевненістю говорити, що в реальному грошовому виразі його проведення буде збитковим для  України проектом. Залишилося розібратися з тим, наскільки виправдані наші витрати і чи принесуть вони дивіденди хоча б у довгостроковій перспективі. А також - як не пустити "коту під хвіст" всі витрачені гроші, при тому, що такий ризик існує...

Згадаймо: щойно у квітні 2007 року стало відомо про те, що Україна і Польща перемогли в конкурсі на право проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році, футбольні функціонери, політики і всілякі експерти стали навперебій розповідати нам про мільярди, які ми заробимо на цьому заході. Наполегливо говорилося про потік зарубіжних інвестицій, які тільки і чекають моменту, щоби хлинути в державну скарбницю. Але закінчився 2007 рік, почався 2008-й, а ніяких особливих інвестицій під Євро-2012 наша країна так і не дочекалася, натомість прийшла криза. Тим часом, УЄФА не на жарт занепокоївся ситуацією з підготовкою до чемпіонату - обіцянок від українських чиновників було багато, а готовність залишалася близькою до нуля. Після того, як у Союзі європейських футбольних асоціацій заговорили про можливий перегляд місця проведення Євро-2012, український уряд взявся за справу. У результаті, до кінця 2010 року Україна з одного боку остаточно переконала УЄФА у своїй дієздатності, а з іншого - була змушена констатувати, що основні витрати лягли на державну скарбницю, яка й без того тріщить по швах.

Ілюзії спортивного бізнес-планування

Австрія та Швейцарія, які приймали Євро-2008, заробили на цьому заході 470 млн. євро на двох. Економіка Португалії, в якій проходили фінальні матчі  Євро-2004, отримала близько 300 млн. євро. Не важко здогадатися, які з секторів економіки цих країн найбільше "наварили". У першу чергу, це - готельний і туристичний бізнес, харчова промисловість, будівельні компанії, зайняті на спорудженні спортивних та інфраструктурних об'єктів. Не в збитку залишилися рекламна індустрія і телеканали, які транслювали футбольні матчі. Державні бюджети отримали додаткові податкові збори. Природно, для того, щоби заробити, потрібно для початку вкласти - такий закон будь-якого бізнесу і спорт в цій справі не виняток. Наприклад, інвестиції у підготовку Євро-2008 склали для Австрії і Швейцарії близько 750 млн. євро. Тобто, розклад вельми непоганий - кожен вкладений євро приніс чи не 60 євроцентів прибутку.

На самому початку футбольної епопеї наші доморощені спортивні маркетологи прогнозували Україні не менший, якщо не більший прибуток. Правда, потім згадали про те, що із загального обсягу інвестицій в організацію Євро-2008 Австрія і Швейцарія дуже небагато витратили на "неспортивні" об'єкти, такі як дороги або аеропорти, які у них і до того функціонували на найвищому рівні. У цих країнах гроші цілеспрямовано витрачалися на розвиток спортивної інфраструктури. У нас же до квітня 2007 року не було не тільки стадіонів, що відповідали би вимогам УЄФА, а й пристойних доріг чи аеропортів. Навіть у столиці не було достатньої кількість готельних номерів, що вже говорити про Донецьк, Харків чи Львів. Необхідно було починати з нуля, отож не дивно, що в першій половині 2008 року уряд оцінив витрати на підготовку до Євро-2012 в 16 млн. дол. З початком світової кризи, коли Кабмін намагався за рахунок траншів МВФ хоч якось знизити катастрофічний дефіцит держбюджету, згадувати про такі суми стало просто не пристойно. Тепер перед нами постало завдання хоча б по мінімуму підтягнути спортивну та транспортну інфраструктури до вимог УЄФА. Але навіть на це потрібні дуже серйозні за кризовими мірками кошти. За оцінкою віце-прем'єр-міністра, міністра інфраструктури України Бориса Колеснікова на кінець 2010 року, єврочемпіонат обійдеться держбюджету приблизно в 6 млрд. дол.

Але ж нам розповідали про  те, що спортивні заходи масштабу чемпіонату Європи з футболу приносять величезні  кошти від реклами, яка розміщується спонсорами. Так, за статус офіційного спонсора Євро-2008 тільки Аdidas заплатив 34 млн. дол. Можливо, саме ці кошти допоможуть Україні хоча б частково покрити свої збитки. На жаль, і тут все трохи інакше, ніж нам здається. Кошти, що надходять від генеральних спонсорів чемпіонату, потрапляють безпосередньо в УЄФА, а потім направляються на розвиток європейського футболу, у тому числі, й українського. Український держбюджет нічого не отримає від генеральних спонсорів Єво-2012, якими вже стали все той же Аdidas, а також Coca-Cola, Hyundai-Kia, McDonald`s, Sharp, Carlsberg і Castrol.

Разом з тим, міста, що прийматимуть Євро-2012, мають право самостійно шукати собі спонсорів. Але співпрацювати  вони можуть тільки з регіональними  компаніями. Поки на українському рівні  таким є мережа будівельно-господарських  гіпермаркетів "Епіцентр". Не в образу компанії буде сказано, але зрозуміло, що за обсягами спонсорських внесків їй важко змагатися з такими монстрами, як Аdidas або Coca-Cola.

Україна і Польща: полякам допоміг  Євросоюз

Закономірно постає питання - як вирішили проблему фінансування Євро-2012 в Польщі, де обсяги інвестицій в інфраструктуру і спортивні об'єкти оцінювалися в суму ще більшу, ніж в Україні. За даними польського уряду, в рамках підготовки чемпіонату реалізується 81 ключовий проект, їх загальна вартість перевищить 88 млрд. злотих (близько 30 млрд. доларів). При цьому, тільки близько 60% коштів буде виділено з державного бюджету, інші 40% - це фінансова допомога Євросоюзу. Членство Польщі в Євросоюзі - у цьому одна з відчутних відмінностей від України, що робить фінансовий тягар для поляків легшим. Тільки готельний сектор, як власне і в Україні, готується до прийому футбольних уболівальників за рахунок приватних вкладень. У принципі, ситуація в Польщі має трохи заспокоїти переживання українців про те, що підготовка до Євро-2012 ведеться в основному за рахунок їхніх податків.

Варто звернути увагу на те, що польська влада розраховує на збільшення робочих  місць в країні на більше ніж 30 тисяч  завдяки проведеним заходам. Про  це заявив на конференції "500 днів до Євро-2012" у Гданську глава польського уряду Дональд Туск.

За розрахунками експертів, ВВП  Польщі, завдяки чемпіонату, з 2008 до 2020 року виросте додатково на 2,1%, або на 28 млрд. злотих (майже 10 млрд. доларів). Це буде обумовлено, перш за все, інвестиціями в інфраструктуру та розвитком туристичних послуг, а також використанням стадіонів і готельних комплексів.

Схожим чином, як і Туск, розмірковує  український віце-прем'єр Борис Колесніков, який неодноразово заявляв про те, що процес підготовки до Євро-2012 дасть Україні додатково десятки тисяч робочих місць. У нашому Кабміні, як і в польському, говорять про зростання податкових відрахувань від готельного господарства, громадського харчування, харчової промисловості. Таким чином нам натякають, що чемпіонат все ж принесе Україні відчутну вигоду. До того ж, державні інвестиції в інфраструктуру щонайкраще вписуються в концепцію антикризових заходів. Як би виживав в кризу, наприклад, найбільший будівельний холдинг Україні "Київміськбуд", якби не відданий йому підряд на реконструкцію НСК "Олімпійський"? За зізнанням самого керівництва компанії, на тлі глибокого падіння житлового ринку роботи на центральному стадіоні країни стали справжнім рятувальним колом для тисяч київських будівельників.

Але є в цій бочці меду й ложка дьогтю, причому не одна. Очевидно, що перегони з часом аж ніяк не пішли на користь економічними показниками проектів, які реалізуються до чемпіонату. Про те, що на реконструкції НСК "Олімпійський" кошти використовувалися вкрай неефективно, вже говорилося і писалося. А от скільки грошей з держбюджету і міських бюджетів Києва, Харкова, Донецька та Львова було "викинуто" в ході будівництва та реконструкції автодоріг, ми точно ніколи не дізнаємося. Для нашої країни "усушка й утруска" держкоштів у процесі їх освоєння - цілком звична справа, особливо з урахуванням того, що куратор проекту і підрядник можуть багато списати на стислі терміни робіт.

Польські чиновники, звичайно, теж  не ангели, однак їх щире бажання  заощадити викликає повагу. Виступаючи на згаданій прес-конференції "500 днів до Євро-2012", мер Варшави, зокрема, заявив про те, що будівництво нової гілки метро в польській столиці не буде завершене до Євро-2012. Виявляється, влада міста вирішила визнати недійсними результати тендера, згідно з яким фірма-переможець була готова добудувати метро в строк за 1,5 млрд. дол. Тепер нова лінія метрополітену буде готова тільки до 2013 року, але зате коштувати вона буде 1 млрд. дол. У нас про подібні приклади щось не чути...

Де "заблукали" приватні інвестиції?

Але, як кажуть, скільки вовка не годуй, а його однаково в ліс тягне. Ось і ми ніяк не можемо розлучитися  з бажанням зрозуміти, чому ж Україна  отримала так мало грошей від приватних  компаній. Нехай у поляків ситуація схожа, але все-таки далеко не така сумна, як у нас. По-перше, у Польщі частка державних інвестицій у підготовку до чемпіонату у результаті складе не більше 60%, з яких значна частина припадає на залучені державою кредити. Інші 40% витрат, як вже було сказано вище, будуть покриті за рахунок допомоги Євросоюзу. Україні ж все доводиться звалювати на держбюджет, про проблеми з наповненням якого вже навіть говорити втомилися. Так у чому ж справа, чому нам не вдалося бодай відсотків на 30 замістити державні кошти інвестиціями або, як у Польщі, залучити кредити?

Як зазначив директор Інституту  економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, спортивні  змагання високого міжнародного рівня  ще з часів Олімпіади в Лос-Анджелесі  стали серйозним бізнесом, який за умови грамотного планування та організації приносить непогані дивіденди. "Економіка спортивних змагань - дуже серйозна наука, тоді як Євро-2012 є першим подібним проектом, що реалізується в Україні. Нам не вдасться знайти аналогів в історії України для того, щоби провести паралелі з Євро-2012 і порівняти методику підготовки. У цьому сенсі підготовка до чемпіонату стала серйозним викликом для держави як менеджера", - відзначає експерт.

Він нагадав, що на самому початку, коли Україна тільки отримала право на проведення Євро-2012, очікувалося, що інвестиції в підготовку будуть у переважній більшості приватними. "Участь держави планувалася в незначних обсягах - приблизно у співвідношенні 18% державних коштів до 82% приватних. Проте згодом, з наближенням до дати початку чемпіонату, програма підготовки постійно переглядалася, і зрештою основне фінансування будівництва інфраструктурних об'єктів до Євро таки лягло на держбюджет. Сьогодні можна говорити про приватні інвестиції в будівництво стадіону в Донецьку, але ясно, що цей проект планувався ще до отримання Україною права на проведення Євро-2012. Певною мірою говорити про значні приватні інвестиції у підготовку до чемпіонату можна щодо проекту будівництва стадіону в Харкові. Безпосереднім інвестором в даному випадку виступив Олександр Ярославський, який є президентом футбольного клубу "Металіст". Якщо ж говорити про НСК "Олімпійський" та львівський стадіон, то їх підготовка, як і будівництво інших об'єктів до Євро-2012, велася, в основному, за кошти держбюджету", - сказав Бураковський.

На його думку, ситуація, що склалася, пояснюється рядом очевидних  причин. "У першу чергу, мова йде  про необхідність створення держорганами таких умов, при яких в Україну  могли би прийти великі приватні інвестиції, чого зроблено не було. Не важливо, внутрішні чи зовнішні, але приватні інвестиції приходять лише за сприятливих умов у країні, а Євро-2012 дуже важко відокремити від загального стану інвестклімату в Україні, який далекий від задовільного. Інфраструктурні галузі, в які очікувався притік основного обсягу інвестицій, є досить специфічними для вкладень. Якщо мова йде про будівництво доріг, то потенційний інвестор повинен чітко розуміти, як ця сфера регулюється державою. У нас же в цьому питанні занадто багато незрозумілого.

Але Євро-2012 - це не тільки дороги, аеропорти або готелі, це і питання функціонування житлово-комунального комплексу. Наприклад, чи можна говорити про відповідність готелів п'ятизірковому рівню сервісу при далеко не одиничних  випадках відключення гарячої води чи електрики навіть у центрі столиці. Сьогодні в Україні дуже важко підготувати бізнес-план у сфері готельного бізнесу, не знаючи, що буде відбуватися в енергетичному секторі. Все це вкрай негативно відбилося на інвестпривабливості українських проектів у рамках підготовки до чемпіонату. Хоча, незважаючи ні на що, можна сподіватися, що готельний сектор буде підготовлений до Євро-2012 на порівняно непоганому рівні", - зазначив експерт.

 Бураковський переконаний,  що з урахуванням проведення  чемпіонату відразу в чотирьох містах України основною проблемою була і залишається транспортна інфраструктура. "Матчі чемпіонату проводитимуться в Києві, Харкові, Донецьку та Львові, між якими дуже велика, за європейськими мірками, відстань. Логічно, що серйозні вимоги висуваються до чіткого функціонування транспортного конвеєра. Вся транспортна система, включаючи аеропорти, залізниці та автотраси, повинна працювати на "відмінно". Поки ми маємо лише часткове вирішення даної проблеми. Слід пам'ятати, що мова йде не тільки про сполучення між чотирма основними точками, але й про те, як працює транспортна інфраструктура в самих містах, що прийматимуть чемпіонат. Сьогодні ми бачимо, що Київ задихається від надлишку автотранспорту. Дуже хотілося б, щоби були проведені так звані "командно-штабні навчання". Приміром, в Україну прибувають туристи і з чим вони зіштовхуються за 500 днів до початку Євро-2012 ... Тільки після цього ми можемо об'єктивно поглянути на ті проблеми, які ще можна усунути", - додав експерт.

Він вважає, що вже сьогодні можна стверджувати - в цілому інвестиції в Євро-2012 не окупляться. "Євро-2012 однозначно виявиться витратним для держбюджету України. Звичайно, ми отримаємо різного роду ефекти, в тому числі і довгострокового плану, але їх чисто економічна вартість буде, безумовно, нижчою за ті витрати, яких ми вже зазнали і ще зазнаємо в ході підготовки та проведення чемпіонату", - зазначив Бураковський.

Як вважає директор УЄФА Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський, однією з основних перешкод для притоку інвестицій стала нездатність влади оперативно розробити концептуальний план підготовки до чемпіонату. "Потрібно було чітко для себе уявити, що необхідно будувати і де залучати для цього кошти, але, на жаль, надто багато часу було втрачено. 2007-й і 2008-й - це ті роки, які практично повністю випали з процесу. У результаті довелося в авральному порядку рятувати імідж країни за рахунок бюджетних коштів", - підкреслив Лубківський.

Між тим, він не вважає, що Євро-2012 - однозначно збитковий для  України проект. "Євро дає Україні дивіденди різного плану. Наприклад, за 20 років незалежності ми тільки завдяки чемпіонату отримали чотири сучасних аеропорти. Це будуть не ті "курники", які були у Львові чи Харкові, що не відповідали абсолютно жодним стандартам. Крім аеропортів і нових автодоріг ми отримаємо нові пропускні пункти на кордоні, які, нарешті, перестануть принижувати гідність українців. Звичайно, важко розраховувати на швидку окупність таких великих проектів, але Євро-2012 в перспективі зіграє свою позитивну роль для економіки України. Головне - провести чемпіонат на гарному рівні", - вважає Лубківський.

До речі, виступаючи сьогодні в Давосі, Президент України Віктор Янукович висловив переконання, що Євро-2012 є потужним стимулом для притоку  інвестицій в Україну, хоча, таку заяву, радше, можна розглядати не як констатацію факту, а як побажання, або в гіршому випадку - спробу видати бажане за дійсне. Утім, в чомусь Президент таки має рацію і співзвучний з тим же Лубківським - все побудоване "під Євро-2012" залишиться в Україні. Враховуючи ступінь "убитості" вітчизняної інфраструктури, заради цього варто "вливати" державні кошти. "Так, це вимагає значних фінансових ресурсів. Але ми свідомо йдемо на це, тому що розуміємо - ми вкладаємо кошти в інфраструктуру - той "каркас", від міцності якого багато в чому залежатиме подальший успіх економіки України", - додав Янукович.

Головний ризик - людський фактор

Говорячи про ті проблеми, які необхідно вирішити України  за решту 500 днів, Лубківський наголосив  на важливості операційної складової. "Як буде здійснюватися управління об'єктами Євро-2012, сьогодні не менш важливе питання, ніж їх готовність до встановлених термінів. Так само важливим питанням є забезпечення безпеки під час чемпіонату. На жаль, більшість тих проблем, з якими організатори стикаються в Україні, носять цивілізаційний характер і обумовлені загальною відсталістю української інфраструктури. У Швейцарії або Австрії не було проблем з функціонуванням громадського транспорту, з технічною нездатністю аеропорту прийняти велику кількість літаків за короткий період часу. В Україні ж всі ці питання стоять досить гостро. Тому нам необхідні високопрофесійні менеджери і фахівці, які зможуть з усім цим впоратися", - переконаний Лубківський.