Інформатизація

Інформатизація – цілеспрямований, організований процес збирання, обробки, систематизації, нагромадження, зберігання, пошуку та надання (продажу) інформації економічним суб'єктам з метою задоволення їх інформаційних потреб. З часу розгортання НТР (середини 50-х XX ст.) інформатизація перетворюється на важливий фактор соціально-економічного прогресу, передусім трудової діяльності сучасного працівника. Для цього створюються сучасні інформаційні системи, основою яких є розвиток принципово нових засобів передавання інформації, – космічні, волоконооптичні та ін.

Інформаційні системи  призначені для зберігання, обробки, перетворення, передавання та оновлення  інформації. Створення таких систем та мереж на різних рівнях погребує величезних інвестиційних ресурсів, розробки та реалізації відповідних інвестиційних проектів, організації та функціонування ринку інформаційних продуктів і послуг, відповідної інфраструктури.

Основними елементами процесу  інформатизації є засоби обчислювальної техніки і техніки зв'язку (інформаційні технологи, до складу яких входять мікро- та персональні комп'ютери, комп'ютерні системи, мережі передавання інформаційних продуктів – локальні, регіональні, державні міждержавні та глобальні), інформаційні технології (засоби телекомунікацій – мережі обміну даних, електронна пошта та ін., комп'ютерні програми, електронні бібліотеки та ін.), а також інформаційна культура суспільства (окремих людей, підприємств, організацій, установ тощо), тобто комплекс знань і навичок користування різними джерелами інформації, в т. ч. інтернетом.

Процес інформатизації з часу розгортання другого етапу  НТР (середина 70-х) поступово охоплює  економічну, соціальну, правову, політичну, ідеологічну, культурну, духовну підсистеми суспільства, прискорюючи соціально-економічний  прогрес, створюючи передумови та елементи нового типу суспільства. З погляду технологічного способу виробництва його можна назвати інформаційною економікою.

Технологічна підготовка виробництва(ТПВ) становить сукупність заходів, що забезпечують технологічну готовність виробництва, тобто, наявність па підприємстві повних комплектів конструкторської і технологічної документації та засобів технологічного оснащення, необхідних для випуску заданого обсягу продукції з установленими техніко-економічними показниками. Це одна з найважливіших стадій системи СОНТ, досить значна за обсягом і складністю. Так, трудомісткість технологічної підготовки стосовно загальної трудомісткості технічного проекту виробу в одиничному виробництві становить 20—25 %, у серійному — 50—55, а у великосерійному і масовому — 60—70 %. Це пов'язано з тим, що якщо рухатися від одиничного виробництва до серійного і далі до масового, то ступінь технологічної оснащеності зростає, а отже, збільшується й обсяг робіт з ТПВ.

Підготовка виробництва на підприємстві виконується відділами головного технолога, головного металурга, а також технологічними бюро основних цехів, яким підпорядковуються ливарні, ковальські, механічні і складальні цехи. Матеріальною базою для них є інструментальний і модельний цехи, технологічні лабораторії, дослідне виробництво.

Автоматизовані інформаційні системи – людино-машинні системи для збирання, зберігання, накопичення, пошуку, передавання, обробки інформації з використанням обчислювальної техніки, комп'ютерних інформаційних мереж, засобів і каналів зв'язку.

Основними етапами ТПВ  є:

- розробка технологічних процесів;

- проектування технологічного оснащення і нестандартного устаткування;

- виготовлення засобів технологічного оснащення (оснащення і нестандартне устаткування);

- вивірка і налагодження запроектованої технології і виготовленого технологічного оснащення.

На першому етапі  здійснюють вибір раціональних способів виготовлення деталей і складальних  одиниць, розробку нових технологічних  процесів.

Переважно виконуються такі роботи з проектування технологічних процесів:

- вибір виду заготовок;

- розробка міжцехових  маршрутів;

- визначення послідовності і змісту технологічних операцій;

- визначення, вибір і замовлення засобів технологічного оснащення;

- установлення порядку, методів і засобів технічного контролю якості;

- призначення і розрахунок режимів різання;

- технічне нормування операцій виробничого процесу;

- визначення професій і кваліфікації виконавців;

- організація виробничих ділянок (потокових ліній);

- формування робочої документації на технологічні процеси відповідно до ЄСТП.

На другому етапі  ТПВ проектують конструкції моделей, штампів, пристосувань, спеціального інструмента  і нестандартного устаткування, а  також розробляють технологічний  процес виготовлення технологічного оснащення, що повинне бути досить універсальним, але водночас прогресивним, досконалим і таким, що забезпечує високу якість виготовлених деталей.

На третьому етапі  ТПВ виготовляють все оснащення  і нестандартне устаткування. Це найбільш трудомістка частина технологічної підготовки (60— 80 % праці і засобів від загального обсягу ТПВ). Тому, як правило, ці роботи проводять поступово, обмежуючись спочатку мінімальною кількістю оснащення першої необхідності, а потім підвищуючи ступінь оснащеності і механізації виробничого процесу до максимальних економічно виправданих меж. На цьому етапі здійснюють перепланування (якщо це необхідно) діючого устаткування, монтаж і випробування нового та нестандартного устаткування й оснащення, потокових ліній і ділянок обробки та складання виробів.

На четвертому етапі  ТПВ вивіряють і налагоджують запроектовану технологію; остаточно  відпрацьовують деталі та вузли (блоки) на технологічність: перевіряють придатність  і раціональність спроектованого оснащення  та нестандартного устаткування, зручність розбирання і складання виробу; установлюють правильну послідовність виконання цих робіт; проводять хронометраж механообробних і складальних операцій та остаточно оформляють усю технологічну документацію.

Технологічна документація для  різних типів виробництва (одиничного, серійного і масового) відрізняється глибиною розробки технологічних процесів і ступенем їх деталізації. Спочатку розробляються маршрутні міжцехові карти на технологічні процеси виготовлення деталей і складальних одиниць. Маршрутні карти вказують послідовність проходження заготовок, деталей або складальних одиниць за цехами і виробничими ділянками підприємства. Для виготовлення деталей і складання виробу в одиничному або дрібносерійному виробництвах досить мати конструкторську документацію, маршрутний або маршрутно-операційний опис технологічного процесу чи перелік повного складу технологічних операцій без указівки переходів і технологічних режимів. Для серійного і масового виробництв, крім маршрутної технології, досліджується технологічний процес з операційним описом формоутворення, обробки і складання. Під час цього для одиничних технологічних процесів розробляється операційна технологічна карта, для типових (групових) технологічних процесів — карта типової (групової) операції. У них зазначаються всі переходи за певною конкретною операцією і способи виконання кожного, технологічні режими, дані про засоби технологічного оснащення, матеріали і витрати праці. Звичайно в операційних картах вміщують ескізні креслення, що зображують деталі або частини деталей із вказівками на розміри і обробку, необхідними для виконання певної операції (спосіб закріплення деталей на верстаті, розташування інструмента, пристосування та ін.).

Автоматизація технологічної підготовки виробництва

Одним з вирішальних напрямків удосконалення ТПВ є створення Й ефективне використання автоматизованих систем, що базуються на широкому використанні електронних обчислювальних машин (ЕОМ).

Автоматизована система технологічної  підготовки виробництва (ЛСТПВ) є підсистемою ЛСУП (автоматизованої системи управління підприємством) і складається з функціональних підсистем більш низького рівня, виокремлених відповідно до завдань, які розв'язуються у процесі ТПВ:

- системи автоматизованого проектування технологічних процесів (САПРТП);

- системи автоматизованого проектування технологічного оснащення (САПРТО);

- системи автоматизованого проектування виробничих підрозділів (САПРВП);

- системи управління технологічною підготовкою виробництва (СУТПВ).

АСТПВ — складна за структурою і функціонуванням кібернетична система, що перебуває в постійному русі, реагує на зміну даних, які надходять у процесі проектування від інших підсистем, виробничих та інших підрозділів, виробляє відповідні дії, у результаті яких або зберігається стабільність існуючого становища, або визначається варіант відповідної дії.

Обмін інформації між системами  відбувається за допомогою прямих і  зворотних зв'язків. У процесі  передачі каналами зв'язку інформація може набувати різних форм, подаватися на різних носіях.

Забезпечення АСТПВ необхідною інформацією організовується з  використанням інформаційно-пошукової  системи (ШС), що залежно від рівня  автоматизації системи проектування може бути напівмеханізованою, механізованою, такою, що використовує сортувальні  пристрої електромеханічного типу, або автоматизованою з використанням ЕОМ різного типу, що передбачають роботу в діалоговому режимі. Застосування розроблених раніше технічних рішень, знайдених за допомогою ШС, дає змогу знизити трудомісткість проектування на 20— 50 % залежно від ступеня новизни виробів і технологічних процесів, що досліджуються.

Автоматизоване проектування ТПВ — розгорнутий і складний процес переробки інформації різноманітного виду, форми і змісту. Основною метою  створення АСТПВ є прискорення  й удосконалення процесів технологічного проектування за рахунок автоматизації та механізації за допомогою обчислювальної техніки низки складних і трудомістких процесів проектування, що піддаються формальному алгоритмічному описові.

Розробка і впровадження АСТПВ, з одного боку, вимагає наявності  розвинутої стандартизації й уніфікації конструктивних елементів, типізації і нормалізації технологічних процесів і оснащення, обчислювальної техніки та її математичного та програмного забезпечення, а з іншого — АСТПВ стимулює діяльність наукових і проектних організацій у цьому напряму і сприяє підвищенню якості технологічного проектування, а також уніфікації технічних рішень.

Ефективність функціонування АСТПВ визначається якістю побудови і використання єдиного банку  даних технологічного призначення, порядком формування і складом документації. Як правило, банк даних АСТПВ містить чотири групи документів:

- конструкторсько-технологічні характеристики проектованих виробів, що визначають спеціалізацію підприємства, параметри деталей, складальних одиниць, виробу в цілому;

- експлуатаційно-технічні характеристики устаткування і технологічного оснащення, які застосовуються на підприємстві або знаходяться в стадії проектування;

- організаційно-технологічна документація, що включає технологічні маршрути, операційні карти, технологічні процеси виготовлення деталей, складання виробів, конструкторські і технологічні специфікації, проекти ліній, ділянок, виробництв;

- нормативно-довідкова документація, що регламентує зміст, порядок робіт у ТПВ, вимоги, що ставляться до них державними і галузевими стандартами, нормативною документацією підприємства.

Економічний ефект під  час автоматизованого проектування досягається за рахунок як зниження трудомісткості самого процесу проектування, так і використання резервів у  технологічних процесах, таких як підвищення якості виробів, зменшення витрати інструментів, зменшення відходів та ін., а також за рахунок оптимізації прийнятих рішень, таких як опти-мізація розкрою матеріалу, оптимізація режимів різання, оптимізація розподілу припусків.

Економічний ефект від  АСТПВ визначається шляхом зіставлення витрат на створення системи і річних експлуатаційних витрат на роботи з ТПВ до і після впровадження АСТПВ. Економічний ефект може бути визначений за рахунок скорочення циклу СОНТ, а також у сфері виробництва за рахунок підвищення якості продукції і зниження її собівартості.

Організаційно-економічні шляхи прискорення технологічної  підготовки виробництва

Одним з напрямків  скорочення трудомісткості і тривалості ТПВ є використання технологічної  уніфікації і стандартизації. До основних її напрямків належать: типізація і нормалізація технологічних процесів; групові методи обробки деталей; уніфікація технологічної документації; уніфікація устаткування і технологічного оснащення.

Типізацією технологічних  процесів (ТТП) є система їх раціональної розробки, що ґрунтується на створенні груп технологічно подібних деталей або складальних одиниць. Найбільшого поширення ТТВ набула під час розробки технологічних процесів механообробки.

ТТП забезпечує упорядкування  існуючої технології; упровадження прогресивних методів обробки і складання; використання високопродуктивного, швидко переналагоджуваного оснащення й устаткування; використання принципів потокового виробництва в організації виробничих процесів серійного і дрібносерійного виробництв; упровадження гнучкого автоматизованого виробництва; значне зниження трудомісткості розробки технологічних процесів, а разом з тим і скорочення строків ТТП.