Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2012 в 20:05, курсовая работа
Нині в нашій країні йде перехідний період і в політичному, і в економічному, і в соціальному сенсах. Процес цей далеко неоднозначний і ні чисто позитивним, ні виключно негативним його назвати не можна. З одного боку, стали з'являтися нові товари, розширилися економічні зв'язки із зарубіжжям, з'явилися цілий ряд свобод, яких раніше не існувало і підприємницької діяльності, і віросповідання, стала законною купівля нерухомості.
РОЗДІЛ 1. Історія виникнення і розвиток біржових структур…………..……5
РОЗДІЛ 2. Ринок цінних паперів. Фондова біржа…………………….………11
2.1 Сутність, функції та принципи діяльності бірж……………….……11
2.2 УФБ, як суб’єкт фондового ринку………………………….………..18
2.3 Цінні папери. Первинний і вторинний ринок цінних паперів…..…21
РОЗДІЛ 3. Біржові індекси: поняття, характеристика, види та функції…..…23
ВИСНОВОК…………………………………………………………………..….31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………….…………………......33
ДОДАТКИ
Первинний ринок цінних паперів передбачає обов’язкове існування вторинного ринку. Більше того, існування первинного ринку за умов відсутності вторинного ринку практично неможливе.
Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінності паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, своєю чергою, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найстисліший термін за незначних варіацій курсів та невисоких витрат на реалізацію. Дохід від продажу цінних паперів на цьому ринку належить не емітентові, як це має місце на первинному ринку, а власникам (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку у ролі продавців.
Вторинний ринок завжди містить елемент спекуляції. Оскільки мета діяльності на ньому — дохід у вигляді курсової різниці, а курсова вартість формується під впливом попиту і пропозиції, існує багато способів впливу на курс цінних паперів у бажаному напрямі. Зрештою, на вторинному ринку відбувається постійний перерозподіл власності, завжди спрямований від дрібних власників до великих.
Міграція капіталу відбувається у вигляді переливання його до місць необхідного докладання і відпливу капіталу з тих галузей або підприємств, де наявний надлишок його. Механізм цього руху такий: зростає попит на певні товари та послуги, зростають їхні ціни, збільшуються прибутки від їхнього виробництва, й у ці галузі спрямовуються капітали, вивільнені з тих галузей виробництва, на продукцію яких попит зменшується і які стають менш прибутковими.
Таким чином, вторинний ринок, на відміну від первинного, не впливає на розмір інвестицій і накопичення в країні. Він забезпечує лише постійний перерозподіл уже акумульованих через первинний ринок грошових коштів між різними суб’єктами господарської діяльності. Оскільки мета біржових спекулянтів — отримання максимального доходу у вигляді курсової різниці, вони продають цінні папери підприємств, що вичерпали свої можливості зростання прибутку, і купують цінні папери перспективних підприємств і галузей господарства.
У підсумку функціонування вторинного ринку забезпечує постійну структурну перебудову економіки з метою підвищення її ринкової ефективності і є так само необхідним для існування ринку цінних паперів, як і первинний ринок.
Утім, роль вторинного ринку цим не вичерпується. Він забезпечує ліквідність цінних паперів, можливість їхньої реалізації за прийнятним курсом і тим самим створює сприятливі умови для первинного розміщення їх. Можливість у будь-який момент перетворити цінні папери на форми готівкових грошей становить обов’язкову умову інвестування коштів у цінні папери, оскільки джерело інвестованого позикового капіталу — тимчасово вільні грошові капітали і кошти, які можуть бути використані лише відповідно до головних принципів кредитування.
Вторинний ринок цінних паперів, концентруючи попит і пропозицію цінних паперів в обігу, формує курс, за яким продавці згодні продавати, а покупці — купувати цінні папери, що необхідно під час розподілу позикового капіталу між галузями й сферами економіки, між суб’єктами господарювання.
Вторинний ринок слугує невід’ємною складовою будь-якого розвиненого ринку цінних паперів. Потрібно, втім, пам’ятати, що ощадні сертифікати, іменні акції, продані працівникам закритого акціонерного товариства, не обертаються на вторинному ринку. Вони реалізуються через механізм перереєстрації прав їхніх власників у депозитаріях, комерційних банках або самих акціонерних товариствах.
Форми організації ринку цінних паперів наведено у додатку 6.
РОЗДІЛ 3. Фондові індекси: поняття, характеристика, види та функції.
Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку, стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступають як узагальнюючі характеристики макроекономічної ситуації та інвестиційного клімату в кожній конкретній країні. Як правило, вони відображають ринкову вартість певного портфеля цінних паперів, ринкову вартість якоїсь усередненої акції або ринкову капіталізацію певної групи корпорацій.[13]
Фондові індекси часто називають індексами ділової активності, оскільки вони відображають зміни в ринковій вартості цінних паперів і опосередковано свідчать про інтенсивність обороту цінних паперів на ринку. Вони характеризують стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її галузей і, отже, виконують діагностичну функцію, оскільки підвищення або зниження рентабельності виробництва в галузі чи в економіці в цілому приводить до змін у ринкових цінах акцій і до відповідних змін у значеннях фондових індексів.
Поряд з іншими економічними показниками фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.
Фондові індекси також є ефективним інструментом аналізу та прогнозування як коротко-, так і довгострокових змін на ринку цінних паперів. Вони слугують орієнтиром при оцінюванні ефективності управління портфелем цінних паперів і тим самим виконують індикативну функцію. Крім того, індекси є орієнтиром для вибору інвестиційних стратегій великими інституційними інвесторами — пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями.
Фондові індекси можуть виступати також основою для інструментів хеджування на фондовому ринку при використанні їх як базові активи ф'ючерсних і опціонних контрактів.
Як і будь-який економічний показник, фондові індекси мають певні недоліки, що обмежують сферу їх застосування чи хоча б вимагають обережності в їх використанні. Основним їх недоліком є те, що вони відображають лише кількісні зміни в ринкових цінах акцій, а не причини, які викликали ці зміни. Крім того, зміни в ринкових цінах акцій, які фіксуються фондовими індексами, дуже приблизно відображають інтенсивність торгівлі акціями на ринку. [12]
Фондові індекси поділяють на:
інтернаціональні;
національні;
секторні;
субсекторні.
Інтернаціональні індекси характеризують стан світового ринку або його певні географічні сектори (Європу, Північну Америку, Далекий Схід тощо). Національні індекси віддзеркалюють активність національного ринку акцій. Секторні індекси відображають стан певного внутрішнього ринку, наприклад ринку акцій, що котируються на певній біржі. Субсекторні індекси характеризують активність у певній галузі економіки.
Серед найбільших груп індексів можна назвати національні (загальноринкові) та субсекторні (галузеві) індекси. Загальноринкові індекси, як правило, охоплюють від 70 до 90% обсягу капіталізації ринку, за даними якого вони обчислюються. Важливе значення мають також індекси "блакитних фішок", що являють собою показники змін цін на акції невеликої кількості найбільших компаній, обсяг торгівлі якими складає левову частку того чи іншого ринку.
Основними характеристиками фондових індексів є базисне значення, база, вид зважування та метод усереднення. Під базисним значенням індексу розуміють його значення на початок розрахунку індексу, тобто на початок базисного періоду.
Базою індексу називають вибірку підприємств-емітентів, ринкові вартості акцій яких використовуються для розрахунку індексу. Підприємства, що входять до бази індексу, мають визначати розвиток галузі чи економіки в цілому, а також відрізнятись надійністю та стійкістю. Коливання цін на акції цих підприємств мають тісно взаємодіяти з загальними тенденціями зміни ринкових цін. Зважування може проводитись за ринковою вартістю акцій або за ринковою капіталізацією корпорацій, що входять до бази індексу. Для усереднення використовують середнє арифметичне та середнє геометричне вибраних значень.
Найбільш поширені типи фондових індексів — цінові середні та індекси, зважені за ринковою вартістю акцій чи зважені за обсягом ринкової капіталізації певної групи корпорацій.
Найбільш популярним показником фондового ринку є індекс Доу-Джонса. Це показник стану ринку акцій, запропонований американськими фінансовими журналістами Ч.Доу і Е.Джонсом. Індекс Доу-Джонса застосовується з 1884 р. і розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі через кожні півгодини.
Існує чотири індекси Доу-Джонса:
Промисловий індекс — простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових компаній. Перелік компаній може змінюватися залежно від їх позицій в економіці
Промисловий індекс Доу-Джонса є найстарішим і найбільш поширеним серед усіх індексів фондового ринку. На його складові припадає від 15 до20% ринкової вартості акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.
Транспортний індекс — середній показник, що характеризує рух цін на акції 20 транспортних компаній.
Комунальний індекс — середній показник, що характеризує рух цін на акції 15 компаній, які займаються газо- й електропостачанням.
Середній індекс складається на основі трьох попередніх індексів.
Індекси не повинні реагувати на події, які безпосередньо з біржовою кон’юнктурою не пов’язані. Суть індексу Доу-Джонса така: якщо криві середнього курсу акцій компаній ідуть угору і не опускаються нижче позначок, які були найгіршими в недавньому минулому, має місце пожвавлення в економіці, і акції варто купувати. І навпаки.
Поширеними також є індекси: «Standart and Poore’s» («S&P»), «Financial Times» («FT»), DAX тощо.
Індекс «S&P» розраховується на Нью-Йоркській біржі у двох варіантах: за акціями 500 корпорацій, у тому числі: для 400 промислових, 20 транспортних, 40 комунальних та 40 фінансових; за акціями 100 корпорацій.
Індекс «S&P»-500 представляє близько 80% ринкової вартості всіх випусків, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі, та є складнішим і точнішим за індекс Доу-Джонса. Це пояснюється тим, що в індексі «S&P» представлені акції більшої кількості корпорацій, та акції кожної корпорації зважуються на вартість усіх акцій, що знаходяться в акціонерів. Ф’ючерси та опціони по цьому індексу продаються на Чиказькій товарній біржі.
Індекс «S&P»-100 складається з акцій в основному промислових корпорацій, по яких існують зареєстровані опціони на Чиказькій біржі опціонів.
Британський індекс «FT» розраховується для 750 компаній один раз на день і поділяється на 8 галузевих. На відміну від середньоарифметичного індексу Доу-Джонса, індекс «FT» є середньогеометричним. Це означає, що всі акції є рівнозначними незалежно від ринкової капіталізації кожної компанії.
Світовий індекс «FT» охоплює приблизно 2200 акцій 24 країн світу.
Індекс Франкфуртської біржі DAX охоплює акції 30 компаній, що забезпечують 80% обігу на біржі, і визначається як співвідношення акціонерного капіталу на кінець і початок періоду, скореговане на спеціальні корегуючи множники, які характеризують надання переважного права на покупку нових акцій.
Прикладами українських фондових індексів є L-індекс, WOOD-15, КАС-20. [9, 92-107]
Найбільш поширеним в Україні є індекс КАС-20, який офіційно визначається з 1.01.97р.
ВИСНОВОК