Антимонопольна політика: суть та завдання, український та зарубіжний досвід

ХАРКIВСЬКИЙ РЕГIОНАЛЬНИЙ IНСТИТУТ  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛIННЯ 

НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛIННЯ 

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВI УКРАЇНИ

 

 

Факультет магістерської підготовки

Кафедра економічної  політики

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Дисципліна:  „ Сучасна економічна теорія і проблеми її застосування”

Тема: «Антимонопольна політика: суть та завдання, український та зарубіжний досвід»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Слухач І курсу  групи З-11

КРОТОВ  Вадим Дмитрович

 

Перевірив:

Професор кафедри

економічної політики

МАЙСТРО Сергій Вікторович

 

 

 

ХАРКІВ 

2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади антимонопольної політики	4
1.1 Монополії та їх види	4
1.2 Умови й особливості виникнення монополій	8
1.3 Суть та значення антимонопольної політики	11
РОЗДІЛ ІІ. Характеристика антимонопольної політики в Україні	13
2.1 Шляхи формування антимонопольної політики в Україні	13
2.2 Антимонопольний комітет України	17
2.3 Антимонопольне законодавство зарубіжних країн	22
РОЗДІЛ ІІІ. Застосування іноземного досвіду у формуванні антимонопольної політики України	27
ВИСНОВОК	29
ЛІТЕРАТУРА	32

 

 

ВСТУП

Актуальність антимонопольного законодавства сьогодні є безперечним, оскільки про порушення його постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

Діяльність органів, покликаних наглядати за дотриманням антимонопольного законодавства показує, що дані порушення  надають шкоди суспільству у  величезних розмірах.

Необхідність постійного вдосконалення даного законодавства  пояснюється тим, що фірми-порушники  постійно знаходять шляхи того, як зробити свої антиконкурентні дії, або  зловживання монопольним  становищем законними.

Метою роботи є дослідження  існуючого антимонопольного законодавства  в Україні та іноземних державах.

Щоб досягти даної мети у дослідженні ставляться такі завдання:

• розкрити суть монополій, причини та особливості їх виникнення;
• дослідити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;
• аналіз антимонопольного законодавства України та деяких інших країн;

висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна  може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної  конкуренції та зловживання монопольним  становищем.

Предметом даного дослідження  є антимонопольне законодавство  України та інших країн.

Об’єктом дослідження  є монополії, як один з типів будови ринку.

Методи, які застосовуються для проведення даної роботи є: дедуктивний, аналітичний і монографічний.

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

 

1. Монополії та їх види

Монополією в економічній  теорії називають такий тип будови ринку, в якому існує один і  тільки один продавець певного товару. Будучи єдиним постачальником, підприємство монополіст (його також називають  монополією) стикається із сукупним попитом  всіх потенційних покупців товару в  межах даного (національного чи місцевого) ринку, і в цьому значенні воно тотожне галузі.

В “Оксфордському словнику для ділового світу” зазначено, що монополія ¾ це “володіння торгівлею товарами чи послугами, або контроль над нею, який здійснює продавець чи продуцент”. У перекладі з грецької “монополія” ¾ “один продаж”. Монополії бувають різні. Економічні, політичні і технологічні. Глобальні і локальні. Державні і приватні. Абсолютні і відносні. Природні та штучні. Внутрішні та зовнішні. Національні та міжнародні. Монополії влади, управління та власності. Але всі їх можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної. Природна монополія ¾ це такий ринок, на якому одна фірма спроможна обслуговувати цей ринок краще і дешевше ніж будь-яка сукупність двох чи більшої кількості фірм [1].

В “Оксфордському словнику для ділового світу” зазначається: “Природна монополія ¾ монополія, за якої мінімально ефективний масштаб виробництва більший чи дорівнює загальному попиту, як наприклад, у розподілі електроенергії. Більше того, монополії можуть існувати в результаті наявності бар’єру до вступу на ринок, урядових привілеїв чи обмеженої інформації. Природні монополії вважаються найпристосованішими до служби суспільству за допомогою регулювання, оподаткування чи націоналізації”[1].

В основі природної монополії  лежать особливості технології виробництва  та обслуговування споживачів. Тут  конкуренція неможлива, та вона й  небажана. Прикладом природних монополій  можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т. д. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів. З одного боку, це надання  одній або кільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-індійській та голландській Вест-Індійській компаніям  на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з  Індією. З іншого боку, це організаційні  структури для державних підприємств, коли вони підпорядковуються різним підприємствам, асоціаціям. В цьому  випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку  як єдиний господарський суб’єкт  і між ними немає конкуренції. Так, економіка колишнього СРСР була однією з найбільш монополізованих  у світі. Провідну роль відігравала  саме адміністративна монополія, де основна влада знаходилась в  руках всесильних міністерств і  відомств. Таким чином, адміністративна  монополія, що виникає в неринковому  середовищі має набагато більше монопольної  влади, аніж економічна.

Економічна монополія  є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблем монополізму найбільше  торкаються в економічній літературі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона настає на базі закономірностей  господарського розвитку. Сучасна економічна теорія розрізняє декілька видів  монополістичних станів: проста або  повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія. Повна або чиста  монополія означає ситуацію коли існує єдиний виробник або продавець  якогось виду продукції. Це означає, що виняткове право на володіння  й розпорядження певним матеріальним чи нематеріальним благом зосереджується в одних руках. В умовах чистої монополії галузь складається з  однієї фірми, тобто поняття “фірма”  та “галузь” співпадають. На перший погляд така ситуація малоймовірна і, дійсно, в масштабах країни зустрічається  дуже рідко. Проте, якщо вибрати менший масштаб, наприклад, маленьке містечко, то ситуація, де спостерігається чиста  монополія, буде досить типовою.

Слово “монополія” має  грецьке походження й означає  одну покупку. Монополія - це ринок, на якому діє один покупець. Якщо покупців кілька, то відповідний ринок має назву “Олігополія”. За наявності лише одного або декількох покупців деякі з них можуть користуватись монополістичною владою, яка означає спроможність покупця впливати на ціну товару. Вона дає можливість покупцеві придбати товар за ціною, нижчою від тієї, яка б переважала на ринку з конкуренцією.

Олігополія - це ринок, який визначається невеликою кількістю  фірм, що беруть у ньому участь. Кожна  фірма олігополістичного  ринку  є незалежною у встановленні й  обсягів виробництва. Від монополії  олігополія відрізняється тим, що кожна  фірма олігополістичного ринку  стурбована діями конкурентів. Монополісту  ж нічого остерігатись, адже у нього  немає конкурентів. Економічна наука  розглядає кілька видів олігополій. Якщо частки фірм на ринку різні, то така олігополія ¾ “асиметрична”. Часто об’єктом аналізу є так звана “дуополія”, тобто ринкова ситуація, у якій існують два продавці. Дуополія розглядається як спрощена форма олігополії.

Існує і така форма досягнення монопольного становища, як “утаємнена дуополія”. За “оксфордським словником  для ділового світу” ¾ це “форма дуополії, за якої виробники укладають між собою таємні змови щодо фіксації цін, формулюючи таким чином фактичну монополію, і проводять переговори щодо поділу прибутків” [1].

Ринок із лише одним продавцем  і одним покупцем називають двосторонньою  монополією. В цьому разі важко  передбачити якими будуть ціна та кількість. Двостороння монополія  зустрічається рідко. Частіше зустрічаються  ринки на яких декількох виробників мають певну монопольну владу  і продають товар декільком покупцям, що користуються деякою монопсолічною  владою. В цьому випадку монопсолічна влада покупців скорочуватиме діючу  монопольну владу продавців і  навпаки. Проте, загалом, монопсолічна влада наближуватиме ціну впритул  до граничних затрат, а монопольна влада наближуватиме ціну до граничної  цінності.

Є певні види монополій, усунення яких лише зашкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх , а, навпаки, сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а також на використання товарних знаків. Тут основну роль відіграють такі поняття, як патент, копірайт, товарний знак.

Патент - це монополія, яка  надається від імені уряду  і на чітко встановлених законом  підставах. Патентна монополія на винахід - це монополія на технічне рішення, яке до даного винаходу не було відоме суспільству. Патент надає виняткове  право його власнику виготовляти, використовувати  і продавати об’єкт, у якому  втілено винахід, протягом певного  періоду.

Копірайт ¾ це право виготовлення (тиражування) якогось твору. Американський “Правничий словник Блека” пояснює, що копірайт ¾ це право на літературну власність, яке законодавством надається автору певної літературної чи мистецької роботи як єдиний і винятковий привілей на розповсюдження цієї роботи”. В Україні ця гілка права називається “Авторське право та суміжні права”. Копірайт ¾ це ще одна з форм монополії, але вона є неминучою і необхідною для існування суспільства, як здорового організму. Суспільство тому запроваджує копірайтну монополію, бо вважає, що шкода від неї для економічної конкуренції буде меншою, ніж втрати суспільства в інших галузях за відсутності копірайтної системи [1].

Товарний знак ¾ один із найпоширеніших видів монополій. Товарний знак ¾ це плоский чи об’ємний символ для відрізнення товарів чи послуг одного підприємства від аналогічних товарів чи послуг іншого суб’єкта підприємницької діяльності у процесі торгівлі. Конкретний товарний знак - це монополія конкретного суб’єкта підприємницької діяльності. У будь-якій сфері між інтересами конкретних осіб і загальносуспільними інтересами є суперечності. Чужий товарний знак завжди комусь заважатиме, і його намагатимуться чи підробити (виконати контрафакцію), чи розмити його розрізнювальні властивості. Чужа монополія обмежує чиюсь економічну свободу, але така монополія є необхідною із загальносуспільної точки зору.

 

1.2 Умови й особливості  виникнення монополій.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку  ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів  виробництва, працівників та обсягів  виробництва на великих підприємствах.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають  набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація  виробництва і капіталу, тобто  добровільне об’єднання компаній, або поглинання фірмами-переможцями  банкрутів. Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок  об’єднання або зменшення самостійних  капіталів. Типовим прикладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії.

Прихильники першої точки  зору щодо причин виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій  звинувачують державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого ¾ своєю бездіяльністю дозволяє їм створити й використовувати монопольне становище. Монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, за якою монополістичні утворення є закономірними, а  монопольна влада є логічним завершенням  ринкової стратегії підприємства. Монополії  можуть існувати в такому ринковому  середовищі, в якому існують якісь  перепони для вступу на ринок нових  суб’єктів господарювання. Якщо з’являється  якийсь монопольний ринок (наприклад, хтось починає виробляти якийсь вид товару, що користується підвищеним попитом), то, як правило, інші підприємства починають виробляти такий само товар і монополія автоматично  зникає.

Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов’язані  з рядом умов, за яких монополія  існує:

Відсутність досконалих замінників. Підприємство-монополіст може випускати  однорідну продукцію, але в будь-якому  випадку ця продукція не повинна  мати досконалих замінників;

Відсутність вільного входу  на ринок (в галузь). Монополія може існувати лише тому, що вхід на ринок  є для інших підприємств невигідним чи неможливим. Якщо іншим фірмам вдалось  увійти в галузь, монополія, відповідно, зникне. Тому наявність вхідних бар’єрів є обов’язковою умовою виникнення та існування монополій. Вхідні бар’єри  є різноманітні, серед них:

• наявність у підприємств-монополістів патентів на продукцію чи застосовувану при її виробництві технологію;
• існування державних ліцензій, квот чи високих зборів на імпорт товарів;
• контроль монополістом джерел необхідної сировини чи інших спеціальних товарів;
• наявність значної економії на масштабі, що допускає на ринку лише одного постачальника, що отримує позитивний прибуток;
• високі транспортні витрати, що обумовлюють формування ізольованих місцевих ринків, так, що єдина в технологічному плані галузь може являти собою велику кількість локальних монополістів.