Перспективи розвитку ринку лізингових послуг в Україні

 

План

Вступ

1. Характеристика і функції лізингу.
2. Стан ринку лізингових послуг в Україні.
3. Перспективи вдосконалення ринку лізингових послуг в Україні.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок  лізингових послуг в Україні перебуває  на стадії становлення. Активізація  лізингових операцій істотно впливає  на розширення реального сектору  економіки. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення  в усьому світі.

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації  підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу треба  впроваджувати нові для нашої  економічної системи методи фінансування реального сектору економіки, оновлення  матеріально-технічної бази. Можна  вважати, що розширення лізингових операцій в Україні є одним із таких  методів фінансування.

Лізингові послуги насамперед є найефективнішими у галузях, продукція  яких перебуває на високому технологічному та якісному рівні, вирізняється високою  конкурентоспроможністю.

Основними проблемами, що значно перешкоджають розвитку лізингу  можна віднести наступні:

• несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту;
• надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі;
• низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;
• низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;
• нотаріальна реєстрація договорів лізингу;
• слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

 

1. Характеристика і функції лізингу.

Перетворення  під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних  для господарства методів оновлення  матеріально-технічної бази та модифікації  основних фондів суб’єктів різноманітних  форм власності. Одним з таких  методів інвестування виступає лізинг.

Загальновживаним  визначенням лізингу є наступне: «лізинг – це комплекс майнових відносин, в яких одна сторона (лізингодавець) надає майно в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін і за певну плату» [5, с. 13]. Це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку.

Особливість лізингової діяльності полягає в  тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності  на засоби виробництва, а з іншого – веде до її подолання, зміні власника та розпорядника.

Якщо порівнювати  оренду і лізинг, то останній вирізняється вищою формою організації бізнесу, яка передбачає наявність ґрунтовних знань та навичок у фінансовій сфері, сфері маркетингу й виробництва, нерухомості, обладнання. Тобто лізинг передбачає поєднання таких форм організаційно-оперативних відносин, як орендні, кредитні та торговельні. Для розмежування понять «лізинг» і «оренда» пропонуємо таблицю лізингових та орендних відносин.

Об’єктом (предметом) лізингу є будь-яке  нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, устаткування, транспортні  засоби, обчислювальна та інша техніка, будинки споруди, системи телекомунікацій тощо, не заборонене законодавством до вільного обігу на ринку.[7, c. 111]

На ряду з цим, суб’єктами лізингу виступають сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингу. При  цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.

Безпосередніми  учасниками лізингової угоди можуть бути:

• лізингодавець, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який преді в користування об’єкти лізингу;
• лізингоодержувач, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
• продавець лізингового майна (постачальник) – суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, як об’єкт лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути, наприклад, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, які  кредитують лізингодавця і є гарантами угод [8, с. 344].

Як складне  економічне явище, лізинг виконує важливі  функції у формуванні багаторівневої економіки і активізації виробничої діяльності. Серед різноманітних  функцій лізингу, можна виділити такі, які якнайширше розкривають  його природу, зокрема: фінансову, виробничу  та збутову.

Фінансова функція полягає:

у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних

повної  оплати основних фондів та наданні  їх на умовах довгострокового кредиту

у використанні підприємством податкових та адміністративних пільг.

Оскільки  орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним  чином зменшується оподаткований  прибуток підприємства. Застосування механізму прискореної амортизації  сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а й прискоренню технічного оновлення виробництва.

Виробнича функція полягає в оперативному розв’язанні проблеми переоснащення  виробництва не через купівлю  машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових  технологій і техніки

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових  сегментів ринку за рахунок залучення  насамперед тих підприємств, що неспроможні  відразу придбати те чи інше майно [10, c. 262].

Отже, у  результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій спектру товарів та послуг, залучає нові об’єкти у свою сферу, тим самим розвиваючи і диференціюючи  ринок засобів виробництва.

Основними видами лізингу, визнаними у всьому світі, є оперативний та фінансовий лізинг, а правовими критеріями для  такого розмежування визнаються строк  використання майна та обсяг обов'язків  лізингодавця.

Так, оперативний  лізинг характеризується тим, що строк  лізингу набагато коротший, ніж строк  служби майна, та лізингові платежі  не покривають повної вартості майна, яке є предметом лізингу. У  зв'язку з цим лізингодавець вимушений його здавати в тимчасове користування декілька разів, оскільки для нього зростає ризик по відшкодуванню залишкової вартості предмету лізингу. В таких випадках лізингові платежі при оперативному лізингу вищі, ніж при фінансовому лізингу [11, c. 11]

Навпаки, при фінансовому лізингу строк  користування майном наближується до строку експлуатації та амортизації  всієї чи більшої частини вартості майна. При цьому лізингоодержувач практично повністю сплачує вартість майна лізингодавцю. Як правило, обов'язок по технічному обслуговуванню та страхуванню предмету лізингу покладається на лізингоодержувача.

Безперечно, вищезазначеними термінами галузь лізингу не обмежується. Проте знання про базові поняття та терміни  лізингу неодмінно сприятимуть  плідному та взаємовигідного діалогу  та порозумінню сторін лізингової угоди, особливо якщо участь в них бере іноземний учасник.

2. Стан ринку лізингових послуг в Україні.

Протягом  останніх трьох років ринок лізингу  в Україні швидко зростає. Сьогодні іноземні банки входять на ринок, спрощуючи доступ до фінансування та збільшуючи можливості таких фінансових інструментів як лізинг. В подальшому очікується збільшення кількості лізингових компаній, засновниками яких є банки, що сприятиме більш широкому розповсюдженню лізинга як альтернативного інструменту фінансування.

Упродовж 2010-2011 років кількість лізингових компаній збільшилася на 30% (рис.2.1). Цьому сприяло декілька факторів: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок минулого року; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів.

 

 

              2009           2010              2011

Рис. 2.1 Кількість  лізингових компаній, що здійснюють операції лізингу.

 

Загальна  вартість портфелю лізингових угод зросла приблизно на 108%, тобто з 344 млн. дол. США до 716 млн. дол. США на 1 січня 2009 р.. Кількість працівників у лізинговій індустрії також збільшилась на 50%, та складає майже 1400 чоловік.

Малі і  середні підприємства все ще не користуються перевагами лізингу в суттєвому  обсязі. Великі підприємства на сьогодні залишаються головними споживачами  лізингових продуктів.

Джерела фінансування для лізингових компаній стали більш різноманітними: частка фінансування лізингових угод за рахунок  банків-нерезидентів зросла на 14% (рис. 2.2.). Банки-резиденти, що надали більш  ніж 74% кредитів лізинговим компаніям у 2009 році, надали лише 60% минулого року. Очікується, що впродовж наступних декількох років, зросте кількість банків нерезидентів, які фінансують лізингові компанії-резиденти.

 
 

Рис. 2.2.Джерела  фінансування лізингових угод у 2010 році.

 

Ринок лізингу  набуває стабільності, що підтверджується  і фактом значного зростання, в середньому по ринку, частки довгострокових лізингових угод (3-5 років), і, відповідно зменшенням частки лізингових угод з коротким терміном дії.

Процент лізингових угод, що завершились дефолтом лізингоотримувача незначний (майже  кожна компанія мала один два дефолти). Більшість активів були повернуті (вилучені) шляхом використання законодавчо  встановлених механізмів. [14]

Незважаючи  на те, що Україна має досить високий  потенціал для розвитку ринку  лізингу, але існують деякі аспекти, що стримують цей розвиток. А саме:

Доступ  до фінансування:

Вартість  лізингу залишається відносно високою  для лізингоотримувача, тому малі і  середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна  більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20% від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається  додаткове забезпечення окрім самого предмету лізингу. Але багато компаній, які сьогодні входять на ринок  добре обізнані з існуючими умовами.

Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (іноді не вимагають  взагалі), і приймають рішення  по кредитуванню швидше орієнтуючись на грошовий потік ніж на кредитну історію. Вони також запроваджують  простішу процедуру заявки та оформлення лізингових угод. Завдяки приходу  на ринок таких нових компаній конкуренція буде зростати, що зробить  лізинг більш доступним для середнього і малого бізнесу.

Податкове законодавство та Адміністративна  реформа:

Існуюче податкове законодавство містить  деякі перепони щодо лізингу. Проект Податкового Кодексу було схвалено в 2010 році, лізинг став не таким дорогим для лізингоотримувача.

Проте навіть  Податковий кодекс прийнято, все рівно необхідно внести певні зміни до адміністративної та судової системі, щоб спростити процедуру повернення об’єкту лізингу, що зменшить вартість трансакції для лізингодавця.

Уряд України  висловив ідею, що лізинг буде важливим компонентом його компанії по розвитку інвестиційного клімату в Україні, шляхом внесення змін в існуюче законодавство.

Недостатність знань.

Відчувається  гостра необхідність в тому, щоб  малий і середній бізнес був більш  обізнаним щодо лізингу. Не зважаючи на те, що IFC та інші донори проводять  публічну освітню компанію стосовно лізингу як альтернативного фінансового  інструменту та журналісти почали писати про це, здається, що тільки великі компанії отримують переваги від використання цього інструменту. Крім того деякі  банки резиденти навіть рекламує «лізингові послуги» як такі, що не відрізняються  від банківського кредиту. Інформаційна компанія має бути продовжена.

Відсутність вторинного ринку для довгострокових активів. Не зважаючи на величезний попит  на оновлення основних фондів в багатьох галузях економіки, включаючи сільське господарство та медицину, лізингові  компанії не мають бажання давати в лізинг неліквідні активи. Наприклад, існує дуже добре розвинений вторинний  ринок для автомобілів, і автомобілі займають найбільшу частину в  лізинговому портфелі. Як очікується, автомобілі і в подальшому будуть надаватися в лізинг у великій  кількості, так само як і в державах з більш розвинутим ринком, на жаль сільськогосподарська індустрія та медицина залишаються без належної уваги.

Нерозвинуті Кредитні Бюро

Лізингові компанії відчувають труднощі аналізуючи потенціальних лізингоотримувачів внаслідок відсутності достатньої інформації про кредитну історію  клієнта. В країнах де лізинг складає  суттєвий процент капітальних інвестицій, процедури аналізу суттєво спрощуються, оскільки простий телефонний дзвінок  може надати інформацію про кредитну історію потенційного лізингоотримувача. В Україні процес отримання кредитної  історії суттєво ускладнюється. Тільки три кредитних бюро існують  в Україні, і вони почали працювати  в грудні 2005 року.