Особливості організації обліку в фінансових інвестицій

ПЛАН

 

I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.  Особливості організації обліку фінансових інвестицій.

1.1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

1.2. Документи, що регулюють облік фінансових інвестицій

2. Організація обліку фінансових інвестицій

II. ПРИКЛАДНА ЧАСТИНА

1. Опис облікової політики підприємства
2. Опис організаційної структури підприємства
3. Опис організаційної структури бухгалтерії
4. Аналіз динаміки техніко-економічних показників

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. 1. Особливості організації обліку в фінансових інвестицій.

 

Для ефективного використання тимчасово  вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України  від 16 квітня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

     -одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

     -набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх     діяльністю;

-майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

 

 

1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Важливим для теорії і  практики інвестування є правильне  визначення поняття інвестицій та діяльності щодо їх реалізації. Слово "інвестиції" зовсім недавно стало широко вживаним. Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському  ж обліку інвестиції поділяються  лише на фінансові та капітальні. Розглянемо детальніше, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському  та податковому обліку.

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові  інвестиції - це: активи, які утримуються  підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора .

До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні  сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому  законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну  „фінансові інвестиції". Згідно з  п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання  корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському  та податковому обліку визначення терміну  „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним  змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої  та повної інформації про фінансові  інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському  обліку.

Згідно чинного законодавства України, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

- здійснюється на більш  пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби  в реальних інвестиціях;

- дає можливість здійснювати  зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

- є незалежними видом  господарської діяльності для  підприємств реального сектора  економіки, оскільки стратегічні  завдання їх розвитку можуть  вирішуватися тільки шляхом вкладень  капралу до статутного фонду  і придбання контрольних пакетів  акцій інших підприємств;

- дозволяє підприємству  реалізувати окремі стратегічні  цілі свого розвитку більш  швидко i дешево;

- підприємство має можливість  вкладати кошти як в безризикові  інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою  інвестиційну політику як консервативний  або агресивний інвестор;

- потребує мінімум часу  для прийняття управлінських  рішень порівняно з реальними  інвестиціями (проектами);

- виникає необхідність  активного моніторингу i оперативності  у прийнятті рішень при здійсненні  фінансових інвестицій, оскільки  фінансовий ринок має високі  коливання кон'юнктури.

Для організації ефективного  обліку і з метою контролю інвестиційної  діяльності важливе значення має  класифікація інвестицій, яку необхідно  здійснювати, виходячи з різних критеріїв  – об'єктів, суб'єктів, джерел фінансування, періоду здійснення.

Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання пoxiдниx цінних паперів. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час  все більш орієнтується на ринок  цінних паперів. Різні інструменти  цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних  грошових коштів підприємства.

Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання  капіталу, а основною їх метою є  генерування інвестиційного прибутку.

Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна  до реального інвестування, однак  вона менш капіталоємна i більш оперативна.

Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання  високого доходу, а встановлення прямого  впливу на господарську діяльність підприємства.

Законом №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються  на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна  безпосередньо до статутного фонду  юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому  ринку (за винятком операцій по купівлі  акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків  загальної суми акцій, емітованих іншою  юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності  розрізняють:

- довгострокові фінансові  інвестиції - утримуються підприємством  на період більше одного року, а також усі інвестиції, які  не можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент;

- поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством  на строк, що не перевищує  один рік, і які можуть бути  вільно реалізовані в будь-який  момент.

В свою чергу довгострокові  фінансові інвестиції поділяються  на: інвестиції пов'язаним¹ сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам.

Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти  грошових коштів, тобто короткострокові  високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні  суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Згідно з П(с)БО 2, пов'язані  сторони - це особи, стосунки між якими  обумовлюють можливість однієї сторони  контролювати іншу або здійснювати  суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними  інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які  будуть віднесені в бухгалтерському  обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення  яких не перевищує трьох місяців  з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності  їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення  яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує  один рік).

Залежно від придбаних  паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

- засвідчують право власності  підприємства на частку у статутному  капіталі емітента корпоративних  прав;

- виступають у вигляді  пайових цінних паперів (акцій)  або внесків до статутного  капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін  обігу;

- утримуються підприємством  з метою одержання доходу за  рахунок дивідендів або придбані  з метою перепродажу чи одержання  доходу за рахунок зростання  ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них  відносять інвестиції, які:

- виступають як боргові  цінні папери (облігації);

- мають боргову природу;

- мають установлений термін  обігу;

- утримуються підприємством  до їх погашення з метою  одержання доходу у вигляді  відсотків або придбані з метою  перепродажу й одержання доходу  за рахунок зростання ринкової  вартості інвестицій.

 

 

2. Документи, що регулюють облік фінансових інвестицій

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України  від 16 квітня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

 

Згідно з П(с)БО 2 “Баланс” пов'язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють  можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив  на прийняття фінансових і оперативних  рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті  рішень з фінансової, господарської  та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики . 
 
В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).  
 
Згідно з нормами П(с)БО 2 “Баланс” та П(с)БО 12 “Фінансові інвестиції”, об'єктом бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є актив (наприклад, цінний папір, тощо), тобто ресурс, що контролюється підприємством в результаті минулих подій, та використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод (наприклад, прибутку тощо) у майбутньому. Об'єктом же податкового обліку є безпосередньо як фінансова інвестиція в цілому (див. визначення вище), так і її окремі складові, зокрема, господарські операції (в т.ч. купівля-продаж) з безстроковими цінними паперами.

 

 

2. Облік послуг і предметів прокату у наймодавця

Задачами бухгалтерського  обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети  придбання фінансових інвестицій  правильно їх класифікувати для  подальшого обліку.