Особливості корпоративного інвестування з використанням форми унітарного підприємства

Варіант 13

 

1. Особливості корпоративного інвестування з використанням форми унітарного підприємства 3

2. Характерні ознаки інноваційного інвестування. Складові інноваційних правовідносин. Порівняйте поняття інноваційний продукт та інноваційна продукція. 5

3.Задача. 9

Список використаних джерел 12

 

 

 

 

1. Особливості  корпоративного інвестування з  використанням форми унітарного  підприємства

 

Корпоративне інвестування здійснюється шляхом створення господарської  організації або участі у такій  організації з метою певного  соціально-економічного ефекту, зокрема:

– прибутку від вкладених  в таку організацію інвестицій;

– забезпечення збуту власної продукції через дочірнє підприємство, що спеціалізується на торговельній, посередницькій чи лізинговій діяльності;

– координації діяльності підприємств;

– учасників організації, в яку вкладаються інвестиції, і підвищення в результаті цього конкурентоздатності власної продукції на внутрішньому та міжнародних ринках;

– представництво інтересів інвестора в іншому регіоні країни чи за кордоном через створення філії та представництва, що дозволяє уникнути послуг посередників, а відтак – забезпечити економію коштів та оперативність вирішення ключових питань своюї діяльності (щодо укладення договорів, контролю за їх виконанням тощо).

Переваги корпоративного інвестування:

1) можливість вибору: 

а) організаційно-правових форм (організації унітарного чи корпоративного типу). Широкі можливості у інвестора  щодо вибору певних організаційно-правових форм та видів діяльності при здійсненні корпоративного інвестування дозволяє йому обирати найбільш прийнятні  – з огляду на мету інвестування, наявні у інвестора активи та можливості, стан ринку інвестицій, ступінь ризику та відповідальності за негаразди у  процесі інвестування. 

б) партнерів (у разі обрання  організації традиційно корпоративного типу) або без них (при інвестуванні в унітарні організації чи товариство однієї особи), 

в) характеру діяльності (безпосереднє здійснення господарської діяльності або координація нею, управління інвестуванням),

г) сфер інвестування (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування тощо);

2) можливість інвестування  в ті сфери господарської діяльності, суб'єктом яких може бути лише  організація (індивідуальне підприємництво  виключається): банківська, страхова  діяльність, спільне інвестування  як професійна діяльність, депозитарна  діяльність, ломбардні операції, біржова  діяльність та ін.;

3) залучення коштів інших  осіб від випуску емісійних  цінних паперів (акцій додаткових  емісій, облігацій підприємств).

Поряд з перевагами корпоративного інвестування слід мати на увазі і  ті недоліки та труднощі, які пов’язані  з його здійсненням                Корпоративне інвестування може бути обтяжливим чи навіть неможливим для  інвестора, з огляду на вимоги законодавства  щодо:

1)  обов'язковості використання  певних організаційно-правових форм  для здійснення виключних видів  господарської діяльності (банківська  діяльність, спільне інвестування, ломбардні операції, біржова діяльність  та ін.), що має забезпечити  захист публічних інтересів та  типових приватних інтересів  вкладників, дрібних інвесторів, клієнтів, учасників цих організацій;

2) формування значного  за розміром статутного капіталу/фонду  (господарські товариства, що належать  до об'єднань капіталів, комерційні  банки, інститути спільного інвестування, фондові біржі);

3) значних організаційних  заходів з боку інвестора на  етапі створення (розробка і  затвердження установчих документів, державна реєстрація/внесення змін  до відомостей державної реєстрації, створення органів управління, отримання  необхідних дозволів/ліцензій) та  в процесі функціонування організації  (участь в органах управління  і контролю - щоб впливати на  процес інвестування та отримання  запланованого результату);

4) значного ступеня ризику  та обсягу відповідальності у  разі застосування форми персональних  товариств (повного та коман-дитного)  або у разі вирішального впливу  на господарську організацію,  що може стати приводом для  субсидіарної відповідальності  інвестора відповідно до положень  ст. 126 ГК України. 

Корпоративне інвестування може здійснюватися з використанням  різних організаційно-правових форм:

– унітарного підприємства (в т.ч. дочірнього);

– господарського товариства, кооперативу;

– кооперативу;

– господарського об’єднання;

– відокремленого підрозділу (в т.ч. філії, представництва).

2. Характерні ознаки інноваційного інвестування. Складові інноваційних правовідносин. Порівняйте поняття інноваційний продукт та інноваційна продукція.

 

Інвестиціями є всі  види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або  досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

— кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні  папери;

— рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

— майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ноу-хау);

— права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові  права;

— інші цінності.

Інвестиції у відтворення  основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі  капітальних вкладень.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  і соціальну сферу, що включає:

— випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки  і технології;

— прогресивні міжгалузеві  структурні зрушення;

— реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

— фінансування фундаментальних  досліджень для здійснення якісних  змін у стані продуктивних сил;

— розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального  та екологічного становища.

Ст. 327 ГК України передбачає, що інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і  розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і  впровадження нових видів продукції  і технологій.

Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих  на створення об'єктів інтелектуальної  власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки  і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального  і екологічного становища; технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення  основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

Ч. 2 ст. 326 ГК встановлює, що формами  інвестування інноваційної діяльності є:

1) державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної  влади або органами місцевого  самоврядування за рахунок бюджетних  коштів та інших коштів відповідно  до закону;

2) комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання  за рахунок власних або позичкових  коштів з метою розвитку бази  підприємництва;

3) соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної  сфери та інших невиробничих  сфер;

4) іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними  особами або іноземцями, а також  іншими державами;

5) спільне інвестування, що  здійснюється суб'єктами України  разом з іноземними юридичними  особами чи іноземцями.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і  розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і  впровадження нових видів продукції  і технологій.

Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих  на створення об'єктів інтелектуальної  власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки  і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального  і екологічного становища; технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

У ч. 1 ст. 326 ГК України під  терміном "вкладення" розуміється  не інвестиція як матеріальний предмет, а інвестування як дія, процес, тобто  тут, фактично, визначається інвестування у сфері господарювання, що охоплює  інвестування інноваційної діяльності. Тому поняття "інвестиції", наведене у ст. 326 ГК України, не збігається з  визначенням ч. 1 ст. 1 Закону від 18.09.1991 р. "Про інвестиційну діяльність": "Інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або  досягається соціальний ефект". Інвестування як процес також визначається в Законі України від 18.09.1991 р. іншим чином: "сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій" (ст. 2).

Форми інвестування інноваційної діяльності слід відрізняти від визначених в законодавстві форм здійснення інвестицій (наприклад, у ст. 3 Закону України від 19.03.1996 р. "Про режим  іноземного інвестування"). Форми  інвестування інноваційної діяльності, перелічені в ч. 2 ст. 326 ГК України, багато в чому збігаються з тим, що в ч. 2 ст. 2 Закону України від 18.09.1991 р. "Про  інвестиційну діяльність" іменується як "основа" інвестиційної діяльності.

Ч. 3 ст. 326 ГК України має  характер посилання. Загальні умови  реалізації інвестицій визначаються Законом  України від 18.09.1991 р. "Про інвестиційну діяльність".

 

 

3.Задача.

Міська рада на своєму сесійному  засіданні ухвалила рішення про  передання в концесію строком  на 9 років розташованого на околиці  міста старого приміщеня готелю. Що перебував у комунальній власності  і потребував реконструкції. Туристична фірма — єдиний потенційний концесіонер, що погодився на реконструкцію та експлуатацію цього готелю, враховуючи значний туристичний потенціал  регіону, наполягала на встановленні 30-річного  строку укладення договору.

На який строк може укладатися концесійний договір?

В якому порядку він  укладається?

Які істотні умови концесійного договору і чи підлягає він реєстрації?

Що необхідно для встановлення концесійних відносин у даному випадку?

 

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про концесії», концесійний договір укладається  на  строк,  визначений  у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років.

Відповідно до Роз’яснення  Міністерства Юстиції України про  «Особливості укладення договору концесії» концесійний договір  повинен  укладатися  в  письмовій формі, наслідком її недодержання є нікчемність договору.

Договір вважається укладеним  з дня досягнення домовленості  з  усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, тобто є консенсуальним.  Передача об'єкта у концесію здійснюється у строки і на умовах,  визначених у концесійному договорі.  Однак, передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід  права  власності  на  цей об'єкт   до   концесіонера  та  не  припиняє  права  державної  чи комунальної власності на ці об'єкти.

Майно, створене на виконання  умов  концесійного  договору,  є  об'єктом державної чи комунальної власності.

Якщо концесієдавець  у  строки  і  на  умовах,  визначених  у концесійному договорі,  не передасть об'єкт концесії,  концесіонер має  право вимагати від концесієдавця передачі об'єкта концесії та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або вимагати розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих йому невиконанням концесійного договору.

Концесійні договори  підлягають  обов'язковій  реєстрації   в  порядку,  передбаченому статтею 14 Закону України «Про концесії» та Положенням  про  реєстр  концесійних   договорів,   затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 N 72 ( 72-2000-п ).

Слід зазначити, що факт реєстрації або не реєстрації договору концесії не  впливає  на  його  чинність,  оскільки  як  було  уже зазначено  концесійний  договір  набирає чинності з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і  підписання  сторонами  тексту договору.