Інвестиційна привабливість підприємства державної форми власності

УДК 338

ІНВЕСТИЦІЙНА  ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ

Малишева  К.А., Опікунова Н.В., доцент (ХНУБА)

В статті розглянуто генезис трактування поняття «інвестиційна привабливість підприємства державної форми власності», обґрунтовані уточнення його змісту та класифікаційні ознаки.

 

INVESTMENT ATTRACTIVENESS OF ENTERPRISE OF STATE PATTERN OF OWNERSHIP

 

Malisheva E.A., Opekunova N.V., associate professor (KHNUSA)

Genesis of interpretation of concept "investment attractiveness of enterprise of state pattern of ownership", reasonable clarifications of his maintenance and classification signs is considered.

 

ИНВЕСТИЦИОННАЯ  ПРИВЛЕКАТЕЛЬНОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЯ  ГОСУДАРСТВЕННОЙ ФОРМЫ СОБСТВЕННОСТИ

Малышева  Е.А., Опекунова Н.В., доцент (ХНУСА)

В статье рассмотрен генезис трактовки понятия  «инвестиционная привлекательность  предприятия государственной формы собственности», обоснованные уточнения его содержания и классификационные признаки.

Ключові слова: інвестиційна привабливість підприємства, державна форма власності, класифікаційні ознаки інвестиційної привабливості.

Key words: investment attractiveness of enterprise, state pattern of ownership, classification attributes of the investment attractiveness.

Постановка проблеми у  загальному вигляді. Одним із найбільш важливих завдань, які стоять перед інвестором є вибір об’єктів інвестування, що мають найпривабливіші перспективи розвитку та дозволяють забезпечити найвищу ефективність інвестицій. В той же час підприємство проявляє ініціативу і прагне знайти потрібного інвестора, а потім переконати його інвестувати грошові кошти. Успіх такого переконання обумовлюється рівнем інвестиційної привабливості підприємства.

 

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні аспекти інвестування знайшли відображення в наукових роботах вітчизняних та зарубіжних економістів: О. Амоша, Г. Г. Бірман, І. Бланк, В. Бочаров, Ю. Брігхем, В. Геєць, О. Коюда, В.Коюда,Л. Лігоненко, Г. Марковиць,  О.Носова, А.Пересада, Н. Трясціна, Л. Чорна, У. Шарп, О. Ястремська та інші. Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління інвестиційною привабливістю суб‘єктів господарювання, є проблеми, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів.

Постановка завдання. Метою даної статті є узагальнення та уточнення понятійного апарату, що використовується в процесі дослідження інвестиційної привабливості підприємства державної форми власності; визначення класифікаційних ознак, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства; обґрунтування на цій основі класифікації  інвестиційної привабливості підприємства з урахуванням інтересів всіх учасників інвестиційного процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. В сучасній економічній науці немає єдиного підходу до визначення суті поняття «інвестиційна привабливість підприємства». Дослідники англо - американської економічної школи, а саме Ю.Брігхем, Л.Гапенскі, Т.Коупленд, Марковиць, Ф.Дж. Фабоцци, У. Шарп зводять інвестиційну привабливість підприємства до максимізації добробуту акціонерів, який проявляється у зростанні ціни акції. Тобто, увесь фінансовий менеджмент як система фінансового управління компанією має вирішувати завдання зростання її інвестиційної привабливості.

Бланк І.О. розглядає інвестиційну привабливість  з позицій фінансового стану  підприємства як «інтегральну характеристику окремих фірм - об’єктів можливого  інвестування з позицій перспективності  розвитку, обсягів та перспектив збуту  продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості» [2, с.400].  Автор  зосереджує увагу на напрямах інвестування та складових інвестиційної привабливості.

Нападовська І.В вважає, що інвестиційна привабливість - це системна сукупність потенційних можливостей укладання коштів з метою отримання економічних вигід у майбутньому як наслідок результатів минулої господарської діяльності потенційного об’єкта інвестування, суб’єктивно оцінювана інвестором [8,с.57]. Такий підхід не містить співставлення цілей інвестора з можливостями їх без ризикової реалізації, а також не враховує ступінь готовності інвестора прийняти на себе цей ризик.

Бочаров В.В. під інвестиційною привабливістю  розуміє існування економічного ефекту (доходу) від вкладення грошей у цінні папери (акції) за мінімальним рівнем ризику [3,с.61]. Але, на жаль, українські підприємства не можуть ефективно використовувати інструменти ринку цінних паперів, оскільки цей ринок знаходиться на стадії становлення і є малоефективним.

Більшість існуючих визначень пов’язують інвестиційну привабливість підприємства виключно з сукупністю фінансово - економічних характеристик діяльності підприємства, не враховуючи дуже важливий психологічний аспект.

Нападовська І.В. також пропонує розглянути класифікацію інвестиційної привабливості з  позицій суб’єктів, які можуть її оцінювати для прийняття управлінських  рішень, виділяючи при цьому інвестиційну привабливість:

- для  самого підприємства, яке одночасно  може виступати і як об’єкт, і як суб’єкт інвестування, оскільки  збіг наявності вільних коштів  і вигідних напрямків укладень  передбачає само інвестування;

- для  власників тимчасово вільного  капіталу – потенційних кредиторів  та інвесторів, які оцінюють і  співставляють вигоди багатьох  варіантів вкладення капіталу  та спиняються на найбільш  ефективному;

- для  групи конкуруючих інвесторів, які  змагаються за право вкладення  свого капіталу в «найкраще»  підприємство, що може призвести  до максимальної реалізації цілей;

- для  держави, яка зацікавлена, по-перше,  у розширеному відтворенні й  оптимальному фінансуванні національної  економіки, по-друге, у передбачуваному розвитку певних галузей для здійснення своїх регулятивних функцій [8, с.58].

Для поглиблення  розуміння існуючої термінології автором  уточнено класифікацію інвестиційної  привабливості підприємства. Відповідно до цього нами пропонуються наступні ознаки, які можуть бути покладені в основу класифікації інвестиційної привабливості підприємства:

1. З позицій  суб’єктів оцінки. Необхідність введення такої класифікаційної ознаки ґрунтується на необхідності розгляду інвестиційної привабливості з точки зору суб’єктів, які можуть її оцінювати для прийняття управлінських рішень і залежно від цього вибудувати ту або іншу систему управління на підприємстві.

2. За  типом інвестора. Враховуючи те, що в залежності від джерела  авансованих коштів, інвестиційна  привабливість має абсолютно  різний сенс, автором пропонується  ввести  в якості  класифікаційної   ознаки вищенаведений критерій. Дана класифікація дозволить  врахувати  вимоги того чи  іншого виду потенційного інвестора.

3. За  часовим горизонтом оцінювання. Оскільки інвестиційна привабливість  має динамічний характер  і  може змінюватися під впливом  багатьох чинників внутрішнього  і зовнішнього середовища, пропонуємо  класифікаційну ознаку за часовим  горизонтом оцінювання. Дана класифікація  дозволить зробити висновок про  те, яким є поточний стан інвестиційної  привабливості підприємства; визначити  потенційні можливості  його покращення  у майбутньому; розробити певну  програму дій по досягненню  бажаних результатів.

4. За  підходом до проведення оцінювання. Беручи до уваги, що інвестиційна  привабливість – це інтегральна  характеристика діяльності підприємства, яка має двоїсту природу, тобто  складається як з об’єктивних,  так і суб’єктивних характеристик,  пропонується виділити  як критерії  класифікації характер впливу  на прийняття рішення про інвестування.

5. За  метою оцінювання. Такий класифікатор  пропонується додати з огляду на формування бази показників оцінки інвестиційної привабливості підприємства, яка найбільш точно буде відповідати  цілям інвесторів.

В узагальненому  вигляді запропонована класифікація інвестиційної привабливості підприємства представлена на рис.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Класифікація інвестиційної привабливості підприємства по основних ознаках.

Підприємства  державної форми власності були основним суб'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і  в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відносинам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною, незважаючи на приватизаційні проси. Це пов'язано з необхідністю збереження в державній власності об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують:

• виконання державою своїх функцій, обороноздатність та економічну самостійність Української держави (підприємства з лісовідведення, лісорозведення та охорони лісу, сортовипробувальні інші, підприємства, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків та цінних паперів та ін.);
• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного космічного агентства при Кабінеті Міністрів України; архіви; комплекси установ Національної академії наук України та ін.);
• життєдіяльність держави в цілому (підприємства авіаційної промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополітен; хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);
• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бактеріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин, та ін.).

Державна форма власності являє  собою систему відносин, коли абсолютні  права на управління і розпорядження  об’єктами власності здійснюють структури державної влади. Базою функціонування й розвитку державної форми власності є ті сфери економіки, в яких виникає нагальна потреба у прямому централізованому управлінні, державних інвестиціях тощо. Орієнтація на прибуток не є критерієм, достатнім для її функціонування в інтересах всього суспільства. Досить часто державна форма власності використовується для оздоровлення недержавних збанкрутілих підприємств.

Висновок. Отже, розглянувши різні підходи до визначення поняття «інвестиційна привабливість підприємства», можна зробити висновок, що на сьогодні сутність цього поняття не визначена однозначно. Тому нами запропоновано визначення, що враховує інтереси потенційних інвесторів.

Також уточнено класифікацію інвестиційної привабливості, що дозволяє систематизувати існуючу  термінологію.

 

Список  використаної літератури:

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.- К.:МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995 - 448с.

2. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. — СПб: Питер, 2000. — 160 с

3. Задорожна  Я.Є., Дядечко Л.П. Підвищення інвестиційної  привабливості підприємництва як  напрямок залучення інвестиційних  ресурсів// Інвестиції:практика та  досвід №2.- 2007.- С.32-35.

4. Гайдуцький  А.П. Методологічні аспекти інвестиційної  привабливості економіки // Регіональна  економіка.- 2004.- №4, С.81-86.

5. Дука А.П.  Теорія та практика інвестиційної  діяльності. Інвестування: Навч. Посібник. - 2-е вид. – К.: Каравела, 2008.- 432с.

6. Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. Основи інвестиційного менеджменту: Навчальний посібник .- К.: Кондор, 2008.- 340с.