Стратегічне планування інноваційного розвитку

      - із засновниками (розподіл прибутку);

      - з трудовим колективом (оплата  праці, розподіл доходів і прибутку, виплата дивідендів з акцій,  відсотків з облігацій тощо);

      - з державними органами управління (сплата податків).

       У межах цих відносин забезпечується  і реалізація інноваційних програм  і проектів. Однак інноваційна  діяльність «відтягує» на себе  ресурси, необхідні для виконання  запланованих робіт з випуску  основної продукції, що створює  ситуацію протидії з боку відповідних  служб і потребує втручання  вищого менеджменту для узгодження  та оптимізації структури фінансових витрат підприємства.

       Фінансова політика кожного підприємства  має відповідати таким вимогам:

     —  бути узгодженою зі стратегією розвитку організації;

     —  забезпечувати гнучкість підприємства, його здатність до перерозподілу фінансових потоків згідно з визначеними цілями;

     —  забезпечувати фінансову стабільність організації;

     —  бути здатною до акумулювання фінансових ресурсів та їх ефективного використання.

       Такі підходи до формування  фінансової політики дають змогу  підприємству фінансувати пошуково-дослід_ит._е  роботи, спрямовані на створення  і впровадження новацій, що  забезпечать його розвиток разом  із основною діяльністю. Водночас  система фінансування інноваційної  діяльності повинна бути дещо  відокремленою, що виявляється  у формуванні фінансової субстратегії  щодо фінансування інноваційних  програм і проектів.

       Вихідними принципами, на основі  і з урахуванням яких слід  вибудовувати систему фінансування  інновацій, є:

       а) чітка цільова орієнтація, що  сприяє швидкому й ефективному  впровадженню інновацій;

       б) логічність, економічна обґрунтованість  і юридична захищеність прийомів  і механізмів залучення інвестицій;

       в) множинність джерел фінансування;

       г) комплексність і гнучкість,  що передбачає здатність одночасно  фінансувати заплановані технічні  та технологічні нововведення, ефективно  перерозподіляючи грошові потоки.

       Впровадження інновацій, як і  фінансовий менеджмент, має на  меті підвищення результативності  та ефективності господарювання. Отже, ефективне управління фінансами  безпосередньо стосується і фінансування  інноваційної діяльності, передбачаючи  залучення інвестицій у ті  інноваційні програми і проекти,  які забезпечують високу фінансову  віддачу.

 

Практична частина 

1. Проаналізувати  склад і структуру витрат підприємства на основне виробництво за допомогою  таблиці 1 .

Таблиця 1

Склад і структура витрат на основне виробництво

у ТОВ «Стандарт-Агро», 2011 р.

Елементи витрат	Основне виробництво		Рослинництво		Тваринництво
	сума,  тис.грн.	питома  вага, %	сума,  тис.грн.	питома  вага, %	сума,  тис.грн.	питома  вага, %
Витрати на оплату праці	918	1,5	909	1,5	9	2,1
Відрахування  на соціальні  заходи	331	0,5	327	0,5	4	0,9
Матеріальні витрати	55902	89,3	55673	89,6	229	54,0
у т. ч. насіння та  посадковий матеріал	7291	11,7	7291	11,7	х	х
корми	63	0,1	х	х	63	14,9
мінеральні  добрива	15668	25,0	15668	25,2	х	х
нафтопродукти	7764	12,4	7749	12,5	15	3,5
електроенергія	238	0,4	224	0,4	14	3,3
запасні частини, ремонтні  та будівельні матеріали	1523	2,4	1509	2,4	14	3,3
оплата  робіт і послуг, що  виконані сторонніми  організаціями	23355	37,3	23232	37,4	123	29,0
Амортизація	1834	2,9	1652	2,7	182	42,9
Інші  витрати	3593	5,7	3593	5,8	-	-
Всього  витрат	62578	100	62154	100	424	100

 

     Аналіз  даних таблиці 1 свідчить про те, що у 2011 році витрати на основне виробництво  складали 62578 тис.грн. Найбільшу питому вагу у витратах на основне виробництво  складають матеріальні витрати  – 89,3 % або 55902 тис.грн, зокрема витрати на оплату робіт і послуг, що виконані сторонніми організаціями – 37,3 % і витрати на мінеральні добрива – 25 % від загальної суми витрат. Витрати на рослинництво у 2011 році складали 62154 тис.грн. Серед них найбільшу питому вагу складали витрати на оплату робіт і послуг, що виконані сторонніми організаціями – 37,4 % і витрати на мінеральні добрива – 25,2 % від загальної суми витрат. Витрати на тваринництво складали 424 тис.грн. Найбільшу частку серед них складали витрати на амортизацію - 42,9 %, і витрати на оплату робіт і послуг, що виконані сторонніми організаціями – 29,0 % . 

2. Проаналізувати  динаміку собівартості основних видів  сільськогосподарської продукції. Зробити висновки.

Таблиця 2

Динаміка  собівартості основних видів продукції у ТОВ «Стандарт-Агро», 2009-2011 рр., грн../ц

Показники	2009 р.		2010 р.		2011 р.		2011 р.у  % до  2009 р.
	виробнича  собівартість	повна  собівартість	виробнича  собівартість	повна  собівартість	виробнича  собівартість	повна  собівартість	виробнича  собівартість	повна  собівартість
Зернові та  зернобобові	71,7	123,3	111,8	130,5	142,3	142,5	198,6	115,9
Кукурудза на зерно	74,7	80,1	114,2	131,8	150,5	137,1	201,5	171,2
Соняшник	165,7	191,5	157,0	181,2	335,5	405,4	202,4	211,7
Соя	143,0	190,0	279,5	218,9	286,5	358,7	200,4	188,8
Молоко	186,6	233,5	256,4	338,2	294,9	437,0	158,1	187,1
Приріст великої  рогатої худоби	2322,8	1279,0	8623,2	1424,8	1187,5	1531,3	51,1	119,7

 

     Аналіз  даних таблиці 2 свідчить про те, що за досліджуваний період 2009 – 2011 рр. собівартість основних видів продукції підвищилася. Зокрема, виробнича собівартість зернових та зернобобових збільшилася на 98,6 %, а повна – на 15,9 %, виробнича і повна собівартість соняшнику збільшилася у 2 рази у 2011 році порівняно з 2009 роком. Виробнича собівартість сої збільшилася у 2 рази, повна – 1,9 рази. Виробнича собівартість молока збільшилася на 58,1 %, а повна – на 87,1 %. Виробнича собівартість приросту ВРХ у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 48,9 %, а повна – збільшилася на 19,7 %, що свідчить про зменшення витрат на виробництво даної продукції, і збільшення витрат на її збут. 

3. Провести  факторний аналіз собівартості продукції  рослинництва. Зробити висновки.

Таблиця 3

Факторний аналіз собівартості продукції рослинництва у ТОВ «Стандарт-Агро, 2009, 2011 рр.

Продукція	Виробничі  витрати на  1 га,грн.		Уражай-  ність, ц/га		Собівартість 1ц, грн.			Абсолютна зміна (+; -)  собівартості 1 ц,грн.
								загальна	у т. ч. за  рахунок
	2009р.	2011р.	2009р.	2011р.	2009р.	умовна	2011р.		виробничих  витрат на 1 га	урожайності
Пшениця  озима	1856,8	5154,7	26,4	44,5	70,2	194,9	115,9	45,7	124,7	-79,1
Ячмінь  ярий	1099,8	2793,8	23,0	22,4	47,9	121,6	125,0	77,1	73,7	3,4
Кукурудза  на зерно	3463,7	10299,3	46,4	68,4	74,7	222,0	150,5	75,8	147,4	-71,5
Соняшник	2980,2	7778,9	18,0	23,2	165,7	432,6	335,5	169,8	266,8	-97,1
Соя	2193,6	5224,1	15,3	18,2	143,0	340,4	286,5	143,5	197,5	-53,9
Молоко	6122,7	7622,2	32,8	25,8	186,6	232,3	294,9	108,3	45,7	62,6
Приріст  великої  рогатої  худоби	2822,0	1900,0	1,2	1,6	2322,8	1563,9	1187,5	-1135,3	-758,9	-376,4

 

     Виходячи  з аналізу таблиці 3 слід зазначити, що за досліджуваний період 2009 – 2011 рр. найбільше зростання собівартості спостерігається у соняшника  – на 169,8 грн./ц, зокрема за рахунок збільшення виробничих витрат собівартість збільшилася на 266,8 грн./ц, а за рахунок підвищення урожайності – зменшилася на 97,1 грн./ц. Собівартість виробництва сої збільшилася на 143,5 грн./ц, зокрема за рахунок збільшення виробничих витрат  − збільшилася на 197,5 грн./ц, а за рахунок підвищення урожайності – зменшилася на 53,9 грн./ц. Зниження собівартості спостерігається у виробництва ВРХ – на 1135,3 грн./ц, зокрема за рахунок зменшення виробничих витрат на 1 гол. – на 758,9 грн./ц, а за рахунок підвищення продуктивності – на 376,4 грн./ц.

 

       Список  використаної літератури 

1. Дем'яненко С.І. Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу / С.І. Дем'яненко // Наука та інновації. – 2005. – № 1. – С. 87-98.
2. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність : Навч. посібник для ВНЗ. – 3-є вид. перероб. та доп./ Т. В. Майорова  – К.: Центр навч. літ., 2004. – 376 с.
3. Месель-Веселяк В. Я. Оптимальні розміри сільськогосподарських формувань промислового типу в Україні / В. Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2008. – № 3. – С. 13 – 20.
4. Ржига Л. Економічна ефективність науково-технічного прогресу / Ржига Л. – М.: Вид-во: «Економіка», 1999.
5. Сирцева С.В. Інноваційний потенціал як складова економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства / С.В. Сирцева // Вісник аграрної науки Причорномор'я. – 2008. – № 4 (47). – С. 115-121.