Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Контрольна робота

з дисципліни «Інвестиційний менеджмент»

Вариант №7

Студента 5 курсу

групи КІІМ 10/11 с5им (1,0 з)

Жайкбаєва Е.Т.

м.Київ 2011

Зміст

1)     Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні.

2)     Типи акцій та їх оцінка

3)     Проектом передбачено капітальні вкладення в сумі 500 тис. грн. Очікується річний прибуток 120 тис. грн. упродовж 6 років. Вартість капіталу - 15%. Чи доцільно вкладати кошти в цей проект?

1) Особливості та напрями іноземного інвестування в Україні

              Розв’язання проблем трансформації економіки України на ринкових засадах вимагає залучення значних обсягів інвестицій. Для створення повноцінної експортне орієнтованої економіки України необхідно 40-50 млрд. дол. США. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені та залежать від загальноекономічної ситуації в Україні. При орієнтації лише на власні резерви цей процес триватиме 20 і більше років.

              На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоспроможних технологій.

              Іноземні інвестиції – це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватися іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав, прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українському законодавству.

              До іноземних інвесторів належать: іноземні держави, юридичні особи, створені та правоздатні здійснювати інвестиції відповідно до законів країни свого місцезнаходження, а також іноземні фізичні особи без громадянства за умови, що останні зареєстровані як підприємці в країні їх громадянства чи постійного місця проживання.

              Фактори, що визначають динаміку іноземних інвестицій:

       внутрішня політична стабільність;

       характер та темпи здійснення ринкових реформ;

       стабільність економічного законодавства;

       гарантії недоторканості приватної власності та закордонних вкладень;

       сприятливі зовнішньоекономічні умови.

Потреба в іноземних інвестицій визначається:

       надзвичайно низкою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва та інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);

       гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;

       потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Існує кілька напрямків залучення іноземного капіталу в Україну. Найважливіші з них:

       прямі підприємницькі інвестиції через різні форми інвестування;

       портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам цінних паперів;

       кредити (гранти) міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ тощо;

       створення вільних економічних зон та точкових зон вільного підприємництва.

Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі чи портфельні інвестиції у таких формах, як:

       часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

       створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

       придбання діючих підприємств;

       придбання рухомого та нерухомого майна;

       участь у приватизації державного майна України.

Гарантії захисту іноземних інвестицій в Україні:

       у випадку зміни українського законодавства щодо іноземних інвестицій протягом 10 років для інвестора зберігаються умови, що діяли на момент його реєстрації;

       іноземні інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути реквізовані державними органами;

       інвестори мають право на компенсацію збитків зі сторони держави;

       інвестори мають право на вивіз своїх інвестицій в грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;

       держава гарантує реінвестування прибутку;

       для збереження прибутків іноземні інвестори можуть мати поточні рахунки в банках України, вільно ними користуватись для придбання іноземних валют чи закупівлі товарів та їх вивозу.

Іноземні інституціональні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками. Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне гарантійне агентство (МГА).

Серед міжнародних фондів, що здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку підприємництва в Україні, основними є:

       Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах (для малого та середнього бізнесу).

       Фонд «Україна».

       Німецько-український фонд.

       Фонд «Відродження».

Як свідчить досвід країн, що розвиваються, крім залучення міжнародних кредитів, ефективною формую імпорту капіталу є також створення вільних економічних зон. В Україні загальні умови їх створення та функціонування визначаються концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) – обмежена частина території країни, що характеризується специфічним режимом функціонування економічних суб’єктів. Механізм функціонування ВЕЗ включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний та правовий статус її господарських об’єктів.

              Загальні умови функціонування ВЕЗ є універсальними і пов’язані так званими нульовими витратами. Це зниження податків на прибуток або їх відміна на певний термін. Можливим є зниження оподаткування індивідуального доходу, переказів доходів за кордон, а також надання пільгових кредитів чи тимчасова відміна оподаткування для окремих суб’єктів. Передбачається довгострокове кредитування у національної валюті, цільові субсидії чи пільгові позики, повернення сплачених податкових сум у разі інвестування у приоритетні галузі, самостійне встановлення порядку та строків амортизації тощо.

              Спеціальні умови створюються з метою зниження проявів слабких сторін функціонування ВЕЗ, що можуть бути обумовлені невигідністю географічного положення, слабким розвитком соціальної структури тощо.

              На сучасному етапі розвитку основним джерелом надходження іноземних інвестицій в Україні виступають спільні підприємства. Відповідно з законодавством України підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10% вкладень припадає на частку іноземного інвестора.

Форми регулювання іноземного інвестування

              Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, належить до найважливіших умов інвестиційної політики. Регулювання іноземного інвестування здійснюється в різних організаційно-економічних формах.

              1. Регулювання об’єктів і сфер інвестування визначає загальні вимоги до їх вибору і формує найбільш пріоритетні напрямки вкладання капіталу. Відповідно до державної програми залучення іноземного капіталу, пріоритетними сферами інвестування визнані підприємства агропромислового, лісопромислового, паливно-енергетичного і металургійного комплексів; підприємства машинобудування, легкої, медичної промисловості.

              2. Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і пільг. Зокрема основна ставка податку на прибуток різних підприємств і організацій коливається у значному діапазоні, завдяки цьому є дієвим регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності. Для фірм з іноземними інвестиціями встановлені додаткові пільги щодо оподаткування (збільшення до п’ятирічного періоду звільнення від податку на прибуток залежно від розміру іноземної інвестиції): на один рік від 500 тис. до 5 млн.; на три роки – від 5 до 50 млн.; на п’ять років – понад 50 млн. дол. США.

              3. Регулювання інвестиційної діяльності здійсненням відповідної амортизаційної політики вже практично започатковано. Стосовно окремих галузей економіки, елементів основних фондів і видів устаткування дозволено користуватися нормами прискореної амортизації. Оскільки амортизаційні відрахування з вартості основних фондів і нематеріальних активів впливають на собівартість продукції, то використання норм прискореної амортизації дозволяє, з одного боку, зменшити базу оподаткування отриманого прибутку, а з іншого – у більшому обсязі формувати кошти амортизаційного фонду підприємства, які потім можуть бути спрямовані на нове інвестування.

              4. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється згідно з чинним законодавством України («Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизаційні папери»), яке гарантує іноземним інвесторам право брати участь у приватизації окремих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва, стати акціонером. Приваблюватиме і надання права власності на земельну ділянку, де розміщено об’єкт інвестування з іноземним капіталом і статусом юридичної особи України.

              5. Регулювання фінансових інвестицій, на відміну від реальних, має певні особливості. Законодавство України визначає положення відносно монопольної ситуації в країні: компанії не мають права придбати понад 5% цінних паперів одного емітента; інвестувати понад 10 % власних цінних паперів (за винятком облігацій внутрішньої державної позики та інших цінних паперів отримання доходів від яких гарантує уряд України); купувати інвестиційні сертифікати інших подібних компаній, що є фінансовими посередниками.

              6. Експертиза інвестиційних проектів є обов’язковою в Україні для об’єктів, що реалізуються за рахунок бюджетних коштів.

              Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Особливі вимоги ставляться до експертизи іноземних інвестицій. Таки інвестиційні проекти повинні:

       забезпечувати впровадження ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій;

       сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах;

       орієнтуватись на зниження енерговитрат і раціональне використання сировинної бази України;

       бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку.

Експертизу таких проектів здійснює Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (АМСІ), спираючись на висновки створюваної цією самою організацією незалежної експертної комісії.

              7. Регулювання умов здійснення інвестицій за межи держави покладено на Національній банк України. Відповідно до чинних нормативних актів, існують певні правила (умови) надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордоном.

              8. Забезпечення захисту інвестицій здійснюється державними органами управління економікою України у різних формах.

2)Типи акцій та їх оцінка

              Акції можуть бути привілейованими і простими (звичайними), іменними і на пред’явника, документарними і бездокументарними.

              Привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивіденду, а також пріоритетну участь при розділі майна корпорації у випадку її ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні корпорацією, якщо таке не передбачено статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із щорічно виплачуваним, фіксованим відсотковим дивідендом відносно номінальної вартості. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, указаному в акції, незалежно від розміру прибутку, отриманого корпорацією у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться з резервного фонду.

              Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може здійснюватися доплата до розміру дивідендів, які виплачуються іншим акціонерам.