Інноваційна діяльність

1. Інноваційний процес

Інноваційний процес (ІП) - це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності. Він пов’язаний із створенням, освоюванням і розповсюдженням інновацій, це послідовність подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській діяльності при практичному використанні. Розглянемо тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називаються фазами інноваційного процесу.

Фаза “наука”. На цій фазі проводять фундаментальні дослідження; розробляють теоретичні підходи до вирішення даної проблеми. Це пошукові науково-дослідні розробки відносяться до фундаментальних досліджень і реалізують їх результати Цим займаються академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути та лабораторії.

Фаза “дослідження”. На цій фазі проводять прикладні дослідження; здійснюють експериментальні дослідження; розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути та заклади, малі венчурні підприємства.

Фаза “розробки”. На цій фазі визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію та конструюють новий продукт; створюють дослідні зразки; розширюють експериментальне виробництво нового продукту. Із аналізу тенденцій в розподілі витрат по укрупненим стадіям ДКР можна зробити висновок про доцільність їх фінансування окремо по найбільш суттєвим результатам. Роботи на цьому етапі виконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промислових підприємств.

Фаза “виробництва”. На цій фазі провадять технічне й організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалів, напівфабрикатів); масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо на підприємстві.

Фаза “споживання”. Ця фаза охоплює збут продукції; задоволення попиту споживача.

Під життєвим циклом розуміється стадійність процесу, єдність його початкової стадії, коли нововведення тільки створюється, впроваджується, зростає і, нарешті, припиняє існування.

На відміну від науково-технічного процесу інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, так як внаслідок розповсюдження нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуває нових споживчих якостей – це називається дифузією.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

простий внутриорганізаційний (натуральний);

простий міжорганізаційний (товарний);

розширений.

В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два суб’єкта: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення технологічний процес, то його виробник і споживач можуть поєднуватись в одному господарському суб’єкті.

Натуральний інноваційний процес переходить в товарний за дві фази:

створення нововведення і його розповсюдження;

дифузія нововведення.

Таким чином Інноваційний менеджер має справу з різними фазами інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність.

2. Система класифікації інновацій

За ступенем радикальності і значущістю в розвитку економіки інновації поділяються на базисні, поліпшуючі і модифіковані.

За цим поділом стоять два різні інноваційні процеси: піонерний і здоганяючий.

Піонерний процес означає досягнення світової першості (наприклад, США). При такому процесі створюються базисні інновації, які реалізують крупні винаходи і стають основною формування нових поколінь і напрямків техніки.

Процес здоганяючий дешевший і може дати швидкий результат (наприклад, Японія). При такому процесі створюються поліпшуючі і модифіковані інновації, пов’язані з удосконаленням властивостей існуючих технологій виробництва і продуктів.

Поліпшуючі інновації реалізують дрібні і середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва.

Модифіковані інновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій без помітного впливу на переметри, властивості, вартість продукції і способи її виробництва.

За типом новизни на ринку інновації поділяють на:

світового масштабу – інноваціям ніде немає аналогу, це перше у світі впровадження;

у масштабах країни – інновація носить відтворювально-адаптаційний характер; нема аналогу в країні, але він існує за кордоном;

у масштабі даного виду економічної діяльності, регіону, підприємства – інновації мають аналоги, але не застосовувались раніше в даному виді економічної діяльності, регіоні, підприємстві.

Виходячи з позицій мікроекономічного розвитку, не має значення, що продукт і технології десь відомі; для даного підприємства, що їх раніше не знало або не застосовувало, вони, безсумнівно, є інноваціями.

Таблиця 1.

Класифікація інновацій

3. Життєвий цикл інновацій

Дослідження довгострокових тенденцій світового і вітчизняного техніко-економічного розвитку показали, що динаміка інноваційних процесів базується на циклічних коливаннях економіки.

Інноваційна діяльність складається з ряду заходів, що поєднуються в один логічний ланцюг. Кожна частина цього ланцюга (кожна стадія інноваційного циклу) має свої закономірності і особливості.

Життєві цикли всіх економічних об’єктів, процесів і систем мають одну теоретичну базу: будь-який життєвий цикл починається із зародження , проходить стадії зростання, зрілості, падіння і спаду.

Життєвий цикл продукції складається із чотирьох фаз:

на першій проводять дослідження і розробки по створенню нововведення продукту, закінчується фаза передачею відпрацьованої документації у виробництво;

на другій фазі здійснюється технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції, при цьому обсяги виробництва повинні вийти на рівень, що забезпечує беззбиткову роботу;

на третій фазі відбувається стабілізація обсягів виробництва продукції;

на четвертій відбувається поступове зниження обсягів виробництва.

Життєвий цикл технології також складається із чотирьох фаз:

на першій відбувається зародження нововведення-процесу в надрах попереднього технологічного укладу, інтенсивно проводяться науково-дослідні розробки технологічного профілю по нововведеням-продуктам;

на другій фазі проводиться освоєння нововведення-процесу;

на третій фазі нова технологія виробництва розповсюджується і тиражується з багатьма повторюваностями на інших об’єктах;

на четвертій фазі відбувається рутінізація, тобто освоєння нововведень-процесів в стабільних, постійно функціонуючих елементах об’єктів.

Життєвий цикл товару має такі етапи:

впровадження на ринок, тобто випуск і прихід на ринок перших промислових серій продукції;

зростання обсягів продаж;

уповільнення зростання обсягів продаж;

спад обсягів продаж товару;

Остання три фази визначаються маркетингом, який враховує ринкову кон’юнктуру, залежність попиту від ціни і якість товару.

Життєвий цикл інновацій – це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовнішні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як конкуренція, інфляція, попит та ін. Дивись на рисунку.

Життєвий цикл організації складається із таких етапів:

1 – Створення – етап інноваційного підприємництва, високі творчі можливості;

2 - Зростання – активізація інноваційної діяльності, формування нематеріальних активів, неформальне спілкування в колективі;

3 – Уповільнення зростання - вихід на крупні серії нововведень, стабільні організаційні структури, упор на економічну ефективність;

4 – Зрілість - ускладнення структур, пошук нових варіантів розвитку, децентралізація, диверсифікація, перехід на нові ринки;

5 – Спад - упущені можливості, старіння товару і технології, необхідність зливання і поглинання для продовження інноваційної діяльності.

4. Розподіл інновацій за типом новизни для ринку

Основною ознакою класифікації інновацій є, як правило, новизна інновації, її сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси. За ознакою новизни інновації поділяються на нові для галузі у світі (світова новизна), нові для галузі в країні, нові для підприємства (групи підприємств).
Перші — це інновації абсолютної новизни, які не були ще відомі і які в разі значного поширення стають радикальними нововведеннями. Абсолютна новизна фіксується за відсутності аналогів цієї інновації на міжнародному ринку.
Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також з ринкових позицій. Ж. Ж. Ламбен називає такі інновації нововведеннями з технологічною домінантою, що змінюють фізичні властивості продукту (флотаційне скло) або використовують нові компоненти (стальний корд в автомобільній покришці), новий матеріал (пінополіуритан), створюють принципово нові продукти, нові вироби (композиційні матеріали, телевізори з високою чіткістю зображення) або нові комплексні системи (швидкісний потяг). Тобто за технологічними параметрами інновації поділяються на продуктові (коли використовують нові матеріали, напівфабрикати, комплектуючі й одержують товари з принципово новими функціями) і процесні (коли використовуються нові технології виробництва, нові методи організації виробництва).
Нові для галузі чи підприємства — це інновації з частковою новизною одного або кількох елементів уже відомого товару через зміну функцій і характеристик існуючого продукту або процесу.
А. Пригожий [104] уводить поняття умовної новизни і зазначає, що в наш час формується відповідний культ новизни, який призводить до інноваційної патології — псевдоінновацій. Наприклад, сьогодні існує 140 моделей холодильників, 24 моделі пилососів, 45 — пральних машин, не кажучи вже за пральні порошки, шампуні тощо. Багато з цих «новинок» гірші за своїх попередників.