Марксистської економічної теорії

     Проблеми  детермінізму суспільного устрою панівною формою власності знайшли відображення у підготовлених у співавторстві з К. Марксом «Святому сімействі» (1844) та «Німецькій ідеології» (1845–1846).

     У 1845 р. Ф. Енгельс опублікував працю «Становище робітничого класу в Англії», в якій обґрунтував правомірність класової боротьби, виходячи із жахливого злиденного становища робітничого класу в середині XIX ст. в одній із найрозвинутіших країн того часу.

     Приводом  для написання праці Ф. Енгельса «Анти-Дюринг» (1877–1878), послужили публікації німецького філософа Євгенія Дюринга. Критикуючи суб'єктивний ідеалізм Є. Дюринга, вчений дав розгорнутий виклад матеріалістичного розуміння історії. Історичний матеріалізм та відкриття таємниці виробництва додаткової вартості він виокремив як видатні досягнення марксизму, які перетворили соціалізм на науку. По-новому трактуючи предмет економічної науки, Ф. Енгельс стверджував, що політична економія у широкому розумінні є наукою про закони виробництва та обміну матеріальних благ у людському суспільстві. У вузькому розумінні – це наука, яка вивчає виробничі відносини певної суспільно-економічної формації.

     Величезну ерудицію Ф. Енгельса у питаннях еволюції людського суспільства відобразила його праця «Походження сім'ї, приватної власності та держави» (1848). Значний інтерес для дослідників економічної думки становить здійснений вченим аналіз розвитку поділу праці, товарного виробництва та власності.

     Перша спільна робота К. Маркса і Ф. Енгельса «Святе сімейство, або Критика критичної критики (проти Бруно Бауера і компанії)» (1844) була присвячена критиці методології суб'єктивного ідеалізму та поясненню власних методологічних підходів, заснованих на трудовій теорії вартості та визнанні пріоритетності відносин власності у еволюції економічних систем. «Німецька Ідеологія» (1845–46) стала по суті продовженням «Святого сімейства», що знайшло відображення у її підзаголовку: «Критика новітньої німецької філософії в особі її представників Фейєрбаха, Б. Бауера і Штірнера і німецького соціалізму в особі різних пророків». Обґрунтовуючи матеріалістичне розуміння історії, К Маркс і Ф. Енгельс виклали в цій праці власну концепцію базису та надбудови, акцентувавши увагу на неминучості загибелі капіталізму та приходу епохи комуністичних революцій.

     Необхідно зазначити, що у працях К. Маркса та Ф. Енгельса відсутня наукова модель соціалізму, уявлення класиків про майбутній справедливий устрій не оформлені у чітку систему. Вчені сформулювали лише деякі загальні положення, які відобразили їх бачення комуністичного суспільства. На думку класиків марксизму:

     Комуністичне  суспільство пройде у своєму розвитку дві стадії (фази): нижчу – соціалізм і вищу – комунізм. Спільними рисами обох фаз будуть:

• утвердження суспільної власності, рівність усіх трудящих щодо засобів виробництва;
• відсутність товарного виробництва, конкуренції, ринку та грошей;
• знищення експлуатації, колективізм, планомірне та безкризове ведення господарства тощо.

     «Раз  суспільство візьме у володіння  засоби виробництва, то буде усунене  товарне виробництво, – писав  Ф. Енгельс. – Анархія всередині суспільного виробництва замінюється планомірністю….Це є стрибок із царства необхідності у царство свободи».

     • Для соціалізму характерним буде збереження деяких рис попереднього історичного розвитку («передісторії»): поділу праці, розподілу за працею, держави (диктатури пролетаріату), яка є виразником інтересів робітничого класу і «сама становить лише перехід до знищення будь-яких класів».

     На  думку класиків марксизму, на нижчій фазі розвитку комуністичної формації кожен працівник буде отримувати «від суспільства квитанцію про те, що ним надана певна кількість праці (за вирахуванням його праці на користь суспільних фондів), і за цією квитанцією він отримає із суспільних запасів таку кількість предметів споживання, на яку витрачено стільки ж праці».

     • Комунізм як вища стадія є «дійсною історією», яка пов'язана з докорінним перетворенням людського суспільства. «На вищій фазі комуністичного суспільства, – писав К. Маркс, – після того, як зникне підпорядкування людини поділу праці, яке поневолює її, коли зникне разом з цим протилежність розумової і фізичної праці; коли праця перестане бути лише засобом для життя, а стане сама першою необхідністю життя; коли разом із всебічним розвитком індивідів зростуть і продуктивні сили і всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком, лише тоді суспільство зможе написати на своєму прапорі: «Від кожного за здібностями, кожному за потребами».

     Водночас  зазначені положення не конкретизовані, не розроблений механізм їх реалізації. Відтак ідея комунізму у К. Маркса має характер довгострокового футурологічного прогнозу, утопії, відірваної від емпіричної історії. Водночас вона включає в себе значний гуманістичний потенціал, який справив помітний вплив на еволюцію соціалістичної думки. 

     Розвиток  В.І. Леніним марксистської політекономії 

     Економічні  вчення Маркса і Енгельса отримали свій подальший розвиток у працях В.І. Леніна.

     Ленін розгорнув непримириму боротьбу проти прихованих і відкритих  ворогів марксизму. На основі узагальнення нового історичного досвіду класової боротьби пролетаріату він підняв вчення марксизму на новий, вищий щабель.

     Ціннішим  внеском в марксистську політичну  економію є праці Леніна по аграрному  питанню, в яких науково узагальнений матеріал з розвитку капіталізму  в сільському господарстві Росії та інших країн. У своїх працях «Аграрне питання і «критики Маркса»» (1901–1907 рр.), «Аграрна програма соціал-демократії в першій російській революції 1905–1907 років» (1907 р.), «Нові дані про закони розвитку капіталізму в землеробстві» (1914–1915 рр.) та інших Ленін глибоко і всебічно дослідив закони капіталістичного розвитку сільського господарства, які були намічені Марксом лише в загальних рисах.

     Велике  значення для розвитку марксистської  теорії має та боротьба, яку Ленін  вів на захист діалектичного і історичного матеріалізму у відомій роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм». Ця книга нанесла руйнівний удар в саме коріння ревізіоністських теорій – по їх ідеалістичній філософії.

     Спираючись  на основні положення «Капіталу» і узагальнюючи нові явища в економіці капіталістичних країн, Ленін першим із марксистів дав всебічний аналіз імперіалізму як останньої фази капіталізму. Цей аналіз міститься у його класичній праці «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму» (1916 р.) та в інших працях періоду першої світової війни.

     Таким чином, завдяки працям В.І. Леніна марксистська політична економія зазнала ще більш  якісного розвитку і доповнення. 

     Сучасний  марксистський напрям в західній економічній  теорії 

     Теоретичний спадок К. Маркса – важливий та багатий за змістом напрям економічної думки, який вражає дослідників глибиною узагальнень, логічною строгістю аргументації, органічною єдністю історичного та логічного аналізу. «Маркс був, безумовно, генієм, – зазначають Р. Хейлбронер і Л. Туроу, – людиною, яка змінила характер нашого мислення про суспільство (у всіх аспектах, як в історичному і соціологічному, так і економічному) настільки ж радикально, як Платон змінив характер мислення філософського, а Фрейд – психологічного…він вплинув на більшість з нас, навіть якщо, ми самі цього не визнаємо».

     Найважливіші  здобутки марксизму:

• Збагачення методології дослідження економічних і соціальних процесів, створення оригінального аналітичного апарату наукового аналізу заснованого на виявленні взаємозв'язку технічних, економічних, політичних проблем, звернення до соціальних аспектів економічних процесів і явиш.
• Обґрунтування концепції історичної єдності людського суспільства.
• Глибоке дослідження еволюції індустріально-ринкового господарства, яке дало змогу виявити ряд важливих рис капіталістичної економічної системи.
• Розвиток теорії суспільного відтворення на основі застосування балансового методу моделювання натуральних і вартісних відповідностей результатів виробництва, їх розподілу і споживання, що у подальшому сприяло формуванню нових розділів економічної теорії: моделювання економічного зростання та аналізу міжгалузевих зв'язків методом «затрати-випуск».

     • Поєднання в єдиній теоретичній схемі ідей регулярності відтворювального процесу та системної обумовленості економічних криз.

     • Поглиблення трудової теорії вартості та розв'язання на її основі ряду проблем, невирішених класичною школою; розвиток теорії потреб, еволюційної концепції грошей; аналіз органічної будови капіталу та впливу науково-технічного прогресу на процес капіталістичного нагромадження і економічного зростання тощо.

     Парадоксальним  виявився той факт, що теорія К. Маркса, розроблена на основі вивчення досвіду розвитку європейських країн, отримала найбільше поширення у відсталій на той час Росії, де у 1917 р. була здійснена соціалістична революція.

     Після перемоги Жовтневої революції в  Росії теорія К. Маркса була поставлена на службу тоталітарному режиму, задогматизована і вульгаризована. У країнах, де марксизм був проголошений офіційною ідеологією, учення К. Маркса протиставлялось західній економічній науці і трактувалось як єдино правильне. Основний акцент робився на ідеях К. Маркса – політика, його економічне учення підганялось під потреби ідеології.

     Крах  тоталітарних комуністичних режимів  на рубежі 80–90-х рр. XX ст. відкрив новий етап вивчення та оцінки теоретичної спадщини К. Маркса, прагнення переосмислити основні ідеї його праць з позиції змін, що відбулися в суспільстві та економічній науці.

     Сприймаючи  багатоваріантність ідей і теорій соціалізму, сучасна економічна наука визнає той факт, що соціалізм у марксистському варіанті потерпів поразку. «Обіцянка свободи стала, безсумнівно, найсильнішою зброєю соціалістичної пропаганди, яка зміцнила в людях впевненість, що соціалізм принесе звільнення, – писав ідеолог економічного неолібералізму Ф. Хайєк, – тим жорстокішою буде трагедія, якщо виявиться, що обіцяна нам Дорога до свободи є в дійсності Верстовий Шлях до Рабства».

     Сучасні дослідники вважають теоретичну систему  К. Маркса одним із важливих напрямків світової економічної думки, якому притаманні наукові помилки і прозріння і без якого було б не повним мозаїчне полотно сучасної економічної науки: «Коли б наука могла сьогодні вирішити підняті Марксом проблеми, то він належав би минулому. Оскільки цього дотепер не сталося, то Маркс залишається нашим сучасником». 
 

      Висновок 

     Теорія  К. Маркса справила значний вплив на еволюцію соціалістичної думки у XIX–XX ст., розвиток впливових політичних партій, суспільних рухів, долю мільйонів людей.

     У 70-ті рр. XIX ст. отримало поширення поняття «марксизму», яке послідовники К. Маркса ототожнювали з перетворенням утопічного соціалізму в науку та з ідеєю революційного переходу до нового суспільного устрою. У подальшому марксизм став ідеологічною основою соціал-демократичного руху, який на початку XX ст. розділився на революційну та реформістську течії. Представники останньої піддали критиці теорію К. Маркса, відмовившись у подальшому від її основних положень. У революційній течії перемогло крайнє ліве трактування марксизму.

     Отже, економічне учення марксизму стало своєрідним, теоретичним узагальненням досвіду капіталістичного розвитку європейських країн епохи вільної конкуренції. 
 

      Література 

1. Історія  економічних учень: Підручник:  У 2 ч. – Ч. 1 / За ред. В.Д. Базидевича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2005. – 567 с.

2. Политическая экономия: Учебник. / Под ред. С. Митрофановой. Государственное издательство политической литературы. М.: 1954 г.