Аналіз виробничої потужності підприємства

Курсова робота

 

Аналіз виробничої потужності підприємства

 

Зміст

 

Вступ

 

1.Теоретичні основи економічної  ефективності

 

1.1.Значення, завдання ефективності  виробництва і реалізації продукції

 

1.2 Аналіз ринку випуску  продукції

 

2. Аналіз виробничої потужності  підприємства

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

 

2.2 Аналіз асортименту  і структури випущеної продукції

 

2.3 Аналіз ритмічності  виробництва та ритмічності випуску  продукції

 

2.4 Аналіз основних економічних  показників випуску продукції

 

3. Шляхи покращення виробничої  діяльності підприємства

 

3.1 Обґрунтування можливості випуску нового виду продукції

 

3.2 Аналіз конкурентоспроможності  виробництва

 

Висновки та пропозиції

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

 За умов ринкової економіки господарчим суб'єктом надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів,вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів,які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.Економічний аналіз обов'язково повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління.Аналіз має не лише виявити хиби,а й розкрити можливості подальшого зростання економіки.За цих умов зростає важливість проведення своєчасного економічного аналізу в промисловості,зокрема таких важливих показників, як показники випуску готової продукції і її реалізації.

 Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства.Крім того,реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства.Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу випуску та реалізації продукції,у вивченні обсягу виробництва,темпів його зростання,тобто у оцінці виконання плану виробництва та реалізації продукції.

 Метою даної роботи є аналіз готової продукції та її реалізації,а також ознайомлення з сучасними критеріями характеристики готової продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв.

 Завданням даної роботи є характеристики готової продукції і аналіз обсягу і асортименту продукції власного виробництва,аналіз стану розрахунків з покупцями і узагальнення резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.

 Роль проведення аналізу показників випуску готової продукції та її реалізації полягає в тому,що якнайкраще розкрити резерви збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції завдяки кращому використанню наявних потужностей,трудових і матеріальних ресурсів.

 У роботі висвітлено частину теоретичного питання аналізу параметрів випуску продукції:обсягу і асортименту.В роботі показано своє бачення проблеми резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.

 

Дана курсова робота на тему “ Аналіз виробничої потужності підприємства”

виконана на основі даних підприємства - АТЗТ «Сумський фарворовий

завод», основною діяльністю якого є вироблення виробів з фарфору та

фаянсу. Підприємство є прибутковим.

 

1.Теоретичні основи економічної  ефективності

 

1.1 Значення, завдання ефективності  виробництва і реалізації продукції

 

Проблема ефективності виробництва  завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.

 

Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

 

Таким чином, існує як об'єктивна  зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

 

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції  в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

 

Загальна методологія  визначення ефективності може бути формалізована  таким співвідношенням:

 

 

F=E/P,

 

де F - - ефективність;

 

Е -- ефект (результати);

 

Р -- витрати (ресурси).

 

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

 

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу  цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:

 

1) ресурсний, коли економічний  результат зіставляється з економічною  оцінкою виробничих ресурсів, які  застосовуються під час виробництва;

 

2) витратний, коли економічний  результат порівнюється з поточними  витратами, які безпосередньо  пов'язані з його досягненням;

 

3) ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви,  являє собою певний компроміс  між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

 

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

 

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також  можна виділити три найзагальніші  підходи.

 

1. За результат береться  валова вартість створеного за  певний період продукту (наприклад,  виготовлена або реалізована  продукція за оптовими цінами).

 

2. Як результат беруть  прибуток. Це досить поширений  підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

 

3. За результат береться  сума прибутку та амортизації.  Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.

 

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

 

1. Оцінювання ефективності  виробництва з метою забезпечення  оптимальної стратегії управління  ним. У межах цього напрямку  досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

 

2. Оцінювання ефективності  підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

 

3. Оцінювання ефективності  підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

 

Процес збуту та реалізації продукції являється одним із основних стадій кругообігу засобів  підприємства. В ході цього процесу підприємство витрачає матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Витрати на збут та реалізацію продукції виступають найважливішим елементом при визначенні справедливої і продажної конкурентної ціни.

 

Підприємства в процесі своєї діяльності несуть різні по економічному змісту і цільовому призначенню витрати: на виробництво і реалізацію продукції, розширення і вдосконалення виробництва; задоволення різноманітних соціально-культурних потреб членів трудового колективу.

 

У процесі аналізу необхідно  вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але  і в обсягах її реалізації, бо від цього залежать фінансові  результати, його фінансовий стан, платоспроможність

 

 

1.2 Аналіз ринку випуску  продукції

 

Типовий процес дослідження ринку включає чотири етапи:

 

визначення необхідної інформації для аналізу;

 

пошук і збір даних;

 

аналіз даних;

 

план заходів, що дозволяють використати ці дані.

 

Важливо правильно сформулювати ідею проекту з обліком дійсного стану справ у галузі, щоб інвестор позитивно оцінив шанси нового підприємства в порівнянні з іншими. Для цього рекомендується провести короткий історичний екскурс, дати аналіз поточного положення справ у сфері діяльності й визначити тенденції її розвитку.

 

Цей аналіз вимагає комплексного розгляду наступних питань:

 

· визначення кола споживачів, прогноз їх платоспроможного попиту;

 

· прогноз цін;

 

· прогноз обсягів реалізації;

 

· вивчення динаміки продажу  в галузі;

 

· вивчення можливостей, переваг, недоліків потенційних конкурентів, резервів їхнього випередження;

 

· скільки нових фірм виникло  в цій галузі за останні роки;

 

· кількість нових продуктів, що вийшли на ринок; аналіз можливостей  і погроз ринку.

 

Опис ринку 

 

Розробляючи прогноз споживання, необхідно визначити, що із клієнтурних  ринків буде зацікавлений у Вашім  товарі. Таких ринків може бути п'ять:

 

· споживчий ринок - окремі особи й господарства, які можуть здобувати товари й послуги для  особистого користування;

 

· ринок виготовлювачів - підприємства, що купують товари й послуги для використання в процесі виробництва;

 

· ринок посередників - підприємства, що купують товари й послуги з метою їхнього перепродажу;

 

· ринок державних установ-організацій, товари, що купує, і послуги з метою їх використання в сфері комунальних послуг;

 

· міжнародний ринок - закордонні покупці, включаючи закордонних споживачів, виготовлювачів, посередників і державні установи.

 

Необхідно провести сегментування  ринку, визначити ту групу споживачів, на яку орієнтований товар. Підставою для сегментування є певні ознаки: потреби, рівень доходів, географічне розташування, споживчі ознаки.

 

Бажано описати недавню  історію ринку, на якому працює компанія, а також дати приблизну поточну  й прогнозовану (на 2-3 року) місткість  ринку в товарному й грошовому вираженні.

 

Тенденції ринку 

 

Необхідно описати сьогоднішній стан ринку в таких сферах, як ринковий попит, включаючи платоспроможність  і поводження основних груп клієнтів; ринкові поставки необхідних товарів, включаючи самі типові канали поширення; основні типи товарів, політика цін  і платежів.

 

Варто визначити будь-які  політичні, економічні, технологічні й  соціальні тенденції, які можуть істотно вплинути на стан ринку в найближчі 2-3 року, а також спрогнозувати результат впливу цих тенденцій.

 

У цьому дослідженні варто зробити аналіз конкурентів компанії: визначити основні типи конкурентів (прямі конкуренти, потенційні конкуренти, товари-субститути), для кожного типу назвати конкретних конкурентів, дати їх коротку характеристику, виявити основні сильні й слабкі сторони.

 

Ризики 

 

Необхідно розглянути основні  можливості, які можуть бути основою  успіху проекту, а також основних погроз, пов'язаних з ринкової середовищем, і вказати, як можна зменшити їхній  вплив.