Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 16:07, реферат
Забезпечення конфіденційності інформації – це спосіб запобігання несанкціонованого використання цінних відомостей та уникнення порушення прав і інтересів їхніх законних власників. У зв’язку з цим, захист інформації, що становить комерційну таємницю, від несанкціонованого використання, зміни або знищення набуває сьогодні першочергового значення. [6]
Забезпечення конфіденційності інформації – це спосіб запобігання несанкціонованого використання цінних відомостей та уникнення порушення прав і інтересів їхніх законних власників. У зв’язку з цим, захист інформації, що становить комерційну таємницю, від несанкціонованого використання, зміни або знищення набуває сьогодні першочергового значення. [6]
Інститут комерційної таємниці є специфічною категорією і полягає в тому, що вона не підлягає офіційній реєстрації, що зумовлює необхідність окремого правового захисту такої інформації, оскільки нині вона набуває все більшої цінності як товар.
Метою роботи є визначення юридичних способів захисту прав на комерційну таємницю.
Вивченням даної проблеми займалися такі вчені, як О.П. Сергєєв, Г.О. Сляднєв, О.А. Підопригора, Ю. М. Капіца, М. І. Хавронюк, Г.Ф. Шершеневич.
Здійснення правової охорони таємної інформації в Україні забезпечується Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., інших законів про інформацію та Цивільного кодексу України, де у статті 505 розкривається поняття комерційної таємниці. Згідно цій статті, «комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці». [1]
Захист прав на комерційну таємницю може здійснюватися у правовій та організаційній формах захисту.
До правових форм захисту прав на комерційну таємницю належать: звернення до суду з позовом про захист порушених прав; визнання права на комерційну таємницю; відновлення становища, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання недійсними повністю або частково акта державного або іншого органу, що суперечить законодавству і порушує право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю; відшкодування збитків, завданих порушенням права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю. [3]
Чинним законодавством закріплено важливий спосіб захисту об’єктів прав на комерційну таємницю – компенсацію, але вона не тотожна відшкодуванню збитків, і застосовується виключно у випадках, коли суд немає сумніву в наявності у потерпілого збитків, проте визначити їх точний розмір такої компенсації дуже важко, тому що встановлення чітких грошових рамок щодо визначення розміру компенсацій законом є недоцільним. [3]
Особливу увагу слід приділяти захисту комерційної таємниці у відносинах захисту економічної конкуренції. Неправомірне заволодіння або використання комерційної таємниці конкурента оцінюється як недобросовісна конкуренція. У главі 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачені такі склади правопорушень: неправомірне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, розголошення комерційної таємниці, схиляння до розголошення комерційної таємниці, неправомірне використання комерційної таємниці. [2]
Організаційна форма захисту комерційної таємниці полягає у самостійному здійсненні суб’єктом господарювання дій щодо захисту його права на комерційну таємницю. До організаційних заходів захисту комерційної таємниці належать: встановлення власником певного режиму доступу до інформації шляхом організації режимних зон на підприємстві; використання носіїв інформації, що роблять неможливим несанкціоноване копіювання; встановлення спеціального режиму паролів доступу; встановлення спеціальних технічних засобів охорони таємної інформації; застосування технічних засобів виявлення каналів витоку інформації, скануючих приймачів, багатофункціональних пошукових приладів, апаратури для виявлення диктофонів, пристроїв швидкого захисту інформації тощо. [3]
Застосування організаційних заходів регламентовано статтею 19 Цивільного кодексу України, де сказано, що «особа має право на самозахист свого права і прав іншої особи від порушень і протиправних посягань». [1]
Попре всього сказаного, слід відзначити,
що забезпечення захисту права на
комерційну таємницю є недостатньо
ефективним. Державою мають бути більш
чітко визначені способи
Кожному підприємству необхідно розробляти власні положення про комерційну таємницю, в яких повинні передбачатися загальні відомості у сфері захисту інформації, визначати принципи і процедури доступу до такої інформації, систематично відновлювати та вдосконалювати механізм забезпечення схоронності комерційної таємниці та порядок поширення інформації. Також доцільно при прийомі на роботу включати норми про нерозголошення комерційної таємниці в трудовий договір (контракт), з одночасною розробкою і підписанням працівником окремої інструкції щодо дотримання режиму нерозголошення комерційної таємниці підприємства. [5]
Такі заходи щодо збереження інформації, яка становить комерційну таємницю, мають бути юридичною основою для залучення до відповідальності працівника при розголошенні ним конфіденційної інформації.
1. Цивільний кодекс України від 23 липня 1996 року
2. Закон України «Про захист
від недобросовісної
3. Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: Курс лекцій. – К.: КНТ, 2007. – 208 с.
4. Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування / Сергій Іщук; [наук. ред. Якубівський І. Є.] — Хмельницький: Цюпак, 2010. — 167 с.
5. Інтелектуальна власність в науково-технічній діяльності : навч. посіб. / С. М. Злепко, І. С. Тимчик, С. В. Тимчик; М-во освіти і науки України, Вінниц. нац. техн. ун-т. — Вінниця: ВНТУ, 2010. — 129 с.: іл.
6. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / Ястремська О. М., Ріпка Д. О.; М-во освіти і науки України, Харк. нац. екон. ун-т. — Х.: ХНЕУ, 2010. — 279 с.: табл.