Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість. Раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління і дає можливість керівництву підприємства розширити виробництво чи створити новий напрям бізнесу.

Господарським кодексом України передбачено, що одним з основних напрямів державної економічної політики є амортизаційна політика, спрямована на створення для суб'єктів господарювання найбільш сприятливих і рівноцінних умов забезпечення процесу відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

З цією метою інвестиційна політика держави спрямована на створення суб'єктом господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.

Важливою умовою реалізації інвестиційної політики держави є його податкова система, що повинна стимулювати якнайшвидше відновлення підприємствами, насамперед активної частини основних засобів.

Як приклад такого підходу розглянемо модифіковану систему прискореного відшкодування витрат Modified Accelerated Cost Recovery System MACRS), що застосовується в США з 1987 р. Ця система встановлює методи амортизації і термін експлуатації основних засобів для визначення суми амортизаційних відрахувань з метою оподаткування.

Таким чином, з метою оподаткування основних засобів (крім будівель) у США застосовується прискорена амортизація.

Система МАСRS передбачає:

відсутність ліквідаційної вартості;

умову середини року, тобто передбачається, що початком терміну експлуатації об'єкта є середина року (незалежно від місяця фактичного початку його експлуатації);

3) при застосуванні прискореної амортизації здійснюється перехід до прямолінійної амортизації в тому році, коли сума прямолінійної амортизації перевищує суму прискореної амортизації.

В Україні відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 1 січня 2004 р. норми амортизації встановлено в межах 1,25 - 15 % балансової вартості відповідних груп основних фондів. Зокрема, для автомобілів і ЕОМ, придбаних після 1 січня 2004 р., ця норма становить відповідно 10 і 15 %.. Застосування цих норм приводить до того, що період амортизації зазначених основних засобів може перевищити 50 років, тобто майже в 10 разів перевищує термін податкової амортизації подібних об'єктів, наприклад, у США. При цьому за шість років (період повної амортизації автомобілів у США) в Україні для цілей оподаткування буде амортизовано близько 50% вартості автомобілів.

У цьому зв'язку варто нагадати, що єдині норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів народного господарства СРСР (затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.90 р. № 1072) передбачали, зокрема, такі норми амортизації, % від первісної вартості:

ЕОМ 12,5;

МікроЕОМ й уніфіковані процесори 10;

Автомобілі (залежно від класу) 11,1 – 20;

Іншими словами, згідно з цими нормами максимальний термін амортизації ЕОМ і автомобілів не перевищував 10 років.

У дореволюційній Росії Положенням про державний промисловий податок (1898 р.) було передбачено норми амортизаційних відрахувань у погашення первісної вартості в розмірі 5-10 %.

Отже, сучасні норми амортизації для оподаткування в Україні значно обмежують інвестиційні можливості підприємств навіть порівняно з дореволюційним і радянським періодами, не кажучи вже про такі розвішені країни, як США.

Крім того, варто пам'ятати, що в минулому в Україні застосовувалися знижувальні коефіцієнти до суми нарахованої амортизації, частину амортизації перераховували в бюджет, була заборона на нарахування амортизації основних засобів, що вибули з експлуатації, до 2004 р. діяли норми в діапазоні 1,25 - 6, податкової 25 %.

Саме наслідком такої податкової політики є відсутність у багатьох підприємств коштів, необхідних для відтворення основних засобів.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що правова система повинна забезпечити не декларування амортизаційної політики держави, а реальні умови для розвитку підприємницької діяльності, у тому числі шляхом продуманої податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності.

ВИСНОВКИ

      Ефективне використання основних виробничих фондів та виробничих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки  їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.

Основними напрямками поліпшення використання основних фондів підприємства:

1.      Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення і виробництво не установленого устаткування.

2.      скорочення і ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності  роботи обладнання.

3.      підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів.

4.      Удосконалення виробничої структури основних фондів.

5.      Модернізація діючого устаткування машин і механізмів.

6.      Швидке  освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній агрегатів, устаткування.

7.      Економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.

     Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності і відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.  Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності і відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосування засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

    • усебічне прискорення розвитку  машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

   •  зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких  виробництв істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних  галузей народного господарства;

  • докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу;

  • дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної зміни спрацьованих знарядь праці до систематичного, комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

• створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій.

    Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної діяльності самих підприємств, а й мобілізація власних  фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної  державної підтримки безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 287с.

2.      Бойчик І. Економіка підприємства. Навч.посібник. - К.: 2002.

3.      Гриньова В.М., Колода В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб. – 2-е вид., перероб.  і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424с.

4.      Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 1997 року № 283/97 – ВР із змінами і доповненнями, вт. ч. Внесеними Законом України від 24.12.2002 року № 349 – ІV.

5.      Закон України "Про бухгаптерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІУ - ВР.

6.      Онисько С. М., Марич П. М. Фінанси підприємств. Підручник  для студентів   вищих  закладів освіти. – Львів:"Магнолія Плюс". – 2004. – 367 с.

7.      Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в   стандартах бухгалтерського обліку.//Економіка України. – 2001. - №3. – ст.30-34.

8.      Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. Посіб. -  К.: Знання. – 2004. – 654с.