Оцінка вартості нематеріальних активів

Таким чином, ціна ліцензії на базі роялті має такий вигляд, формула 1.2

де: -- обсяг обумовленого випуску продукції по ліцензії в i-му році (шт., кг, м³);

-- розмір роялті в i-му році, %;

--продажна ціна продукції по ліцензії в і-му році, грн.;

Т-- термін дії ліцензійного договору, років;

i -- порядковий номер розглянутого року дії ліцензійного договору;

Кд - коефіцієнт дисконтування

Метод переваги в прибутках. Часто цим методом оцінюється вартість винаходів. Вона визначається тією перевагою в прибутку, яку очікується одержати від їхнього використання.

Під перевагою в прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений нематеріальним активом, який оцінюється. Вона дорівнює різниці між прибутком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, що виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу. Ця щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

Загальне обчислення по цьому методі виглядає в такий спосіб, формула 1.3:

де: ﾏﾏ - додатковий прибуток до оподатковування, отриманий підприємством у результаті реалізації товару або надання послуг, у порівнянні з підприємствами, що роблять аналогічну продукцію або роблять аналогічні послуги, але не володіють об'єктом оцінки;

- ціна одиниці нової високотехнологічної продукції в i-му році;

- ціна одиниці порівнюваної продукції в i -му році;

 , - обсяги відповідного реалізованого товару або зроблених послуг у i -му році.

Проведення оцінки нематеріальних активів з використанням методу переваги в прибутках можливе лише в тому випадку, коли об'єкт оцінки може бути використаний для отримання додаткового прибутку після дати проведення оцінки.

4.Удосконалення методики оцінки нематеріальних активів підприємства.

Кожне підприємство унікально, кожен керівник прагне того, щоб воно стало найкращим. Важливо те, щоб при оцінюванні потенціалу була б можливість порівнювати різні підприємства. Метою даної роботи є удосконалення методики для пристосування до конкретних умов будь-якого підприємства і за допомогою якої в той же час можна одержувати показники, що дозволяють зіставити його роботу з роботою конкурентів. І найголовніше, щоб методика виявилася корисною і допомогла керівникам одержати інформацію, яка дозволить їм використовувати прихований потенціал своїх нематеріальних ресурсів.

На сучасних підприємствах чималі засоби витрачаються на придбання нового устаткування, комп'ютерів, програмного забезпечення тощо, але керівник підприємства не може бути упевненим, що цей напрям інвестицій вибраний правильно. Позитивні показники господарської діяльності у минулому зовсім не гарантують успіху в майбутньому, тому потрібно дивитися вперед, а не назад. Проте більшість методик оцінки економічного потенціалу підприємства дуже мало дають для того, щоб керівник міг передбачити, як компанія стане працювати в майбутньому. Який би новий напрям діяльності підприємство не обрало, це потребує великого вливання коштів. Немає впевненості у тому, що банк захоче видати кредит, маючи в своєму розпорядженні тільки традиційні показники фінансової звітності. Керівнику важко переконати банкірів надати підприємству солідний кредит на підставі однієї лише фінансової звітності. Як правило, банки вимагають додаткової інформації: про положення підприємства на ринку, клієнтську базу, потенціал. Ці завдання рано чи пізно встають перед керівником будь-якої компанії. Тому необхідно визначити таку вартість свого підприємства, яка відображала б його дійсний потенціал, а не тільки матеріальні активи.

Традиційна практика бухгалтерського обліку завжди припускала рух від минулого до сьогодення. Дані, які є у розпорядженні керівників підприємства, - це історія минулої діяльності. Сьогодні зрозуміло, що дійсна вартість підприємства виходить далеко за рамки цифр її балансу, тому керівники вимушені використовувати цю інформацію для стратегічного планування діяльності своєї фірми. Проте від такої інформації небагато користі, якщо потрібно розрахувати дійсну вартість підприємства, - а сьогодні це означає її ринкову, а зовсім не балансову вартість. Між двома цими показниками є величезна різниця.

У книзі «Intellectual Capital» зазначено, що підприємство коштує рівно стільки, скільки воно коштує на думку ринку, тобто ринкова вартість підприємства дорівнює добутку ціни акції на загальне число акцій в обігу. Простіший, але гірший спосіб зміряти інтелектуальний капітал-це розрахувати різницю між ринковою вартістю і балансовою вартістю. Існує різниця між тією вартістю, яку уявляє собі керівник підприємства, і тією, яку бачить ринок.

Керівнику важливо бачити своє підприємство зсередини. Йому потрібно знати все, що в ній відбувається. Він звик дивитися на вартість матеріальних активів під такою точкою зору і тому виходить з того, що вартість нематеріальних (рівно як і матеріальних) активів не залежить від того, як підприємство працюватиме надалі. Якщо поглянути на підприємство зсередини, різниця між її ринковою і балансовою вартістю може здатися рівній вартості її нематеріальних активів. Абсолютно з інших позицій оцінюють підприємство ті, хто знаходяться за її межами. Для цих учасників ринку перспективи підприємства на майбутнє мають при його оцінці набагато більше значення, ніж тільки його минулі показники. Їм набагато важливіше вирішити, чи володіє підприємство економічним потенціалом, достатнім, щоб зберегти хороші показники в довгостроковій перспективі. І якщо подивитися на різницю між ринковою і балансовою вартістю підприємства з цієї зовнішньої точки зору, то вона визначається очікуваним доходом від виробництва продукції, яку підприємство вже випускає або ще тільки збирається випускати, і можливостями, якими підприємство, на думку інвесторів, володіє для проникнення на нові сектори ринку.

Сьогодні спостерігається така тенденція, що ринкова вартість підприємства встановлюється тільки тими, хто дивиться на неї ззовні. Розгляд минулих даних не допоможе керівнику зрозуміти, якої думки про вартість його підприємства дотримується ринок. Щоб одержати реальне уявлення про економічний потенціал і вартість свого підприємства, керівнику потрібно застосувати економічний підхід, при якому економічна цінність підприємства визначається майбутньою вартістю його поточного об'єму виробництва, вартістю нової продукції, випуск якої повинен початися, а також новими можливостями, які з'являться у нього в майбутньому. Рішення, що стосуються майбутнього, керівник будь-якої фірми повинен приймати, спираючись на дані про минуле.

Сьогодні потрібна така методика, завдяки якій кожен керівник зможе сам розрахувати дійсну вартість свого підприємства, замість того щоб за нього це робили зовнішні по відношенню до підприємства ринкові сили. Ha даний момент існує декілька практичних методик. Їх можна підрозділити на дві великі категорії: методики вимірювання і методики оцінки. Mетоди вимірювання пропонують показники, які могли б дати керівникам повніше уявлення про нематеріальні активи своїх підприємств. Mетa методів оцінки - оцінити нематеріальні активи компанії в грошовому виразі.

Haйвaжливiшi з методів вимірювання інтелектуального капіталу: «Skandia Navigator» і «Mонiтоp нематеріальних активів Celemi». Головними з методів оцінки є метод обліку людських ресурсів, метод обліку людських активів і метод KEMA.

Розробляючи новий ефективний метод оцінки економічного потенціалу підприємства необхідно передбачати, що він повинен ґрунтуватися на майбутньому прибутку, тому що це - джерело життєвої сили компанії. Mетод не тільки повинен бути придатний для проведення кількісних порівнянь або розрахунку індексів, але і повинен давати конкретне значення шуканого показника. Одержані показники не повинні відображати вплив яких-небудь зовнішніх ринкових чинників тимчасового характеру. Вони не повинні залежати від психології ринку, чуток, динаміки курсів акцій і інших чинників, на які керівники компаній або зовсім не здатні впливати, або впливають дуже мало. Hепpaвильним було б розглядати кожен вид нематеріальних активів ізольовано. Необхідно визнати, що дійсна величина економічного потенціалу підприємства полягає в синергії всіх матеріальних і нематеріальних активів у всьому їх різноманітті, і будь-який метод оцінки повинен враховувати цю синергію. Також слід розуміти, що знання як такі взагалі не мають вартості. Сьогодні дуже багато підприємств почали активно накопичувати знання, сподіваючись, що ніж більше знань у них буде, тим успішніше вони працюватимуть.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.93р. № 2771-ХІІ.

2. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 23.12.93 р. № 3770-ХІІ.
3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 р. № 3793-ХІІ.
4. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23.12.93 р. № 3769-ХІІ.
5. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 № 2658-III  
6. Цивільний Кодекс України, Глава 76 Комерційна концесія, ст. 1115-1129
7. Цивільний Кодекс України Книга IV Право інтелектуальної власності, Закон України від 16.01.2003 № 435-IV
8. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242.
9. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С.Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 608 с. -- Рос. мовою.
10. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Ро-зенплентера.--К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. -- 246 с.
11. Економіка підприємства: Навч. посіб. для ВНЗ. -- 2-ге вид. --Рекомендовано МОН / За ред. А.В. Шегди. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 335 с.
12. КрушП.В., Поліщук С.В. Оцінка бізнесу: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури, 2004. -- 264 с.