Конкурентоспроможність підприємства

       якщо ціллю дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, що включає відомості про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

Висновок

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно-фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.

У той же час існують визначені шляхи підвищення їхньої конкурентноздатності, пов'язані з економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари і зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їх якості, що дозволить установити більш низькі ціни при реалізації товарів і наданні послуг.

Обмеження активного впливу на підвищення конкурентноздатності товарів і послуг у сфері обслуговування вимагає обґрунтованого добору і застосування методів забезпечення конкурентноздатності, які необхідно розглядати як найбільш ефективні шляхи підвищення конкурентноздатності.

Одним зі шляхів підвищення конкурентноздатності товарів і послуг у сфері обслуговування є забезпечення їх організаційного й інформаційного підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, а також доведення до споживачів необхідної і достовірної інформації. Крім того, підвищити конкурентноздатність товарів і послуг у сфері виробництва й обслуговування можна шляхом розробки і впровадження систем забезпечення конкурентноздатності.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. із змінами і доповненнями.

2. Анализ финансовой деятеяльности платежестюсобного предприятия: Сухарев П. Н., Каллз Л.А., Назиренко Е.А.,/Донецк, 1998.-84с.

3. Бурковський В. В. Финансы предприятий. - Дніпропетровськ: "Пороги", 1998.-245с.

4. Василик О. Д., Буковинський, Павлюк К. В. Фінансова стабілізація: суть, заходи, проблеми. // Фінанси України., 1996, № 3-4.

5. Економіка підприємства. / Ред. С. Ф. Покропивши. - К.: КНЕУ, 2000. -528 с.

6. Зятковський І. В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України № 4, 2000.

7. Ковалев А. П. Управление финансами. -М., 1998.

8. Ковалев А. П. Финансовый анализ. - М., 1995 - 287 с.

9. Крупка М. І. Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть. -Львів: Діалог., 1997. - 272 с.

10. Пилипенко Ю. А. Фінансова стійкість і стратегія підприємства в умовах ринку. // Банківська справа. - 2000, № 2(32). - 56-58 с.

11. Потемкина. В. М. Проблеми развития финансов предприятий в рьночных условиях хозяйствования. // Финансы, учет, банки: сборник научных трудов. - Донецк: Донбас, Дон. ГУ, 1998. - 92-97 с.

12. Резниченко А. П, Чередник А. Л. Финансы предприятий. - Донецк: “Регіон”, 1998. - 356 с.